Членування та зв'язність тексту безпосередньо співвідносяться з дією його відцентрових та доцентрових сил. Нерозривна єдність відцентрових (дифузність сюжету) та доцентрових (послідовний сюжетний розвиток) сил найбільш яск-раво проявляється в текстових категоріях проспекції та ретроспекції, тобто в катафоричному, що рухається вперед, або анафоричному, що повертається назад, напрямку розвитку подій сюжету. Як правило, художній світ відображає поступальний хід розвитку світу реального, тобто можна говорити про превалювання катафоричної організації сюжету. Нерідко має місце і проспекція у вузькому розумінні - передба-чення майбутніх подій, забігання вперед і ретроспекція - повернення до подій, що відбулися в минулому [Кухаренко 2004: 75].

Когерентність (цілісність) і когезія є характерними рисами будь-якого тексту. Це набір лінгвістичних засобів, що забезпечують зв'язність тексту.

Когерентність - це глобальна змістовна зв’язність, яка забезпечує єдність тексту як цілого, тобто його внутрішню цілісність. Вона розуміється нами як єдність теми (топіка) дискурсу, визначається продуцентом (автором) на початковій стадії розробки дискурсу: відбувається встановлення релевантних кількісних зв’язків між структурами знань – репрезентується зв’язна модель ситуації. У такий спосіб когерентність включає семантико-прагматичні (тематичні й функціональні) аспекти значеннєвої та діяльнісної (інтерактивної) зв’язаності дискурсу, що мають своє локальне вираження [Фигуровский 1961: 42].

Когерентність, зв’язуючи окремі кляузи (надфразові єдності) та їх повторення в єдине ціле, нейтралізує окрему автосемантію цих частин і підпорядковує її загальному змісту твору. Когерентність – це цілісне об’єднання всіх частин тексту, яке досягається засобами когезії, що мають кількісне вираження, для досягнення його цілісності [Linke 1994: 86].

Когезія - це зв’язність елементів тексту, найперше речень, а також надфразових єдностей, абзаців. Вона охоплює формально-граматичні аспекти зв’язку висловлень, тобто виступає формально-граматичним виявом зв’язності. Вона характеризується перш за все різнотипними мовними засобами, за допомогою яких здійснюється зв’язок між елементами тексту: граматичними, лексичними, логічними, стилістичними та асоціативними, за якими й виділяють відповідні засоби когезії [Linke 1994: 86].

Отже, когерентність - це глобальна, цілісна зв’язаність тексту, а когезія локально-структурна. Когерентність досягається, як правило, засобами когезії.

Когезійними засобами в контексті виступають займенники, прислівники, прийменникові прислівники, артиклі, числівники та слова, які мають кількісне значення. Такі граматичні явища як еліпсис та парцеляція у контексті теж трактуються як засоби когезії. Лексичними одиницями когезії є повтори, синоніми, антоніми, гіпоніми та гіпероніми, слова одного лексико-граматичного поля, а її стилістичними засобами виступають розгорнуті метафори, персоніфікації, порівняння та паралелізм.

Слід зазначити, що існують різні класифікації типів когезії. Автори нерідко детально аналізують один або кілька елементів зв'язності, залишаючи без уваги всі інші. У роботах різних авторів однакові засоби зв'язку мають різні назви і входять до різних класифікацій.

Ми дотримуємося думки Єфименко В.І., яка виділяє наступні види когезії.

Граматична когезія, яка в свою чергу, підрозділяється на кореферентність, субституцію, еліпсис і парцелярію:

а) кореферентність (співвідношення імен за допомогою особових або присвійних займенників) може бути особовою, яка здійснюється за допомогою особових та присвійних займенників, і вказівною – за допомогою вказівних займенників :

Blonde Judenkinder mit hellen Augen und runden roten Backen sind nicht sehr hдufig in Ober- Ost, in Цsterreich sah ich mehr davon. Aber diese hier waren besonders gut gehalten [Zweig 1967: 198].

Die Mutter war eine Witwe, eine stille bьrgerliche Jьdin, mit festen hellen Augen, die sie den Kindern mitgegeben hatte. Ich verbrachte manchen Abend da und unterhielt mich mit den dreien, die immer von gedдmpfter Munterkeit waren und so erzoge [Zweig 1967: 198];

б) субституція – це заміна іменників або цілих словосполучень займенниковими прислівниками або вказівними займенниками. Субституція поділяється на номінальну, вербальну та клозальну:

Aber so ging dies vor sich: Klavierspielen hцrt man auf der StraЯe. Dadurch wird bekannt, wo ein Klavier zu finden ist, wenn man eins braucht. Es kann alles ohne Bosheit geschehen, ohne Absicht, jemandem ein Leid zu tun, das ьber das gewohnte Besetzungsleid in Kriegszeiten hinausgeht [Zweig 1967: 199];

Leise und ehrerbietig fragte er nur: „Mьssen Sie hierbleiben?“ – „Ich muЯ.“ So begann er darauf zu sinnen, wie er ihr auf eine bleibende Art seine Dankbarkeit bezeugen kцnnte, auf eine Art, die ihn zugleich davon bewahrte, von ihr schnell vergessen zu werden, worauf er Wert legte [Zweig 1967: 119];

в) еліпсис підрозділяється на номінальний (опущення іменників всередині номінальної групи або номінальна група зникає взагалі) та вербальний, коли випадає дієслово з дієслівної групи та клозальний, тобто пропуск частини речення :

Ach, das ist nicht gut, so sьЯ zu trдumen! Die Luft der Bremmschen Wohnung und besonders die des Zimmers, in dem sie lebten und speisten, war gesдttigt von gedrдngter Feindseligkeit und schwer von dem sьЯlichen Geruch des eben gegessenen Gerichts, weiЯen Krautes, das mit Reis und etwas Zucker zusammen gekocht wurde und das ein biЯchen fade roch und schmeckte [Zweig 1967: 125].

Trotz seiner aufrichtigen Hingabe gelang es Pagel ьbrigens nicht, einen Verleger fьr das schmale NachlaЯwerk Otto Laders zu gewinnen, obwohl er es bei neun verschiedenen Firmen der Reihe versuchte. Die einen hatten nur Sinn fьr Jazz, die anderen fьr atonale Musik, sie bedaure sehr, aber ein gefallener Komponist, der nichts Neues mehr schreibe, bringe die Werbungskosten nicht wieder herein, die man fьr ihn aufwenden