що недавно відкрився, де вже була освоєна технологія напилення захисного розчину.
Ібука десь дізнався, що гребінець, зроблений з волосся борсука ідеально підходить для розпилювання. Кихара купив одну за 800 йен, що на ті часи було гігантською сумою, і приступив до експериментів. Використовуючи дві бритви на відстані в 6 мм один від одного, Кихара створив першу в світі машину для розрізання паперу, який до того ж напилював магнітну пудру. Подальші експерименти показали, що чим тонше шар пудри, тим вище якість звуку. Необхідно було знайти спосіб тонкого напилення магнітного розчину. І тут йому на очі попалася реклама Papilio Cosmetics, яка рекламувала свою якнайтоншу пудру для особи.
Моріта негайно поїхав і зустрівся з президентом Papilio Cosmetics, але той відмовив йому, пославшись на неможливість створення такої дрібної пудри. А в цей час Кихара вже зібрав дивний пристрій, на який записав і програв фразу "Honjitsu wa seiten nar " ("Прекрасна погода сьогодні").
.
Перший прототип
Роботи над прототипом продовжувалися декілька місяців, поки у вересні 1949 року не з'явився перший магнітофон. У лютому 1950 року з'явилися A і G-прототипи, здатні записувати і програвати плівку тривалістю не більше 30 хвилин. G-прототип був зареєстрований "Tapecorder". А технологія виготовлення плівки називалася "SONI-TAPE". Після серії статей про новий чудо-устройстве, бізнесом Totsuko зацікавився багато хто. Особливо Масао Курахаси (Masao Kurahashi), який тоді працював на компанію Yagumo Sangyo, і як затверджує багато хто, якудзу. До цього часу капітал Totsuko виріс з 3. 6 мільйонів до 10 мільйонів йен.
Курахаси вирішив інвестувати 500,000 йен і викупити 10,000 акцій по 50 йен за акцію. Але спершу йому треба було подивитися на Totsuko своїми очима. Після наочної демонстрації, Курахаси попросив продати йому всі права на магнітофон. Але Ібуки відмовилися. Натомість, запропонувавши купити 50 магнітофонів за ціною в 120,000 йен кожен. Масао виписав чек на 6 мільйонів йен і відвіз їх сімейству Токугава, яке було здивовано придбанню. Наступні декілька місяців ніхто не хотів купувати прилади за ціною в 168,000 йен за штуку, не дивлячись на величезний інтерес до пристрою. Натомившись з магнітофонами, Курахаси затужив, але тут прийшло замовлення з окружного суду.
Перше ж замовлення принесло Курухаси прибуток в 1 мільйон йен. Суд, що випробовував потребу в стенографістках погодився і викупив 24 магнітофони. Успіхи Курахаси настільки надихнули Моріта, що той запропонував Масао очолити відділ розповсюдження в Totsuko. Курахаси працював на сімейство Токугава, але наполегливість Моріта і Ібука зробили своя справа, і Курахаси став частиною компанії.
.
В січні 1951 року Масао Курахаси став таким, що управляє Tokyo Recording Company, дочірній компанії Totsuko. Крім того, в компанію був запрошений винахідник Такео Тсучихаси (Takeo Tsuchihashi), який намагався довести магнітофон до досконалості. Звукозаписна машина постійно жувала плівку, і ламалася, але навіть знаходячись в робочому стані, магнітофон був складний у використанні. Моріта і Курахаси сіли за написання рекламного плаката, використовуючи американську допомогу "999 способів застосування магнітофона". Наступного дня Кихара закрився разом з рештою інженерів і приступив до створення двох нових прототипів, які повинні були бути меншими за розмірами і вагою (20 кг).
Що з'явився в 1951 році на ринку H-магнітофон важив всього 13 кг В рамках рекламної компанії Курахаси відправився в тур по Японії, тоді як Моріта намагався переконати міністерство освіти використовувати його магнітофони в школах. Це б подвійний удар. Курухаси виступав з лекціями в освітніх установах, а Моріта тиснув на чиновників в міністерстві. P-магнітофон, що незабаром з'явився, за ціною в 75,000 йен побив всі рекорди продажів. І не тільки із-за ціни, але і із-за прекрасного сервісу. Покупці не уміли управлятися з магнітофоном, і він ламався. Totsuko виконувала всі ремонтні роботи безкоштовно. Так, Totsuko навчилася обертати недоліки в достоїнства.
Автор:
29.07.2008
Рубрика:
. Теги:, , , , , , ,Услуги патентного: ; .
В жовтні 1999 року пішов з життя Акио Моріта, легендарний засновник корпорації Sony. Шість років до цього, в листопаді 1993 року, граючи в теніс, Моріта несподівано знепритомнів. Лікарі діагностували крововилив в мозок і заборонили йому працювати. Моріта опинився прикований до інвалідного крісла, але як і раніше очолював корпорацію, хоча вже не міг працювати як раніше. Проте ніщо не могло зломити його життєлюбність, і він продовжував грати в теніс - правда, настольний. Але роки брали своє (японцеві було вже 78 років). Восени цього року Моріта захворів важкою формою пневмонії, і 21 жовтня його не стало.
Моріта став легендою ще за життя. У засновника Sony була безліч амплуа: фізик, інженер, винахідник, бізнесмен, спортсмен (протягом 30 років кожен вівторок, рівно в 7.30 ранку, бадьорий і підтягнутий голова Ради директорів Sony Corporation з'являвся на корті; а ще плавання з аквалангом, віндсерфінг, водні лижі...).
Завдяки діяльності Акио Моріти і його компаньйона Масару Ібуки напис "Made in Japan" став своєрідним гарантом якості. Блискучий менеджер, Моріта зробив величезний внесок в те, що Японія стала свого роду торговою маркою, брендом, який визнаний у всьому світі. Можна сказати, що з економічної точки зору все, що "зроблене в Японії", добре продається - від цифрових диктофонів Sony і портативних відеокамер з оптичним
