Пильну увагу приділяли у Спарті також вихованню жінок. Лише у здорової та веселої жінки могли народжуватися міцні і сильні діти. За законами Лікурга, дівчата повинні були бігати, боротися, кидати диск і метати спис. Як і юнаки, вони були присутні на святах, брали участь у танцях і співати у хорі. У своїх піснях дівчата прославляли сильних і хоробрих та збуджували у молоді гаряче бажання відзначитися.

Жінки у Спарті брали участь у змаганнях, в яких могли показати свою мужність і набути славного імені. Ось як відповіла спартанська цариця одній іноземці, яка докоряла спартанкам у тому, що жінки у них розпоряджаються своїми чоловіками. «Але ми і народжуємо чоловіків», - сказала вона.

На деяких святах і змаганнях дівчата з’являлися голими, і в їхній наготі небуло нічого непристойного. Все це само по собі спонукало молодь до шлюбу і примушувало турбуватися про своє тіло, не позбавляючи дівчат сором’язливості. [4,c 103]

Спартанська освітньо-виховна система вважалась зразковою в Греції. Вона була направлена загалом на фізичну підготовку яка давала б молоді сильні кадри здатні протистояти багато численним ілотам. Також багато уваги приділялось ідеологічній обробці зневаги до неповноправного населення. Все виховання здійснювалося за рахунок держави і під жорстким контролем держави.

Спарта мала жорстку систему виховання. Це було викликано їхньою мало численністю. Спартіати були змушені побудувати такий державний апарат управління, який пітримував би в покорі «неповноправних».В державний устрій Спарти настільки вплівся мілітаризм що вони не уявляли собі іншого життя, життя яке небуло б пов’язане з військовою справою.

Розділ ІІІ

Суспільний устрій Спарти

Спартанська держава складалася з трьох класів: спартіати, чи спартанці; перієки ("живучі поруч") - вихідці із союзних міст, що оточували Лакедемон та ілоти. [3,с.12]

Голосувати і входити в органи керування могли винятково спартіати. Земельні ділянки спартіатів, оброблювані ілотами, повинні були давати своїм власникам достатній доход для придбання військового спорядження і задоволення повсякденних потреб. Спартанці-господарі не мали права ні звільняти ні продавати прикріплених до них ілотів; ілоти давалися спартанцям нібито в тимчасове користування і були власністю спартанської держави. На відміну від звичайного раба, що не міг мати ніякої власності, ілоти мали право на ту частину зроблених на своїй ділянці продуктів, що залишалася після сплати фіксованої частки врожаю спартанцям. Для запобігання повстань що мали чисельну перевагу ілотів і підтримки боєздатності власних громадян постійно влаштовувалися таємні вилазки (криптії) з метою вбивств ілотів.

Торгівлею і виробництвом займалися перієки. Вони не брали участь у політичному житті Спарти, але мали деякі права, а також привілеєм служити в армії.

Спартіати – усі повноправні громадяни Спарти були членами громади рівних і могли називати себе спартиатами. Термін "спартиати" використовувався для відмінності спартанських громадян від періеків і ілотів. У працях античних авторів, що по більшій частині є історіями війн, досить важко і рідко можна виділити спартіатів як окрему соціальну групу. Це пояснюється тим, що спартанське військо, що обов'язково включало в себе і періеків, позначалося, як правило, загальним для цих двох категорій назвою - лакедемоняни.

Але дуже рано, імовірно, у період архаїки, з'явився ще один термін для позначення спартанських громадян - "рівні" чи в грецькому варіанті - "гомеї". Цей термін притаманний для часу Лікурга.[9,с..1]. Поки спартанський цивільний колектив у своїй масі був єдиним, обидва терміни - "спартіати" і "гомеї" - швидше за все були синонімами і, відповідно, еквівалентами спартанському громадянству іn corpore. В архаїчний період, принаймні , стан рівних відповідало і збігався з усім громадянством.

Звичайно, слово "гомеї" навряд чи могло бути цілком офіційним позначенням повноправних спартанських громадян. Швидше за все, воно виникло в середовищі самих спартіатів у ще досить ранній час. Воно використовувалося членами цивільної корпорації для гордовитого підкреслення своєї особливої аристократичної рівності і ніякого іншого навантаження аж до початку ІV в. до н.е. у собі не несло. Сама поява такого терміна, як "рівні", свідчить про найвищу самосвідомість спартіатів, що дуже рано стали усвідомлювати себе членами аристократичної корпорації. [1, с.22]

На думку стародавніх авторів, саме Лікург підштовхнув спартанське суспільство до формування подібного цивільного колективу, між членами якого існували складні багаторівневі зв'язки. За словами Ісократа, збереження корпоративної єдності було головною метою законодавця: "Лише для себе вони установили рівноправність і таку демократію, яка необхідна для тих, хто має намір назавжди зберегти єдність громадян". Звичайно, те, що Ісократ називає демократією, насправді було аристократичною рівністю. Термін "рівні", як ніякий інший, указує на сутність компромісу між спартанськими "патриціями і плебеями", компромісу, завдяки якому виникла унікальна для грецького світу політична структура. Забезпечивши народу однакові з аристократією стартові умови, Лікург тим самим розсунув границі аристократії. Після нього весь цивільний колектив Спарти вже являв собою військову еліту, усередині якої поступово вироблялися особливий стиль життя й особлива шкала цінностей. [9,с.2].

Цар і законодавиць Лікург, наділяючи всіх громадян однаковими земельними ділянками, клерами, вірив, що рівна економічна база виявиться надійною основою для політичної рівності. За свідченням Плутарха, він розділив усю землю на тридцять тисяч клерів для періеків і дев'ять тисяч – для спартанських родин. Плутарх передає слова, нібито сказані Лікургом, що оглядає вже після реформи спартанські поля: "Уся Лакония здається мені власністю багатьох братів, що тільки що її поділили" . У цій фразі виражене загальне враження від спартанської аграрної реформи з її штучним рівнянням і перерозподілом цивільної землі.