Рис. 4.8 - Оборотно-сальдова відомість по рахунку 20

Звіт „Карточка счета” дозволяє отримати детальну інформацію про зміну стану рахунка – покроково, тобто за проводками.

Формувати цей звіт без вибору конкретних значень аналітики не має сенсу. Сальдо по рахунку не несе в собі істотної інформації, а кількість виведених проводок буде дуже великою, що незручно для аналізу та контролю. До сформованого звіту включаються проводки за вибраний період, із вибраним рахунком щодо конкретного вибраного значення об’єктів аналітичного обліку. Для кожної проводки виводяться дата, документ, що її сформував, сума (кількість, валюта), коментар до проводки, а також сальдо рахунка після проводки. За допомогою цього звіту неважко отримати, наприклад, картку складського обліку щодо вибраного товару.

Звіт за проводками дозволяє вибирати з бази проводки за критеріями, які користувач сам може задати на свій розсуд. У полі „По журналу” можна зазначити номер журналу (зміст графи „№Ж”), з якого вибиратимуться проводки. Якщо це поле залишити незаповненим, відбір буде здійснюватися з усіх журналів.

Рис. 4.9 - Звіт за бухгалтерськими проводками

Звіт за проводками бухгалтерських аналогів не має, при деталізації інформації багатьох зведених звітів програма автоматично складає відповідний фільтр, який зазначено в рядку діалогового вікна (дебети, кредити рахунків), та будує на його підставі звіт за проводками.

Використання стандартних звітів дає можливість бухгалтеру контролювати та аналізувати господарські операції та вести своєчасний управлінський облік.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Господарська діяльність підприємства передбачає використання значних виробничих запасів. Для того, щоб стабільно здійснювати процес виробництва продукції на підприємстві, постійно мають бути оборотні засоби в матеріальній формі. Так, підприємство повинне мати в необхідних розмірах запаси сировини і матеріалів, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших цінностей. При їх витрачанні збільшуються витрати на виробництво, результатом якого є створення готової продукції.

Виробничі запаси посідають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності і визначенні результатів господарської діяльності та при висвітленні інформації про фінансовий стан. Запаси відносять до складу оборотних активів, оскільки можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж – товаром.

Аналіз використання матеріальних ресурсів проводиться за наступними етапами:

1 етап. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами; обґрунтування оптимальної потреби в матеріальних ресурсах. Такий етап передбачає: оцінку ритмічності поставок; визначення обсягів та асортименту партій, що постачаються; аналіз якості отриманих від постачальників матеріальних ресурсів; оцінку кількісних та вартісних втрат продукції в результаті.

2 етап. Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів. Цей етап включає оцінку таких показників, як: матеріаломісткість, матеріаловіддача, коефіцієнт використання матеріалів, питома матеріаломісткість, питома параметрична матеріаломісткість, конструктивна питома матеріаломісткість.

3 етап. Оцінка впливу ефективності використання матеріальних ресурсів на величину матеріальних витрат.

Матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, залежить від обсягу валової (товарної) продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. В свою чергу обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираження може змінитися за рахунок кількості виготовленої продукції, її структури та рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції, її структури, витрачання матеріалів на одиницю продукції та вартості матеріалів. В результаті на матеріаломісткість спричиняють вплив наступні фактори: структура продукції (збільшення частки матеріаломісткої продукції призводить до збільшення загальної матеріаломісткості); рівень матеріальних витрат на окремі вироби, або питома матеріаломісткість; ціни та матеріали; відпускні ціни на продукцію.

При надлишковому запасі потрібно більш високі питомі (віднесені до одиниці часу) капітальні вкладення. З іншого боку, при недостатньому запасі питомі капітальні вкладення знижуються, але частота розміщення замовлень і ризик дефіциту зростає. Для кожного з зазначених крайніх випадків характерні значні економічні втрати.

Таким чином, рішення щодо розміру замовлення і моменту його розміщення можуть ґрунтуватися на мінімізації відповідної функції загальних витрат, що включають витрати, обумовлені втратами від надлишкового запасу і дефіциту.

При виконанні дипломної роботи ми визначили, наскільки досліджуване підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, а саме:

- проаналізували систему ведення обліку виробничих запасів;

- визначили характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;

- перевірили обґрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах;

- розкрили методику аудиту виробничих запасів;

- виявили можливості прискорення руху виробничих запасів і потреби у матеріальних ресурсах;

- намітили заходи щодо зниження понаднормативних і зайвих запасів матеріалів.

Перевіряючи розрахунки бухгалтерського обліку, з’ясували, чи враховані зміни в номенклатурі та асортименті призначеної до випуску продукції, чи враховані зміни питомих норм витрат на одиницю продукції, чи враховані заходи спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці. При великій номенклатурі визначили потребу у тих матеріалах, які мають найбільш питому вагу у собівартості продукції.

Визначення потреби і забезпечення раціонального використання матеріальних ресурсів тісно пов’язані з їх нормуванням. Норма – це завдання, яке фіксує гранично допустимі витрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи.

Виробничі запаси розглядають як частину матеріальних ресурсів, які не задіяні у виробничому процесі, але їх наявність на підприємстві у передбачених розмірах є об’єктивною умовою ритмічної роботи.

Застосування автоматизації обліку збільшує продуктивність праці бухгалтерів, підвищує її якість.

Застосування автоматизації обліку на підприємстві вимагається часом, тобто на