Ще в 1919 році Гессе писав: "Якщо щось істинне, то може бути істинне і зворотне. Бо всяка істина є крайнє вираження погляду на світ з певного полюсу, а немає полюсу без полюсу протилежного" [16, 161-166]. Тому несподівані переходи від теми до контртеми, від тези до антитези, ритмічне розгойдування маятника романної стихії від одного полюсу до іншого, від однієї істини до протилежної входили в наміри автора і становлять найбільш специфічну рису його художньої майстерності. Зрозуміло, що лише визнання протилежностей є проявами вищої єдності, лиш зведення їх до спільного знаменника, до деякого абсолюту, лиш таке бачення світу здатне вирішити проблему протистояння духу і природи, примирити діонісівськи темний світ первісних пристрастей із аполонівськи світлим світом духу. Ситуація вибору, в якій опиняються герої, безпосередньо відображає індивідуальну проблематику письменника Гессе, і в цьому смислі ми можемо говорити про його творчість, як про дзеркало, що відображує як сильні, так і слабкі сторони того типу мислення і життєвих установок, яких дотримувався письменник.

Отже, в романі "Гра в бісер" автор розкриває особливий, створений ним утопічний світ. В історії Касталії, як і в життєвій історії Кнехта, знаходять відгомони всі ці обертони центрального образу, що поступово розширює свій змістовний об'єм, поки невинне заняття, для якого досить зв'язки бус і знання простих правил, не починає сприйматися як пошук, подолання омертвіння і відчуженості, що запанували в сучасному світі. Гра перетворюється в "сувору школу", яка дійсно доводить свою необхідність "для подальшого існування цивілізації", приреченої на загибель, якщо для всіх, а не тільки для зосереджених гравців в бісер не стане нормою бездоганність, що означає "відмову від всяких переваг і благ, крім духовних".

Висновки

Отже, "Гра в бісер" ("Das Glassperlenspiel") – роман Германа Гессе. Завершений в 1943 р. Роман містить опис "республіки духу" – Касталії, куди в юності взятий учнем герой книги Йозеф Кнехт, що стає зрештою верховним магістром цього співтовариства. Поєднуючи в собі риси "роману виховання" (біографія Кнехта), філософської прози, де рух характерів підлеглий розвитку ідей, і утопії (створена в двадцять другому столітті після пережитих людством катастроф, Касталія мислиться її фундаторами як нарис і сховище культури, що зникла з повсякденних відносин людей за межами цього кутка землі), "Гра в бісер" прочитується і як прозора контрастна паралель до подій, що відбувалися в світі 1930-1940-х роках.

Кнехт і його антагоніст Плініо Дезіньйоре ведуть протягом всьому роману суперечку про вищі цінності і значення людського існування, часом досить гостру, щоб додати інтригуючий інтерес і напруження фабульно майже безподійній розповіді. Однак, залишаючись противниками, ці основні персонажі не вступають в конфлікт, який можна було б назвати непримиренним. На погляд Гессе, що з юності захоплювався філософськими концепціями древньої Індії і Китаю, буття являє собою не контраст, а єдність протилежних начал, – концепція, послідовно реалізована на сторінках "Гри в бісер", де містяться спеціальні, що не відносяться безпосередньо до дії коментарі, які роз'яснюють найважливіші поняття (дао, інь-янь та ін.), почерпнуті з книг східних мудреців і робіт синологів.

Співіснування і взаємодія протилежностей визначають як розставляння дійових осіб, так і розвиток найбільш важливих колізій роману. Сама Касталія показана в подвійному освітленні, виявляючись і оплотом істинної духовності, і охоронницею тих культурних