Діти сваряться - це неминучий супутник дитячого життя. Тут у нагоді вихователю стануть прислів'я («Умі-ли сваритися, умійте й миритися») та тексти мирилок.

До поетичного фольклору належать і небилиці, нісе-нітниці - жартівливі, смішні тексти, які містять гумор, описують неіснуючі вигадані події. У дітей вони виклика-ють сміх, бажання запам'ятати та переказати текст ін-шим, насмішити їх.

Поетичну групу українського фольклору складають також пісні, голосіння (голосилки) та думи. Українська пісня - це невичерпне джерело національної культури. Пісня супроводжує все життя і діяльність людини - від народження до останнього проводу з життя. Тому-то й класифікація пісень досить різноманітна. Це календар-но-обрядові, трудові пісні, колядки, щедрівки, веснянки (гагілки, гаївки), купальські, петрівчані, обжинкові, гребовецькі, весільні, ігрові, хороводні пісні. До епічного жанру народної творчості належать ду-ми, балади, історичні пісні.

Отже, система фольклорних жанрів, створена укра-їнським народом упродовж віків, є тим ґрунтом, на якому зросла народна педагогіка, народна дидактика; ґрунтом, з якого започатковується й наукова педагогіка.

2.3 Методика ознайомлення дітей з малими

фолькльорними жанрами та робота з казкою.

Колискові пісні, забавлянки, утішки належать до най-більш ужиткової народно-поетичної спадщини, яку вико-ристовує народна педагогіка для виховання своїх най-молодших громадян. Висока художність цих малих жан-рів фольклору не може не залишити слід у душі дитини і, часом, стає фундаментом для подальших естетичних уподобань людини. Ця жанрова галузь фольклору скла-дається і виконується дорослими, це творчість дорослих для дітей, для немовлят, які ще тільки починають опа-новувати мову. Тому не дивно, що саме цей жанр здавна цікавив як збирачів, так і дослідників народного фольк-лору. Так, у XIX ст. колисанки, забавлянки та утішки були предметом дослідження М. Левицького, О. Вєтухова, на сучасному етапі - І. Шльгука, Г. Виноградова, В. Бойка, Г. Довженок. Вони зібрані в окремі фольклор-ні збірки.

Колисанка - це перший поетичний твір, з яким зу-стрічається дитина вже в перші дні свого життя, вона чує його з вуст найближчої людини- матері. Вони не-суть у собі емоційно насичену функцію встановлення контакту між матір'ю та немовлям без сторонніх слуха-чів. У них відбита глибока материнська любов, оспіву-ється світ добра, краси й справедливості, який кожна матір прагне виплекати у своєї дитини. Тому в них відо-бражуються найглибші почуття людини, вони захоплю-ють своєю ніжністю, безпосередністю, простотою. Це перші уроки духовності, моральності, чесності, чемності (добре, погано, можна, не можна), шанобливого став-лення до праці. Колисанки допомагають ознайомити дити-ну з навколишнім світом, це перші поетичні твори, які дитина запам'ятовує, повторює слова, фрази. Це й перші музичні твори.

Головна функція колискових пісень - впливати на стан і настрій дитини в момент засинання. «Багаторазове погойдування з повторенням однієї і тієї ж музичної фрази - поспівки вузького діапазону в одноманітному ритмі, - зазначає Г. Довженок, - позитивно діє на психіку дитини і швидко її заколисує. Водночас ці пісні є ще й неусвідомленим початком проникнення малечі у світ мистецтва, що є важливим виховним елементом». У колисанках органічно поєднуються пізнавальний (по-вчальний) та естетичний (мистецький) аспекти на «...са-мій доступній для дітей хвилі - емоціональній. Поступо-во, краплина за краплиною, вбираються й запам'ятову-ються через пісню... фонетичні, лексичні й морфологічні особливості поетичної мови, а далі - все коло образнос-ті, конкретні засоби мистецького уособлення тих чи ін-ших відтінків почуттів і думок, що врешті-решт приво-дять до усвідомлення національної самобутності мис-тецтва».

Колисанкам як жанровій різновидності фольклору притаманні специфічні риси та характерні тільки для них особливості. Розглянемо їх.

Змістовна характеристика колискових пісень характеризується оспівуванням дитини й матері. Найпоширені-ша група пісень, у центрі яких - дитина й турбота про неї. Задовольнити її потреби допомагають супроводжуючі дійові особи: Котик, гулі, шпаки, Сонко, Дрімота та сама мати.

Співаючи пісню, дитині бажають здоров'я, немовляті здоров'я приносить спокійний сон. Тому, заколисуючи дитину, мати закликає Сон та Дрімоту, ці персоніфіко-вані образи, принести малечі тихий, міцний, спокійний сон:

Ой ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти:

—

—

Особливістю українських колисанок є те, що образ Кота виступає в них першим оберегом, який перебирає на себе всі незгоди, все лихо, він оберігає сон та здоро-в'я малюка, заколисує його:

А-а, котино!

Засни, мала дитино!

Ой на кота все лихо,

Ти, дитино, спи тихо!

Ой кіт буде воркотати,

Дитинонька буде спати!

У змісті колискових пісень переважають практично-побутові функції: як нагодувати, вдягти, взути немовля, опоетизовуються процеси годування, вдягання. Щедра й ніжна мати пропонує дитині калачі, кашу з молоком, вареники, лемеші, куліш, кутю, солодке яблучко та груш-ки, сливки, пряничок та бубличок з маком. А приносять все це дитині гулі:

Ой ну, люлі, люлі,

Налетіли гулі

Та й сіли на люлі.

Стали думати-гадати,

Чим дитину годувати:

Кашкою, молочком,

Солоденьким медочком...

А щоб одягти дитину, мати знову звертається до Кота:

Ой кіт-воркіт

На віконечко скік,

А з віконечка на торжок,

Купив собі кожушок,

І шапочку бобровую,

І стьожечку шовковую.

Треба з котика зняти,

А дитині дати,

Щоб тепленько було спати

У наступній групі пісень оспівуються образ матері, її турбота про дитину, роздуми над долею, страждання, смуток.

Оспівує мати і свої сподівання на щасливу материн-ську долю, якій не судилося сповнитися:

Мати сина колихала,

Дня і ночі не доспала

Та думала — добрий буде,

Що він мене не забуде.

Мати сина годувала,

Всю неділю покладала.—

Може, мені хоч на старість
Буду мати з нього радість...

А він ледащиченька,

Свою неньку зневажає,

З двора її виганяє.

Серед українських колисанок чимало й таких, які на-гадують пародію на них, з комедійними образами діда й баби:

Колисала