відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка незаконно тримає її у себе, передбаченому ст.163 СК України. Однак це право опікунів та піклувальників, як аналогічне право батьків, не має безумовного характеру. Суд вирішує пов'язаний з цим спір, керуючись інтересами дітей. Це означає, що він може відмовити у задоволенні позову опікуну, піклувальнику, якщо вважатиме, що передання йому дитини не відповідає її інтересам. Уявляється, що в такому разі треба ставити питання про звільнення опікуна, піклувальника від виконання покладених на нього обов’язків.[34, с.375]
Вирішуючи спір про повернення опікуну або піклувальнику підопічної дитини, суд зобов’язаний, як і при вирішенні питання про повернення батькам дитини, з’ясовувати низку обставин, передбачених пунктами 23 і 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України», керуючись інтересами дитини.[26]
Серед обов’язків опікуна та піклувальника не виділено окремо обов’язку наглядати за дитиною. І це було зроблено не випадково. Адже обов’язок по вихованню має полягати не лише у настановах як себе поводити у певній ситуації, а й в перевірці ступеня засвоєння цих настанов.
Якщо, наприклад, батько наставляє дитину щодо недопустимості посягання на чуже майно, а дитина зважилася на такий вчинок, є підстави вважати, що виховний процес проводився недостатньо ефективно.
Серед обов’язків опікуна та піклувальника не названо і обов’язку утримувати дитину. Утримання дитини, позбавленої батьківського піклування, здійснюється за рахунок різноманітних виплат: аліментів, пенсії, відшкодування у зв’язку із втратою годувальника.[35, с.470] Хоча, якщо опікуном (піклувальником) призначається баба, (дід) дитини, її брат (сестра), вітчим (мачуха), інші особи, у сім’ях яких виховувалася дитина і які за певних умов законом зобов’язані утримувати дитину (ст. ст. 265, 267, 268, 269 СК), на них може бути покладений обов’язок утримувати підопічних. Опікун (піклувальник) має право управляти майном підопічного. Під управлінням майном підопічного слід розуміти будь-які дії опікунів (піклувальників), спрямовані на підтримання у належному порядку об’єктів нерухомості, іншого майна, яке належить підопічному, вжиття заходів до його своєчасного ремонту, сплати різного роду платежів, передбачених законом. До управління майном підопічного необхідно віднести вирішення питань про відчуження майна, яке стало непотрібним чи зайвим для підопічного, та вжиття заходів, які забезпечують схоронність іншого майна підопічного.[37, с.268]
Усі дії по управлінню майном опікуни і піклувальники повинні виконувати в межах наданих їм прав і з точним додержанням покладених на них законом обов’язків. Порядок управління майном визначається Правилами опіки та піклування. Опікун (піклувальник), їх чоловік (дружина) та близькі родичі не мають права укладати угоди з підопічними, а також представляти осіб, що перебувають у них під опікою (піклуванням), при укладанні угод або веденні судових справ між підопічною особою та чоловіком (дружиною) опікуна чи піклувальника та їх близькими родичами.[23]
Опікун розпоряджається аліментами, які одержані на утримання малолітньої дитини. Той, кому виповнилося 14 років, має право самостійно розпоряджатися аліментами. За його згодою аліменти може одержувати піклувальник та розпоряджатися ними.[35, с. 249]
Обов’язок опікуна (піклувальника) по захисту прав та інтересів підопічних дітей полягає у представництві їх інтересів у відповідних державних, громадських та інших організаціях та установах, а також у відносинах за участю громадян. Однак при визначенні прав і обов’язків опікуна (піклувальника) щодо захисту майнових інтересів підопічних необхідно враховувати вік останніх. Так, опікун є законним представником малолітнього і здійснює від його імені і в його інтересах усі необхідні правочини. Але це – особливий вид представництва. Воно виникає незалежно від волі підопічного. Опікун не може відмовитись від виконання представницьких функцій щодо підопічного.
Піклувальник на відміну від опікуна не виступає від імені підопічного і не перекриває його своїми діями, а надає допомогу неповнолітньому при здійсненні ним своїх прав і виконанні обов’язків, а також охороняє підопічного від зловживань з боку третіх осіб.[37, с.269]
Діяльність опікуна (піклувальника) по захисту прав підопічного хоча і випливає з обов’язку виховання дітей, але обмежується законодавством. Так, згідно з п. 4.7 Правил опіки і піклування опікун не має права без дозволу органів опіки і піклування укладати правочини, а піклувальник – давати згоду на їх укладення, якщо вони виходять за межі побутових. До правочинів, які виходять за межі побутових, Правила опіки і піклування відносять: правочини, що вимагають нотаріального посвідчення та спеціальної реєстрації; правочини про відміну від майнових, які належать підопічному; правочини про поділ майна; правочини про поділ, обмін та продаж житлової площі, видачу письмових зобов’язань. Зазначений перелік таких правочинів не є вичерпний. До нього можуть бути віднесені й інші правочини.
Органи опіки та піклування мають право, якщо це потрібно для захисту інтересів підопічних, обмежувати право опікуна (піклувальника) на розпорядження вкладами, внесеними будь-ким на ім’я підопічного.
Опікун (піклувальник) подає щорічно, не пізніше 1 лютого, до органу опіки і піклування звіт про свою діяльність за минулий рік щодо захисту прав та інтересів підопічних дітей, у тому числі щодо збереження належного їм майна. Орган опіки та піклування може зажадати подання такого звіту в інший визначений ним термін. Після припинення опіки та піклування опікун (піклувальник) подає загальний звіт про свою діяльність.
Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю опікунів (піклувальників) шляхом планових відвідувань осіб, які перебувають під опікою (піклуванням). Періодичність таких відвідувань установлюється окремим графіком, але не частіше ніж раз на рік, крім першої перевірки, яка проводиться через 3 місяці після встановлення опіки (піклування).
Про результати перевірки складається акт у двох примірниках,
