- сполучення хорових (як словесних, так і рухових) відповідей дітей з індивідуальними. Одна хорова відповідь сполучається з 3 - 4 -індивідуальними. Це значно підвищує насиченість заняття, допомагає залучити до роботи всіх дітей, з'ясувати хто з дітей не засвоїв матеріал;

- використання різноманітного демонстраційного матеріалу (предмети, картинки, фігурки з настільного театру). Їх розглядання підтримує увагу дітей, підвищує мовленнєву активність, формує здібність до спілкування; використання найрізноманітніших завдань, спрямованих на те, щоб дати можливість дітям змінити позу, порухатися [39;210].

Отже, методично правильно організований навчально - виховний процес в групах раннього віку сприятиме формуванню пізнавальної активності - та їхньому всебічному розвитку.

Особливості періоду раннього дитинства визначають завдання і засоби виховання та навчання дітей.

Вони витікають із загальних завдань виховання підростаючого покоління і включають фізичне, розумове, моральне і естетичне. Для реалізації завдань всебічного виховання і розвитку дітей раннього віку необхідно методично правильно організувати життя і діяльність дітей в дитячому садку.

Пріоритетним питанням у вихованні дітей раннього віку та діяльності дошкільного закладу залишається фізичне виховання. Його успіх залежить від правильної організації режиму дня, рухового, санітарно - гігієнічного режимів, всіх форм роботи з дітьми та інших чинників. В ранньому віці здійснюються такі завдання з фізичного виховання:

- створення передумов для збереження та зміцнення фізичного здоров'я дітей,підвищення опірності організму до факторів зовнішнього середовища;

- формування життєво необхідних рухових навичок та вміння, розвивати у дітей зберігати стійке положення тіла, координацію рухів, дрібну моторику рук;

- спонукання дітей до активності й самостійності в процесі виконання рухових та ігрових дій з предметами;

- розвивання бажання включатися в ігрові вправи та рухливі ігри, які організовує дорослий, охоче виконання спільно з іншими дітьми ігрових дій; підтримання позитивно - емоційного стану дітей у процесі рухової діяльності;

- сприяння подолання страху та розвивання наполегливості у досягненні результатів, оволодіння руховими навичками;

- підвищення життєздатності дітей, прищеплення елементарних навичок безпечної життєдіяльності;

- сприяння становлення елементарних форм статево рольової свідомості та поведінки дитини, позитивного ставлення до певної статевої належності;

- формування культурно - гігієнічних дій з метою тримати своє тіло в чистоті, стежити за чистотою та охайністю зовнішнього вигляду, культури поведінки під час їди;

- залучання дітей до загартовування, пояснювання їм значення його для зміцнення її власного здоров’я;

- викликання позитивних емоцій у дітей на фізичних заняттях і щоденній ранковій гімнастиці, гімнастиці після денного сну;

- виховування позитивного, чуйного ставлення один до одного, почуття взаємодопомоги, інтерес до спільних дій з однолітками;

- забезпечення в сім'ї та ДНЗ безпечного, варіативного, цікавого, розвивального предметно - ігрового середовища [58;17].

Невід'ємна складова змісту навчально - виховного процесу в групах раннього віку сучасних дошкільних навчальних закладів - розумове виховання. Його здійснення відбувається як у повсякденному житті дитини, так і спеціально організованій навчальній діяльності у формі занять з розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім і природою, на яких варто поєднувати пізнавально - розвивальну роботу з різних розділів програми. Важливо посилити саме розвивальний і виховний аспекти розумового виховання, звернути увагу на формування мотивів пізнавальної діяльності, розвиток інтелектуальних почуттів. Завдання розумового виховання, які вирішуються в групах раннього віку визначено такі:

- створення в умовах сім'ї та ДНЗ розвивальних умов для становлення пізнавальної активності дитини;

- формування пізнавальних потреб (потреб в отриманні інформації, активності на заняттях, самостійності в пізнанні навколишнього);

- вправляння її в умінні зосереджуватися на предметах довкілля, виділення в них складових частин, порівнювання між собою різних за формою, розміром, кольором, фактурою предметів;

- удосконалення співвіднесених дій (складання, нанизування, закривання) та розвивання знаряддєвих дій (з ляльками, машинами, наборами будівельного матеріалу);

- навчання використовувати непристосовані предмети як інструменти, формувати знарядеву сміливість, прояв елементів творчості;

- формування та розвивання у дитини здатності до узагальнень, підтримування її прагнення до самостійного встановлення зв'язків між предметами та використання перших слів - узагальнень;

- створення умов для появи символічного мислення, розвитку вміння дитини використовувати уявні дії та дії «не насправді», вдаватися до вибіркового наслідування;

- розвиток в дитини слухових відчуттів та уміння правильно вимовляти звуки;

- сприяння розвитку комунікативного мовлення: виступати активним «мовником» та учасником гри;

- вправляти дитини в умінні розуміти та активно застосовувати виразні засоби для встановлення контактів (усмішку, приязний погляд, дотик тощо);

- збагачення сенсорного досвіду у процесі контактного обстеження природи (форма, поверхня, смак, запах, розмір, колір);

- формування основних психічних процесів (увага, пам'ять, розвиток наочно - дійового мислення, емоційний розвиток, формування первинної уяви про оточуюче середовище);

- стимулювання розвитку у дитини самооцінних суджень, позитивного образу - Я почуття самоповаги, впевненості у своїх силах;

- виховування допитливості і спостережливості як базових якостей особистості [3;17].

Естетичне виховання як таке, що сприяє розвитку природних нахилів, творчих здібностей, обдарувань, творчої уяви, фантазії також розглядається в контексті становлення особистості. Реалізація його завдань відбувається на основі широкої інтеграції і пронизує весь педагогічний процес в дошкільному закладі, охоплюючи різні форми роботи з дітьми (заняття, самостійна художня діяльність, свята, розваги). З дітьми раннього віку реалізуються наступні завдання естетичного виховання:

- формування у дітей естетичного ставлення до навколишнього світу;

- систематично розвиток сприйняття прекрасного, естетичних почуттів, уявлень дітей;

- залучання дітей до діяльності в області мистецтва, навчаючи їх першочерговим художнім знанням, практичним вмінням, виховуючи в них потребу і звичку вносити елементи прекрасного в навколишнє середовище, суспільні відносини;

- розвиток вміння слухати та розуміти зміст класичних