Ранній вік можна назвати віком чуттєвого пізнання навколишнього світу. В цей період розвиваються всі види сприймання, формуються уявлення про предмети та явища довкілля. Дитину треба навчати, граючись з нею. Саме дидактична гра - одна з провідних форм навчального впливу дорослого на дитину. Вона має дві мети: навчальна, яку переслідує дорослий і ігрова, заради якої діє дитина. Діти вчаться самостійно виконувати ігрові дії, мислити, порівнювати, виділяти основні якості предметів. Завдання вихователя - постійно спонукати до виконання завдань і якщо це вдається - це справжня перемога, справжнє задоволення. Адже відомо, що значно успішніше знання засвоюються в грі,а малюки, захоплені грою, не помічають, що при цьому навчаються[51;14].

У дошкільному навчальному закладі використовуються такі основні форми організації дітей: спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька, індивідуальна робота, спостереження, екскурсія, походи, свята та розваги, гуртки. Вони можуть бути організовано фронтально, підгрупами, індивідуально залежно від дітей, педагогічної мети, матеріально - технічного забезпечення закладу, професійної майстерності педагога.

Основною формою навчального впливу є дидактично спрямовані заняття, спеціально ор-ганізовані вихователем. Вони дають педагогові можли-вість систематично, поступово ускладнюючи матеріал, розвивати сприймання дітей, повідомляти їм доступні ві-домості, формувати вміння й деякі інші важливі якості. Завдяки організованому характеру занять, відведенню для них спеціального часу в режимі дня вихователь мо-же заздалегідь продумати їх зміст, подбати про добір дитячих ігор»[51;14].

Як зазначалося раніше, найефективнішою формою навчання дітей раннього віку є дидактичні іг-ри, коли дитина, граючись, непомітно для себе засвоює ті відомості й уміння, які дорослий вважає за необхідне їй дати. Ігрова форма навчання – провідна в ранньому дитинстві, але вже в цьому віці вона не єдина. На другому, а тим більше на третьому році життя, увага малюка затримується багато на чому з того, хто її оточує: дитина може довго розглядати малюнки, свійських тварин, транспорт, що рухається по вулиці. Вона з цікавістю стежить за діями дорослих. Щоб за-довольнити зростаючий інтерес дитини до навколишньо-го, спрямувати увагу на певні явища, дати дітям пот-рібні відомості, пояснення, вихователеві необхідно деякі речі показувати дітям організовано, розповідати, роз-мовляти з ними. Такі заняття не можуть уже вкладати-ся в рамки дидактичної гри, хоча в них і можна вико-ристати окремі ігрові прийоми. І те й друге проводиться організова-но в спеціально відведений час. Обмежитися просто наз-вою «заняття» недоцільно, оскільки дидактичній грі, без сумніву, належить дуже важливе, провідне місце в нав-чанні маленьких дітей [60;4].

Отже, питання про те, як краще організувати в дошкільному закладі: виховання і навчання дітей в групах другого і третього років життя, набуває важливого значення і в педагогічному і соціальному плані.

Характерною для дітей раннього віку є предметна діяльність. ЇЇ називають провідною не тільки тому, що вона переважає, але і тому, що має певне значення для формування важливих якостей дитячої психіки. Перш за все у дітей розвивається вміння самостійно чимось зайняти себе і робити з предметами ціленаправлені дії. Вдосконалюються рухи кисті, пальців дитини, розвивається окомір, малюк привчається контролювати рухи рук зором; збагачується сенсорний досвід дитини. За допомогою м’язевого чуття, зору дитина починає розрізняти форму, величину і колір предметів; в процесі діяльності розвивається мислення і мова дітей; знайомлячись із якостями предметів і їх назвами, діти рано приходять до перших загальних уявлень.

Знання і уявлення про предмети і явища оточуючої дійсності дитина набуває в процесі повсякденного спілкування з дорослим в побуті, в режимних процесах, а також на прогулянці, в іграх. Ігри - заняття є найбільш придатною ранньому віку формою навчання. Граючись, дитина непомітно для себе засвоює ті відомості і вміння, які дорослий їй подає. Отже, ігрова форма навчання - провідна на етапі раннього віку [59;3].

Серед розмаїття ігор, які проводяться в до-шкільному закладі, значне місце посідають дидактичні ігри. Вони особливі тим, що створю-ються дорослими й пропонуються дітям, наповне-ні конкретним змістом і супроводжуються певни-ми правилами. Це - навчальні ігри, й педагоги широко послуговуються ними як засобом виховання та навчання для розширення уявлень дошкільнят, закріплення набутих знань і формування вміння ви-користовувати їх на практиці, для полегшення та пожвавлення процесу навчання. Адже, коли розу-мове завдання розв'язується в ході доступної для дітей діяльності, яка зберігає ознаки гри, це дарує малим велику радість.

Отож дидактична гра – «одна з форм навчального впливу педагога на дитину» [51;63]. Вона стане йому в доб-рій нагоді під час засвоєння дітьми будь-якого ма-теріалу, передбаченого програмою, й має прово-дитися на заняттях; може входити до музичного заняття, бути одним із елементів прогулянки, а також особливим видом діяльності. Друга мета ди-дактичної гри - суто ігрова, задля якої діє дити-на. Це, зокрема, ігри, в які діти грають самостій-но, поза заняттями, коли можуть обирати їх за власним бажанням. Важливо, щоб обидві мети доповнювали одна одну й забезпечували засвоєння дошкільнятами певних знань.

Наприклад, навчальна мета гри «Що котиться, що не котиться?»- навчити