перетину кривих МС1 і АТС1. Якщо попит на продукцію зростає і фірма має намір розширити виробництво, то їй краще побудувати підприємство середнього розміру: за наявності постійного ефекту масштабу середні витрати залишаться тими ж самими лише для обсягу виробництва Q2. Будь-який проміжний між Q1 і Q2 рівень виробництва (наприклад, Q3) дасть більші середні витрати. Так само для великого підприємства треба обрати рівень випуску Q3 і оскільки для будь-якого обсягу між Q2 і Q3 витрати будуть більшими.
Рис. 1.. Крива довгострокових середніх витрат з постійним ефектом масштабу [9, 170]
Важливе значення мають точки перетину кривих АТС (наприклад, точки А і В на рис. 1.11). Абсциси точок перетину показують обсяги виробництва, за яких доцільно здійснити зміну його масштабу. Ламана лінія, що з'єднує криві довгострокових середніх витрат між точками перетину (позначена на графіку насічками), і є кривою довгострокових середніх витрат. Ламана конфігурація пов'язана з дискретністю технологій і масштабів виробництва. Але якщо припустити, що масштаб виробництва змінюється безперервно, то крива довгострокових середніх витрат буде плавною. її визначають мінімальні значення середніх сукупних витрат короткострокового періоду: LAC = min(АТС1, АТС2, АТС3,...).
З'єднавши точки найменших витрат в кожному з розмірів підприємства, одержимо криву довгострокових середніх витрат. В умовах постійного ефекту масштабу це буде горизонтальна лінія LAC.
Рис. 1.12 ілюструє випадок зростаючого ефекту масштабу, або економію на масштабі. Зі зростанням обсягів випуску мінімальні значення кривих АТС опускаються все нижче. Крива довгострокових середніх витрат огинає множину короткострокових кривих середніх сукупних витрат. Зауважте, що не завжди вона дотична до кривих АТС в точках їх мінімумів. Зокрема, АТС1 дотична до кривої LAC ліворуч від точки мінімуму. Довгострокова крива середніх витрат є спадною.
Рис. 1.. Економія на масштабі [9, 171]
Рис. 1.13 ілюструє спадний ефект масштабу, або втрати на масштабі, коли збільшення масштабів виробництва спричиняє зростання середніх витрат під впливом дії закону спадної віддачі. Крива LAC висхідна.
Рис. 1.. Втрати на масштабі [9, 172]
Досить типовою є ситуація, зображена на рис. 1.14. Спочатку, коли фірма з малих обсягів переходить до середніх, спостерігаємо економію на масштабі, потім деякий незначний відрізок йде з незмінними витратами, а на вищих рівнях виробництва спостерігаються втрати на масштабі. Крива довгострокових середніх витрат тут має U-подібну конфігурацію. Причиною її є змінний характер ефекту масштабу.
Рис. 1.. Крива довгострокових середніх витрат зі змінним ефектом масштабу [9, ]
Зверніть увагу, що крива LAC не проходить вище будь-якої з кривих АТС, вона є дотичною до множини АТС, і для найменшого та найбільшого підприємств не проходить через точки мінімумів короткострокових середніх витрат, оскільки діють зростаючий та спадний ефекти масштабу.
Крива довгострокових граничних витрат LMC не огинає короткострокових кривих МС. Кожна точка на кривій LMC показує граничні витрати найекономнішого варіанту підприємства для всіх можливих розмірів. Крива LMC перетинає криву LAC в точці її мінімуму. Обидві криві більш пологі, ніж аналогічні криві короткострокового періоду.
Слід мати на увазі, що економія і втрати на масштабі розглядаються лише у довгостроковому періоді і за незмінних цін факторів виробництва. Але зменшення середніх витрат у довгостроковому періоді не завжди спричиняється ефектом масштабу. Воно може бути викликане набутим досвідом під час освоєння технології, дешевшими джерелами сировини, тощо. Тому вірним буде твердження, що зростаючий ефект масштабу означає економію на масштабі, але зворотне твердження не завжди вірне, обернений зв'язок прослідковується не обов'язково.
Існує декілька причин виникнення економії (втрат) на масштабі, викликаної ефектом масштабу, ефектом масового виробництва.
Факторами виникнення економії на масштабі є:
спеціалізація праці, яка сприяє підвищенню її продуктивності, отже, і зниженню витрат на одиницю продукції;
спеціалізація управлінського персоналу, яка дозволяє на великому підприємстві використовувати багатьох спеціалістів за прямим призначенням і підвищити якість управління, що сприяє підвищенню ефективності виробництва і зниженню витрат на одиницю продукції;
технічний прогрес, перевагами якого здатні скористатися переважно великі підприємства: їх значні фінансові можливості для закупки технологічно ефективного виробничого устаткування, можливість використовувати його на повну потужність дозволяють одержати більшу віддачу, зростання продуктивності перевищує зростання витрат;
виробництво побічної продукції з відходів основного виробництва, яке вимагає додаткових витрат, але велике підприємство, скориставшись ефектом утилізації відходів, може знизити рівень витрат на одиницю продукції в цілому;
неподільність виробництва сприяє зниженню середніх витрат за рахунок тих затрат, які зі зміною масштабу виробництва можуть зростати незначно (утримання адміністрації, видатки на опалення, телефонні розмови, бухгалтерські документи тощо) [9, 173].
Втрати на масштабі пов'язані з труднощами управління. Це -основний фактор, вплив якого проявляється зі зростанням розмірів фірми, коли управління стає багаторівневим, апарат – численним, а вище керівництво виявляється відірваним від безпосереднього виробничого процесу; виникає проблема обміну інформацією, координації рішень, бюрократичної тяганини; зростає імовірність, що рішення, прийняті різними ланками управління, виявляться суперечливими. Ефективність рішень падає, а середні витрати виробництва зростають.
Швидке поширення і розквіт гігантських корпорацій в усьому світі ставить під деякий сумнів концепцію втрат на масштабі. Пом'якшує цей ефект запровадження комп'ютерних інформаційних і комунікаційних систем, завдяки чому витрати на одиницю продукції можуть знизитись, або, принаймні, стати постійними. Проте існують факти, які підтверджують наявність від'ємної економії на масштабі. Класичним є приклад фірми "Дженерал моторз", яка створила п'ять самостійних автомобілебудівних підрозділів ("Шевроле", "Б'юік" "Олдзмобіл", "Понтіак", "Каділлак"). Децентралізація була проведена в результаті пошуку зростаючого ефекту масштабу і дозволила уникнути спадного ефекту. Є дослідження, які підтверджують, що ієрархічна бюрократична система управління негативно впливає на ефект масштабу. Тому багато великих, широко диверсифікованих корпорацій останнім часом
