АНДРЄЄВА Олена Валеріївна

УДК 796. -053. 2

ПРОГРАМУВАННЯ
ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАНЯТЬ
ДІВЧАТ 12-13 РОКІВ

24.00.02 – фізична культура, фізичне виховання
різних груп населення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту.

Науковий керівник – доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор КРУЦЕВИЧ Тетяна Юріївна, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання, рекреації й оздоровчої фізичної культури, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Шахліна Лариса Ян Генріхівна, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри спортивної медицини;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Зубалій Микола Дмитрович, Інститут проблем виховання Академії педагогічних наук України, завідувач лабораторії фізичного виховання.

Провідна організація – Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, кафедра фізіології, Міністерство освіти і науки України, м.Київ.

Захист відбудеться “28” березня 2002 р. о 16 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий “27” лютого 2002 року

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Г.Є.Верич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Неухильне збільшення числа школярів з відхиленнями в стані здоров'я обумовлює значимість досліджень, присвячених науковому обгрунтуванню безпечних і ефективних параметрів фізкультурно-оздоров-чих занять з підлітками (В.А Шаповалова, 1992; Б.М. Шиян, 1993; Т.Ю. Круцевич, 2000). На думку ряду авторів (С.М.Пожидаєв, О.В.Перепелиця, 1995, М.Д.Зубалій, 2000; О.М. Крайнов, 2000; R.Weiss Maureen, 2000), щоб досягти результатів у поліпшенні фізичного здоров'я підростаючого покоління потрібні принципово нові підходи, засоби і технології, які мають відповідати індивідуальним особливостям тих, хто займається, максимально ефективно реалізувати їхні інтереси, схильності, здібності. Програмування фізкультурно-оздоровчих занять для школярів має грунтуватися на адекватних методах педагогічного контролю і раціональних параметрах занять.

Проте, незважаючи на те, що накопичені численні дані про вплив фізичних вправ на організм школярів (С.Д.Антонюк, 1991; В.К.Бальсевич, 1987; К.Купер, 1989; В.О.Романенко, 1999; О.В.Чудиновський., 1998; J.Devis, 1992; A. Hofman, 1987 та ін.), й до цього часу недостатньо розроблені аспекти регламентації рухової активності, визначення нормативних параметрів фізкультурно-оздоровчих занять. Розробка основ програмування фізкультурно-оздоровчих занять дівчат-підлітків з урахуванням їхнього біологічного віку, рівня фізичного здоров’я і підготовленості дозволить ефективніше здійснювати диференційований підхід на заняттях з 12-13-річними ученицями.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана згідно Зведеного плану науково-дослідної роботи у галузі фізичної культури і спорту на 1998-2000 роки по темі 1.2.1. “Обгрунтування і розробка методів оцінки індивідуального здоров'я людини”, номер державної реєстрації 0196U010542, теми 1.2.3. “Режими рухової активності дітей, які мешкають у різних зонах радіаційного забруднення” (1996-2000 рр., номер держреєстрації 0199U000935), а також теми на 2001-2005 рр. 2.1.11. “Удосконалення системи державних тестів і нормативів фізичної підготовленості школярів і учнівської молоді”.

Робота виконана в напрямі реалізації розділу Цільової комплексної програми “Фізичне виховання – здоров'я нації”: “Науково-методичне забезпечення”, п. 85 “Розробка програм фізкультурно-оздоровчих занять для різних груп населення”.

Мета роботи – обгрунтувати зміст програм фізкультурно-оздоровчих занять з дівчатами 12-13 років, спрямованих на досягнення стабільного рівня фізичного здоров'я.

Задачі дослідження:

1. Виявити мотиви до фізкультурно-оздоровчих занять дівчат 12-13 років.

2. Визначити взаємозв'язок між показниками морфофункціонального статусу, фізичної підготовленості, біологічного віку і рівнем фізичного здоров'я дівчат 12-13 років.

3. Обгрунтувати раціональні параметри фізкультурно-оздоровчих занять дівчат 12-13 років з різним рівнем фізичного здоров'я.

4. Перевірити ефективність розробленої програми фізкультурно-оздоров-чих занять.

Об'єкт дослідження – методика фізкультурно-оздоровчих занять дівчат 12-13 років.

Предмет дослідження – параметри фізкультурно-оздоровчих занять.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених задач застосовувався комплексний підхід з використанням: 1) аналізу та узагальнення літературних джерел; 2) анкетування; 3) контент-аналізу; 4) антропометричних методів; 5) Фремінгемської методики визначення добової рухової активності; 6) визначення рівня фізичного здоров'я; 7) педагогічного тестування; 8) методів оцінки біологічного віку; 9) фізіологічних методів досліджень; 10) методів математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів:

·

·

·

·

Практична значимість отриманих результатів полягає у розробці і впровадженні програм фізкультурно-оздоровчих занять з дівчатами 12-13 років.

