VI Конституції України: "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади". Цю систему органів утворюють суб'єкти виконав-чої влади, якими є: органи загальної компетенції – вищі органи в системі органів виконавчої влади та органи спеціальної компетенції – центральні органи державної виконавчої влади та місцеві органи державної виконавчої влади.
Таким чином, єдність системи органів державної виконавчої влади обумовлюється єдністю всієї державної влади, яка випливає з державної цілі-сності України [37, с.510].
Очолює систему органів виконавчої влади вищий орган виконавчої влади – Кабінет міністрів України.
Середньою ланкою цієї системи є міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підпорядковані Кабінету Міністрів України.
Органи виконавчої влади України місцевого (територіального) рівня є, по-перше, органи виконавчої влади загальної компетенції – місцеві державні адміністрації, які підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня, і, по-друге, органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і перебувають у підпорядкуванні відповідних місцевих органів виконавчої влади [25, с.21].
Компетенція органів виконавчої влади визначається окремо для кожної ланки системи органів виконавчої влади.
Так, компетенція Кабміну визначається в ст.116 Конституції України, повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади сформульовані у відповідних указах Президента України, компетенція місцевих державних адміністрацій визначається ст.119 Конституції України та Законом України "Про місцеві державні адміністрації" та іншими нормативно-правовими актами.
Але, незважаючи на визначення в Основному Законі правового статусу цих органів, на сьогоднішній день існує ще досить багато колізій та суперечностей у взаємовідносинах органів виконавчої влади з іншими державними органами.
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що виконавчій гілці влади притаманні як ознаки інших гілок державної влади, так і ознаки, які відрізняють гілку виконавчої влади від інших гілок. Так, такими що притаманні всім гілкам державної влади є:
відносна самостійність у системі єдиної державної влади;
організаційний характер впливу на суспільні відносини;
організаційна оформленість її носіїв (суб'єктів), тобто вона має конкретне суб'єктивне визначення і уособлюється в діяльності спеціальних структур, наділених державою відповідною компетенцією;
системність суб'єктів (їх сукупність) характеризується функціональною взаємозалежністю, організаційно-ієрархічною і юридичною підвладністю;
професіоналізм, тобто ця влада здійснюється спеціально утвореними і підготовленими, а також офіційно визнаними державою суб'єктами;
універсальність існування в часі і просторі, тобто виконавча влада здійснюється безперервно й на всій підпорядкованій державі території.
А ознакою, притаманною тільки виконавчій гілці державної влади, яка відзеркалює особливість її сутності, можна назвати: по-перше, вторинність і, певною мірою, підвладність законодавчій владі. Тобто вторинність полягає в тому, що органи виконавчої влади, насамперед, покликані забезпечувати виконання законів у різних управлінських сферах, шляхом здійснення нормативно-правових, організаційних та інших розпорядчих дій. Питання "підвладності" має досить актуальний характер, оскільки у ст.6 Конституції України за-значено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, чим закріплена рів-ність трьох гілок влади. В даному випадку точніше можна вести мову про підзвітність, підконтрольність органів виконавчої влади і, перш за все, Кабінету Міністрів України – відповідно ст. 113 Конституції України – органу законодавчої влади – Верховній Раді України [20, с.35]. По-друге, масштаби її функціонування, оскільки її органи є найбільш розгалуженими і пошире-ними у державі (порівняно з іншими гілками влади). До сфери її безпосереднього відання належать економічні, правові, інформа-ційні, технічні, соціальні, ідеологічні, організаційні та інші ресурси. Виконавча влада спирається на значні території та контингенти людей, розгалужену систему своїх органів, які здійснюють управлінський вплив на сотні тисяч об'єктів. По-третє, для виконавчої влади характерна так звана "подвійність" підпорядкування, оскільки вона значно залежить та підпадає під вплив як Президента України так і Верховної Ради з огляду на їх повноваження в сфері виконавчої влади. По-черверте, існування поняття "дуалізму" виконавчої влади, а це означає що виконавча влада фактично розподілена між Президентом України та Кабміном, причому Президент не являючись главою виконавчої влади та неналежачи до жодної з гілок влади має досить вагомий вплив на виконавчу гілку влади з огляду на його широкі повноваження в сфері організації та кадрової політики щодо органів виконавчої влади. По-п'яте, відсутність законодавчого регулювання майже всіх ланок виконавчої влади, що часто спричиняє до непорозумінь між окремими ланками. По-шосте, хоча виконавча гілка будується "по вертикалі", окремо все ж існують інституції, які не належачи до цієї системи, здійснюють досить вагомий вплив на неї. По-сьоме, у зв'язку із змінами в суспільному житті постійно проводиться реформування цієї гілки влади з метою вдосконалення та підвищення ефективності в роботі органів виконавчої влади.
Підводячи підсумок, можна зазначити, що виконавча влада є інструментом “в розпорядженні як держави так і її органів”, за допомогою управлінської діяльності якого реалізуються приписи законодавчої влади, а сама виконавча влада є відносно самостійною гілкою державної влади, що має притаманні лише їй функції, які здійснюються системою її органів на підставі визначеного правового механізму реалізації законів та інших нормативно-правових актів з метою реалізації прав і свобод людини.
1.1 Правовий статус і повноваження Кабінету Міністрів України
Згідно з Конституцією України, Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи та контролюючи їх діяльність.
Визначення Кабінету Міністрів як вищого органу виконавчої
влади відображає його роль і місце не лише в системі органів виконавчої
