Нормальна логічна послідовність розгортання думки передбачає її рух уже відомого (тобто того, про що вже говорилося, або такого, що подається як наперед відоме) до невідомого, того, що, власне, повідомляється про це «вже відоме» і фіксує в ньому якісь зміни. Оскільки «вже відоме» в реченні звичайно виражається через підмет (суб'єкт думки), то природним або, як ще кажуть, прямим буде порядок слів, за яким присудок розміщуватиметься за підметом, а інверсованим буде їх зворотний порядок: присудок перед підметом. Ця фраза сприймається як інверсована через те, що спочатку в ній подається предикат дії, граматично виражений присудком (тим новим, що повідомляється про суб'єкт дії), а вже потім називається сам суб'єкт дії, граматично виражений підметом [Зарицький 2001: 93].

Якщо синтаксичний порядок головних членів речення регулюється нормами логічної послідовності розгортання висловлюваної думки, то порядок другорядних членів речення в кожній національній мові встановлюється історично усталеними в ній нормами синтаксичної побудови словесних конструкцій. Зворотний порядок їх розміщення, звичайно, сприймається як інверсований.

Отже, інверсія служить, щоб виділити найважливіше слово у реченні. Це чітко проявляється, коли інверсоване слово не просто змінює свою узвичаєну синтаксичну позицію, але при цьому ще й відділяється від члена речення, якому воно підпорядковане, іншими словами, - коли граматично зв'язані слова, інверсуючись, розводяться в межах речення, а інколи
й суміжних речень.

Інверсованість слів підкреслюється їхньою інтонаційно сильною позицією , а відчутність слів посилюється за рахунок цезурної паузи, яка на мить перериває мовлення.

Інверсія в текстах потоку свідомості служить для емоційно-смислового увиразнення певного вислову. Вона індивідуалізує й емоційно увиразнює мовлення. Але основна її функція полягає не в цьому. Синтаксично інверсований порядок членів речення служить передусім меті виділення окремих, найвагоміших у контексті даного висловлювання слів. Інверсоване слово за рахунок того, що потрапляє в незвичну для нього синтаксичну позицію, мимоволі привертає й затримує на собі більше уваги. При вживанні інверсії початкову позицію займають, переважно, додатки, додатки з обставинами, частини присудка та інші другорядні частини речення.

Слід зазначити, що у текстах потоку свідомості інколи на першому місці в реченні стоїть обставина, наприклад:

Nach einer kurzen Pause, zur Vorbereitung des groЯen Films, erlosch das Licht wieder: erscheinen wьrde sie [Zweig 1967: 130].

Abend wird es, Dдmmerung. Immer neue Landstriche tauchen in Dunkel, immer neue westlichere in den matten Schein winterlichen Sonnenuntergangs [Zweig 1967: 28].

Nicht einmal dieser Punkt blieb ihm, er war da, aber er gehцrte ihm nicht. Und verzweifelt, vernichtet, um seinen Gedanken zu entgehen, weckte er sie mit einem bцsen Kusse. Entlaufen in die haЯvolle Wollust… [Zweig 1967: 117].

Vorn aber, zuckend und scheinend, mit scharfen Lichtern und tiefen Schatten, schwirrend und doch umrissen, zog es vorbei, geschah es, das grelle Mдrchen, unreinen Zaubers voll, und ergriff die Seelen, aber mit groben Fдusten [Zweig 1967: 129].

Інколи першу позицію в реченні займає означення для підкреслення якості предмета, зовнішнього вигляду чи внутрішнього світу героя:

Schцn war sie, wild und stдrker als er. Er hatte ihr seine ganze Seele gegeben, und er ahnte nichts von der ihren. Er besaЯ nicht einmal das Geheimnis ihrer Haare, des дuЯersten Gliedes ihres Kцrpers [Zweig 1967: 117].

Досить часто в текстах потоку свідомості вживається інверсований порядок словесних конструкцій, коли на початку речення стоїть додаток . Завдяки такому інверсованому порядку можна виділити найважливіші слова у даному контексті. Наприклад:

Ich sagte schon, daЯ er sehr gutartig war. Pausbacken hatte sie und einen Zopf und einen so energischen Zug um das Mдulchen, wдhrend sie ihre Finger, hast du nicht gesehen, ьber die Tasten tanzen lieЯ [Zweig 1967: 198].

Von dem ganzen Inhalt ihres Lebens und von seinem Umkreis hatte er nur einen Punkt inne, nur einen, ihn aber wenigstens hielt er fest er hatte sie gehabt, sie hatte ihm nichts verweigert- niemand nahm davon etwas weg besessen, zweifellos, auf nicht lange Zeit, aber ganz [Zweig 1967: 117].

An ihnen hatte er Freude, zu ihnen gehцrte er, und wenn sie vor ihm, ja eigentlich fьr ihn ihre Abenteuer bestanden, so gab es kein Morgen mehr und gar keine Misere [Zweig 1967: 124].

При вживанні інверсії на першому місці в реченні може вживатися також присудок:

Unsterblich bin ich ja nicht, das reden wir uns mal nicht erst ein- aber wer weiЯ, ob nicht etwas von mir? Ist der Tod eine Trьbung, durch die ich gehe, nicht da, doch da- sonderbarer Fall. Aber da ist mein linkes Auge mit dem Fleck, der ja lдngst nicht mehr wie Norwegen aussieht, und doch… [Zweig 1967: 260].

Отже, інверсія в текстах потоку свідомості має стилістично-функціональний характер і служить для вираження експресивності та емоціональності.

2.1.2. Анаколут

Анаколут або анаколуф (від грец. аnakoluthos «неправильний, непослідовний») - це стилістична фігура, в основі якої лежить граматична неузгодженість між словами, членами речення, змінення конструкцій, порушення правильного формально-синтаксичного зв’язку між елементами висловлення, відхилення від усталених граматичних норм [Словник іншомовних слів 2000: 73].

Анаколут- це синтаксична конструкція, що не відповідає загальноприйнятим нормам, полягає в неузгодженості членів речення.
Ця фігура почасти вживається у задля посилення експресії поетичного мовлення, надання їй особливого колориту, постаючи різновидом поетичної вільності [Томашевский 1983: 102].

За допомогою