Ґрунтовні дослідження водних грибів стали основою її докторської дисертації "Водні гіфоміцети. Систематика, морфологія, екологія, географічне поширення та можливі шляхи виникнення", яку вона захистила в 1978 р.
Надзвичайно важливою галуззю наукових досліджень, які виконувалися за безпосередньою участю, а пізніше і під керівництвом Ірини Олександрівни, стало вивчення проблем штучного культивування вищих базидіоміцетів. Вперше до цих досліджень І.О. Дудка долучилася ще в 1965-1966 рр., коли була співвиконавцем теми "Дослідження та розробка ефективного методу масового культивування водоростей і вищих грибів як джерел білка і вітамінів" [61]. Під час виконання цієї теми отримано нові штами кількох видів вищих базидіальних грибів, а також зібрано численні відомості про особливості їх культивування. Значення цієї роботи, незважаючи на перші скромні результати, було величезним, оскільки вона була початком розвитку цілої галузі досліджень, яка й нині становить надзвичайно вагому частину наукових розробок відділу мікології [61].

Інтенсивні дослідження в галузі культивування грибів в Україні розпочалися у 1976 р. з виконання теми "Отримання та інтродукція в культуру нових продуктивних та вірусостійких штамів шампіньйона двоспорового та інших їстівних грибів", одним з відповідальних виконавців якої була Ірина Олександрівна [61].

Під її керівництвом отримано ряд авторських свідоцтв на винаходи. У 1981 р. за серію праць з розробки наукових основ поверхневого та глибинного культивування їстівних вищих базидіальних грибів вона разом з колегами стала лауреатом премії ім. М.Г. Холодного НАН України. За цикл праць "Створення наукових основ глибинного культивування їстівних грибів і розробка способу одержання цінного харчового продукту" І.О. Дудка, яка очолила авторський колектив, була вдруге удостоєна Державної премії України в галузі науки і техніки. Цей цикл став підсумком багаторічних наукових досліджень онтогенезу, екологічних і фізіолого-біохімічних властивостей групи грибів, перспективних для біотехнологічного використання. Зазначимо, що теоретичне обґрунтування різноманітних аспектів глибинного культивування їстівних грибів забезпечило можливість створення в Україні сучасного способу виробництва цінного грибного продукту на основі вітчизняних штамів.
Одним з провідних напрямків наукових досліджень І.О. Дудки було і є вивчення різноманітності грибів та грибоподібних організмів України. За останні десятиріччя вона була керівником (або співкерівником) і безпосереднім виконавцем ряду наукових тем Інституту, присвячених цій надзвичайно актуальній проблемі [61].

Протягом всієї своєї наукової діяльності Ірина Олександрівна брала участь у численних експедиціях і мікологічних екскурсіях, зібрала багаті мікологічні матеріали не лише з різних регіонів України, а й із Далекого Сходу, Алтаю, Центральної Азії, Закавказзя, Прибалтики. За результатами цих експедицій були опубліковані такі праці, як "Паразитные грибы Степной зоны Украины" (у складі колективу авторів, 1987), "Флора грибов Украины. Фитофторовые и альбуговые грибы" (у співавторстві з Л.І. Бурдюковою, 1996) тощо. Однією з найбільш відомих є її праця «Гриби» [4, 21, 61].Багато уваги вчена приділяє справі вивчення та охорони різноманітності грибів заповідних територій. За її участю опубліковані такі відомі книги, як "Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника" (1997), "Український степовий заповідник" (1998), "Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління" (1999) та "Флора, микобиота й растительность Лазовского заповедника" (2002). Вона готувала розділ "Гриби" для Червоної книги України (1996) [50], зараз працює над аналогічним розділом нового видання Червоної книги. Ряд років І.О.Дудка була співкерівником міжнародного проекту з комп'ютеризації мікологічного гербарію, який виконувався разом з САВ International (Великобританія) при фінансовій підтримці фонду "Дарвінівська ініціатива" [61].

Особлива роль Ірини Олександрівни як головного ідеолога і натхненника підготовки багатотомного видання "Флора грибов Украины". На сьогодні вийшло друком уже дев'ять томів "Флоры", готуються й інші. Саме дослідження, спрямовані на підготовку випусків такого видання, дали І.О. Дудці можливість не просто зберегти мікофлористичну школу, започатковану професорами С.Ф. Морочковським та М.Я. Зеровою, а й підготувати когорту власних учнів, які зараз є відомими у світі фахівцями з дослідження окремих груп грибів та грибоподібних організмів [61].

Ірина Олександрівна опублікувала понад 400 праць, присвячених різним питанням теоретичної та прикладної мікології, має 10 авторських свідоцтв СРСР на винаходи.

Дослідження грибів щодо видового різноманіття у Західній Україні почали проводитися в основному в радянські часи в 30-х роках XX ст. [10, 45]. Наша область особливо цінна в цьому відношенні, оскільки 30 % території зайнято лісами, а в басейні р. Бистриця – до 60 %.Основними об’єктами досліджень були агарикальні гриби, загальна кількість яких у Карпатах і Прикарпатті понад 1000 видів [4].

Великий вклад в розвиток мікології, і зокрема, видовий склад грибів карпатського регіону зробила Марія Яківна Зерова. Нею опубліковані книжки: « Їстівні і отруйні гриби України », «Їстівні та отруйні гриби карпатських лісів» та інші [21, 29].

2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ

ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Географічне положення

Івано-Франківська область розташована на заході України, на стику Східно-Європейської рівнини і українських Карпат. Площа області становить 13,9 тисяч кмІ (2,4 % території України) [15].

За конфігурацією територія області нагадує ромб, витягнутий по довгій осі з півночі на південь по меридіану 24°45ґ . Загальна протяжність від крайньої північної точки до крайньої південної становить понад 185 км, найбільша протяжність із заходу на схід досягає майже 150 км [14, 15].

Границі області дуже звивисті і мають загальну протяжність близько 760 км. На півночі та заході наша область межує з Львівською, а на південному заході з Закарпатською областю. На північному сході межує з Тернопільською,