Серед сучасних батьківських негараздів, які провокують проблеми дітей можна назвати такі:

знервованість батьків, пов’язано з виконанням професійних обов’язків та сімейними справами;

небажання змінити свій спосіб життя після народження дитини (пристосування малюка до режиму дорослих, надранній вихід мами на роботу і перекладання догляду за дитиною та виховання на бабусю чи няню; відмова від грудного вигодування, постійне використання памперсів аж до 3-4 років);

надмірна заклопотаність хатніми справами, а як наслідок – звинувачення малюка у неслухняності, вередуванні, невмінні почекати або зайняти себе самостійно;

покарання в тому числі й фізичне, залякування, підвищений тон як норма спілкування з дитиною;

небажання та невміння взаємодіяти з дитиною, виходячи з її інтересів, уподобань тощо;

конфліктні стосунки у сім’ї;

розлучення батьків та повторні шлюби;

Отже, багато труднощів у розвитку малюків зумовлена проблемами самих дорослих. Тому варто починати ознайомлювати тат і мам з самого народження дитини.

З перших днів новонароджена дитина потребує від дорослого ласкавої, привітної уваги, лагідного ставлення до неї. Починаючи з двотижневого віку дитини, треба дбати про розвиток у неї зору, слуху і позитивних емоцій. Для цього під час гігієнічного догляду, підготовки до годування і активного неспання треба лагідно розмовляти з дитиною, проговорювати всі дії, які виконує дорослий, називати речі, предмети, але не надто емоційно. Лагідне ставлення до дитини – головна умова формування позитивних емоцій з перших тижнів життя. Малюк ще не усвідомлює, але відчуває свою значущість для близьких, а це і є основа його активності[53;14].

Перша реакція на дію дорослого (ритмічний стук, розмова, дотик) є передумовою до спілкування, яке виражається зосереджуванням та зоровим пошуком. У перші дні життя – це основна реакція дитини на звертання дорослого. У кінці першого місяця життя немовля починає посміхатися дорослому. Психологи стверджують, що посмішка є першою соціальною реакцією дитини, яка сповіщає дорослому про приємне відчуття його присутності (Н.Аcкаріна, Г.Ляшенко, Л.Павлова, Н.Щелованов та ін.). Дуже важливо помітити та підтримати означену соціальну реакцію дитини. Активне, емоційне спілкування дорослого з малюком спонукає до народження перших соціальних контактів немовляти. [53;22].

Посмішка як вияв позитивних емоцій з’являється пізніше від плачу - під час зорового зосередження на предметі або у відповіді на лагідні слова і посмішку дорослого. Згодом у дитини (другий-третій місяць життя) виробляється особлива емоційно-рухова реакція – комплекс пожвавлення: зосереджений погляд на обличчі дорослого, пожвавлені рухи руками і ногами, тихі звуки. Це вияв першої соціальної потреби дитини в спілкуванні з дорослим. У чотири – п’ять місяців дитина починає відрізняти своїх від чужих, до своїх виявляє радість, до чужих – негативне ставлення.

Відразу після народження різко змінюється форма взаємодії організму дитини і середовища. Надзвичайно швидко відбуваються зміни в діяльності різних систем, органів і організму в цілому протягом кількох днів, годин після народження. Від швидкості цих адаптивних змін і перетворень, що виникають в організмі новонародженої дитини в зв’язку з переходом в істотно нові умови середовища, залежить ступінь фізіологічної повноцінності і розвитку в постнатальному періоді [57;27].

Через два – п’ять тижнів після народження рухи обох очей стають добре узгодженими, скоординованими, розвивається реакція зосередженості, яка виявляється в зупинці погляду на предметі і припиненні в цей момент усіх рухових і голосових реакцій, а в три – п’ять місяців з’являється здатність фіксувати погляд на предметі в полі зору.

Діти рано починають розрізняти кольори. Уже в три місяці можна виробити умовний рефлекс на деякі кольори (жовтий, червоний, зелений), а з шести місяців - на всі кольори.

Перші реакції на звук у новонародженої дитини мають характер орієнтувальних рефлексів і виявляються в закриванні очей, відкриванні рота, у різних мімічних рухах. Малюки можуть розрізняти звуки однакової інтенсивності, але різні за тембром і висотою. Різнорідні звуки діти починають розрізняти з двох – трьох місяців, пізніше точність розрізнення збільшується. Функціональний розвиток слухового аналізатора триває до шести – семи років.

Протягом перших місяців життя дитини органи зору та слуху швидко вдосконалюються, що зумовлюється розвитком нервової системи, особливо головного мозку.

Дитина починає затримувати погляд на нерухомих предметах, стежити очима за рухом предметів, реагувати на нерізкі звуки і голос дорослих. На зорові і слухові подразники виникає короткочасна затримка рухів голови, рук, ніжок, припиняється плач – відбувається зорове і слухове зосередження. Отже, удосконалюються реакції на зовнішні подразники. Зір і слух розвиваються швидше, ніж рухи. Доросла людина є джерелом зорових і слухових вражень, необхідних для нормального розвитку нервової системи і органів чуття дитини [56;13].

Отож, правильне виховання зумовлює перехід дитини від її безпосереднього спілкування з дорослим до сумісної діяльності, у якій дорослий керує діями дитини. Велике значення при цьому має здібність дитини наслідувати дії дорослих. Дії дитини, якими вона оволодіває під керівництвом дорослого, становлять основу для психічного розвитку.

Аналіз теоретичних та експериментальних досліджень (Н.Аксаріна, П.Бачинський, С.Козлова, М.Щелованов та ін.), аналіз методик з розвивального навчання (М.Гношинська, Г.Доман, С.Лупан, Л.Павлова, Е.Томас та ін.) свідчать про те, що чим раніше починати навчати малюка, тим вищий буде інтелектуальний розвиток дитини в дошкільному віці.

Повноцінний розвиток дитини забезпечується в процесі її активної діяльності:

- перший рік – емоційне спілкування дорослого з дитиною;

- другий рік – предметна діяльність: маніпулювання з предметами, іграшками;

- третій рік – ігрова діяльність: виконання ігрових взаємопов’язаних дій з предметами, іграшками [13;8].

Починаючи з дво - тритижневого віку дитини, треба дбати про розвиток у неї зору, слуху і позитивних емоцій. Батьки повинні ознайомлювати малюка з тими