д) парцеляція - це відокремлення неповних структур від повного речення, з яким вони логічно і функціонально пов’язані. В текстах потоку свідомості парцелятами можуть виступати підмет, предикат, додаток, означення, обставина:

Und die Feinde reiten ebenso! Ein neues Pferd! Ohne Anhalten hinauf und weiter, dahin zum Ziel [Zweig 1967: 125].

Лексична когезія реалізується найчастіше за допомогою таких видів повтору:

a) анафоричного (повторення однакових виразів, слів на початку рядків, строф, уривків з метою посилення виразності й виділення важливої думки), напр.:

Das roch er gerne. SchluЯ damit. Er ging ьber den Hof in die Stube zu ebener Erde, um langsam und gediegen zu frьhstьcken. ”Kдse hдlt vor“, sagte die Mutter verweint, indem sie ihm die Semmeln dick mit ermunternd riechendem schlesischem Kдse belegte… Das roch er gern [Zweig 1967: 173];

б) дистантного (повторення слова чи фрази на початку та в кінці речення), напр.:

Die Kameraden lachen, der kleine mit, dann fragt er harmlos, ob die Erzier des Hundes, er, Grabert, inbegriffen, dieselbe Standhaftigkeit dem Gelde gegenьber zeigen, … das vom Juden kommt … und wieder lachen die Kameraden, denn Wilhelm Grabert gewinnt sehr genre Geld im Kartenspiel, gleichviel von wem… [Zweig 1967: 140];

Da steht er nur, groЯ und braun, die Hand an die Waffe, sieht die neugierigen Gesichter, sieht schmunzelnden Fuchsmajor, sieht, wie Levertin den Rauch der Zigarette von sich blдst und unbeteiligt dreinschaut, sieht die lachenden Fьchse, Graberts Triumphmiene und das kalkweiЯe Gesicht Bejachs mit dem zuckenden Munde und den GroЯen Augen voller Angst und verzweifelter Ohnmacht, sieht das alles in einem Blick- dann beugt er sich zu seinem Nachbarn [Zweig 1967: 143];

в) контактного (повторення слів в кінці одного речення та на початку

іншого), напр.:

Aber mir ist’ s wie eine Kulisse. Die Kulisse meiner Gegenwart [Zweig 1967: 199].

Hier hьpft ein Frosch, stellte er einmalfest, rastend auf einer Bank am See, wдhrend unten am Ufer Else Brot im Wasser warf; mit dem linken Aug’ allein ist er weg. Weg, kein Frosch; und doch noch da, doch Frosch [Zweig 1967: 260];

г) лейтмотивного (повторення головної думки у творі, що наголошується і підкреслюється), напр.:

Findest du ein Feld voll Schnee; und es schneit je noch immer. Und siehe, dein Gesicht ist ganz hold von Stile, ehe es der Schnee begrдbt… Die Musik schwieg, es wurde Licht, man ging hinaus; Schnee fiel in grossen Flocken. Man wurde langsam schlдfrig; und wie schnell der Schnee einen bedeckt [Zweig 1967: 131].

Логічна когезія реалізується завдяки лексико-граматичному вираженню логічних зв’язків між подіями, предметами чи дійовими особами в тексті на основі: просторових зв’язків (засобами когезії можуть виступати прислівники місця та займенникові прислівники), часових відношень (виражаються за допомогою прислівників часу та іменників із часовим значенням) та метонімії

Ich hatte persцnlich Bekannte unter denen, die sich den Himmel verdrьckten oder in die Erde, wie ihr wollt. Zwei Kinder- einen Jungen und ein Mдdel, elf und viezehn [Zweig 1967: 130].

Стилістична когезія, це передусім, паралелізм (т.б. паралельні конструкції для об’єднання простих речень у складне), розгорнуті метафори та порівняння:

O Gnade des Ewiges,

Gnade des Schaffenden! [Zweig 1967: 50].

Leichter Schnee sank ihm auf die Zunge und schwand mit heissem, wдssigem Geschmack [Zweig 1967: 131].

Отже, як бачимо граматична та лексична когезія у текстах потоку свідомості суттєво переважають над логічною та стилістичною.

1.4. Потік свідомості як особливий вид тексту

"Потік свідомості" — це творчий принцип, що сформувався в західноєвро-пейській літературі на початку XX століття. В літературі модернізму він стає самодостатнім методом зобра-ження життя, претендуючи на універсальність і на особливу повноту ілюзії "присутності", "співпережи-вання" у змалюванні психологічних станів. Як зображу-вальний літературний засіб — це пряме відтворення процесів психічного життя людини як складного та плинного процесу, гранична форма "внутрішнього мо-нологу", своєрідний "самозвіт почуттів". Термін "потік свідомості" вперше вжив американський філософ, психолог Вільям Джеймс [Літературознавчий словник-довідник 1997: 387].

На переконання В.Джеймса, аналіз цілісних, кон-кретних станів свідомості, що змінюють одне одного, є єдиним правильним психологічним методом. Думка про неможливість існування двох абсолютно однакових ідей у свідомості також істинна. У кожній індивіду-альній свідомості процес мислення неперервний. Свідомість являє собою певну цілісність, не подрібне-ну на частки. В свідомості не має з'єднувальних елементів і ланок, вона тече безперервно, тому природно використати щодо свідомості метафору "ріка" або "потік" [Кеба 2000: 15].

Суттєвим підґрунтям для формування творчого методу "потоку свідомості" стала філософія інтуїтивізму французького філософа Анрі Бергсона (1859 — 1941). Провідна думка філософії А. Бергсона полягає в тому, що розум не здатний проникати в таємницю життя, його спонтанність і органічність, цей поріг переступає лише інтуїція, уможливлюючи "без-посереднє", тобто інтуїтивне осягнення його глибин-них істин. Лише за допомогою інтуїції можна проникнути у тривалість, осягнути сутність, на відміну від логічного аналізу, який зводить збагнене до рівня загальновідо-мих речей, не ловлячи суті. Розум може осягнути лише нерухоме, окремий елемент, оперуючи клішованими категоріями, котрі намагається прикласти до неповтор-ної сутності. Сутність є, на переконання Бергсона, пев-на тривалість, вільна від простору та часу, "потік станів", безкінечна їх зміна, де зникають чіткі межі минулого, те-перішнього і майбутнього. Неможливо навіть уявити в образі чи системі цей чистий і безкінечний рух, бо вся-кий образ, система, назва припускають нерухомість [Кеба 2000: 7].

«Потік свідомості» в художній