д) Копротрофи. Особливу екологічну групу складають гриби-копротрофи, які поселяються на екскрементах тварин. Екскременти достатньо багаті органічними речовинами, і деякі гриби можуть утилізувати їх в якості поживного матеріалу. При відповідних значеннях температури і вологості на екскрементах розвиваються представники різних систематичних груп грибів. Це специфічна мікобіота копротрофних грибів, для яких такий субстрат являється постійним і типовим місцезростанням в природі [4, 26, 32]. Склад копротрофних грибів різноманітний, але найбільш типові представники родин Mucoraceae, Ascobolaceae, серед агарикальних родина Coprinaceae (види родів Coprinus, Panaeolus) [6, 22]. Територія басейну багата на копротрофи. Це Stropharia semiglobata, Annelaria fimiputris, Panaeolus campanulatus та ін.

е) Бріотрофи. Екологічна група грибів, яка бере участь у розкладанні відмерлих частин зелених і сфагнових мохів. Ця група ще дуже слабко вивчена. Великим таксономічним різноманіттям володіють угрупування бріотрофів, які приурочені до сфагнових мохів і представлені видами з родів Hygrocybe, Collybia, Omphalina, Galerina та ін [6]. На території басейну були відмічені такі види як Galerina hypnorum, Hygrocybe chlorophana та інші.

є) Мікотрофи. Своєрідна екологічна група грибів, які поселяються на інших грибах, за рахунок яких вони і живляться. Мікотрофні гриби широко розповсюджені в різних кліматичних зонах [6]. Найкраще вивчений видовий склад грибів на плодових тілах макроміцетів. Мікотрофи порядку Agaricales представлені в родині Tricholomataceae (Asterophora parasitica, A. lycoperdoides), які доволі часто зустрічаються на досліджуваній території.

4.4. Фітоценотична приуроченість агарикальних грибів досліджуваної території

Через те, що територія басейну ріки Бистриця неоднорідна, і має різні кліматичні, орографічні та едафічні умови, неоднорідна також рослинність, яка в основному представлена лісами. Вони займають більше половини досліджуваної території. Також представлені заплавні, низинні та альпійські луки. У меншій мірі – степами та болотами. Більшість агарикальних грибів зростають у широколистяних, хвойних та змішаних лісах. Нижче приводяться основні фітоценози, у яких відмічалися знахідки грибів:

1. Широколистяні ліси. Представлені в основному такими видами, як дуб черешчатий (Quercus robur), бук звичайний (Fagus silvatica), граб звичайний (Carpinus betulus), береза бородавчаста (Betula pendula), липа серцелиста (Tilia cordata) та іншими.

Широколистяні ліси вимогливі до родючості грунтів і надають перевагу добре керованим суглинистим світло-сірим, сирим, темно-сірим опідзолистим і бурим грунтам. Вони уникають бідних піщаних грунтів і не ростуть на оліготрофних болотах [20, 23].

По відношенню до освітленості широколистяні ліси діляться на дві великі структурні групи: світло широколистяні (дубові, ясеневі, березові, вільхові) і темно широколистяні (букові, грабові, липові) [14].

Структура широколистяних лісів різноманітна. Для них характерні одноярусні монодомінантні деревостани і змішані з двохярусним деревостаном липово-дубові, грабово-дубові та інші ліси, в яких домінуючі породи верхнього та нижнього ярусів мають різну степінь участі [20, 23].

- Грабово-дубові ліси. Відзначаються високою продуктивністю. Розташовані нижче поясу букових лісів, займають вершини та схили невисоких пагорбів. По екології та флористичному складу, грабово-дубові ліси займають проміжне становище між буковими і дубовими лісами [20].

Домінантами виступають дві неморальні лісоутворюючі породи: Quercus robur L. та Carpinus betulus L. За ценотичною роллю ці породи майже рівнозначні, в результаті створюються стійкі фітоценози з стабільними зв’язками між їх компонентами. Їх характерною рисою є значна участь твердих листяних порід. Крім співедифікаторів, тут ростуть Fraxinus excelsior L., Acer platanoides L., Tilia cordata Mill., які нерідко досягають рівня співедифікаторів і утворюють складні полідомінантні угруповання. Чисті грабово-дубові ліси практично не зустрічаються. Майже по всій досліджуваній території невеликий процент липи серцелистої у складі грабово-дубових угрупувань. Біля села Грабовець Богородчанського району спостерігались чисті ділянки з липи. Також до граба і дуба домішуються Cerasus avium (L.) Moench. , Fagus silvatica L., Betula pendula Roth, Populus tremula L., Alnus glatinosa (L.) Gaertn. Майже по всій площі цих угрупувань трапляється Fagus silvatica [14, 23, 40]. Найбільше його у Надвірнянському та Коломийському районах в передгірській частині досліджуваної території (поблизу міста Надвірна, біля села Грабовець Богородчанського району та ін.), хоча зростає бук і на інших територіях, зокрема, біля міста Івано-Франківськ у заказнику «Козакова долина». Береза, осика і вільха ростуть з грабово-дубовими угрупуваннями в більш вологих місцях. Такі ліси зустрічаються майже по всій території басейну, крім гірської частини. Так, ліси з домішками Betula pendula і Populus tremula були виявлені біля міста Надвірна, села Грабовець Богородчанського району, сіл Рибне та Ценжів Тисменицького району, села Черемхів Коломийського району та ін. Ліси з вільхою зростають в основному біля річок, струмків, озер (село Братківці Тисменицького району).

Грабово-дубові ліси представляють собою дуже тінисті насадження завдяки Carpinus betulus L., який є тіневитривалою породою, особливо з домішками бука і липи. Більш світлі ліси – з домішками Betula pendula, Populus tremula та Fraxinus excelsior.

Грабово-дубовим лісам характерний більш однорідний видовий склад в порівнянні з іншими лісами. В цих лісах Quercus robur L. утворює перший ярус, а Carpinus betulus L.– другий. В підліску росте Corylus avellana L., Acer tataricum L., Swida sanguinea (L.) Opiz , Frangula alnus Mill., Euonymus verrucosa Scop. та ін. В трав’яному покриві переважають різні види роду Carex [20]. Крім того, зростають представники роду Stellaria, Pulmonaria obscura Dumort.; там де зростає бук – Dentaria bulbifera L.. Також частими є Anemona nemorosa L., Galeobdolon luteum Huds., різні види Galium