Усі основні положення дисертації використані для: вдосконалення навчальної дисципліни “Теорія і методика оздоровчої фізичної культури і масового спорту” і подані у вигляді курсів лекцій та практичних занять для студентів Національного університету фізичного виховання і спорту України; удосконалення методики оцінки біологічного віку дівчат-підлітків; розробки програми фізкультурно-оздоровчих занять з дівчатами 12-13 років; розробки нормативів фізичної підготовленості дівчат-підлітків, які відповідають стабільному рівню їхнього здоров'я; розробки дванадцятибальної системи оцінювання в рухових тестах, які відповідають новим Державним стандартам шкільної освіти.

Особистий внесок дисертанта полягає в постановці проблеми, формуванні методології, проведенні досліджень, аналізі й узагальненні отриманих результатів. У спільній статті дисертанту належать результати дослідження, їх математична обробка.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на Міжнародному конгресі “Человек в мире спорта: новые идеи, технологии, перспективы” (Москва, 1998), на IV міжнародному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини і реабілітації” (Київ, 2000), II, III і V Всеукраїнських конференціях аспірантів галузі “Фізичне виховання і спорт” “Молода спортивна наука України” (Львів, 1998, 1999, 2001), на науково-практичній конференції “Стратегія формування здорового способу життя” (Київ, 2000), на наукових конференціях Національного університету фізичного виховання і спорту України.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані у семи наукових статтях у провідних фахових виданнях і матеріалах восьми наукових конференцій (з них 14 публікацій одноосібних).

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'ятьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, викладена на 187 сторінках. Цифрові дані подані у 29 таблицях і проілюстровані 16 рисунками. У роботі використано 222 літературні джерела, з яких 67 – іноземних авторів.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Розділ 1. Теоретичне і методичне обгрунтування фізкультурно-оздоровчих занять з дітьми і підлітками.

Аналіз даних літератури показав, що використання засобів фізичної культури з оздоровчою метою є пріоритетним напрямком наукових досліджень у світовій і вітчизняній практиці. У результаті таких розробок установлена роль рухової активності, сформульовані загальні принципи використання фізичних вправ, уточнені мета та завдання занять, запропоновані тести і системи оцінки фізичного здоров'я, фізичної підготовленості, встановлена ефективність використання окремих засобів програмування на фізкультурно-оздоровчих заняттях (А.Г.Сухарев, 1991; В.В.Петровский, 1992; В.Г.Ареф'єв, 1996; М.Д.Зубалій, 1997; Т.Ю.Круцевич, 1999; Л.П.Сергієнко, 2001 та ін.).

Проте, за наявності характеристик нормативів окремих показників фізичної підготовленості, дані про їхні кількісні значення суперечливі. І, що дуже істотно, у літературі практично відсутня інформація про взаємозв'язок цих показників з захворюваністю і рівнем фізичного здоров'я школярів (Т.Ю.Кру-цевич,1999; В.В.Веселова, 2000). Незважаючи на значну кількість робіт, у яких описані системи оцінювання фізичного здоров'я (Г.Л.Апанасенко, 1985, 1992; В.І.Белов, 1989; В.А.Шаповалова, 1993 та ін.) і біологічного віку школярів (І.І.Бахрак, Р.Н.Дорохов, 1980; К.П.Дорожнова, 1983 та ін.), у літературі відсутні дані про інформативність цих систем, що не дозволяє зробити висновок про перевагу того чи іншого діагностичного методу та його використання в системі фізкультурно-оздоровчих заходів. У значній мірі знижує ефективність оздоровчих заходів відсутність адекватної оцінки індивідуальних особливостей організму дітей. Недостатньо розроблені питання програмування фізкультурно-оздоровчих занять з дівчатами-підлітками, хоча саме школярки мають значно гірші, ніж хлопчики, показники здоров'я (В.А.Шаповалова, 1993; Б.М.Шиян, 1997), і, крім цього, вік 12-13 років – найбільш варіабельний у плані морфофункціонального стану (В.Г.Властовский, 1973).

Аналіз стану питання дозволив уточнити предмет дослідження, робочу гіпотезу і загальну спрямованість експериментальної частини роботи.

