Такі вправи є кінцевою метою вправ із синонімами. Вони мають на меті формування навичок самостійного добору слів із власного лексичного запасу і використання їх у власному мовленні.

У процесі виконання вправ такого типу слід показати учням, що місце слова в синонімічному ряді визначається багатозначністю. Так, залежно від лексичного занчення слово може бути членом різних синонімічних рядів. Наприклад:

Свіжий Сьогоднішній (свіжа газета, свіжий хліб)

Холодний (свіжий вітер, свіже повітря)

Спостерігаючи за такими словами, учні повинні зрозуміти, що для правильного добору синонімів до поданного слова, його потрібно внести в контекст.

Важливо, також, організувати спостереження за лексичною сполучуваністю синонімічних слів. Учні повинні усвідомити, що синоніми мають неоднакову здатність поєднуватись з іншими словами. З цією метою слід використовувати вправи на утворення словосполучення із синонімічними словами.

Виконання таких вправ треба будувати не тільки на основі навчальних текстів, а й тих, які були створені самими школярами.

Робота над антонімами

Антоніми – це слова з протилежним значеннм. В антонімічні пари можуть об’єднуватися слова, що мають якісні, кількісні, часові й просторові значення, наприклад: легкий – важкий, холодний – гарячий, багато – мало. Протиставлятись можуть слова, які означають чоловічу та жіночу стать у назвах людей та тварин, виражену іменником чоловічого та жіночого роду: чоловік – жінка, дівчинка - хлопчик.

Першокласникам доцільно показати, антоніми, які вживаються в українській мові за кольором, за розміром: чорний – білий, великий – малий.

Робота над антонімами в першому класі має передусім практично–мовленеве значення. Завдання її показати учням, що використовування антонімів у мовленні робить його виразним, допомагає змалювати два контрасні за значеннм предмети особливо переконливо, надючи їм протилежних характеристик. Саме тому антонімічні протиставлення так широко викоритсовуються в художніх творах та в усній народній творчості, у малюнкових зоображеннх.

Звертаємо увагу на те, що й народні казки дуже часто побудовані на протиставленні добра і зла, краси і потворства, любові і ненависті, правди і брехні, правди і кривди.

Практика показує, що першокласники краще сприймають і усвідомлюють значення антонімів, ніж синонімів. Тому у “Букварі” учням пропонують лексичні вправи, спрямовані на усвідомлення значень антонімічних пар. За аналогією на їх основі учні добирають протилежні за значенням слова до поданих. Наприклад: поволі – швидко, високо - ?, сосна висока, а калина ? – [9, 101]

Такі завдання учні виконують після опрацювання текстів, де в тій чи іншій формі були наявні протиставлення слів за значенням. Тому пропоновані вправи є ніби підсумковими, щодо лексичної роботи, яка мала місце на уроці.

За програмою 1 – 2 класів учні повинні навчитися зіставляти слова, протилежні за значенням, розуміти їх, здійснювати спостереження за роллю антонімів у реченні, використовувати антоніми у своєму мовленні. Отже, програма передбачає практичне ознайомлення учнів з антонімами.

Для того, щоб навчити дітей розрізняти антоніми і правильно користуватись ними у своєму мовлені, потрібні спеціальні вправи, які залежно від поставленої мети можуть проводитися на окремих словах, словосполученнях, реченнях і зв’язних текстах.

У роботі з антонімами варто використовувати такі види вправ, які допоможуть створювати малюнки:

Звичайно робота над антонімами не обмежується тільки виділенням чи добором їх із головного матеріалу. Важливо виробити в учнів вміння вживати антоніми у своєму мовленні. З цією метою вчитель використовує різні види вправ, серед них:

Де багато слів, там … діла.

І, нарешті в системі вправ над антонімам доцільно застосовувати такі, що потребують переконструювання тексту.

Взаємозв’язок у роботі над словами між уроками читання і мови – важливий засіб збагачення лексичного запасу учнів. Тому найбільш яскраві, образні вислови, нові слова – іменники, прикметники, дієслова над значенням яких ми працювали на уроках читання, використовуємо і на уроках мови. Для цього такі слова завжди записую на дошці. Спочатку закріплюю вимову, перевіряю, чи запам’ятали школярі їх значення, а після цього приступаємо до виконання граматичних завдань з ними: діти вживають їх при складанні речень, розповідей.

Одним з найважливіших у системі лексичних понять є “пряме і переносне значення слова”. Усвідомивши його, молодші школярі успішно засвоюють багатозначність слова, синонімію, антонімію рідної мови.

Формування поняття про пряме і переносне значення слова на уроках мови в початкових класах залежить від опорних уявлень в молодших школярів. Значення загальновживаних словосполучень, де переносний смисл “зітерся”, типу “сніг іде”, “виправити оцінку” в основному зрозумілі учням завдяки їхньому життєвому досвіду, мовному чуттю.

Введення до програми з української мови в початкових класах понять “пряме і переносне значення слова” потребує узагальнення досвіду з цієї проблеми, визначення етапів формування вказаного поняття, розробки відповідної методики.

Учні часто плутають пряме і переносне значення слова і тому роблять помилки, вживаючи слова з переносним значенням. Нашим завданням є начити школярів:

Пряме значення слова безпосередньо співвідноситься з явищами об’єктивної дійсності. Воно відбиває не просто реальні предмети, явища, відношення між ними, а сукупність загальних і найістотніших ознак того класу предметів і явищ, про який складається назване поняття. Тому