Дієвим і найдоступнішим засобом зміцнення здоров’я були оздо-ровчі сили природи: повітря, вода, сонце, земля.

Народна педагогіка всіляко заохочувала перебування на свіжому повітрі. "Як дитина бігає і грається, то їй здоров’я усмі-хається", - говорили в народі.

У великій пошані в нашого народу й вода. Її називають кров’ю землі. Наші прадіди вважали, що всі немочі й хвороби людські наслані нечистою силою. Тому вірили в цілющі властивості води, поклоня-лися їй як животворній очищувальній силі, її освячення в церквах - елемент багатьох релігійних свят. Святять на Водохреща, Стрітення, Спаса. Свяченою водою окроплюють хати, будівлі, на Різдво ставлять біля куті.

Здавна українці застосовують задля зміцнення здоров’я гартувальні процедури - щоденне умивання, обтирання хворих місць свяченою водою, посилання дітей під літній дощ, ходіння бо-соніж по росі тощо.

Наші прадіди з обережністю використовували й сонце як засіб оздоровлення, підставляючи під сонячні промені лише незначні ділянки тіла. Однак нині дорослі й діти здебільшого порушують реко-мендації лікарів щодо прийому сонячних ванн, забуваючи про дослі-дження вчених про підвищену радіактивність сонця, що, в свою чергу, викликає ріст ракових клітин.

Рідна земля завжди асоціюється з образом матері. Земля давала силу (знесилений у битві з ворогом торкався землі); го-дувала й одягала людину (земля - наша мати, що посієш, те будеш мати); і забирала в кінці життєвого шляху (земля дає все і забирає усе).

У теплу пору і діти, і дорослі ходили босоніж. Це був чудовий за-сіб гартування організму, запобігання плоскостопості.

Київська князівна Євпраксія (1108 - 1172), онука Володимира Мономаха на прізвисько «Добродія», вивчала народну медицину, лікувала. Вона написала трактат з гігієнічними порадами, розповідями про користь повітря, фізичних рухів, раціонального харчування.

Однак слід зауважити, що в різні історичні періоди в українців був сформований відповідний до соціальних, економічних, політичних умов національний ідеал тілесної й духовної досконалості людини, але він завжди відповідав основам традиційного життєвого укладу, менталітету, звичаям і традиціям. Усі народні свята в Україні були оздоровчими, бо сприяли радості, бадьорості духу, оптимізму, очищенню, прагненню любити й спілкуватися з природою.

Народна наука про здоров’я через традиції та звичаї вчила кожного цінувати, берегти та відновлювати своє здоров’я. А підтвердженням цього є наявність численних приказок та прислів’їв про здоров’я (Додаток А), слов’янських дум і билин, які розповідають про фізичне та моральне здоров’я богатирів.

Таким чином, культурні і етно-географічні особливості кожного народу впродовж різних історичних періодів поглиблювали медико-гігієнічний зміст поняття «здоровий спосіб життя» людини [38].

З настанням епохи капіталістичного устрою суспільства відбуваються зміни і в формуванні здорового способу життя, що пов’язане, насамперед, з розвитком промисловості. Починаючи з XV ст., виникає потреба в психічно і фізично здоровій робочій силі. Тому відомі вчені (Бернардино, Рамацціні та інші) починають посилено займатися питаннями збереження і зміцнення здоров’я робітників.

Активно порушується тема формування здорового способу життя і в працях видатних учених А.Дістервега, Я.Коменського, Й.Песталоцці.

Я.А.Коменський розкрив можливості «материнської школи» у здійсненні оздоровчого виховання дітей. Й.Г.Песталоцці, використовуючи досвід швейцарської народної педагогіки, доводив необхідність врахування принципу природовідповідності в різних напрямках виховання, в тому числі й оздоровчого, що закладається в сім’ї. Велику роль у вихованні він відводив методу вправ. Дітей необхідно навчати, виховувати в них такі вольові якості, як самоволодіння й витримка. А.Дістервег, торкаючись питання оздоровчого виховання дітей, належне місце відводив особливостям культури країни, яка є батьківщиною малюка. Мету виховання він вбачав у служінні «істині, красі й добру».

Формування концепції суспільного здоров’я пов’язують з Великою французькою революцією, коли прогресивні діячі XVIII ст. розглядали фізичне, духовне та соціальне здоров’я як основу, фундамент, без якого неможливо створити новий соціальний організм. Саме у цей період особлива увага приділяється питанням збереження і зміцнення фізичного та духовного здоров’я людини. Так, А. Шопенгауер зазначає: «Перша і найважливіша умова для нашого здоров’я полягає … в благородній вдачі, здібній голові, щасливому праві, доброму настрої і добре влаштованому цілком здоровому тілі, … і тому ми значно більше повинні турбуватися про розвиток і підтримку цих якостей» [17, с. 48–51].

Д. Локк розкриває ідею соціальної цінності здоров’я. У творі «Про виховання» він пише: «Наскільки здоров’я необхідне нам для професійної діяльності та щастя, настільки кожному, хто бажає грати яку-небудь роль у цьому світі, потрібна міцна конституція, здатна терпіти злидні та втому».

Ряд філософів та лікарів цього періоду акцентують увагу на засобах і способах досягнення здорового способу життя. Так, Ф.Бекон у трактаті «Про підтримку здоров’я» пише, що людина повинна «чергувати піст і хороше харчування, але частіше харчуватися; чергувати періоди активності й сон, але віддавати перевагу сну; чергувати відпочинок і вправи, але частіше вправлятися. Таким чином буде підтримуватися і змінюватися людська природа».

Впродовж XVIII – XX ст. у науковій думці відбувається становлення таких аспектів проблеми формування здорового способу життя: сутність і зміст поняття «здоровий спосіб життя» людини, його елементи і структура, форми регуляції процесу становлення здорового способу життя, критерії, фактори й умови його цілеспрямованого формування, провідні тенденції розвитку явища в різних конкретно-історичних умовах.

Особливий вплив на розвиток виховних традицій щодо ведення здорового способу життя мав Г.С. Сковорода. Він радив вшановувати моральні, духовні й оздоровчі закони наших предків, вимагав і практикував вивчення основ здоров’я на засадах народної мудрості.

Належної уваги взаємозв’язку фізичного й духовно-морального розвитку людини надавав М.В. Ломоносов. Він зазначав, що лише здоровий народ, який не викорінює і, навпаки, всмоктує всі моральні ідеали, шанує мораль і