своєчасно, в потрібному місці, в необхідній кількості і бажаної якості. В результаті скорочуються витрати на складування, значно зменшується тривалість знаходження капіталу в запасах, що сприяє прискоренню його оборотності Висновок. Щоб отримати максимально можливий прибуток, підприємство повинне контролювати формування собівартості виробів, що підлягають реалізації. Контроль відбувається на всіх етапах, але особливо – на стадії витрати виробничих ресурсів на випуск продукції. Мета його – не допустити небажаних відхилень від встановлених норм і стандартів. Спожиті в процесі виробництва сировина, основні і допоміжні матеріали, купувальні вироби і напівфабрикати, паливо, енергія включаються до складу матеріальних витрат. До узагальнюючих показників ефективності використання матеріалів у виробництві відносяться: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів і показник прибули на гривну витрат. Ефективність використання оборотних коштів означає прискорення їх оборотності і вивільнення з обороту, що є додатковим джерелом фінансування приросту оборотних коштів. Уповільнення оборотності приводить до іммобілізації оборотних коштів і зростання частки позикового і привернутого капіталу в джерелах фінансування. Одним з елементів процесу управління оборотними коштами підприємства є нормування. Незаповнення нормативу приводить до перебоїв у виробництві і реалізації продукції. Наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей відволікають з обороту грошові кошти і свідчать про недоліки в матеріально-технічному забезпеченні, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Необхідною умовою вдосконалення управління є корінна реконструкція його технічної і інформаційної бази на базі автоматизованої системи обліку. Одним з найважливіших завдань є подальший розвиток і вдосконалення інформаційних систем підприємств з використанням сучасних методів управління і технічних засобів.
ВИСНОВОК.
Для того, щоб отримати максимальний прибуток, підприємство повинно контролювати формування собівартості виробів та послуг, що реалізуються. Контроль здійснюється на всіх етапах, але особливо – на стадії витрат матеріальних ресурсів. Його мета – не допустити небажаних відхилень від встановлених норм і стандартів. До узальнюючих показників ефективності використання материалів відносяться: матеріаломісткість продукції, материаловіддача, питома вага матеріальних витрат в собіватості продукції, коефіціент використання матеріалів та показник прибутку на гривню витрат. Ефективність використання оборотних засобів означає прискорення їх обертовості та вивільнення з обороту, що є додатковим джерелом фінансування приросту оборотних засобів. Гальмування обертовості призводить до імобілізації оборотних засобів та збільшенню частки позиченого капиталу у джерелах финансування. Одним з елементів процесу управління оборотними засобами підприємства є нормування. Незаповнення нормативу призводить до перебоїв у виробництві та реалізації продукції. Понаднормові запаси товарно-матеріальних цінностей віволікають з обороту грошові засоби та свідчать про недоліки в матеріально-технічному забезпеченні, неритмічності процесів виробництва та реалізації продукції та послуг.
Необхідною умовою удосконалення управління є докорінна реконструкція його техничної та інформаційної бази на базі автоматизованої системи обліку. Однією з важливіших задач є подальший розвиток та удосконаленнч інформаційних систем підприємств з використанням сучасних методів управління та технічних засобів.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Бутко А.Д., Кислица Н.Г. Теорія економічного аналізу: Конспект лекцій. – К.: КНТЕУ, 2002. – 200с.
2. Кабушкин Н.И., Бондаренко Г.А. Менеджмент гостиниц и ресторанов. – Мн.: Новое зание, 2003. – 409с.
3. Канке А.А., Кошевая И.П. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия, 2-е изд. – М: ИНФРА, 2007. – 280с.
4. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 378с.
5. Котенко Л.Н. Бухгалтерский учет в предприятиях торговли и питания. Учеб. Пособие. – Х.: Студцентр, 2003. – 640с.
6. Любушкин Н.П., Лесева В.Б., Дьякова В.Г. Теория экономического анализа: Учебно-методический комплекс. – М., Юрист, 2002. – 480с.
7. Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320с.
8. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 132с.
9. Мних Є.В. Економічний аналіз: підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 412с.
10. Савицкая Г.В. Методика комплексного анализа хозяйственной деятельности: краткий курс, 2-е изд. Испр.: М.: ИНФРА,2003. – 303с.
11. Ткаченко Т.І., Гаврилюк С.П. Економіка готельного господарства і туризму. Навч. Посібник. – К.:КНТЕУ, 2005, 179с.
12. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: Теорія, методологія, реалії бізнесу: Монографія. – К: КНТЕУ, 2006, 537с.
13. Циглик І.І., Кропельницька С.О., Мозіль О.І. економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навч. Посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004, 116с.
14. Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004, 123с.
15. Яцків Т.І. Теорія економічного аналізу: Львів: Світ, 1993
