Предмет і значення юридичної логіки, закони логіки висловлювань

План

1. Предмет і значення юридичної логіки

Термін «логіка» походить від давньогрецького слова «логос» (logos), основні значення якого пов'язані з поняттями «мислення» («мисль, «думка») і «мова», «мовлення» («слово»). Тоді мислення ще не усвідомлювалось як відносно самостійний феномен.

Водночас до слова «логіка» вдаються і тоді, коли характеризують деякі духовні явища, насамперед мислення. Йдеться про так звану суб'єктивну логіку. Логічним, тобто таким, у якому є логіка, називають чітко визначене, послідовне, несуперечливе, доказове мислення.

Логікою називають і науку, яка досліджує впорядкованість людського мислення, його закони й форми, і відповідну навчальну дисципліну. Розрізняють традиційну і сучасну логіку. Був час, коли чи не головну відмінність між ними вбачали в тому, що перша зберігала в собі елементи діалектичної логіки (при цьому часто зверталися до логіки Аристотеля, зокрема до його вчення про категорії). Проте переважна більшість фахівців вважає, що специфіка сучасної формальної логіки полягає у використанні ідеї наведення доводів, подібних до обчислень у математиці, математичних методів, штучної мови тощо. Традиційна — перший ступінь формальної логіки, тобто «арифметика» логіки, в якій досліджувані структури думок і міркувань ще обтяжені змістом, оскільки виражені переважно засобами природної (національної) мови. Сучасна ж логіка (так звана математична чи символічна) — другий, вищий ступінь розвитку формальної логіки, своєрідна «алгебра» логіки. Вона застосовує математичні методи та спеціальний апарат символів і досліджує мислення за допомогою числення.

Розкриваючи проблему значення логіки, з'ясуємо, по-перше, яку роль відіграє вона як наука, а по-друге, яке значення має знання логіки як науки. З'ясовуючи перший аспект, треба зазначити, що рівень розвитку логіки постійно давався взнаки у всіх сферах наукового пізнання, а в кінцевому підсумку — і в практиці. Історія свідчить про нерозривний (хоча далеко й неоднозначний) зв'язок логіки з іншими науками, прогресом техніки і технології.

Сучасна логіка проникає у нові галузі науки і техніки. При цьому досягнення логіки використовуються в усіх галузях знання, бо вона досліджує загальні засади правильного міркування, зв'язки між засновками і висновками незалежно від того, з якої сфери пізнання взяті ці засновки. Важливо враховувати й те, що різні логічні системи (класична й некласична) і навіть різні розділи цих систем, особливо некласичної, виконують свої специфічні функції.

З'ясовуючи значення знання логіки як науки, треба насамперед зазначити, що воно підвищує загальну інтелектуальну культуру людини, сприяє формуванню логічно правильного мислення, основними рисами якого є чітка визначеність, послідовність, несуперечливість та доказовість. Освоєння логічної науки дає можливість свідомо будувати правильні міркування, відрізняти їх від неправильних, уникати логічних помилок, вміло й ефективно обґрунтовувати істинність думок, захищати свої погляди і переконливо спростовувати хибні думки та неправильні міркування своїх опонентів, сприяє удосконаленню стихійно сформованої логіки мислення. Завдяки логіці, особливо сучасної, людина прилучається до новітніх результатів логічних досліджень.

Що стосується значення логіки в юриспруденції, то норми права мають накази державної влади, обов'язкові до виконання. У логічному відношенні норми праві виражаються завжди у формі суджень, Одні норми права виражені законодавцем у формі атрибутивних суджень, другі — у формі умовних, треті — у вигляді кон’юнктивних або диз'юнктивних суджень.

Знання логічної структури суджень, їхньої особливості мають важливе значення для з'ясування змісту правової норми «тлумачення закону» та його застосування. Так, якщо кримінально-правова норма виражена у формі єднально-розподільного судження, то для обґрунтування кримінальної відповідальності необхідна наявність у діях особи не всіх перелічених у диспозиції статті ознак, а тільки однієї з них, причому будь-якої. Якщо ж стаття закону (норма права) виражена у формі єднального (кон'юнктивного) судження, то склад злочину у діях особи буде мати місце лише тоді, коли в її діях наявні усі ознаки, зазначені в законі.

Покажемо це на прикладах. Стаття КК України, описуючи кваліфіковану крадіжку, наголошує: «Крадіжка, яка спричинила значну шкоду потерпілому, і вчинена за попередньою змовою групою осіб або повторно,— карається...»

Тут склад злочину виражений у формі єднально-розподільного судження (S е Р1, або P2, або Р3). Отже, у діях особи буде склад крадіжки як у тому випадку, коли в її діях будуть наявні усі названі ознаки (Р1, Р2 і Р3), так і в тому, коли в діях обвинувачуваного наявна лише одна, причому будь-яка із перечислених ознак.

Інакше розв'язується питання про наявність чи відсутність у діях обвинувачуваного складу злочину, коли стаття кодексу, що передбачає той чи інший склад, злочину, виражена у формі кон'юнктивного (єднального) судження.

Стаття кодексу, яка перелічує ознаки юридичної особи, виражена у формі кон'юнктивного судження: юридичні особи, які «...мають відособлене майно, можуть від свого імені придбавати майнові і особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або у третейськім Суді» (S е Р1, і Р2, і Р3). Отже, перечислені ознаки належать юридичній особі одночасно.

Судове дослідження, як і будь-яке пізнання підлягає не тільки законам діалектики, діалектичної логіки, воно відбувається також за законами і правилами формальної логіки. В силу цього знання законів формальної логіки і свідоме їхнє використання мають для судового пізнання, виняткове значення.

Предметом судового пізнання є, як правило, подія, що мала місце в минулому і недоступне безпосередньому сприйманню. Судове пізнання — це в основному