Ці кроки мали велике значення, оскільки створили наукове підґрунтя для реформування, а також накреслили основні заходи щодо організації проведення реформи.

Правова основа реформи – це акти, які є відправною точкою і механізмом забезпечення адміністративної реформи. Серед цих актів ключове місце належить Конституції України та законам України. Сюди входять і акти, які приймаються у міру поглиблення реформи і вдосконалюють її правове підґрунтя [7].

2.1. Концептуальні та правові засади адміністративної реформи.

Науково-правові та концептуальні засади адміністративної реформи викладені в концепції адміністративної реформи, а також в інших актах, які приймалися після її розробки.

До речі, Концепція адміністративної реформи в Україні на час її офіційного визнання в 1998 році була єдиною в СНД. Проте проект зазначеної Концепції не з’явився на порожньому місці. Перший робочий варіант цієї Концепції був підготовлений ще на початку 1996 року зусиллями робочої групи, створеної Комісією Верховної Ради України з питань правової політики та судово-правової реформи під головуванням народного депутата І.Коліушка. Так склалося, що Концепція адміністративної реформи – це відтворення великою мірою поглядів юридичної науки на проблеми розвитку інститутів виконавчої влади і державного управління, оскільки готувалась вона в основному силами вчених-юристів. Вперше ці погляди були узагальнено представлені у виданні Інституту держави і права ім.В.М. Корецького НАН України “Теоретичні засади вирішення проблеми державного управління в Україні. Наукова доповідь” (за заг. ред. Ю.С.Шемчушенка, В.Б.Авер’янова). В той самий час відбулося і перше публічне обговорення науковою громадськістю проблематики адміністративної реформи в рамках “Секції адміністративної реформи” Міжнародної науково-практичної Конференції “Проблеми реформування державної влади: конституційні та управлінські аспекти” (м.Київ, 10-11 березня 1995р.). Зокрема першу доповідь з цієї теми було зроблено професором А.О.Селівановим. Слід зазначити, що на той час серйозних науково-правових напрацювань стосовно змісту, напрямків та шляхів реформування в адміністративній сфері не було. Проте, виходячи з цього, слід зауважити, що Концепції адміністративної реформи попри її здебільшого формалізований характер притаманний досить великий рівень логічності, чіткості і формальної визначеності положень, а це забезпечує придатність цих положень до безпосереднього впровадження в нормативно-правових актах [21, с.20].

Тут слід також згадати, що при створенні Концепції адміністративної реформи перед науковцями постала проблема вибору моделі механізму соціального управління: відтворення дещо поновлених механізмів адміністративно-командного тиску в умовах високої централізації, що означатиме, у кращому випадку, консервацію вже “зношеного”, а отже гальмування соціального поступу, чи радикальна зміна поглядів на сутність не тільки державного управління, але й самої держави як політичного інституту, врахування всієї сукупності факторів при визначенні та уточненні завдань реформи, виборі стратегії і тактики її проведення [24, с.26].

Виходячи зі змісту Концепції адміністративна реформа зорієнтована на таку перебудову державного апарату, яка б забезпечила ефективне функціонування державного механізму і, на цивілізованому рівні, виконання його основної функції – надання послуг населенню.

Зокрема в розділі І Концепції визначено мету, завдання, міст та напрямки реформування. Існуюча в Україні система державного управління залишається в цілому неефективною, вона еклектично поєднує як інститути, що дісталися у спадок від радянської доби, так і нові інститути, що сформувалися в період незалежності України і є внутрішньо суперечливою, незавершеною, громіздкою і відірваною від людей, внаслідок чого існуюче державне управління стало гальмом у проведенні соціально економічних і політичних реформ. Тому зміст адміністративної реформи полягає, з одного боку, у комплексній перебудові існуючої в Україні системи державного управління всіма сферами суспільного життя. З іншого – у розбудові деяких інститутів державного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава [7].

Метою адміністративної реформи є поетапне створення такої системи державного управління , що забезпечить становлення України як високо розвинутої, правової, цивілізованої Європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим чинником у світі та Європі. Її метою є також формування системи державного управління, яка стане близькою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам.

Для досягнення мети адміністративної реформи в ході її проведення має бути розв’язано ряд завдань:

Формування ефективної організації виконавчої влади як на центральному, так і на місцевому рівнях управління.

Формування сучасної системи місцевого самоврядування.

Запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади і місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надання державних і громадських послуг.

Організація на нових засадах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

Створення сучасної системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів.

Запровадження раціонального адміністративно-територіального устрою [7].

Тут слід звернути увагу на одне з основних завдань адміністративної реформи, а саме на запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади і місцевого самоврядування як діяльності по забезпеченню реалізації прав і свобод громадян, наданню державних і громадських послуг. Україна має перетворитись в державу для людини. Раніше вважалося, що держава, її органи, управляють вищі нижчими, і найнижчою ланкою державного організму, його “гвинтиками” були прості громадяни. Сучасне розуміння демократичної держави полягає в тому, що не громадяни служать державі, а вона є організацією на службі суспільства. Це означає, що держава не управляє громадянами, а надає їм управлінські послуги, тобто вчиняє різноманітні дії, спрямовані на створення умов для реалізації ними своїх прав та свобод [34, с.30]. Концепція адміністративної реформи вперше закріпила цей термін – “управлінські послуги”. Ідея управлінських послуг у сфері державного управління виходить з пріоритетності прав і свобод людини, закріплених в Конституції. Дана ідея жваво підтримується вченими-адміністративістами, проте потребує ще