Таким чином ми бачимо, що відповідно до п.15 ст.106 Конституції України центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізовуються та ліквідуються Президентом України за Поданням Прем'єр-міністра в межах коштів, передбачених Державним бюджетом на утримання органів виконавчої влади. Бачимо також, що Президент призначає за поданням Прем'єр-міністра, голів державних комітетів, керівників інших центральних органів та припиняє їх повноваження на цих посадах (п.10). Поряд з цим, для деяких центральних органів Конституція (п.14 ст.106) передбачає особливий порядок вирішення кадрових питань. Так, голів Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України призначає на посади та звільняє з посад Президент України за згодою Верховної Ради України. Але так триватиме тільки до вступу в силу Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV, який значно звузить права Президента при утворенні чи ліквідації центральних органів виконавчої влади і передбачатиме дещо інший порядок призначення керівників окремих відомств. Так, питання утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади буде віднесено до відання Кабінету Міністрів. До того ж, Кабінет Міністрів призначатиме та звільнятиме з посад, за поданням Прем'єр-міністра України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України. Таким чином, закон відібрав повноваження Президента призначати членів Кабінету Міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади та припиняти їх повноваження на цих посадах. Виняток становлять тільки посади Міністра оборони України та Міністра закордонних справ. Щодо посад передбачений інший (відмінний) процес призначення, оскільки Президент виноситиме подання про призначення на ці посади, а Верховна Рада призначатиме цих міністрів.

У своїй діяльності центральні органи виконавчої влади реалізують державну політику у внутрішній галузі або сфері, керуючись Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Тому і повноваження їх спрямовані в основному на реалізацію політики у керованих ними сферах суспільного життя та контроль за виконанням програм такої політики. Також центральні органи узагальнюють практику застосування законодавства з питань, що належать до їх компетенції, розробляють пропозиції про вдосконалення законодавства і у встановленому порядку вносять їх на розгляд Президента та Кабінету Міністрів. В межах своїх повноважень вони організовують виконання відповідних нормативних актів та здійснюють контроль за їх реалізацією.

Міністри та Голови держкомітетів забезпечують в межах своїх повноважень приведення в життя такої політики у доручених їм галузях і сферах; здійснюють керівництво відповідними міністерствами і галузями, сферами управління; за власною ініціативою чи за дорученням Кабінету Міністрів готують питання на розгляд Кабінету Міністрів, вносять пропозиції щодо порядку денного його засідань; затверджують структуру, штатний розпис, положення про структурні підрозділи очолюваних ними міністерств, тощо [40, с.29].

Компетенція центральних органів виконавчої влади визначена у відповідних Положеннях про ці органи. Так, в межах закону, до їх компетенції належить: розробка проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України; прогнозування розвитку економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах, розробка цільових перспективних програм, спрямованих на поглиблення економічної реформи; реалізація державної стратегії розвитку відповідних галузей; здійснення функцій управління майном підприємств, що належить до сфери управління центральних органів виконавчої влади; розробка внутрішніх фінансово-економічних та інших нормативів, механізмів їх впровадження; формування та реалізація інвестиційної політики, виходячи з пріорітетних напрямків структурної перебудови економіки, тощо [37, с.536].

Отже, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є невід’ємно частиною державного апарату, які покликані здійснювати функції державного управління в межах відповідної галузі на основі Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів та забезпечувати втілення в життя державної політики у відповідних галузях державного управління. Вони здійснюють керівництво дорученої їм сферою відання і відповідальні за стан її розвитку перед Кабінетом Міністрів та Президентом України.

1.3 Регіональні органи виконавчої влади

Виконавчу владу на відповідній території, а саме в областях і районах здійснюють регіональні органи виконавчої влади – районні і обласні державні адміністрації [1].

Вони діють на основі Конституції України та Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Відповідно до закону, місцеві державні адміністрації – це державні органи виконавчої влади в областях, районах, в районах Автономної Республіки Крим, а також в містах Києві та Севастополі, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці [3]. Вони діють за принципом субординації, відповідальності перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України, підзвітності та підконтрольності органам виконавчої влади вищого рівня, а також районним і обласним радам в межах, передбачених законами "Про місцеві державні адміністра-ції" та "Про місцеве самоврядування в Україні" [37, с.541].

Місцеві державні адміністрації виконують повноваження державної влади і делеговані їм відповідними радами виконавчі функ-ції через створювані управління, відділи та інші структурні підрозділи та діють під керівництвом голови місцевої державної адміністрації [19].

Відповідно до ст. 119 Конституції України та ст.2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві адміністрації на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці за-безпечують:

виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

виконання державних і регіональних програм соціально- економічного та культурного розвитку, програм охорони