Епітет є давнім образним засобом мови. О. Веселовський зазначає, що «історія епітета є історією поетичного стилю... І не тільки стилю, а й поетичної свідомості...; ціла історія смаку і стилю в його еволюції від ідей корисного і бажаного до видін-ня поняття прекрасного» [Веселовский 1989: 94].

Уявлення про епітет як образне означення доповнюється ще й такою рисою, як найглибше, найсуттєвіше, що наближає нас до істини, означення.

Епітет формується як образний естетично маркований атри-бут, що на лексичному і граматичному рівнях має образно-означальне наповнення, свою формально-граматичну структуру (епітет-дистрибут) і відповідає на питання граматичного означення який ? як ? .

Епітет можна вважати системоутворюючим центром тропіки, тому що в нього можуть трансформуватись і зводитись до нього всі інші тропи.

Потрібно розрізняти узуально-асоціативні й оказіонально-асоціативні епітети. До перших належать постійні і описово-oцінні, до других - гіб-ридні утворення, що виникають у результаті пересічення поля епітета з полями інших тропів - метафори, метонімії, оксюморона тощо.

Тексти потоку свідомості А.Цвайга багаті на вживання епітетів. Дуже часто зустрічаються епітети кольору, рідше звукові та смакові епітети:

Der groЯe Dampfer nach Vlissingen fuhr fast leer, wenige Frauen nur wagten die Heimreise. Ein herrlicher Himmel grьЯte dier ruhige See, Englands sichere Kьste wich grьn und rosig in den goldenen Septemberdunst, gestaltlos und in der Ferne Unglьck lag die Heimat, und selbst die schцne Gegenwart auf diesem sonnigen und blauen Meere konnte furchtbar zerrissen werden von der Mine, die etwa plцtzlich emporsteigend den Leib des Schiffes zerkrachte [Zweig 1967: 373].

Friedrich der GroЯe, wundervoll, und Bonaparte… weite Felder voll von Gefallene, von Sterbenen, Kanonen umgestьtzt und zerschmettertes Gerдt- und auf jagendem Rappen darьberhin einer:“ Vive l’Empereur!“Und wiederum der Kцnig mit dem hartem Gesicht, auf der Trommel sitzend nicht weit von den Gefallenen Kollins. Dies leibte der Sekundaner Bremm [Zweig 1967: 123].

Junges Herz, in Notdurft und Hдsslichkeit und alltдglichem Elend- wir sind nicht so hart wie dein Vater, wir schlagen dich nicht und weisen dich nicht hinaus, weil du einmal glьcklich sein wolltest jenem jungen Edelmann den Mund schenktest und dein Leib, ihm, der dich auf der Vordertreppe kьsste, als du sie frьhmorgens- denn du bist nur Portierstochter- mir dennoch unumgдnglich weiЯen Hдnden scheuertest und wuschest. Und wie schцn du bist in den neuen Gewдndern, die er dir gab, der Stauenden![Zweig 1967: 131].

Sie sagten ich ihm also ihren hьbschen Namen, Eva Marer, hцrte, daЯ er Karl Magnus heiЯe, und lachte ihm offen in die Augen, da er sich- wie hellfarb grau, wie blaЯ und groЯ sie waren – schlankweg als “Psycholog“ entpuppte, als sie nach seinem Studium fragte- klingelte herzlich wie ein Glockenspiel ьber die ganze Lachskala hinunter, und das mit prдchtigen breiten Zдhnen [Zweig 1967: 81].

Отже, епітети як експресивний засіб відіграють дуже важливу роль у реа-лізації прагматичної мети текстів потоку свідомості.

2.3. Роль просодичних факторів у текстах потоку свідомості

Просодичні фактори у тексті служать для того, щоб передати інтонацію, логіч-ний наголос, суб'єктивну модальність речення, тобто забезпечуючи йому додаткову інформацію логічного та емоційного характеру.

У текстах потоку свідомості просодичні фактори посідають важливе місце. Дуже часто поруч з традиційною пунктуацією зустрічаються випадки її не традиційного вживання, тобто так звані "індивідуальні розділові знаки" , які використовуються окремими авторами для особливого виділення потрібної частини висловлювання.

В текстах потоку свідомості широке розповсюдження отримала трикрапка, яка вживається як всередині одного речення, так і між ними. Трикрапка всередині речення сигналізує про своєрідну паузу:

"Fдllt es Ihren so schwer, dass Herrkдmmliche zu verlassen? " - "O nein, durchaus nicht, aber… es ist doch ziemlich… es wдre doch netter…" Ihre Augen blickten spцttisch und die Flьgel ihrer Nase zitterten:“Dann“, und sie machte Anstalten aufzustehen, „kann ich leider hier nicht bleiben“ [Zweig 1967: 107].

Багаторазове вживання трикрапки в реченні передає значення ускладненості дії, напр.:

Er fьhlte unklare Freude darьber. Er dachte: ‘Wie merkwьrdig… noch nie hat mich ein Mдdchen so angefasst… so dirigiert – und das gefдllt mir… wie merkwьrdig!’ Sie saЯen da eng nebeneinander, aber das tat gut, denn wenn man nicht ging, war es doch kalt [Zweig 1967: 90].

Трикрапка в текстах потоку свідомості може вживатися також при переліку предметів, їх характеристик, певних дій.

Трикрапка між реченнями означає паузу в думках, а також вживається при обриві фрази.

Doch warte nur - und siehst du: schon ist er deiner satt… Dein Kind, das kommen wird? Aber er gibt dir Geld… und du muЯt es nehmen, denn dir bleibst nichts… Ubrigens wird es nicht lange vorhalten [Zweig 1967: 131].

Отже, трикрапка – дуже інформативна. Пунктуаційно завершуючи речення, вона сигналізує про незавершеність ситуації, відображеної в реченні, про коливання та нерішучості мовця, про неможливість або небажання закінчити висловлювання.

Дуже часто в текстах потоку свідомості зустрічається знак оклику. Він є одним з найбільш експресивних розділових знаків і оформлює