Обмеженність дитячого словника пояснюється неправильністю синтаксичної будови дитячої мови, невміння побудувати закінчену фразу, наявністю в реченнях зайвих слів-паразитів. Через це, працюючи над словом, над уточненням словниковго запасу, вчитель повинен навчати дітей вживати слова в реченні і правильно будувати речення.

Кількісна характеристика словникового запасу дітей семирічного віку, ще не дає повного уявлення про їх словник. Незважаючи на те, що діти приходять в школу з недостатнім запасом слів, лексика їх обмежена. Обмеженість полягає не тільки в незнанні багатьох слів і невмінні поєднувати слова за змістом, але і в обмеженому вживанні слів свого активного словника.

Процес оволодіння словом для дитини не пасивне механічне запам’ятовування значення слів і співвіднесення їх з предметами, активний цілеспрямований процес.

Майже завжди першокласники вживають слово в прямому значенні, так як не знають інших переносних значень слів і фразеологічних зворотів діти часто розуміють буквально.

Успіх словникової роботи залежить не тільки від того, чи звертає вчитель увагу на особливості розуміння і вживання слів дітьми семирічного віку, але і від того, чи використовує в повній мірі лексику навчальних книг (в даному випадку букваря) для роботи над уточненням і збагаченням словниковго запасу першокласника.

Який же лексичний матеріал у сучасних букварях? Аналіз їх лексики показує, що із загальної кількості слів найбільшою групою є іменники, потім йдуть дієслова, прикметники, прислівники, займенники, прийменники, сполучники. Іменники і дієслова становлять ѕ всього словника і складають, таким чином, основу його лексичного змісту. Це відповідає характеру словника, в якому іменники і дієслова займають перше місце. [9, 38]

Лексичний склад букваря дає необхідну основу для роботи над уточненням і збагаченням словника учнів, що є складовою частиною роботи над розвитком мови. [8, 31]

В словниковій роботі одним із вирішальних принципів є свідомість і активність учня. Тільки зрозуміле слово може ввійти в активний словник учня. Пов’язуючи словникову роботу з конкретними уявленнями дітей, можна на уроках звертатися до оточуючої в даний момент ситуації – наприклад, вчитель пропонує дітям подивитися у вікно і назвати предмети, в назвах яких є звук, який вивчається.

Ефективність словникової роботи на уроках навчання грамоти підвищуються, якщо вправи з словом проводяться систематичо, в період всього навчання з самих перших уроків, включаючи в себе не тільки слова з букваря, але й інші.

Джерелом поповнення словника учнів є навколишнє середовище, в якому вони перебувають: мова батьків, учителів, товаришив, мова творів художньої літератури, кінофільмів, радіо-телепередач, обазотворчого мистецтва. Проте відомо, що з побутового мовлення друзів, товаришів, дорослих учні засвоюють часом діалектизми, жарганізми, просторічні слова. Позитивним і надійнішим джерелом збагачення словника учнів повинна стати цілеспрямована робота вчителя, в арсеналі якого є твори художньої літератури, тексти підручників спеціальні розроблені лексичні вправи.

Під час виконання вправ з лексики науковці радять звертати увагу дітей на яскравість, образність мови народних казок, загадок, прислів’їв художніх текстів навчати школярів вибирати потрібне слово для власного висловлення.

Важливо, у процесі роботи над словником дітей здійснювати постійні міжпредметні зв’язки. Це привчає дітей краще приглядатися до лексичного багацтва і стилістичних можливостей рідної мови, сприяє розвиткові загальної мовленневої культури. І разом з тим для роботи над словом, зокрема, над багатозначністю чи прямим і переносним значенням, потрібно час від часу відводити окремі уроки, що передбачаються для розвитку мовлення. На таких уроках можуть бути і спостереження за художніми текстами, окремими реченнями і практичні письмові й усні вправи.

Отже необхідно приділяти велику увагу кожному з цих важливих аспектів роботи над словом у процесі вивчення рідної мови.

Як вважають практики і науковці особливість словникової роботи в школі полягає в тому, що вона проводитться в процесі всієї навчально-виховної діяльності. Виділяють чотири напрямки:

Звичайно, всі ці чотири напрямки роботи тісно пов’язані. [5, 23; 42, 39]

Однією з умов вільного володіння усним та писемним мовленням є достатність активного лексичного запасу.

Вивчення елементів лексики в початкових класах розпочинаєтьсчя з ознайомленням із словом і його значенням. У поясненні значення слова, як і в усякій навчальній діяльності, неохідно керуватися загальними дидактичними настановами, спрямованими на підвищення рівня самостійності і пізнавальної активності школярів. [22, 200]

Завдання вчителя у проведенні словникової роботи полягає в тому, щоб школярі правильно сприймали незнайоме слово в тексті, зрозуміли це слово з усіма його відтінками, засвоїли і розкрили в процесі виконання різних вправ і нарешті, вжити його самостійно в потрібній ситуації.

У сучасній методиці існує кілька способів і прийомів пояснення значення слів. [18, 82]

Слова з предметним значенням можна пояснити, скажімо, прийомом демонстратизації макета чи малюнка, а слова з абстрактними значеннями вимагають інших прийомів.

Для пояснення семантики незрозумілих слів найчастіше вдаються до таких способів:

Кожен спосіб може бути здійсненний одним із кількох різних прийомів залежно від конкретного випадку.

Пояснення значення слова шляхом демонстрації предмета можна зійснити такими прийомами:

а) показ натуральних предметів (тисак, мірка);

б) показ чучел, макетів, муляжів (павич, куріпка);

в) показ малюнків, диапозитивів, слайдів (трюмо).

II. Найпростіший