Не менш цікавим природним метеорологом є і сама людина. В її організмі виник і вдосконалився в ході ево-люції дуже складний «приймач», здатний сприймати ве-лику кількість подразників, про що свідчать народні прикмети, пов’язані з реагуванням людини на зміни погоди.

Народні знання в галузі метеорології в Україні були пов'язані насамперед з різноманітною господарською діяльністю і грунтувалися на багаторічних спостережен-нях у природі й навколишньому середовищі, що відпо-відно шліфувалися й викристалізовувалися народними «академіками» у прикмети. На цій підставі склався своє-рідний землеробський календар, тобто регламент почат-ку і закінчення сільськогосподарських робіт залежно від погодних явищ.

Про те, що люди дуже уважно і вдумливо спостеріга-ли за найменшими змінами погоди, свідчить і різнома-нітна народна метеорологія. Так, годиною називалась ясна сонячна погода, негодою — погана погода, сльота. Відповідають кліматичним умовам України і залежним від них явищам усі українські назви місяців: січень, лю-тий, березень... Зиму називали погожою, хазяйською, коли вона була помірно холодною; сирітською — якщо були незначні морози; гнилою — коли була малосніжною, з частими відлигами; а зиму із сильними морозами, заві-рюхами та заметілями називали лютою, забійною.

Народні метеорологічні знання були активними по-мічниками у господарстві селян. Разом з тим народна метеорологія включає цілий ряд забобонів, пов'язаних з релігійними уявленнями людей. До них належать різ-номанітні ворожіння на погоду і врожай, які склали основу «народного прогностика». Наводимо його зміст:

Стрітення. Ясна і тиха погода в цей день (15 лютого) віщує добрий урожай у полі і роїння бджіл. Вітер в цей день — погана ознака. Відлига — чекай пізньої осені; бе-режи кашу і хліб, бо в поле вийдеш не скоро.

Як на стрітення півень нап'ється води з калюжі, то набереться господар біди.

Юри. Бджоли злітаються до вуликів — незабаром дощ, сидять на стінках вуликів — на сильну спеку. Якщо вранці трава суха — до ночі чекай дощу. Вранці туман стелиться по воді — буде гарна погода.

Мефодія. Якщо в цей день дощ, то буде йти ще сорок діб. Жаби розквакались — перед дощем, скачуть по су-ші — також. Мурашки ховаються в купи — чекай силь-ного вітру, дощу, грози.

Івана Купала. В ніч на Івана Купала (7 липня) зо-ряно — буде багато грибів. Якщо на Купала гроза, мало вродить горіхів, і ті будуть порожні.

Самсона. На Самсона дощ — через сім тижнів знову дощ буде.

Петра і Павла. На 12 липня перестає кувати зозуля, не чути більше солов'я. Жовті, як мідь, хмари — на дощ. «Грає» місяць на врожай.

Гаврила. Суха погода віщує гарну осінь.

Мокрини. За цим днем прогнозували, якою буде осінь. Якщо йтиме дощ, то мокрою, якщо світитиме сонце — сухою. Дощовий день також віщував: наступного року вродять жита, але літо буде мокрим.

Ілля. Вважалося, що це одне з найбільших літніх свят (2 серпня), бо з Іллею пов'язували закінчення жнив. То-му казали: «Жнива кінчаються, осінь починається», або: «У цей день до обіду літо, а після обіду — осінь».

Марії Магдалини. Великі роси — льон буде сірий.

Бориса і Гліба. Перше таке свято було 25 травня. Осінній Борис і Гліб завершував дозрівання всіх хлібів, починався період збирання грибів. Борис і Гліб сіють ранній хліб.

Анни. За цим днем передбачали зиму: якою буде по-года до обіду, така зима до грудня, а яка по обіді, то така після грудня; якщо ранок буде холодний, то і зима сувора; йде дощ — часто випадатимуть сніги.

Сили та Силуана. Вже можна було починати сіяти озимину.

Маковія і Першого Спаса. З цим днем (14 серпня) пов'язували закінчення літа, освячували в храмах го-ловки маку. Це останній день, коли можна було робити хліборобські толоки. З цього часу починали відлітати у вирій ранні птахи.

Спасівка. До Спасівки бджола робить на пана, а піс-ля Спасівки — на себе.

Спас Другий, або Великий (19 серпня). «Прийшов Спас — держи рукавиці про запас!»; «Як прийде Спас, то комарам урветься час, а як прийде Пречиста (21 жовт-ня) — забере їх нечиста».

Мирона. За цим днем завбачали січень.

Лаврентія. Якщо на ставках вода тиха, то осінь буде спокійна, а зима — без завірюхи.

Михея. Буря цього дня — на непогідний вересень.

Перша Пречиста і Успіння. Після Успіння вже почи-нається «молоде» бабине літо, що триває до 11 вересня. Якщо цієї пори погода гарна, то «старе» бабине літо буде непогідним.

Третій Спас, або після Успіння. Починається відліт ластівок. «Після Успіння прийшло — сонце на осінь пі-шло». Відліт журавлів у цей день віщує ранню зиму.

День 14 вересня — свято Семена Стовпника, вважа-лося основним для визначення погоди і врожаю на рік. Казали, що «Семен Стовпник пускав погоду на 12 міся-ців». Яка в цей день буде погода перед полуднем — така буде і весною; погода за період «перед полуднем — з по-лудня» вказувала погоду на літо; яка буде «з полудня до вечора» — така буде восени; погода від початку вечора до ночі вказувала на погоду взимку. Дванадцять днів після свята Семена Стовпника вказували погоду на всі 12 місяців року. Починаючи від цього свята гуцули вва-жали, що кожний осінній і зимовий місяць вказує погоду на відповідний весняний і літній місяць. Разом з гуцуль-ськими календарями від Семена Стовпника йде погода осінніх і зимових місяців в