Рухова активність старшого дошкільника висока, а в порівнянні з попереднім віком стає цілеспрямованішою, відповідає індиві-дуальним можливостям дітей, їхньому досвіду, інтересам, особистісним домаганням. Обсяг рухової активності становить в межах 13–17 тис. умовних кроків, інтенсивність – 40–70 рухів за хвилину, тривалість впродовж дня – 4,5–5 годин і більше.

Спостерігається статева диференціація в виборі рухів: хлопчики надають перевагу швидкісно-силовим вправам (стрибкам, метанню, бігові), а дівчата -вправам, що вимагають координації рухів, чіткості виконання (вправам з рівноваги, стрибкам на скакалці, “класикам”). Проте силові показники дітей обох статей можуть бути рівними. До-рослим потрібно враховувати вибір дітей, їх схильність до певних видів рухових дій [33].

У шестирічному віці встановлюється властива дорослій людині координація рухів різних м’язових груп. Діти починають розуміти залежність результату від якості виконання структурних елементів руху. Набуває значення аналіз результатів діяльності, порівняння, оцінка, використання пошукових ситуацій. За рахунок розвитку фі-зичних якостей (сили, гнучкості, спритності, швидкості), окоміру в рухах з’являється легкість та узгодженість, набутий руховий досвід діти доцільно використовують у різних видах діяльності. Відбуваєть-ся усвідомлення власних можливостей для досягнення вищих резуль-татів. Діти здатні виявляти старанність, наполегливість у подоланні труднощів.

Діти не лише усвідомлюють, а й самостійно дотримуються правил безпечної поведінки та здорового способу життя. Здатні зрозуміти зв’язки між станом власного здоров’я та способом життя, фактора-ми оточуючого середовища, що впливають на нього, можуть самостійно визначити необхідність провітрювання кімнати, прибирання, утримання тіла в чистоті. Можуть проаналізувати причини змін у своєму здоров’ї.

Наприкінці дошкільного віку рухи стають чіткими і впевненими, зростає динаміка кількісних та якісних показників: діти спроможні швидко адаптовуватися до мінливих умов, самостійно обирати доцільний спосіб виконання рухів, вищою стає загальна фізична працездатність та витривалість, з’являється стійке позитивне ставлення до сумісної рухової діяльності, виникають об’єднання за інтересами, довготри-валі ігри та спільні рухові дії, узгоджена взаємодія заради досягнення спільної мети.

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ В ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ НАВИЧОК ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ.

ІІ.1. Організаційно-педагогічні умови формування в дошкільників навичок здорового способу життя

Для збереження здоров’я, на думку видатного спеціаліста в галузі валеології М.І. Брехмана, важлива мотивація здорового способу життя. Здорова людина будує свій спосіб життя на позитивному досвіді старших поколінь [11; 12].

Певних знань, норм та навичок здорового способу життя діти набувають від батьків та вихователів, якщо відвідують дошкільний навчальний заклад. Однак сам по собі цей виховний вплив дорослих на дитину не дає бажаного результату. При цьому, за висловом Ж. Піаже, важливим є не пасивне сприймання дитиною порад дорослих, а її активна участь в існуючих взаємодіях.

Слід зазначити, що навчання здорового способу життя, яке впливає на свідомість дитини, має бути пов’язане з вихованням, спрямованим головним чином на підсвідомість вихованця. “Саме завдяки підсвідомості, – як вважає П.В. Симонов, – зовнішні щодо суб’єкта соціальні норми стають внутрішнім регулятором його поведінки”. На його думку, для досягнення цього є лише один шлях прямого впливу – сила безпосереднього прикладу, який ґрунтується на потребі в наслідуванні, що особливо чітко виявляється в дитячому віці.

Виходячи з вище зазначеного вважаємо за доцільне обґрунтувати педагогічні умови, що сприятимуть формуванню навичок здорового способу життя в дітей дошкільного віку. Оскільки означена проблема, яка є частиною валеологічного виховання дошкільників, на сучасному етапі знаходиться в стані становлення, в дослідженні ставимо за мету:

Насамперед ми виходили з положення психолого-педагогічної науки про вирішальне значення впливу дорослого на розвиток особи-стості дошкільника. Моральні норми, що регулюють поведінку людей, діти дошкільного віку засвоюють під впливом зразків і правил по-ведінки. Взірцем поведінки для них є поведінка і вчинки дорослих.

Найбільше на дитину впливає поведінка дорослих з її найближчого оточення – батьків і вихователів. Діти молодшого й середнього дошкільного віку звикають наслідувати поведінку дорослих. Старші дошкільники прагнуть усвідомити правила поведінки, зрозуміти їх значення.

Слід зауважити, що особливість валеологічного виховання полягає в безпере-рвності цього процесу, зумовленого життєдіяльністю людського організму. Дорослі, інколи навіть не усвідомлюючи того, своєю щоденною поведінкою є для своїх вихованців взірцем для наслідування. Вихователі зазвичай не мають достатніх умінь та знань з валеології, тому й не проводять цілеспрямованої роботи з дітьми.

Дбати можна лише про те, що знаєш. Валеологія передбачає наявність у людини знань про свій організм та формування навичок здорового способу життя.

Методичної літератури для вихователів з означеної пробле-ми є достатньо але вона потребує систематизації. Тому метою нашого дослідження стало визначення змісту і обсягу знань про основні компоненти здорового способу життя дітей дошкільного віку. Ви-бираючи зміст і обсяг знань, ми керувалися такими вимогами: знання мають давати дошкільникам достатнє уявлення про основні компоненти здорового способу життя; бути доступ-ними для сприймання; мати наукову достовірність; обґрунтовувати необхідність дбати про своє здоров’я.

Відповідно до поставлених вимог у ході експериментальної ро-боти ми визначили зміст і обсяг знань про дотримання режиму дня, належне оволодіння культурно-гігієнічними навичками, раціональне харчування та культуру споживання їжі, руховий і повітряний режими, профілактичні заходи для збереження здоров’я, режим активної діяльності й відпочинку, що становлять основні параметри здорового способу життя дітей дошкільного віку (Додаток Е).

Робота з вихователями-експериментаторами проводилася за наведеним планом. Це дало можливість врахувати рівень їхньої підготовки та бажання набути знань і вмінь