Розуміння дітьми моралі казки відбувається на осно-ві їхньої внутрішньої активності, яка викликана емоцій-ним сприйманням змісту твору. Зовні це виявляється в міміці, жестах, репліках, висловлюваннях дітей.

У старшому дошкільному віці сприймання казки набу-ває диференційованого характеру — у дітей формується здібність до елементарного аналізу твору, вибіркове став-лення до героїв казки. Це в свою чергу веде до форму-вання художнього смаку у дітей, у них з'являються свої улюблені казки.

Діти дошкільного віку добре розуміють мораль казки, диференціюють, де добро, а де зло, й активно приймають сторону добра.

О. Запорожець стверджує, що у дитини під час сприймання казки формуються «певні реалістичні тен-денції». Слухаючи казку, дошкільник «підходить до її оцінки з реалістичної позиції». Він наводить такий при-клад. У дитини запитали: «Щітка може розмовляти?» (Після сприймання епізоду з щіткою в казці.) «У казці може»,— відповідала дитина. А коли їй розповіли, що хлопчик замінив перо на щітку і почав нею писати, а чорнильниця, яка сторожувала будинок, почала голосно гавкати, дитина обурилась і з іронією заперечила: «Це неправильно: щітка велика й брудна, нею не можна пи-сати, буде ще гірше, ніж поганим пером... Чорнильниця не може гавкати, так не треба, нехай вона краще фиркає, плюється чорнилом». Виявляється, з точки зору дитини, навіть у казці не все можливо, вона чітко диференціює елемент фантазії і реальні події.

Упродовж перебування дітей у дошкільному закладі використовують різноманітні форми роботи.

В. О. Сухомлинський дійшов висновку, що складо-вою частиною виховання дітей повинно бути розповідан-ня, читання, слухання, драматизування та інсценування казок. «Казки виховують любов до рідної землі вже тому, що вони творіння народу» .

У дитячому садку пропонуються такі види занять з казкою:

1. читання (авторських, віршованих) казок;

2. розповідання народних казок;

3. театралізація-розігрування та показ казки виховате-лем;

4. драматизація-розігрування в ролях знайомої дітям казки; відтворення характерних рис його героїв;

5. інсценізація — точне й послідовне відтворення змісту казки дітьми з допомогою костюмів, різних атрибутів, де-корацій;

6. ігри за сюжетами знайомих казок;

7. показ казок через проекційні ліхтарі (діафільми);

8. перегляд казок у телепередачах, кінофільмах;

9. ритмізування — ритміко-речитативна розповідь на од-ній ритмічній кривій, з однією інтонацією;

10. узагальнюючі бесіди на теми: «Моя улюблена казка», «В гостях у казки», «Казка в гостях у дітей»;

11. тематичні розважальні заняття: «Казки бабусі Ори-сі», «Казка дідуся Панаса», «Вам казка, а мені бубликів в'язка»;

12. дидактичні ігри: «З якої казки герой?» (або «З якої казки я прийшов?»), «Добери картинку», «Подорож у дивовижний світ казок», «Лист дідуся-казкаря»;

13. переказування знайомих казок дітьми;

14. бесіди на морально-етичні теми за змістом,казок;

15. самостійне складання дітьми казок;

16. бесіди за змістом казкових ілюстрацій та репродук-цій художніх картин на казкові сюжети;

17. свято казки у садку.

Програмою «Я у Світі» передбачено різні види роботи з народною каз-кою. Так, уже на другому році життя дітей вчать розу-міти зміст коротеньких казок («Ріпка», «Коза-дереза»), використовуючи унаочнення (ілюстрації, фланелеграф, ляльковий, картонний театри); залучають до показу ок-ремих дій казкових героїв, стимулюють висловлювання дітей (наслідування, повтори).

На третьому році життя дітей спонукають до відтво-рення змісту казок за допомогою запитань вихователя, залучають до ігор-драматизацій та театралізованих ігор за змістом добре знайомих казок у музичному супроводі, з нескладними атрибутами (хусточкою, шапочкою, хвос-тиком) ; показують різні види театрів за змістом знайомих казок.

На четвертому році життя дітей вчать розуміти казки без унаочнення, запам'ятовувати та відтворювати повто-ри («котиться-котиться...», «стукає-грюкає...»), образні вирази («вовчику-братику»); передавати зміст знайомих казок, розповідати за змістом ілюстрацій; упізнавати ге-роїв у знайомих казках, висловлювати своє ставлення до них. Залучають дітей також до ігор-драматизацій та інсценування художніх творів.

На п'ятому році життя дітей ознайомлюють з чарівни-ми й соціально-побутовими казками. Вчать впізнавати і визначати казкові елементи, зачини, кінцівки, повтори, давати оцінку діям та вчинкам героїв; відповідати на за-питання за змістом казок, самостійно розповідати та переказувати знайомі казки. Дітей цієї групи спонукають до самостійної організації ігор-драматизацій за змістом добре знайомих казок, дотримуватись відповідної інто-нації, тембру, сили голосу. Залучають дітей до показу окремих дій у театральних виставах, іграх у «Театр», ін-сценування казок.

Дітей старшого дошкільного віку продовжують оз-найомлювати з новими чарівними та соціально-побуто-вими казками. Вчать сприймати виразні засоби казки: фантастичні перетворення, чарівні речі, іносказання, афо-ристичність мови, пісеньки, зачини, кінцівки; розуміти, що казка — це вигадка, фантастика, олюднення тварин, явищ природи. Діти вже повинні знати напам'ять кілька зачи-нів, кінцівок, «докучливих» казок; самостійно розповіда-ти у вільний час зміст знайомих казок, переказувати їх; висловлювати своє ставлення до героїв, оцінювати їхні вчинки; впізнавати назву казки за описом героїв, ілюст-раціями та уривками з тексту казки.

Старші дошкільники повинні вміти самостійно розіг-рувати сюжети знайомих казок в іграх-драматизаціях та театралізованих іграх (добирати атрибути, розподіля-ти ролі тощо).

Дітей залучають до участі в драматичних гуртках, до показу різних театралізованих вистав за змістом казок, до виготовлення костюмів, атрибутів, декорацій.

Перш ніж прочитати чи розповісти дітям казку, по-трібно добре підготуватись, кілька разів уголос її прочи-тати, дотримуючись засобів інтонаційної виразності. Ро-бота над мистецтвом художнього