Нижче приводяться характеристики агарикальних грибів з Червоної книги України, які зустрічаються на території басейну р. Бистриця.

1. Боровик королівський (Boletus regius Krombh.).

2. Родина Болетальні – Boletaceae.

Шапка до 16 см у діаметрі, опукла, м’ясиста, напівкуляста, жовтувато – червона, червона, волосисто – волокниста. Шкірка не знімається. Пори жовті, зеленувато-жовті, округлі, маленькі, при дотику не знімаються. Спорова маса оливкова. Ніжка 5 – 10 (14)Ч2 – 5 (6) см, жовта, біля основи червонувата, з жовтою сіточкою. М’якуш яскраво-жовтий, біля основи ніжки червонуватий, на зрізі не змінюється, з приємним смаком і запахом.

Відноситься до цінних їстівних грибів.

Зростає у дубових лісах та суборах, а також в букових лісах на трав’янистих, лужних грунтах з травня по жовтень [7, 29].

Чисельність цього гриба повсюди знижується через надмірне визбирування, витоптування, вирубування лісів, випасання худоби у місцях зростання.

На Україні цей гриб зустрічається в основному в Івано-Франківській та Закарпатській областях, здебільшого на висотах не нижче 300 м над рівнем моря. На досліджуваній території був знайдений кілька разів в селі Грабовець Богородчанського району в широколистяному лісі з домішками бука звичайного (Fagus sіlvatica). Охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, заповіднику «Горгани», Карпатському національному природному парку та в деяких заказниках [50].

2. Лускач (Strobilomyces floccopus (Fr). Karst.).

Родина Стробіломіцетові – Boletaceae.

Плодові тіла не гниючі. Шапка 5 – 10 (12) см у діаметрі, напівкуляста, згодом опукло-розпростерта, щільном’ясиста, сірувато-коричнева, бура або чорна, з великими стовбур частими лусками, по краю з залишками покривала. Гіменофор трубчастий, білуватий, з віком сіріє. Пори кутасті, спочатку білі, потім сіруваті, сіро-коричневі, при натисканні червоніють, потім буріють і чорніють. Спорова маса чорно-бура. Ніжка циліндрична, звичайно довша за діаметр шапки, кольору шапки, волокнисто-луската, щільном’ясиста, з кільцем, яке швидко зникає. М’якуш білуватий, на зрізі червоніє, згодом чорніє.

Належить до неїстівних або малоцінних їстівних грибів.

Зростає в листяних лісах, часом у мішаних, на грунті, зрідка біля основи стовбурів, на поживних грунтах у липні – вересні [22, 44].

Зустрічається переважно в Карпатах та на Прикарпатті. В межах басейну річки Бистриця найбільше знахідок цього виду було відмічено в селі Грабовець Богородчанського району. Також цей гриб було знайдено в селі Черемхів Коломийського району та поблизу села Рибне Тисменицького району. Чисельність доволі низька. Охороняється в Карпатському національному природному парку та в деяких заказниках на Прикарпатті [50]. Необхідно створити ще додаткові заповідні території в місцях зростання цього виду.

3. Гриб-зонтик дівочий (Macrolepiota puellaris (Fr.) Rea).

Родина Лепіотові – Lepiotaceae.

Шапка 3 (4) – 7 (8) см у діаметрі, напівсферична, згодом розпростерта, спочатку біла, згодом брудно-біла, білувато або сірувато-білувата, черепична, біло луската, в центрі гладенька, коричневата. Пластинки вільні, не доходять до ніжки, утворюють коларіум, білі, часом з рожевуватим відтінком, згодом темніють. Спорова маса біла. Ніжка 7 – 15 см завдовжки, вгорі 0,3 – 0,5 см завтовшки, внизу 8 – 15 мм завтовшки, біля основи з невеликою бульбою, спочатку щільна, потім з порожниною, білувата, з віком червонувато-бура, тонкоштрихувата або гола, з нестійким кільцем, що в дозрілих плодових тіл опадає. М’якуш у шапці рожевувато-білуватий, у ніжці червонуватий, згодом червонувато-бурий, на зрізі не міняється, з приємним грибним запахом [50].

Добрий їстівний гриб.

Зростає на грунті в дубових та хвойних лісах, на вологих місцях у вересні – жовтні [21].

Зустрічається в Карпатах та в Правобережному Поліссі. На досліджуваній території була відмічена єдина знахідка недалеко від міста Яремча в ялиновому лісі. Чисельність повсюди знижується. Охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, в Горганах, Карпатському національному природному парку, заповіднику «Медобори», в деяких заказниках [50].

4.Феолепіота золота (Phaeolepiota aurea (Fr.) Maire ex Konr. et Maubl.).

Родина Павутинникові – Cortinariaceae.

Шапка 6 – 15 (20) см у діаметрі, опукло-розпростерта, з опущеним краєм, вщхряно-жовта, суха, зерниста. Загальне покривало борошнисто-зернисте, залишається на шапці та ніжці. Часткове покривало плівчасте. Пластинки прирослі, пізніше майже вільні, широкі, іржаво-коричнюваті. Спори жовті. Ніжка 10 – 15 (20 – 25)Ч1,5 – 3,5 см, з подвійним кільцем, утвореним загальним та частковим покривалами, до кільця жовтувата, борошнисто-волокниста, нижче бурувато-вохряна, зерниста як і шапка. Кільце широке, зверху гладеньке, білувате, знизу зернисте. М’якуш жовтуватий, щільний, добрий на смак. Запах приємний, фруктовий.

Належить до їстівних грибів.

Росте на грунті у листяних та хвойних лісах; у серпні – вересні [29, 38].

Зростає в Карпатах, Прикарпатті, Правобережному Поліссі та Лісостепу. Охороняється в заповіднику Горгани, Карпатському національному природному парку, заповіднику Медобори, Розточчя, в деяких заказниках [50]. На території басейну вид було знайдено два рази: поблизу заповідника Горгани та в селі Грабовець Богородчанського району. Потрібно збільшити кількість заказників та інших заповідних об’єктів на території, де зростають ці гриби .

5. Катателазма царська (Catathelasma imperiale (Fr.) Sing.).

Родина Лепіотові – Lepiotaceae.

Шапка 10 – 20 см у діаметрі, напівсферична, згодом опукло-розпростерта, спочатку з підігнутим, потім товстим, опущеним краєм, оливково-каштанова або рудувато-коричнева, іноді бура, дрібнолуската, з білими пластівцями – залишками загального покривала, суха. Пластинки вузькі, густі, спускаються на ніжку, білі, з часом жовтуваті. Спорова маса біла. Ніжка 5 –