в практиці територіального управління господарством, при виборі доцільних варіантів розміщення нових виробничих об'єктів та вдосконаленні територіальної структури господарства, обгрунту-ванні перспектив розвитку територіально-виробничих комплек-сів. Економічне районування сприяє підвищенню ефективності використання ресурсного, виробничого і науково-технічного по-тенціалу регіонів і всієї країни.
В Україні здійснюється генеральне економічне районування території для цілей прогнозування, розробки і реалізації терито-ріальних комплексних програм і схем природокористування, проек-тів районного планування, схем розвитку і розміщення продуктив-них сил та розселення населення. Територіальні схеми розмі-щення і розвитку продуктивних сил певних районів являють со-бою прогнозні, науково обгрунтовані розробки прикладного харак-теру, які містять як ретроспективний аналіз розвитку усіх структурних складових господарського комплексу території, так І ви-значення напрямів перспективного розвитку. При цьому обґрун-товуються основні завдання і показники соціально-економічного розвитку регіонів та шляхи вирішення соціальних, економічних і екологічних проблем.
Таким чином, економічне районування є науковим методом територіальної організації народного господарства і водночас од-ним із засобів раціонального розміщення виробництва, вдоскона-лення його спеціалізації та піднесення соціально-економічного розвитку.
Література
1. Аломпиев П. М. Зкономическое районирование СССР. — М: Изд-во зкономической литературьі, 1963. — 96 с.
2. Закономерности й фактори развития зкономических районов СССР.— М.: Наука, 1965. —256с.
3. Заставний Ф. Д. Географія України. — Львів: Світ, 1994. — С. 349—380.
4. Колосовский Н. Н. Теория зкономического районирования. — М.ІМнсль, 1969.— 335с.
5. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. — К.: Знання, 1998. — С. 398^106.
6. РегионьІ Украйни: Поиск стратегии оптимального развития / Под ред. А. П. Роликова. — Харьков: Харьковский ун-т, 1994. — 304 с.
