Вихованню жінки-спартанки приділяли особливу увагу. Цінувалася здатність народжувати здорових дітей. Дівам приписували особливі гімнастичні заняття. Узявши шлюб,спартанка залишалася волелюбною мала веселу вдачу, вміла гідно підтримувати розмову з чоловіком та сином, успішно вела домашнє господарство.

Ставлення до малих дітей у класичний період розвитку античного суспільства (VII - IV ст. до н. е.) відображає своєрідність виховання у містах-полісях, які водночас були окремими державами. Антична педагогіка тих часів позна-чена пошуками засобів для поліпшення виховання малюків. У поглядах на виховання малих дітей натрапляємо на поняття фізичного, розумового та естетичного виховання, на перші спроби розглянути окремо засоби виховання у становленні характеру та моральних рис дітей раннього віку. Педагогічні ідеї виховання малюків в античному суспільстві цього пе-ріоду висвітлені у творах Демокріта.

Давньогрецький філософ Демокріт (бл.460 - 370 до н. е.) був високоосвіченою людиною. Головною метою виховання він вважав розвиток здібностей дитини (оскільки мислити на-вчає не час, а раннє виховання і природа), головним засобом виховання — переконання та привчання до праці, що, на його думку, виховує добродійність. Примус, наголошував філософ, виховуватиме у дитини багатознання, а не багатомисліє. Дітей слід привчати до свідомої діяльності змалку, адже без звички до праці вони не навчаться того, що найбільшою мірою визначає добродійність,- здатності соромитися.

Давньоримський філософ і письменник Марк Туллій Цицерон (106 - 43 до н. е.) ратував за природовідповідність у вихованні. У праці «Про обов'язки» він висловив відомий стоїчний принцип «Хто слідує керівництву природи, той ніко-ли не помиляється». Виховання, на думку Цицерона, є спра-вою вдосконалення природних обдаровань дитини. Природа людини виявляється в чотирьох основних прагненнях душі: до пізнання, до спілкування, до першості, до порядку й гар-монії. Прагнення людської душі супроводжуються доброчинностями: мудрістю, справедливістю, мужністю та поміркованістю, які втілюють загальну душевну рівновагу людини.

Виховання слід розпочинати в ранньому дитинстві. Це сприятиме гармонійному розвиткові людини. Дитину потрібно оберігати від зарозумілості у спогляданні божественної муд-рості. Спостереження високих образів природи ушляхетнює дитяче серце, зміцнює волю і спрямовує до високих ідеалів. Чим сильніше дитина прагнутиме до діяльності, чим повніше розвиватимуться її природні обдаровання, тому виховання з раннього дитинства ґрунтується на розвитку доброчинності. Цицерон не заперечував як словесних, так і тілесних пока-рань, проте у гніві радив утримуватися від них.

Учення Цицерона про розвиток природних обдаровань дитини та основні прагнення душі простежуються в усій історії філософської та педагогічної думки. Починаючи від Цицерона, Р. Декарта і до К.Ушинського, немає мислителя, який не торкався б аналізу прагнень і водночас не відчував труднощів цього аналізу. У найдосконалішій формі розробив учення про прагнення людської душі К. Ушинський, який тлумачив прагнення до свідомої діяльності як корінне прагнення людської душі[70;57].

Спробу підсумувати й обґрунтувати досвід виховання в давні часи містить творчість Марка Фабія Квінтіліана (бл.35 - 95рр.н.е.), видатного давньоримського теоретика ораторсь-кого мистецтва, педагога. Він сформулював низку дидактич-них принципів, великого значення надавав вихованню дітей раннього віку. Перша книга фундаментальної праці «Настанова оратору» присвячена вихованню маленьких дітей. У розділі «Як розпізнавати здібності дітей і як поводитися з ними». Автор вказує на особливі ознаки розуму малолітніх дітей: сприймання, наслідування та пам'ять. Він ґрунтовно висвіт-иш методику розвитку мовлення дітей, удосконалення їхньої нам'яті з урахуванням індивідуальних особливостей. Спостереження за здібностями та розвитком дитини вчений радив починати від народження.

Квінтіліан не був прибічником застосування тілесних покарань і застерігав батьків від появи у дітей рабської покори й упертості, які можуть зруйнувати природну силу розуму. Його педагогічні вимоги до батьків позначені гуманністю. Він вважав, що дітей слід виховувати без примусу, прищеп-люючи їм старанність, яка залежить від доброї волі; вправ-ляння розуму слід здійснювати невимушено, у формі гри та забав, що допоможе краще розпізнати характер дитини.

Огляд історичних матеріалів дає змогу використати най-цінніші надбання давніх мислителів щодо виховної діяльності матері в античні часи. Актуальними в сучасній педагогіці є їх настанови про систематичне навчання й виховання змал-ку, використання ігор і забав з урахуванням психологічних, вікових та індивідуальних особливостей дітей.

За античності виникли історично зумовлені педагогічні системи - афінська й спартанська, які залишили слід в історії педагогіки як зразки виховання з широким спектром погля-дів на виховну діяльність матері. З’явилися перші визначення головних педагогічних понять і категорій підготовки ма-тері до материнства та виховної діяльності: вік дівчини для взяття шлюбу, фізичні дані жінки, догляд за організмом вагіт-ної жінки та немовляти, виховання дитини раннього віку, педономія (наука про виховання дітей), психіка дитини, психічні властивості дитини, мисленнєві здібності, здатність до міркування, поміркованість, прищеплення звичок, виховання нахилів дитини, музичне виховання, виховання прекрасного, ігрова діяльність дитини тощо[70;77].

Отже, філософсько-педагогічній думці в давні часи належить заслуга виокремлення засобів виховання та прищеплення по-ваги до традицій народу, ролі прекрасного у підготовці ма-тері. Принципи і традиції підготовки до виховної діяльності в сім'ї в античні часи були спрямовані на виховання майбут-ньої матері.

1.2.Проблеми навчання та виховання дітей раннього віку на сучасному етапі

Ранній вік – це інтенсивний розвиток особистості дитини. Сьогодні ні в кого не викликає сумніву істина, що підґрунтя особливості закладаються в ранньому дитинстві, а отже, виховувати маля необхідно від народження.

Визначаючи пріоритет сімейного виховання, держава надала матері можливість виховувати дитину до трьох років удома. Однак, як показало життя, далеко не всі родини змогли скористатися з такої можливості для повноцінного розвитку своїх дітей, адже постала низка проблем для