Їстівний гриб.

Зростає на грунті у хвойних та мішаних лісах, любить гірські місцевості; у серпні – вересні [29, 38, 54].

Зустрічається на Прикарпатті та в Розтоцько-Опільських лісах [44]. На території басейну зафіксована єдина знахідка в селі Грабовець Богородчанського району у змішаному лісі. Охороняється в деяких заказниках. Через дуже невеликий ареал в Україні потрібно створити додаткові природоохоронні території для збереження цього рідкісного гриба .

6. Левкокортинарій білоспоровий Leucocortinarius bulbiger (Fr.) Sing.

Родина Павутинникові — Cortinariaceae.

Шапинка діаметром 5–8 см, товста, м’ясиста, спочатку напівкуляста, згодомопукло-розпростерта до розпростертої, зпідігнутим, згодом прямим та хвилястимкраєм, суха, бурувато-кремова, глинисто-коричнева, з залишками покривала посе-редині та по краю у вигляді білуватих павутинистих пластівців. Пластинки прирослізубцем, тонкі, негусті, спочатку білі, згодомглинисто-коричнюваті. Спори 7–9Ч4–5 мкм,веретеноподібно-еліпсоподібні, гладенькі,товстостінні, безбарвні. Споровий порошокбілуватий, підсихаючи стає блідо-вохристим.Ніжка 5–10Ч0,7–1 см, центральна, звужується догори, основа бульбоподібно розширена – до 2,5–3 см, суцільна, білувата, в верхнійчастині з білуватим павутинистим кільцем,яке швидко зникає. М’якуш щільний, білий, без особливого запаху та смаку. Плодові тіла з’являються у вересні–жовтні.

Мікоризоутворювач. Їстівний гриб [29].

Трапляється поодиноко та невеликими групами в хвойних та листяних лісах; на ґрунті. На досліджуваній території був знайдений в ялиновій посадці поблизу села Грабовець Богородчанського району.

7. Сироїжка синювата (Russula turci Bres. S. Maire).

Родина Сироїжкові – Russulaceae.

Шапка 3 – 7 см у діаметрі, тонком’ясиста, опукло-, згодом плоско-розпростерта, синювато-фіолетова, рожево-пурпурова, вохряно-рожева, в центрі часто світліша – жовтувато-оливкувата або темніша, іноді білопунктирована, слизька, з тупим гладеньким, пізніше вузлувато-рубчастим краєм. Шкірка знімається. Пластинки білуваті, згодом вохряні, часто з червонуватим відтінком. Спорова маса вохряна. Спори 8 – 11Ч8 – 10 мкм, рідко грубо бородавчасті. Ніжка 2 – 8Ч1 – 2 (2,5) см, біла або з рожевуватим відтінком, часом з порожниною. М’якуш білий, з часом жовтуватий, нещільний, солодкий, із слабким неприємним запахом, у ніжці біля основи дуже пахне йодоформом.

Їстівний.

Зростає у хвойних лісах; липень – вересень [19, 54].

Зустрічається в Карпатах. На досліджуваній території була відмічена єдина знахідка в заказнику Кливський поблизу села Любіжня Надвірнянського району в ялицево-ялиновому лісі. Через свою рідкість гриб потребує всебічної охорони. Охороняється в заказнику Кливський [32].

8. Хрящ-молочник чорний Lactarius lignyotus Fr.

Родина Сироїжкові – Russulaceae. Плодове тіло складається з шапинки та

ніжки. Шапинка розпростерта, 2–10 см у діаметрі, з горбочком у центрі, з опушеним краєм, тонко-оксамитова, радіально-жилкуватозморшкувата, тонком’ясиста, суха, рівномірно забарвлена, спочатку майже чорна, пізніше чорнувато- або буро-коричнева. Пластинки білі, згодом світло-вохряні, при дотику червоніють. Спори кулясті, 8–10 мкм у діаметрі, вохряно-жовті.Ніжка 5–12.0,5–2 см, завжди довша за діаметр шапинки, оксамитова, поздовжньо-зморшкувата, кольору шапинки, але світліша. М’якуш білий, на зламі стає рожевим, оранжево-червонуватим, злегка гіркуватий. Молочний сік водянисто-білий, на повітрі стає оранжево-червонуватим, червоно-коричнюватим, солодкий з гіркуватим присмаком, із слабким запахом. Утворює плодові тіла в серпні–жовтні. Мікоризоутворювач [52, 53].

Їстівний.

Рідкісний монтанний вид, росте у гірських хвойних лісах. Ареал виду та його поширення в Україні Європа та Пн. Америка. В Україні виявлений у Карпатських лісах. В межах басейну був виявлений два рази в заказниках Кливський та Бредулецький. Охороняється в Карпатському біосферному заповіднику (г. Піп Іван, долина р. Білий Потік, масив Свидовець) . В інших місцезнаходженнях виду доцільно створити ботанічні заказники.

ВИСНОВКИ

1. Мікобіота агарикальних басейну ріки Бистриця представлена 356 видами, які належать до 55 родів та 16 родин.

2. Більшість видів зосереджені в 4 родинах, що складає близько 68% від усіх видів. Інші гриби представлені в основному 1,2 або 3 видами.

3. За екологічними групами найбільше виявлено мікоризних грибів (205 видів). Це становить майже 60% від усієї кількості.

4. Більшість видів грибів належать до їстівних. Їх частка становить майже 50%. Друга за кількістю група – неїстівні гриби, які складають приблизно 35%. Умовно їстівні, отруйні та смертельно отруйні становлять, відповідно, 7,6%, 7,3% та 1,4%.

5. Найбільше видів грибів зосереджено в темно-хвойних угрупуваннях (ялинових, ялицевих, ялиново-ялицевих, ялиново-ялицево-букових лісах), а також у грабово-дубових лісах. Найменш продуктивними у видовому і кількісному відношенні виявились лучні та рудеральні угрупування.

6. Плодові тіла агарикальних грибів на дослiджуванiй території спостерігаються впродовж більшої частини року, за винятком кількох зимових місяців. Найбільша кількість видів зростає у вересні (253).

7. Виявлено 8 видів агарикальних грибів, занесених до Червоної Книги України. Це – боровик королівський (Boletus regius), лускач (Strobilomyces floccopus), гриб-зонтик дівочий (Macrolepiota puellaris), катателазма царська (Catathelasma imperiale), левкокортинарій білоспоровий (Leucocortinarius bulbiger), феолепіота золота (Phaeolepiota aurea), сироїжка синювата (Russula turci), хрящ-молочник чорний (Lactarius lignyotus).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Адаменко О. М. Регіональна екологія і природні ресурси / О. М. Адаменко, М. М. Приходько. – Івано-Франківськ: Таля, 2000. – 248 с.

2. Андрест Б. В. Грибы / Б. В. Андрест. – М.: Экономика, 1970. – 243с.

3. Беккер З. Э. Физиология грибов и их практическое использование. – М.: Изд – во Моск. ун – та, 1969. – 69 с.

4. Билай В. И. Основы общей микологии / В. И. Билай– Київ: Вища школа, 1989. – 392 с.

5.Бурова Л. Г. Макромицеты широколиственно-еловых лесов Смоленской области // Микология и фитопатология / Л. Г. Бурова – 1969.Т. 3, вып 4. С.358 – 360.

6. Бурова Л. Г. Экология грибов макромицетов / Л.