Особливі вимоги висуваються до мовлення логопеда і вихо-вателя, що мають бути зразком для дітей і дорослих. Неприпустимими для них є фонетичні вади, швидкий теми мовленні, порушення орфоепічних і граматичних норм, використання жаргонних і просторічних слів та висловлювань. Велике зна-чення має емоційне висловлювання.

Логопедична робота може здійснюватися з викорис-танням різних методів, серед яких умовно виділяють наочні, словесні і практичні.

Наочні методи спрямовані на збагачення змістової сторони мовлення і забезпечують взаємодію двох сигнальних систем. Велика роль у цьому процесі належить вихователю.

Словесні методи застосовують для навчання переказу, бесіди, розповіді без спирання на наочний матеріал.

Практичні методи використовують для формування мовлен-нєвих навичок за допомогою спеціальних вправ, ігор, інсцені-зацій.

Особливе значення в логопедії має застосування репродук-тивних і продуктивних методів та їх поєднання з урахуванням специфіки мовленнєвого порушення.

Репродуктивні методи ефективні в розвитку імітаційних здібностей дітей, формуванні навичок чіткої вимови в процесі використання звукоскладових вправ, сприймання мовленнє-вих зразків. їх роль особливо значна у формуванні першоно-чаткових навичок вимовляння звуків, корекції порушень голо-су. Ефективність цих методів значно зростає, якщо їх викори-стовувати у контексті цікавих і адекватних для дитини видів діяльності.

Продуктивні методи найширше використовують для побудо-ви зв'язних висловлювань, різних видів розповіді, в творчих завданнях. Перехід до використання продуктивних методів щоразу визначають логопед і вихователь залежно від конкрет-них завдань корекції порушення і рівня сформованості необхід-них посилань для переходу до самостійного мовлення.

Від правильного добору співвідношення застосовуваних ме-тодів здебільшого залежать ефективність логопедичної дії, якість і міцність сформованих мовленнєвих навичок у вільно-му спілкуванні.

Методика логопедичного впливу за різних видів і форм мов-леннєвих недоліків передбачає використання всієї різноманіт-ності психолого-педагогічних методів дошкільної корекційної педагогіки. Особливості застосування цих методів зумовлені специфікою мовленнєвого розладу, структурою співвідношення первинних і продуктивних порушень мовлення дитини, п віко-вими ознаками.

Логопедичний вплив має бути спрямований на стимуляцію мовленнєвого розвитку з урахуванням порушеної функції мов-леннєвого механізму, корекцію і компенсацію порушень окре-мих ланок і всієї системи мовленнєвої діяльності, виховання і навчання дитини з мовленнєвими порушеннями для подальшої інтеграції її в середовише дошкільників, що нормально розвива-ються. В разі виражених («тяжких») порушень мовлення велику роль відіграють перебудова мовленнєвої функції і формування компенсаторних механізмів, що компенсують порушену ланку.

3.2 Використання елементів народознавчої лексики

в роботі вчителя-логопеда.

Майже всі батьки мріють, щоб їх дитина, коли стане дорослою, досягла успіху в житті й бізнесі, зробила успішну кар’єру, щоб вона відбулася як особистість, почувала себе вільною і впевненою в усіх життєвих ситуаціях.

Повноцінний розвиток особистості дитини неможливий без виховання у неї правильного мовлення.

Мова деяких дітей часто має значні відхилення від норми. Різні відхилення в розвитку мовлення негативно позначаються на сприйманні мови, висловлюванні власних думок, на формування навичок усвідомленого читання і письма, оволодінні знаннями і взагалі неформуванні особистості дитини.

Щоб зняти цей весь комплекс «неповноцінності» з дитиною працюють лікарі (отоларинголог, психоневролог, психіатр, стоматолог, ..), логопед та вихователі(вчителі), а вдома- батьки.

Готуючись до занять з дітьми, логопед підбирає різний мовний, дидактичний, наочний та роздатковий матеріал. Під час корекційної роботи педагог використовує прислів’я, приказки, загадки, скоромовки, чистомовки, звуконаслідування.

Скоромов-ки — це надзвичайна знахідка народної логопедії, адже їхня мета — формування чистого й правильного мовлен-ня, закріплення артикуляції важких звуків та розвиток мовного апарату. Народна педагогіка потурбувалась, щоб на кожний звук, який опановує дитина, у нагоді ста-ла й відповідна скоромовка.

Скоромовки невеликі за розміром (можуть бути од-норядкові), в кожному слові яких повторюється лише один звук, чергується тільки тверда та м'яка його ви-мова. Наприклад:

Лис у лісі заховався, ліс лиса схопив.

У Сані перекинулись сани, тепер у Сані нові сани.

Чимало скоромовок із складним поєднанням відразу кількох важких звуків — шиплячих, свистячих та звука [р]:

Мурлика муркоче -

Морозива хоче.

Мурлико руденький, -

Замерзнеш, дурненький.

У народній логопедії можна знайти скоромовки з не-звичним поєднанням голосних звуків.

Улас у нас,

Опанас у вас.

Кричав Архип, Архип охрип.

Не треба Архипу кричати до хрипу.

Якось Яків сіяв мак

Так-сяк, абияк.

Виріс ярий Яків мак,

Та щось коле, як їжак.

Це своєрідна мовна гра. Швидкість ритму, цікавий зміст сприяють легкому запам’ятовуванню скоромовок, бажанню промовляти їх. Скоромовки можна використовувати для формування навичок чіткої вимови звуків; ознайомленням із словом, реченням; навчання звукового аналізу слів; визначення звуків у слові, їх місця і порядку розташування; визначення кількості слів у реченні.

Чистомовки - ритмічний мовний матеріал, який містить нескладне поєднання звуків, складів, слів складних для вимови. Особливо до вподоби дітям чистомовки-жарти з використанням іграшок, картинок. Діти із задоволенням повторюють їх за логопедом, ніби граючись і не помічаючи, що вони навчаються.

За допомогою чистомовок дитина вчиться вимовляти звуки, склади, речення, закріплюються її знання про складову частину слова, визначається наголошений склад.

Загадки перевіряють кмітливість дитини, оцінюють її знання, спостережливість, допитливість. Відгадування загадок дає можливість дітям уточнювати уявлення про предмети, їх властивості, назви, усвідомлювати шляхом порівняння зв’язків між ними, узагальнювати окремі ознаки. Загадки вчать дітей мислити образами, розуміти переносне значення слів, висловів. Відгадування загадок використовується для навчання дітей здійснювати звуковий аналіз слів, формування вміння характеризувати звуки, визначати наголошений склад.

Висновки

Уснопоетичне художнє слово супроводжувало людину з її першопочатків, з часів виникнення мови. Воно ввійшло в її життя і побут як один із засобів задоволення притаманної людини потреби у прекрасному і як органічний компонент її вірувань та світоглядних уявлень.

Малі форми фольклору - одна з найбагатших національних скарбниць - несуть у собі великі можливості як засіб виховання культури мови дітей.

Художня сила прислів'їв