Другий рівень визначається як рівень здоров’я певної групи людей. Під цим поняттям мається на увазі найближче, відносно постійне оточення людини - її сім’я, родичі, друзі, знайомі, з якими вона повсякденно спілкується. Сума впливів на особистість з найближчого оточення значною мірою формують спосіб її життя, створюють певне психічне середовище, визначають духовні цінності, рівень соціальної відповідальності.

Третій рівень - рівень організації. Якщо попередній рівень не визначається як формальне структурне утворення суспільства, третій рівень здоров’я - це здоров’я формально визначених організацій. Переважна більшість людей взаємодіє з різними організаціями суспільства (сфери виробництва, послуг, науки, культури, релігії, правові і соціальні інституції тощо) і тим самим впливає на здоров’я працівників.

Четвертий рівень здоров’я – здоров’я громади. У даному контексті поняття громади визначається переважно за територіальною ознакою - село, селище, район, мікрорайон, містечко, місто, тобто той найближчий соціум, де людина перебуває тривалий час свого життя. Громада також може складатися за етнічними або професійними ознаками, політичними чи релігійними переконаннями тощо. Кожній громаді притаманні свої особливості стосовно культурних цінностей, звичок, традицій, спілкування, побуту, праці, відпочинку і, природно, ці особливості визначають стан здоров’я людей.

Наступний, п’ятий рівень - рівень країни, і останній, шостий рівень - рівень всього світу.

Таке структурування рівнів здоров`я має підкреслити уявлення світової спільноти щодо зв`язку між індивідуальним і громадським здоров’ям, яке визначає наскрізну залежність і взаємодетермінованість усіх рівнів. Тобто від індивідуального здоров’я людини залежить здоров’я певної групи людей, які становлять її найближче оточення, і здоров’я організацій, що, в свою чергу, або складаються з таких груп, або людина (групи людей) з ними пов’язана. Від здоров’я груп і організацій залежить здоров’я громади, до якої вони входять, а від здоров’я сукупності громад залежить здоров’я країни в цілому. Здоров’я країн, таким чином, визначає здоров’я всього світу. Зрозуміло, що наведений прямий зв’язок (від людини до людства) діє також і в зворотному напрямі (від людства до людини). Наскрізна залежність і взаємо-обумовленість всіх рівнів здоров’я визначає саме ту позицію, що проголошують країни - сучасні лідери ФЗСЖ:–

кожна людина несе певну частку особистої відповідальності за здоров’я всього людства;–

усе людство певною мірою відповідальне за здоров’я кожної людини.

Серед основних передумов або чинників, наявність яких дає можливість кожній людині реалізувати свій потенціал здоров’я, теорія ФЗСЖ виділяє вісім чинників - мир, дах над головою, соціальну справедливість, освіту, харчування, прибуток, стабільну екосистему, сталі ресурси. Ці чинники визначені Оттавською Хартією [73, с. 8-9].

Здоровий спосіб життя (ЗСЖ) – це спосіб життєдіяльності, спрямований на збереження й покращення здоров’я людини.

ЗСЖ – це такий спосіб життя, який сприяє збереженню особистого здоров’я, підвищенню опірності організму до впливу шкідливих факторів зовнішнього середовища, забезпечує гармонійний розвиток людини.

ЗСЖ – це дотримання біологічно виправданих норм рухової активності, режиму праці та відпочинку, культури харчування, використання природних засобів загартування, різних оздоровчих систем та стійка орієнтація на морально-духовні цінності.

Численні дослідження поняття способу життя з позицій суспільних наук визначають цю категорію таким чином: спосіб життя - це діяльність людини в загальному вигляді, зокрема сукупність істотних рис, що характеризують діяльність народів, класів, соціальних груп, особистостей, яка (діяльність) детермінована умовами певної суспільно-економічної формації, способом виробництва, рівнем життя, сукупністю природно-географічних і суспільно-історичних умов, ціннісних установок, що притаманні окремим індивідам, соціальним групам, суспільству вцілому. З цієї філософської платформи походить визначення, зазначене ще на Алма-Атинській Міжнародній конференції охорони здоров’я 1978 р., що здоровий спосіб життя (ЗСЖ) – це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через посередництво діяльності по оздоровленню умов життя - праці, відпочинку, побуту.

Більш просте уявлення дає сучасний валеологічний погляд на ЗСЖ – так звана формула здоров’я, що означає всі дії людини, які безпосередньо спрямовані або опосередковано торкаються формування, збереження, зміцнення, споживання, відновлення і передачі здоров’я – ФЗЗСВПЗ.

Структура здорового способу життя характеризується принциповою єдністю всіх сторін матеріально-побутового, природного, соціокультурного й духовного буття людини, що реалізовується через структурний, енергетичний та інформаційний канали. Вказані канали забезпечення здорової життєдіяльності людини відрізняються двома важливими особливостями:

Будь-який засіб діє на організм людини в цілому, а не на одну яку-небудь окрему систему. Так, структурний аспект вимагає в своїй реалізації участі генетичного апарату всіх клітин організму, ферментних систем, травної системи, дихального апарату, терморегуляції тощо. Таке ж положення складається й відносно двох інших каналів забезпечення буття людини.

2. Будь-який засіб забезпечення життєдіяльності реалізується практично через всі три канали. Так, їжа несе в собі й структурний, і енергетичний, й інформаційний потенціал; рух виявляється умовою активізації пластичних процесів, регулює енергетичний потік і несе важливу для організму інформацію, що забезпечує зрештою відповідні структурні перебудови.

Таким чином, устрій життя людини повинен враховувати складність організації організму людини й різноманіття його взаємин з навколишнім середовищем, а сама людина повинна характеризуватись наступними критеріями:–

фізичним станом, що характеризується гомеостатичними показниками;–

фізичним розвитком як процесом та результатом зміни в становленні природних морфологічних, функціональних властивостей і параметричних характеристик організму протягом життя;–

фізичною підготовленістю як інтеграційним складним компонентом фізичної досконалості людини;–

психомоторикою ;–

психічним станом – складним, відносно стійким явищем, що підвищує або знижує життєдіяльність в ситуації, що склалася;–

психологічними властивостями людини, її зовнішністю як дієздатного члена суспільства, обізнаного і відповідального;–

соціальним утворенням реальності, як