Об'єктом дипломної роботи є еволюція організаційних основ міжнародної безпеки країн ЦСЄ.

Предметом дослідження є принципи і характеристики основних напрямів гарантування безпеки в ЦСЄ, їх організаційні основи.

В дослідженні використовуються методи: індукції, дедукції, історичного, системного і компаративістського аналізу.

Наукова новизна дипломної роботи полягає в тому, що в ній вперше проаналізовано еволюцію системи міжнародної безпеки держав Центрально-Східної Європи. На основі цього розроблено основні елементи системи безпеки держав регіону з врахуваннням особливостей моделей світового розвитку. Це в свою чергу є елементом подальшої розробки концепції міжнародної безпеки держав ЦСЄ.

Мета і завдання дослідження, його концептуальна основа і зміст зумовили таку структуру дипломної роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури. Повний обсяг роботи складає 96 сторінок. Список використаної літератури містить 114 найменувань.

РОЗДІЛ 1

БАГАТОАСПЕКТНІСТЬ ПОНЯТТЯ

"МІЖНАРОДНА БЕЗПЕКА"

У наш час змінилися уявлення про зміст безпеки як у свідомості науковців, політиків, так і на побутовому рівні. Новий підхід до проблем безпеки передбачає і нове розуміння її комплексного характеру. Поняття "безпека" у найбільш загальному значенні характеризує конкретний стан і ступінь захищеності будь-якої держави та її спроможність протистояти змінам умов функціонування. Водночас під безпекою розуміють діяльність людей, суспільства, держави, світового співтовариства щодо виявлення, запобігання, послаблення, усунення та відвернення загрози, здатної спричинити значні матеріальні та духовні збитки, негативно вплинути на подальший розвиток. Американські вчені К.Мадсек, А.Маслоу та інші розглядають потребу в безпеці як один з основних мотивів діяльності людей і світового співтовариства, причому існує тенденція до збільшення масштабів цієї діяльності [ 37, c.291 ].

Сучасна система безпеки розвинутих держав включає наступні елементи: наукову теорію (філософію), доктрину, концепцію, політику, стратегію та тактику забезпечення безпеки; сукупність міжнародних державних і громадських (недержавних) інститутів і організацій, які забезпечують безпеку особистості та суспільства; засоби, способи та методи забезпечення безпеки. Типи безпеки класифікують за масшта-бом (міжнародна, регіональна локальна); за рівнями суб'єкткості (особиста, суспільна, держання колективна); за суспіль-ними сферами (політична економічна, соціальна, гуманітарна, психологічна, військова, культурна) [ 37, c. 292 ].

Становлення системи загальної безпеки спирається на певні закономірності, а саме: залежність безпеки від характеру небезпек і загроз, залежність ефективності та дієздатності системи безпеки від потенціалу держав. Зміна систем безпеки зумовлена зміною історичних епох (наприклад наприкінці XX ст. відбувається перехід від старої, блокової, замкнутої, силової системи безпека до системи колективної безпеки).

Основою для успішної діяльності системи безпеки є реальне сприйняття та пізнання небезпек і загроз. Важливо об'єктивно систематизувати за мірою зрілості та мірою втрати, яку вони можуть завдати особистості, суспільству, світовому співтовариству.

Міжнародна безпека - це такий стан міжнародних відносин, який виключає порушення миру та створення реальної загрози розвитку людства, за якої народи можуть суверенно, без втручання та тиску ззовні визначити шляхи та форми свого суспільно-політичного розвитку; діяльність держав та міжнародних інститутів щодо підтримання такого стану, універсальна система механізмів, заходів і гарантій якого виключає застосування сили в міжнародних стосунках [21, c.200 ].

У дещо широкому розумінні: міжнародна безпека - це стан міжнародних відносин, який виключає порушення всесвітнього миру чи створення загрози безпеки народів у будь-який можливі формі .У сучасній світовій політиці міжнародна безпека розглядається як важлива функція світового господарства, що є багатоаспектною і реалізується на основі процесу роззброєння, закріплення взаєморозуміння і взаємної довіри між державами, ефективного регулювання конфліктів, що виникають [108, c.1]. Відповідно до Статуту ООН головну відповідальність за підтримання миру і міжнародної безпеки покладено на Раду безпеки ООН, якій до того ж належить виключне право застосування санкцій проти агресора. На рівень та стан сучасної міжнародної безпеки впливають ряд аспектів. Перш за все - це характер загальної безпеки і загрози, захищеність зовнішніх кордонів та стан внутрішньої безпеки держав. Як політичне явище міжнародна безпека обслуговує інтереси і потреби більшості країн міжнародної спільноти, оскільки прагнення до безпеки складає один з головних мотивів діяльності більшості людей [ 37, c. 302 ].

Більшість розвинених країн намагаються створити власну концепцію міжнародної безпеки. В сучасному розумінні концепція міжнародної безпеки — це віддзеркалення усієї сукупності загроз, що їх постійно народжує світ, щодо того чи іншого етносу чи нації [ 17, c.204 ].

Зважаючи на виняткову значущість концепції міжнародної безпеки для кожної окремої держави, концепція у багатьох країнах виробляється і схвалюється їхнім законодавчим чи виконавчим органом і знаходить своє відбиття у всіх напрямках внутрішньої і зовнішньої політики. Для розгляду питань міжнародної безпеки створюється у багатьох країнах спеціальні органи з найвищих посадових осіб і керівників силових міністерств і відомств, часто очолювані главою держави чи виконавчої влади в країні [ 36, c.307]. Окрім того проведення активної й ефективної політики неможливе без визначення місця держави у системі міжнародних відносин, а також тієї ролі, яку вона планує відіграти в майбутньому.

Події двадцятого століття змінили багато уявлень про пріоритети міжнародної безпеки. Більшість дискусій на цю тему зараз розгорнулися навколо питання адаптації існуючих міжнародних структур безпеки до нових викликів та загроз сучасності та проблем встановлення нового світового порядку, який передбачає певний перегляд традиційних міжнародних норм і правил поведінки суверенних держав.

Усталені принципи, на яких протягом останніх майже 400 років (після Вестфальського мирного договору 1648р.) будувалася система міжнародних відносин (державний суверенітет, недоторканість кордонів, невтручання у внутрішні справи країни тощо), у третьому тисячолітті змінюються на підтримку демократії та