Метою практичних методів є - навчити дітей на практиці застосовувати одержані знання, допомогти набути й удосконалити вміння й навички. До групи практичних методів навчання в групах раннього віку відносяться словесні і дидактичні вправи, ігрові методи, елементарні досліди.

Вправи - це багаторазове повторення дитиною розумових і практичних дій заданого змісту. Вправи можуть бути різного характеру: . імітаційного, конструктивного, творчого. Організовуючи вправи самого різного характеру, вихователь реалізовує засвоєння знань, навичок і умінь всіма дітьми.

У групах раннього віку практичні методи мають ігровий характер. До них належать дидактичні ігри, наочні ігри - заняття, ігри - інсценівки. Одним із компонентів ігрового методу є уявлювана ігрова ситуація (імітація обстановки магазину або виставки іграшок). Своєрідними практичними методами є наочні ігри - заняття етичного характеру. При використанні іншого методу за вихователем зберігається ведуча роль: він визначає зміст навчальних завдань, характер і послідовність ігрових і практичних дій, показує виконання завдання, пояснює, виправляє помилки, допущені дітьми, викликає активність і самостійність дітей. На заняттях з розвитку мови та ознайомлення з навколишнім, при ознайомленні з деякими предметами і явищами побуту, природи можуть бути використані методи трудового характеру[32;257].

Ігровий метод передбачає використання різноманітних компонентів ігрової діяльності в сукупності з іншими прийомами: питаннями, вказівками, поясненнями, показом і т.д. Він підвищує інтерес до змісту навчання, забезпечує зв’язок пізнавальної діяльності з характерною для малюків грою. До них належать: дидактичні, драматизації, рухливі, епізодичні ігрові прийоми (загадки, імітації, ігрові дії в проміжках між виконанням інших завдань) [12;68].

Прийом - це елемент, складова частина методу. Кожен метод, як правило, включає кілька прийомів. Прийоми класифікуються залежно від місця в них наочності й емоційності. Вони поділяються на наочні, словесні та ігрові. У роботі з дітьми раннього віку використовується комплекс прийомів. Багато з них є реальними: вони входять в зміст основних методів, а в окремих випадках виконують функцію методу. До таких прийомів відносять показ, пояснення, вказівка, роз'яснення, запитання та педагогічна оцінка.

Пояснення як прийом широко використовується в процесі спостереження явищ і розгляді предметів, картин, в процесі вправ, проведення в і інших методів. Вихователь своїм поясненням направляє сприймання і розуміння дітьми того, що спостерігають. Інколи пояснення включає і нові факти - помагають дітям зрозуміти явище.

Одним із видів пояснення є вказівки. Вони включають роз'яснення змісту і послідовності навчальних дій - розумових і практичних, необхідних для вирішення навчальних завдань. В єдності із вказівкою і поясненням застосовують показ зразка виконання завдання чи способу дії. Наочно - дійовий показ в поєднанні із словесним поясненням і вказівкою при навчанні зображувальної діяльності, конструювання, рухам поряд з вправами займає одне: із ведучих місць і часто набуває значення методу. В окремих випадках вихователь використовує показ зразка результату виконаного навчального завдання: виконаної конструкції, аплікації, виготовленої іграшки, малюнка. В якості використовується інколи розповідь вихователя. Показ зразка супроводжується словесним поясненням, чітко виділяючи найбільш вагомі його «тони».

Запитання - словесне звертання, що вимагає відповіді, передбачає використання наявних знань. У роботі з дітьми використовують, як репродуктивні запитання, які вимагають простого відтворення констатації фактів (що?який?) так і пошукові, тобто такі, що вимагають висновків (навіщо? чому? чим схожі?) [12;80].

Серед прийомів навчання в групах раннього віку провідна роль належить ігровим, які виконують певні функції:

- переключають увагу дітей від гри до заняття;

- викликають інтерес до виконання завдань, спонукаючи проявляти старанність, акуратність;

- дозволяють вправляти дітей при виробленні певних навичок;

- допомагають засвоїти «нецікавий зміст».

До ігрових прийомів належать: створення ігрової ситуації, виконання ігрових дій, загадкова інтонація голосу, використання жартів. Як ігрові прийоми можуть виступати елементи дидактичної гри, гри - драматизації. Ігрові прийоми - поєднуються з іншими: пояснення, показ, вказівка, запитання [32;260].

Потрібно підкреслити своєрідність навчання в ранньому віці. Засвоєння перших знань і умінь відбувається в практичній діяльності дітей при довільній увазі та запам'ятовуванні, під безпосереднім керівництвом дорослого, поступово в процесі навчання дітей перших трьох років життя змінюється педагогічної дії. По мірі розвитку дитини безпосередня дія дорослого, в більшій мірі емоційна, яка мала ведуче значення на першому році життя, починає частіше поєднуватися з наданням іграшок і посібників, які набувають для малюка дидактичного значення. І педагогічна дія в цьому випадку проявляється організація дій дітей з дидактичними іграшками і предметами. З появою здібності до наслідування діти починають повторювати за дорослим побачені дії, почуті звуки і звукосполучення. Показ зі сторони дорослого виступає перед дитиною в якості взірця, набуваючи дидактичного характеру.

З набуттям вміння спостерігати за діями дорослого, слухати і розуміти мову з другого півріччя другого року життя дитина починає сприймати показ,який супроводжується поясненням. Педагогічна дія дорослого на заняттях, починаючи з цього періоду, здійснюється шляхом показу, яке підкріпляється словом [21;81].

Успіх і ефективність заняття, як зазначає В.Гербова, залежить від вдалого чергування прийомів і методів навчання. З поміж них:

- чергування різних прийомів навчання і насамперед пояснень, вказівок і показів (зразка, способів діяльності) з