Розділ 3. Загальні положення інституту патронату над дітьми. В цьому розділі розглядаються поняття та історичний розвиток інституту патронату; умову договору про патронат; правовий статус патронатного вихователя за нормами Сімейного кодексу та положеннями договору про патронат.

Розділ 4. Участь України у міжнародному співробітництві з питань опіки та піклування. Даний розділ висвітлює положення основних міжнародних актів, до яких приєдналася Україна, щодо опіки та піклування.

Розділ 1. Поняття і значення опіки та піклування над дітьми

Інститут опіки та піклування – комплексний інститут, а норми Сімейного Кодексу про опіку та піклування тлумачаться в поєднанні з нормами Цивільного Кодексу, що передбачають цей інститут. Тому дефініцію поняття опіки та піклування варто визначати як в Сімейному, так і в Цивільному Кодексі. Відповідно до Цивільного Кодексу України (далі – ЦК) від 1.01.2004 року (ст.55) опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. При цьому опіка та піклування не є тотожними поняттями. Статтями 58, 59 ЦК передбачено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена. З огляду на зазначене, потребує уточнення питання про вік дитини, з якого може бути призначена опіка та піклування, що в свою чергу пов’язане з поняттями та видами цивільної дієздатності. Цивільна дієздатність - здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.(ст.30 ч.1) [3] Цивільна дієздатність поділяється на види:

1. Повна цивільна дієздатність – це здатність фізичної особи власними діями набувати і здійснювати будь-які майнові та особисті немайнові права, брати на себе й виконувати будь-які обов’язки, тобто реалізовувати належну йому правоздатність (здатність мати цивільні права та обов’язки) у повному обсязі. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років. Стаття 35 ЦК України передбачає, що повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновителів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Повна цивільна дієздатність може бути також надана фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновителів), піклувальника або органу опіки та піклувальника така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації як підприємця. При цьому у разі припинення трудового договору чи припинення підприємницької діяльності надана повна цивільна дієздатність за такою особою зберігається. Встановлено, що повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов’язки. [39, с.91]

2. Неповна цивільна дієздатність, якою наділені неповнолітні у віці від 14 до 18 років.

3. Часткова цивільна дієздатність. Такою дієздатністю наділені малолітні особи, тобто особи, які не досягли 14 років.

4. Обмежена дієздатність характеризується тим, що фізична особа позбавляється здатності своїми діями набувати певні цивільні права і створювати певні цивільні обов’язки, які вона могла набувати і створювати. Таким чином, йдеться про зменшення обсягу дієздатності, який мала особа[39, с.95]

Таким чином, опіка встановлюється над особами, які не досягли 14 років, піклування – особам від 14 до 18 років, що пояснюється різним обсягом їх цивільної дієздатності. Малолітня особа може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини і здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за заподіяну нею шкоду. Ця шкода відшкодовується її батьками (усиновлювачами), опікуном або іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за нею. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, зобов’язаного здійснювати нагляд за нею, а також під час перебування у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, ці заклади мають відшкодувати шкоду, якщо не доведуть, що її було заподіяно не з їх вини.

Щодо особи у віці від 14 до 18 років, то обсяг її цивільної дієздатності є ширший, ніж у малолітньої особи. Так, неповнолітня особа може не тільки вчиняти дрібні побутові правочини, а й самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом чи їх установчими документами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) і розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (коштами на рахунку). Інші правочини ця особа може вчиняти за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Водночас піклувальник не може давати згоду на вчинення правочинів, передбачених ст.70 ЦК (між підопічним