Розділ 2. Методи й організація дослідження. Методологічною основою досліджень були положення теорії і методики фізичного виховання й оздоровчої фізичної культури. У другому розділі дисертації описано методи первинного збору інформації. Дослідження проводилися в кілька етапів:

I етап (1995-1996 рр.) – аналіз науково-методичної і спеціальної літератури, опитування, педагогічні спостереження.

II етап (1997-1998 рр.) – вивчення показників фізичного розвитку, фізичної підготовленості, біологічного віку, рівня здоров'я, рухової активності, захворюваності дівчат 12-13 років. З цією метою був проведений констатуючий експеримент з дослідженням школярок 12-13 років, які мешкають у м. Києві (усього 205 учениць).

III етап (1998-1999 рр.) – аналіз експериментальних даних; виявлення найінформативнішого методу оцінки біологічного віку, показників, які найбільшою мірою визначають стабільний рівень здоров'я; розробку й обгрунтування нормативів фізичної підготовленості, які відповідають стабільному рівню здоров'я.

IV етап (2000-2001 рр.) – розробка методики фізкультурно-оздоровчих занять з школярками 12-13 років і перевірка ефективності розроблених програм у ході формуючого експерименту (усього 58 учениць) у загальноосвітніх школах №№ 32, 80 м.Києва.

Розділ 3. Обгрунтування системи педагогічного контролю за фізичним станом дівчат 12-13 років. У розділі викладений матеріал, присвячений дослідженню мотиваційних факторів фізкультурно-оздоровчих занять дівчат 12-13 років, визначення біологічного віку, захворюваності, стану і рівня фізичного здоров'я та фізичної підготовленості 12-13-річних учениць.

Результати дослідження стану фізичного здоров'я школярів свідчать, що найбільше число пропущених через хворобу днів припадає на учнів шостих класів (12-13 років). У середньому на одного учня (кількість обстежених шестикласників – 101) зафіксований 21 пропуск (або 2079 людино-днів). Найменша кількість пропусків через хворобу в навчальному році виявлена у випускників шкіл і учнів молодших класів (в середньому 11-13 днів). Пояснити дану динаміку пропусків через хворобу можна віковими закономірностями біологічного розвитку учнів. Гетерохронний характер їхнього розвитку в більшості випадків призводить до дисгармонії фізичного і функціонального стану, що і є в цілому причиною послаблення організму підлітків (Л.В.Волков, 1986).

Вікова динаміка числа пропусків через хворобу відрізняється серед хлопчиків і дівчат. У хлопчиків частота захворюваності на 9% нижча, ніж у дівчат. Спостерігається три критичних періоди погіршення здоров'я з піками в другому, шостому і дев'ятому класах; у дівчат такий період – у шостому-сьомому класах. Таким чином, уперше визначена вікова динаміка захворюваності на повторні гострі респіраторні вірусно-інфекційні захворювання дівчат, виявлені критичний період зниженої опірності організму несприятливим факторам довкілля і динаміка захворюваності протягом року (рис.1), що надає можливість варіювати спрямованість профілактично-оздоровчих засобів фізичного виховання в різні місяці року.

Факт незадовільного стану здоров'я обстежених учениць зафіксований і при оцінці інтегрального рівня фізичного здоров'я. Тільки 20% з них мають середній рівень, 80% – низький і нижчий за середній, а вищий за середній і високий рівні у дівчат не виявлені взагалі.

Рис.1. Кількість днів, пропущених через хворобу дівчатами 12-13 років
на протязі навчального року (на 100 чол.).

Аналіз стану фізичної підготовленості школярок 12-13 років виявив незадовільні результати при оцінці показників силової витривалості (36,9%), гнучкості (47,0%), сили (25,5%), аеробної витривалості (18%), швидкісно-силових якостей (10,3%) і спритності (14,7%).

Взаємодію рівня фізичної підготовленості і рівня здоров'я визначали за допомогою аналізу співвідношення рівнів фізичної підготовленості і фізичного здоров'я обстежених учениць та шляхом кореляційного аналізу.

Результати аналізу співвідношення рівнів фізичної підготовленості і фізичного здоров'я (рис.2) показують, що з 117-ти можливих у 82-х (або у 70%) порівняннях зафіксовано позитивну взаємодію, тобто, чим кращий був рівень фізичної підготовленості (РФП) школярок, тим вищий був їхній рівень фізичного здоров'я (РФЗ).

Результати кореляційного аналізу свідчать, що коефіцієнт канонічної кореляції між показниками фізичного здоров'я, з одного боку, і фізичної підготовленості, з іншого, у школярок з низьким РФЗ дорівнює 0,616, нижчим за середній РФЗ – 0,656 і середнім РФЗ – 0,754, тобто кожний більш високий рівень фізичного здоров'я обстежених дівчат обумовлений більш якісним станом їхньої фізичної підготовленості. Це підтверджує взаємозв'язок показників фізичної підготовленості та фізичного здоров'я дівчат-підлітків.

