З ДИСЦИПЛІНИ:
„ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА”
НА ТЕМУ:
„Інноваційний менеджмент у ринковій системі господарювання”
ПЛАН
ВСТУП
Сектори науки.
Венчурне підприємство як форма підприємств.
Малий дослідницький бізнес.
Відрізки капіталовкладень.
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Усю сукупність процесів (явищ), що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господар-ства, можна умовно поділити на дві групи — тра-диційні та інноваційні. Традиційні процеси (явища) характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інно-ваційні — розвиток останніх на якісно новому рівні. Протягом тривалого періоду, коли економіка функці-онувала й розвивалася переважно за рахунок екстен-сивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів — персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні ево-люційні процеси. Оскільки екстенсивні фактори прак-тично себе вичерпали або стали економічно невигід-ними, розвиток та інтенсифікація сучасного виробниц-тва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузях технології, техніки, організаційних форм і методів господарювання. Опрацювання, прийняття та реалізація таких рішень і становлять зміст інновацій-них процесів.
У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-госпо-дарській системі, є сукупністю прогресивних, якіс-но нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.
1. Сектори науки
Для ринкової економіки характерне поширення ринкових відносин на всі господарські сфери. Тому інновація розглядається як товар.
Інноваційний менеджмент – сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, зайнятими цією діяльністю організаційними структурами і їхнім персоналом.
Для нього, як і для будь-якої іншої області менеджменту, характерні:
постановка мети і вибір стратегії
чотири цикли.
Сказане наочно представлено на схемі 3.
1. Планування: складання плану реалізації стратегії.
2. Визначення умов і організації: визначення потреби вресурсах для реалізації різних фаз інноваційного циклу, постановка задач перед співробітниками, організація роботи.
3. Виконання: здійснення досліджень і розробок, реалізація плану.
4. Управління: контроль і аналіз, коректування дій, нагромадження досвіду. Оцінка ефективності інноваційних проектів; інноваційних управлінських рішень; застосування нововведень.
Організаційні структури інноваційного менеджменту - організації, що займаються інноваційною діяльністю, науковими дослідженнями і розробками.
Наукова організація – організація (установа, підприємство, фірма), для якого наукові дослідження і розробки є основним видом діяльності. Наукові дослідження і розробки можуть бути основною діяльністю для підрозділів, що знаходяться в складі організації (установи, підприємства, фірми). Наявність таких підрозділів не залежить від приналежності організації в тій чи іншій галузі економіки, організаційно-правової форми власності.
В Україні діє наступна класифікація наукових організацій по секторах науки і типам організацій, об'єднаних по організаційних ознаках, характеру і спеціалізації виконуваних робіт:
Сектори науки (діяльності)
Сектор | Зміст
Державний |
Організації міністерств і відомств, що забезпечують управління державою і задоволення потреб суспільства в цілому (державне управління, оборона, суспільний порядок; охорона здоров'я, культура, дозвілля, соціальне забезпечення і т.п.), включаючи федеральні і місцеві органи.
Безприбуткові (некомерційні) організації, чи цілком в основному фінансовані і контрольовані урядом, за винятком організацій, що відносяться до вищого утворення. Ці організації в першу чергу обслуговують уряд і не ставлять своєю задачею одержання прибутку, а в основному втягнені в дослідницьку діяльність, що стосується суспільних і адміністративних функцій.
Підприємницький |
Всі організації і підприємства, чия основна діяльність зв'язана з виробництвом чи продукції послуг у ланцюгах продажу (відмінних від послуг сектора вищого утворення), у тому числі, що знаходяться у власності держави.
Приватні безприбуткові (некомерційні) організації, в основному обслуговуючі вищезгаданої організації.
Вища освіта |
Університети й інші вищі навчальні заклади, незалежно від джерел фінансування чи правового статусу.
Науково-дослідні інститути, експериментальні станції, клініки, що знаходяться під безпосереднім чи контролем чи керуванням асоційовані з вищими навчальними закладами.
Організації, що безпосередньо обслуговують вище утворення (організації системи Держкомітету по вищому утворенню).
Приватний безприбутковий (некомерційний) |
Приватні організації, що не ставлять своєю метою одержання прибутку (професійні суспільства, союзи, асоціації, суспільні, благодійні організації, фонди); крім фондів, більш ніж наполовину финансируемих державою, що відносяться до державного сектора.
Приватні індивідуальні організації.
Серед організаційних структур інноваційного менеджменту особлива роль належить малим фірмам.
Для ринкової економіки характерне поширення ринкових відносин на всі господарські сфери. Тому інновація розглядається як товар.
2. Венчурне підприємство як форма підприємств.
Американська практика організації пошукових досліджень породила своєрідну форму підприємництва – ризиковий (венчурний) бізнес.
Венчурний бізнес представлений самостійними невеликими фірмами, що спеціалізуються на дослідженнях, розробках, виробництві нової продукції. Їх створюють учені-дослідники, інженери, новатори. Він широко розповсюджений у США, Західній Європі, Японії.
Невеликий колектив набагато мобільніше може сприймати і генерувати нові ідеї.
Малий дослідницький бізнес сформувався в 60-х роках.
Дрібні і середні дослідницькі фірми створювалися, наприклад, поблизу великих університетських центрів. Вони спільно орендували ділянки землі, використовували лабораторну й інформаційну техніку університету. Так, у США поблизу Стенфордського університету зосереджено понад 3 тисяч середніх і дрібних електронних фірм із загальним числом зайнятих 190-200 тисяч чоловік. Кожна з них орієнтується на розробку й освоєння одного-двох видів нової продукції, а в цілому покриває 20% світових потреб у комп'ютерних і електронних компонентах визначених видів.
У закордонній практиці до малого і середнього підприємництва відносять фірми з числом працюючих до 500 чоловік. Цікаві приклади специфічних, внутрішньогалузевих і внутріфірмових підходів до вироблення критеріїв розмежованих підприємств. Так, в американській компанії "Мак-Гроу-Хілл" до малих підприємств відносяться підприємства з числом працюючих до 50 чоловік, до середніх – до 99, великим – від 100 і більш.
На заводі з виробництва автомобільних шин компанії "Гуд’їр" організаційно-виробнича структура складається з 164 окремих робочих груп (виробничих центрів) з числом працюючих від 5 до 27 чоловік.
У переробній промисловості Японії 750 тисяч заводів, з них 70% – це маленькі підприємства, де працюють від 1 до 9 чоловік; 10% – підприємства з чисельністю працюючих від
