Формувальний експеримент проводився впродовж листопада 2007 р. –травня 2008 р. Його мета полягала в тому, щоб експериментально перевірити визначені в ході констатувального експерименту зміст і обсяг знань дітей п’ятого–шостого року життя щодо засобів формування, зміцнення й збереження здоров’я, а також методику формування в старших дошкільників навичок здорового способу життя шляхом апробації індивідуальної програми з означеної проблеми. Під час формувального експерименту було виділено експериментальну (ЕГ) та контрольну (КГ) групи.

В експериментальній групі було 30 дітей п’яти–шестирічного віку. Таку саму кількість дітей було об’єднано в контрольну групу. Рівень знань щодо будови тіла, способів збереження й зміцнення власного здоров’я та відповідних навичок ведення здорового способу життя в контрольній та експериментальній групах був практично однаковий. Тому результати експериментального дослідження не зазнають значних суб’єктивних впливів.

У результаті дослідно-експериментальної роботи було визначено такі критерії відбору знань щодо здорового способу життя для дітей старшої групи ДНЗ:

1. Відповідність пропонованого для засвоєння матеріалу сучасному рівню наукового пізнання.

2. Доступність для сприймання та наукова достовірність знань щодо будови тіла та засобів збереження й зміцнення здоров’я.

3. Відповідність елементарної інформації з основ здоров’я віковим та індивідуальним можливостям дітей старшого дошкільного віку.

4. Спрямованість змісту валеологічного й фізичного виховання старших дошкільників на формування в них дбайливого ставлення до власного здоров’я.

Здоров’я дитини можна вважати нормою, якщо вона:

вміє долати втому (фізичний аспект здоров’я);

виявляє хороші розумові здібності, уяву, зацікавленість оточуючим середовищем (інтелектуальний аспект здоров’я);

чесна й самокритична (моральне здоров’я);–

комунікабельна (соціальне здоров’я);–

врівноважена (емоційний аспект здоров’я) [39, с. 114].

Задля формування, збереження й зміцнення здоров’я дошкільників вважаємо за доцільне створення кожним педагогом індивідуальної програми здорового способу життя для себе й своїх вихованців, враховуючи при цьому принципи й методичні прийоми, якими слід керуватися під час організації навчально-виховного процесу з дітьми означеного віку.

Існує чимало оздоровчих програм і систем валеологічного виховання дошкільників, які вже створені спеціалістами й доступні широкому колу педагогів і батьків, проте індивідуальна програма здорового способу життя може бути значно диференційована в зв’язку з індивідуальними й віковими особливостями вихованців конкретної вікової групи.

Отож, методика роботи з дітьми експериментальної групи, яка включала 30 вихованців п’яти–шестирічного віку, передбачала розробку для них індивідуальної програми здорового способу життя, яка охоплювала провідну ідею, критерії результативності, вирішення конкретних завдань шляхом використання різноманітних засобів, що складали зміст означеної програми (див.: Схема 1).

Схема 1

Модель індивідуальної програми здорового способу життя

До організаційних завдань відносимо:

співпрацю педагогів, дітей і батьків з формування навичок здорового способу життя;

координацію діяльності всіх зацікавлених сторін.

Методичні завдання передбачають використання чинних програм виховання дітей дошкільного віку й альтернативних програм валеологічного виховання старших дошкільників; планування індивідуальної роботи з формування навичок здорового способу життя малюків; використання сучасних підходів до проведення занять, спрямованих на формування знань про способи збереження й зміцнення здоров’я та пов’язаних з ними навичок здорового способу життя.

Змістові завдання визначають за рівнем сформованості в старших дошкільників навичок і підготовки педагога до проведення роботи з означеної проблеми. До них відносимо структурування й адаптування навчального матеріалу щодо здорового способу життя до завдань фізичного й валеологічного виховання, ґрунтуючись на принципах формування здорового способу життя.

Завдання контролю здійснюють шляхом медичного, психологічного й педагогічного моніторингу.

Завдання, закладені в модель індивідуальної програми здорового способу життя, вирішували шляхом застосування різноманітних засобів, зокрема, пояснення їхньої ефективності для формування, збереження й зміцнення здоров’я, а також безпосереднього використання впливу означених засобів на організм кожного вихованця.

Серед засобів, що здійснюють позитивний вплив на здоров’я дітей, виділяємо:

природні чинники (сонячні й повітряні ванни, різноманітні водні процедури);

достатню рухову активність;

раціональне харчування;

поєднання роботи з активним відпочинком;

формування правильної постави.

Ефективність експериментальної методики визначали в кінці навчального року в експериментальній та контрольній групах за такими показниками: обсяг та глибина знань з основ здоров’я; наявність практичних та поведінкових навичок збереження й зміцнення власного здоров’я і здоров’я оточуючих. Обстеження дітей експериментальної та контрольної груп проводилося за методикою констатувального експерименту (додаток В), до якої внесено певні зміни щодо змісту запитань і ситуацій. Здобуті результати порівнювались та всебічно аналізувались.

Аналіз відповідей дітей дає підстави стверджувати, що старші дошкільники здатні засвоїти знання про будову зовнішніх органів та їхні функції, доступні для сприймання дітей означеного віку. Будову внутрішніх органів засвоїти дітям цієї вікової групи значно важче. На шостому році життя дошкільники можуть засвоювати елементарні знання про будову та функції внутрішніх органів.

Одержані дані підтверджують доцільність визначених змісту й обсягу знань з основ здоров’я та ефективність розробленої моделі індивідуальної програми здорового способу життя. Проведена системи спостережень, дослідів та бесід з дітьми старшого дошкільного віку, а також використання наочного матеріалу впродовж дослідної роботи забезпечили визначення рівня знань та сформованих під час експериментальної роботи навичок здорового способу життя в дітей означеного віку.

Значні зміни у відповідях дітей експериментальної групи ми зафіксували під час з’ясування джерела одержаних знань. Більшість дітей відповідали, що знань набули в дошкільному навчальному закладі. 55% дітей п’ятого і 78% шостого року життя зазначили, що знання вони одержали від вихователів і батьків (табл. 14). Саме в цих вихованців відповіді були обгрунтованішими, підтверджувалися фактами із самостійних спостережень.

Таблиця 14

Результати відповідей дітей на запитання:

звідки ти про це знаєш?, %

Відповіді дітей |

ЕГ | КГ

5 р.ж. | 6 р.ж. | 5 р.ж. | 6 р.ж.

Знання здобули від вихователів | 35 |