Річний хід температур в області визначається невисокими температурами в літні місяці і порівняно високими взимку. Вони також суттєво відрізняються у гірських районах і на рівнинах. Амплітуда температур коливається від +38° С до - 36° С [11].

Річна сума опадів на Івано-Франківщині коливається від 600 до 1500 мм в залежності від висоти над рівнем моря. В районах Поділля і Передкарпаття ця величина становить 600 – 800 мм. В Карпатській частині басейну на висотах понад 1000 м відповідно 1200 – 1500 мм. Більша кількість опадів випадає в теплу пору року [15, 39].

Сніговий покрив утворюється кожного року, але на рівнині він, як правило, нестійкий. У горах його тривалість значно більша, а товщина снігу досягає 45 см [15].

Клімат досліджуваної території формується під впливом морських і континентальних повітряних мас. Західний перенос спричиняє переміщення циклонів з Атлантики. Взимку вони приносять порівняно теплу погоду з опадами, а влітку прохолодну, теж із опадами. Азорський і Арктичний антициклони зумовлюють суху погоду порівняно жарку влітку і помірно холодну взимку. Взимку значний вплив має Сибірський максимум, який визначає морозну і вітряну погоду [14, 39].

Діяльність цих центрів високого і низького тиску визначає вітровий режим області. Взимку найбільш характерними є західні і північно-західні вітри, рідше холодні східні. Для літа переважаючими є західні та північно-західні, а також вітри південних напрямків.

Вітри в основному слабкі та помірні із швидкістю 0 – 5 м/с, а взимку іноді 6 – 10 м/с. Інколи, у Передкарпатті, а особливо у Карпатах, спостерігались ураганні вітри зі швидкістю 30 – 38 м/с [15].

Початок зимового періоду відраховують, коли середньодобові температури опускаються нижче 0°С. Він наступає в кінці листопада, а в горах на два тижні швидше. Найхолодніший місяць – січень. Часто бувають відлиги, сніговий покрив нестійкий [15, 40, 41].

Весна починається в першій декаді березня, а Карпатах – в кінці другої. Середньодобові температури піднімаються вище 0°С, тане сніговий покрив. Погода дуже мінлива [15].

Літній період настає для рівнинних територій в кінці травня, на початку червня, коли середня температура перевищує 15°С. найтепліший місяць – липень (середня температура - 25°С). В горах літній період триває 1 – 2,5 місяці [15, 24].

Осінь починається в горах з початком вересня, а на рівнині середньодобові температури опускаються нижче +15°С після 11 – 14 вересня. Поступово знижується температура. Іноді, у вересні – жовтні спостерігається «бабине літо». У жовтні бувають перші приморозки, а в листопаді настає зима [15, 39].

2.6. Грунти

Грунт є похідним компонентом природи, який формується під впливом материнської породи, клімату, рельєфу і рослинного покриву. Оскільки природа в басейні Бистриці має значні відмінності, то різноманітними є і типи грунтів[15].

У північній частині басейну переважають дерново-середньо і сильнопідзолисті поверхнево-оглеєні, переважно суглинкові, дерново-буроземні грунти, сірі опідзолені грунти. На ділянках, укритих лісом, переважають світло-сірі, а на інших сірі і темно-сірі опідзолені грунти з вмістом гумусу від 1 до 4% [1, 15].

У Передкарпатті найбільш поширеними є дерново-підзолисто-глеєві і дернові грунти. Як правило, вони безструктурні, перенасичені вологою, вміст перегною 1 – 2,5% [15].

На алювіальних відкладах заплав та нижніх терас переважають лучні і лучно-болотні грунти. Вміст перегною становить 3,1 – 8% [15].

У Карпатах грунти змінюються з висотою. На заплавах і низьких терасах карпатських річок поширені дернові та лучні ґрунти, які за складом відносяться до буроземних, але відрізняються пере зволоженістю. На середніх та високих терасах, а також гребенях до 600 м сформувалися буроземно-підзолисті грунти з середнім вмістом перегною 3,3%. На схилах різної крутизни до висоти 1550 м характерні бурі лісові грунти (буроземи). Вони найбільш поширені в карпатській частині басейну. Буроземи в основному середньо суглинисті, часто щебенисті, з вмістом перегною 2,4 – 3,6%. Під буковими лісами кількість перегною може досягати 15%. На висотах понад 1500 – 1550 м в умовах трав’янистої і чагарникової рослинності утворилися гірсько-лучно-буроземні грунти. Вони відзначаються високим вмістом гумусу (до 12%), який перебуває у формі слабо розкладених рослинних решток [15, 39].

2.7. Рослинний покрив

Оскільки гриби, так чи інакше, пов’язані з рослинами, багато видів грибів утворюють мікоризу з деревами, а також є паразитами рослин, рослинність досліджуваної території має велике значення при дослідженнях[23, 24].

Рослинний покрив характеризується великою різноманітністю, що пов’язано з географічним положенням Івано-Франківської області та різноманітністю рельєфу. В межах області нараховують близько 1500 видів насінних і вищих спорових рослин, що належать до 500 родів [14, 15].

Рослинні угруповання на рівнині змінюються в напрямку з півночі на південь, але вже в межах Прикарпаття накладається висотна поясність, яка чітко прослідковується в Карпатах. У рівнинній частині басейну Бистриці чергуються плями степів і широколистяних лісів. В межах Прикарпаття рівнини поступово зникають, з’являються ділянки з лучною рослинністю у низовинах, а височини зайняті лісами, де переважає бук. В горах у найнижчому ярусі поширені букові ліси, які з висотою поступово переходять у хвойно-широколистяні, хвойні, криволісся, субальпійські та альпійські луки [15, 39].

Широколистяні ліси рівнин представлені в основному дубом і грабом, поширені також липа, в’яз, осика, черемха, береза, черешня, горобина. У підліску представлена ліщина, брусниця, калина, глід, крушина, терен. Трав’янистий покрив формують осоки лісова та волосиста, тонконіг, копитень, фіалка лісова, анемона дібровна, маренка запашна та ін [15, 24].

У букових лісах Прикарпаття трав’янистий покрив бідніший, і представлений квасеницею, весняним білоцвітом, підсніжником, воронцем.