для гостей» у будинках священнослужителів, монастирях і релігійних місіях відкриваються перші комфортабельні (якщо не сказати розкішні) готелі. У 1812 році в центральній Щвейцарії вступає в дію готель «Риги-клес-терли», у 1832 – готельу м.Фаульхорн. У 1801 році в Німеччині відкривається першокласний готель «Бадише Хоф» у Баден-Бадені, у 1859 у Швейцарії «Гранд-отель Швайцер-хоф» у м. Інтерлакені. У Німеччині на межі ХVIIІ-ХІХ століть виникають перші курорти мінеральних вод – у Хайлиген-дамі, Нордернеї, Травемюнді. У цей період становлення туризму будувалися, в першу чергу, розкішні готелі, що обслуговували представників аристократичних кіл, «нового дворянства», вищого офіцерства. У залежності від пори року еліта або перебувала на французькій або італійській Рев’єрі, або відпочивала на термальних курортах Швейцарії і Німеччини, або починали тривалі подорожі в Північну Африку, Єгипет, Грецію. Багатоваріантність можливих місць відпочинку обумовлювалася обов’язковою наявністю комфортабельних готелів.
З кінця ХІХ і початку ХХ століття різко збільшується число готелів не лише в Європі, але і на Близькому Сході, північній частині африканського континенту та Північній Америці.
В Австро-Угорщині в 1913 році існувало вже 15 тис. готелів. В основному, це були невеликі готелі, але поряд з ними будувалися і великі. Ці готелі мали загальну місткість номерного фонду 500 тис.місць. Тобто місткість кожного готелю складала близько 30-35 місць. Одне готельне місце приходилося на 80 жителів. У Німеччині в тому є 1913 році було 90 тис.готелів, як правило, теж малихи. Швейцарія та Італія починають посилено розробляти жилу туризму, широко використовуючи історичні й архітектурні пам’ятники. Важливою подією стало відкриття в Дюссельдорфі інституту готельної справи [16; 8].
Загальним задачам готельного руху, створенню єдиної класифікації готелів та інших важливих питань цієї галузі повинен був служити Міжнародний Союз власників готелів, що б’єднав у різних країнах світу.
Готелі почали надавати масові та рідноманітні послуги після закінчення Другої світової війни. Саме в цей період туризм набуває дійсно масового характеру: із предмета розкоші він стає потребою для більшості населення високорозвинених індустріальних країн. Формується потужна індустрія відпочинку із своїми інститутами, послугами, виробничим циклом, методами організації і управління виробнмцтвом. У західноєвропейських країнах 50-60-і роки ХХ ст. – це період масового будівництва готелів, мотелів, різного роду розважальних закладів.
В Америці перший постоялий двір з’явився в 1607 році. Їхнє число збільшувалося в міру того як європейські переселенці освоювали все нові та нові території. Це були однотипні будівлі, призначення яких було впізнати ще здалека. Як і в Європі, постоялі двори в Америці будувалися і як житло для господарів, і як тимчасовий притулок для мандрівників, але це ще не були комерційні підприємства. Якісні зміни стали відбуватися лише наприкінці ХVIIІ століття. У 1794 році з’вився перший комерційний готель, побудований винятково з метою обслуговування клієнтів. Відкриття готелю «Сіті Отель» у Нью-Йорку було початком будівництва дуже скромних за сьогоднішніми мірками готелів в інших містах. Усі приміщення – як для відпочинку, так і для прийняття їжі – носили комунікальний характер. У 1829 році в Бостоні відкрився готель «Тремонт», перший у країні готель першого класу, що з’явився, по суті, детонантом готельного буму в США, який пронісся спочатку по містах Східного ужбережжя, а потім по Середньому Заходу, Заходу і Півдню. До кінця ХІХ століття вже були розповсюдженими два типи готелів – великі та розкішні, а також маленькі та застарілі. Усі ці готелі будувалися поблизу міських транспортних вузлів, головним чином залізничних.
Перші роки ХХ століття вважаються часом початку будівництва готелів для бізмесменів і комерсантів. Першим перспективність цього напряму зрозумів Елсворт Статлер. У 1908 році він відкриває готельу Буффало за назвою «Буффало Статлер». Це була принципово нова концепція в готельній справі, заснована на наданніклієнтам максимальних зручностей. Що особливо важлива, цей перший у своєму ролі готель був орієнтованим винятково на бізнесменів.
У роки Першої світової війни готельне будівництво в США припиняється. Багато готелів у той період ледь зводили кінці з кінцями. Подальший розвиток готельної індустрії відновився в 20-і роки. У цей період технології готельного бізнесу досягли свого найвищого рівня. Саме в цей час почав розвиватися готельний бізнес Конрада Хілтона. У 30-ті роки, в середині періоду Великої депресії, цей бізнес знову занепав. Це було найбільше лихо, яке коли-небудь випадало на долю готельної індустрії США. Відродження індустрії гостинності почалося лише на початку 40-х років [30].
Друга світова війна, на відмінну від Першої, диктувала необхідність значних переїздів територією США великої кількості людей, що не могло не позначитися на готельній індустрії. Потреба в номерах у той час була настільки велика, що готелі працювали зі 100% навантаження. Після Другої світової війни, у 50-ті роки, відбулися значні зміни, а як відповідь на зміни в американському способі життя з’явилися мотелі. У 1952 році Кемонс Уілсон побудував один з перших готелів для автомобілістів «Холідей-іннз». У цей час американці почали більше подорожувати, що вимагало нових типів готелів. Виникла необхідність у приміщеннях, зручних для сімейного розміщення, але без необхідності сплачувати весь комплекс послуг за більш низькими цінами було найкращим рішенням. Зростання числа і популярності мотелів як нової готельної концепції створило значну концепцію створило значну конкуренцію між власникам цих двох видів підприємств розміщення – нового і старого типу. Багато невеликих готелів старого типу були змушені закритися назавжди. Боротьба набувала в деяких місцях драматичного характеру , не обходилося і без підпалів і вбивств. Мир наступив
