В. П. Завгородній у посібнику “Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту” стверджує, що запаси є оборотними активами, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом одного року або операційного циклу,

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати. До виробничих запасів входять також допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини й малоцінні швидкозношувані предмети, які беруть участь у створенні нової вартості. У собівартості продукції частка витрат матеріалів становить близько 50,0%, а в деяких галузях промисловості сягає 80,0-85,0%. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятись серйозна увага [38].

Ф.Ф. Бутинець у посібнику “Бухгалтерський управлінський облік” для забезпечення безперебійної роботи виробництва пропонує на складах підприємства забезпечити виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуск їх у виробництво.

Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереженості власності підприємства [25].

Як зазначає Н. М Ткаченко у посібнику “Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України”, що облік запасів є однією із трудомістких ділянок облікової роботи на підприємстві, він повинен забезпечити: своєчасне і правильне оформлення документами надходження та вибуття цінностей; контроль за збереженням і раціональним їх використанням; надходження достовірної інформації для прийняття правильних управлінських рішень [63].

Г.В. Нашкерська у посібнику “Бухгалтерський облік”, вважає, що одиницею запасів є їх найменування або однорідна група (вид). деталізацію об’єктів обліку запасів підприємство здійснює самостійно, виходячи з управлінських потреб та витрат на ведення обліку. Автор пропонує для правильної організації обліку підприємству створити номенклатуру-цінник. Номенклатура – систематизований перелік назв матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива та ін. Номенклатурний перелік цінностей має містити таку інформацію про кожний вид або групу матеріалів: технічно правильну назву [52].

На думку ж Л.М. Воронович у “Бухгалтерському обліку” матеріальні оборотні засоби сільськогосподарських підприємств включають велику кількість різних видів матеріальних цінностей. До них належать: товарна продукція рослинництва, тваринництва, промислових, допоміжних і обслуговуючих виробництв: насіння і садивний матеріал; корми і підстилка; сировина для промислових підприємств; мінеральні добрива; тверде паливо, медикаменти і хімікати; тара і тарні матеріали; нафтопродукти та інші види палива; запасні частини; будівельні матеріали тощо.

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою, за кожною назвою, сортом, розміром матеріалів, і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів. Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

На всіх документах пов’язаних з обліком матеріалів мають бути вказані не лише назва матеріалу, а й його постійний шифр – номенклатурний номер, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунку, групу, найменування запасу, його сорт і розмір [32].

Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид вироблюваної продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві.

Оцінка запасів – це спосіб вираження їх у грошовому вимірнику, а сам процес оцінювання полягає у проведенні факту господарського життя у відповідність з комплексом уявлень про ці факти [23].

Оцінку запасів (матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, товарів тощо) за їх окремими видами слід розглядати на різних етапах руху. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первинна вартість запасів, які придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих