Дослідженнями Г.Домана, С.Лупан, Л.Павлової, Е.Томаса та ін. було доведено, що починаючи з трьохмісячного віку немовля можна знайомити з буквами, цифрами, різноманітними предметами, іграшками. При цьому вчені-практики рекомендують використовувати наочний матеріал: іграшки, математичні набори, комплекти абетки, малюнки з предметами, рослинами, тваринами, картини художників, касети з класичною і сучасною дитячою музикою та ін. Раціональне навчання будується на конкретних образах, безпосередньо сприйнятих дитиною в процесі навчання. Необхідність застосування наочності обумовлюється особливостями розвитку мислення дітей. Опора на наочність – важлива умова розуміння слова дорослого дитиною.

Доцільними будуть і заняття з дидактичним матеріалом, які слід проводити три рази на день під час неспання дитини. Для заняття дорослий вибирає такий час, коли дитина почуває себе добре і може займатись. Треба знайти для малюка зручне місце. Дорослий показує перед очами дитини один предмет за другим, голосно називає його та спонукає дитину дивитись на предмет. Це потрібно робити дуже швидко і закінчувати емоційним проявом радості та похвалою дитини. Такі заняття займають 1-2 хвилини. Через п’ять днів один предмет або одне зображення предмета на картинці (рослини, тварини, написані слова та ін.) дорослий прибирає та додає друге, тобто новий предмет або його зображення. Швидка заміна дорослим одного предмета іншим спонукає дитину запам’ятовувати сам предмет та його назву. Вченими доведено, що малюк краще «фотографує» предмети, які швидко переміщаються перед його очима. Якщо дитині стає не цікаво, то винен дорослий, який занадто повільний у своїх діях. Головне, щоб дорослому і малюкові було цікаво, і заняття приносили задоволення. А коли немає задоволення, то треба негайно припиняти займатись. Основним методом на таких заняттях виступає гра. Дорослий грається з дитиною та в процесі гри ознайомлює її з новим матеріалом [13;87].

Таким чином, навчання – це гра, яку треба припинити раніше, ніж стомиться дитина. Зокрема, Г.Доман пропонує проводити уроки живопису і знайомити малюка з художниками та їх картинами. За такою методикою можна рекомендувати батькам та вихователям навчати дітей рідної мови, математики, ознайомлювати з елементами географії, історії, біології[16;14].

При правильній організації виховання та навчання дитини з перших днів життя у малюка виникає допитливість, поступово він оволодіває простими способами дій з предметами, починає діяти на основі уявлень.

Великого значення набуває спілкування дорослого з дитиною. Дорослий активно розмовляє з малюком. Потреба в спілкуванні є основою для розвитку мовлення дитини. Після трьох місяців дитина в хорошому настрої подає звуки гуління, у чотиримісячному віці немовля часто наслідує ритм відтворюваних звуків дорослого. У другому півріччі багато лепече, намагається повторити склади, вимовлені дорослим. Це сприяє поступовому вдосконаленню голосового апарату. Мова розвивається на основі зорового сприймання. Коли дорослий запитує в дитини про якийсь предмет, то це викликає в неї орієнтовну реакцію, і вона показує цей предмет. У результаті багаторазових повторень виникає зв’язок між вимовленим словом і предметом, на який вказують. До кінця першого року життя виникає зв’язок між назвою предмета і самим предметом. Це і є початкова форма розуміння мови. Дитина відшукує предмет, щоб продовжити спілкування з дорослим. Таке спілкування коли немовля розуміє мову дорослого, приносить йому велику радість. Причому спочатку дитина тільки дивиться на предмет, пізніше – тягнеться до нього, а потім – подає цей предмет дорослому або показує на нього [12;19].

Дитина разом з дорослим бере участь у нескладних навчальних і рухливих іграх. Дорослий вчить виконувати ігрові дії, постійно заохочує її, хвалить. Отже, наприкінці першого року життя діти вже виконують дії, що ґрунтуються на простих зв’язках між предметами та їх властивостями, виробляються початкові уявлення малюків про навколишній світ і виникають елементарні форми сприймання та мислення.

На другому році життя дитина вчиться вимовляти окремі слова, поєднувати по два, а потім і по три слова, утворюючи найпростіші їх комбінації, які іноді мають характер речень. Малюк починає вимовляти нові слова тільки після багаторазового повторення їх дорослим. Дитина вчиться запам’ятовувати маленькі віршики, казки та робить спробу їх розповідати. Дорослий повинен постійно підтримувати інтерес та бажання до сприймання художніх творів[12;24].

У перші три роки у дитини розвиваються всі функції мовлення, а з нею і мислення. Мова стає засобом спілкування з дорослим та дітьми, засобом пізнання. З її допомоги дитина порівнює, установлює подібність, робить узагальнення, елементарні умовисновки.

Таким чином, спілкування посідає центральне місце серед усіх аспектів навчання. Під цим розуміється розвиток комунікативних навичок, як вербальних так і невербальних. Усе це сприяє ранньому розвитку навичок з читання й письма. Дитина повинна мати можливість через гру розвивати ці навички, спілкуючись з іншими дітьми й дорослими. Існують різні програми в яких пропонуються такі дії: опиши, обговори, уяви, постав запитання й дай відповідь на нього, використай нове слово, послухай і скажи, що ти думаєш про це, доповни римою вірші, пісеньки [55;14].

Отже, дуже важливо, щоб батьки приділяли увагу грі з дитиною, допомагаючи тим самим розвивати її навички і здібності, що так необхідні. Традиційно виховання дітей лягає на плечі матері. Але вчені доводять, що там, де батько спілкується з дитиною, читає їй книжки, обговорює різні ситуації,