Спарти об’явили, що не бажають більше служити під спартанським керівництвом: у союзників такі великі армії, а в Спарти – така невелика. Тоді спартанський цар Агесалій наказав лаконцям і союзникам сісти окремо одні від одних. Тоді він запропонував встати всім горщечникам. Потім запропоновано було встати всім ковалям, потім – столярам, камінчикам і т. п. Врешті решт встати прийшлось майже всім союзним воїнам, а лаконці залишились сидіти, оскільки їм заборонялось навчатися ремеслам або займатися торгівлею. Тоді Агесалій сміючись сказав: « Ось бачите, наскільки більше воїнів виставили ми в порівнянні з вами!» [1, с.3]
До нас дійшла велика кількість суперечливої інформації, яка стосується військової організації Спарти. Імовірно структура армії була об’єктом періодичної реорганізації. Цієї думки в основному притримувались в ХІХ ст. а деякі так важають і сьогодні. В останній час з’явилася думка, що структура війська залишалась в основному незмінною з дуже давніх часів і аж до кінця класичного періода. На нашу думку на підтримку цієї думки немає достатніх доказів. [1, с.12]
Фрагменти поем Тиртея які дійшли до наших часів,під час Другої Мессенської війни, розповідають, що армія поділялась на три філи – Памфіли (Pamphyloi – буквально «всі філи»), Гилеї (Hylleis – буквально «лісні») і Димани (Dymanes), і воювали в цьому порядку.[1, с.12] З давніх-давен спартанці поділялися на 3 родових філи. Однак поступово родовий лад витіснився державним, а родоплемінний поділ змінювався територіальним. Спарта була поділена на 5 територіальних округів – об, а сама столиця являла собою об’єднання 5 сіл. Немало архаїчних рис зберегла і вся система організації державної влади, яка виглядала так: [4,c. 93]
Спартанці створили сильну в умовах Стародавньої Греції, але примітивну за своєю структурою, воєнізовану аристократичну державу. Вони боялися будь-яких змін, які могли б призвести всю їх примітивну суспільну систему до загибелі. Організація та історія Спартанської держави є прикладом того, як може надбудова гальмувати суспільний розвиток в інтересах групи людей, які знаходилися при владі. Економічному розвитку держави чинила опір вся спартанська політична система. Звідси і крайня реакційність усієї внутрішньої і зовнішньої політики Стародавньої Спарти [4,c. 94]. Господарство натурального виробництва, слабкий розвиток ремесел і торгівлі, військовий характер спартанського суспільства зумовили розвиток своєрідного політичного устрою Спарти, підвищення ролі органів військового управління і виховання, і мала численність органів громадянського управління [6,с 180]
Народні збори (апелла). Вищим органом державної влади в Спарті (як і в будь-якому грецькому полісі) були народні збори всіх повноправних громадян-спартіатів. Народні збори (воно називалось апеллою) затверджувало мирні договори і оголошення війни, вибирало посадових осіб, військових командирів, вирішувало питання про спадщину царської влади, якщо законих спадкоємців не було, затверджувало звільнення ілотів. Великі зміни в законодавстві теж повинні бути затвердженими спартанською апеллою. Але в загальній системі державних органів вона відігравала значно меншу роль в порівнянні з афінською еклесією. Перш за все тому, що учасники апелли могли лише приймати або відштовхувати законопроекти, але не обговорювати їх. Правом вносити законопроект користувались лише члени Ради геронтів і ефори. Спартанська Капелла збиралася не регулярно і за рішенням посадових осіб. На зборах не обговорювали фінансові питання, не контролювалась діяльність магістратів, не розглядались судові справи. Відповідний порядок діяльності народних зборів створював для спартанської олігархії хороші можливості впливати на його роботу, і направляти його роботу в потрібне русло.
Якщо в Афінах народні збори були органом, який виражав не тільки формально, але і реально інтереси більшості громадян Афін, то апелла захищала інтереси лише його верхівки. Більше того, в спартанському законодавстві існував закон, за яким рішення апелли скасовувались, якщо Збори геронтів вважали, що рішення непринятне з будь-яких причин. [6,с.180]
Герусія і колегія ефорів. Головну роль в державному управлінні Спарти відігравала Рада геронтів, або герусія. В її склад входили 30 членів. 28 осіб були старші 60 років ( в перекладі з грецької геронти – старці, звідси і назва Ради). Геронти вибирались із спартанської аристократії і займали посади довічно. «Особи, що виконують обов’язки геронтів, бувають доступні підкупові, і часто державні справи приносять в жертву своїм особистим вигодам. [11,с.90]. Крім 28 геронтів в герусію входили два спартанських царя (незалежно від віку). Герусія не звітувала і не контролювалась ні одним органом. Вона існувала на ряду з Народними зборами, але не була йому підзвітна. Більше того, герусія мала право скасовувати рішення Народних зборів, якщо вважала їх з будь-яких причин неправильними. Якщо в Афінах Рада 500 була діючим органом еклесії- він підготовлював її засідання і оформлював рішення, то в Спарті, навпаки, всі рішення приймала герусія, лише інколи виносячи їх на формальне затвердження апелли. Як повновладний орган державної влади, герусія володіла практично необмеженою компетенцією, вона засідала щоденно і керувала всіма справами, включаючи військові, фінансові, судові. Герусія могла приговорювати до смертної кари, виганяти з країни, позбавляти громадянських прав, відкривати судові розслідування, навіть проти спартанських царів, які входили в її склад. Герусія приймала звіти у всесильних ефорів, коли вони закінчували виконувати свої обов’язки. Практично все державне управління було сконцентровано в рукх геронтів або знаходилось під їх контролем.
Не менш авторитетним органом Спартанської держави була колегія із п’яти ефорів («наглядачів»). Ефори вибирались на 1 рік апеллою із всього складу спартіатів, а не із вузького кола спартанської аристократії, як Геронти. Але це юридичне правило не завжди дотримувалось, звичайною справою було вибрання