Рис. 2. Співвідношення рівнів фізичної підготовленості і рівнів здоров'я обстежених 12-13-річних школярок.

У процесі занять фізичними вправами можливе регулювання рівня фізичного здоров'я школярок шляхом розробки адекватних фізкультурно-оздоровчих програм. Тому наступним кроком нашого дослідження було визначення кореляційного зв'язку між компонентами фізичного здоров'я і фізичної підготовленості з метою виявлення ступеня їхньої взаємодії і статистичної вагомості впливу показників окремих рухових якостей на складові фізичного здоров'я.

З 105 коефіцієнтів кореляції між окремими компонентами фізичного здоров'я і фізичної підготовленості 12-13-річних школярок 64% мають середню і високу залежність. При цьому звертає на себе увагу підвищення в більшості випадків коефіцієнтів кореляції між взаємозалежними показниками від низького до середнього РФЗ обстежених дівчат. Ця обставина підтверджує відому думку про позитивне значення диференціювання рівня нормативних вимог і фізичних навантажень для конкретного стану фізичного здоров'я тих, хто займається (Т.Ю.Круцевич, 1999 та ін.).

Головними компонентами фізичної підготовленості в плані впливу на фізичне здоров'я дівчат 12-13 років є аеробна витривалість (? ,427-0,773), швидкісно-силові якості (? = 0,324-0,699), сила та силова витривалість (? = 0,311-0,719). Їхній пріоритет обумовлений найбільш значимими коефіцієнтами кореляції з чотирма із п’яти складових фізичного здоров’я обстежених учениць.

Стосовно оцінки біологічного віку учнів у літературі не існує єдиної думки. З цією метою пропонується значна кількість методик. Для вибору найінформативнішої методики оцінки біологічного віку була вивчена їхня взаємодія на одній вибірці (101 чоловік). Факторний аналіз показав, що серед досліджуваних методик немає жодної, яка б достатньою мірою була взаємопов’язана з іншими. Біологічний вік дівчат 12-13 років може бути визначений за допомогою комплексу як мінімум трьох методик: Л.В.Волкова (1981), С.А.Пу-шкарьова (1983) і В.С.Соловйової (1973). З урахуванням результатів проведених досліджень розроблена модифікована методика оцінки біологічного темпу розвитку дівчат-підлітків, яка рекомендується для використання в наукових цілях (табл.1), і експрес-оцінка – для застосування у практиці фізичного виховання.

Таблиця 1

Схема оцінки біологічного віку дівчат 12-13 років

Рівень фізичного розвитку | Індекс гетерохронності, ум.од.

94 і менше | 95 – 110 | 111 і більше

Низький,
нижчий за середній | Р | С | А

Середній | С | С | С

Вищий за середній, високий | Р | С | А

Статева формула | А0Р0Ma0Me,
А0Р1Ma0-1,
А1Р0Ma0-1 | А1-2Р2Ma2Me,
А2Р1-2Ma1Me, А1Р1Ma2Me | А2-3Р3Ma3Me,
А3Р2-3Ma3Me

Умовні позначення: Р – ретардант; С – біологічний вік відповідає паспортному; А – акселерат. Ступінь оволосіння: А0-3 – у пахві, Р0-3 – на лобку; Ма0-3 – ступінь розвитку грудних залоз, Ме – наявність менструації.

Ступінь біологічного розвитку дівчат-підлітків визначали відповідно до розробленої модифікованої методики оцінки. Серед досліджених школярок виявлено, що в 48% – біологічний вік відповідає середньому, у 19% – випереджає середній і в 33% – відстає. Хоча, відповідно до літературних даних вік початку менархе 11-13,5 років (А.Г. Хрипкова, 1990), серед досліджених школярок 12-13 років тільки 4% мають менструальний цикл. Можливо пізніший початок менархе пов'язаний з поганими соціальними умовами життя дівчат-підлітків і недостатнім харчуванням, про що свідчать результати анкетного опитування. Проте, отримані дані не виходять за верхню межу норми, оскільки встановлено, що в нормі початок менархе можливий у віці до 15 років.

Проведені дослідження темпів біологічного розвитку і рівня фізичного здоров'я 12-13-річних учениць дозволили визначити співвідношення цих показників. Серед школярок з низьким і нижчим за середній рівнем фізичного здоров'я переважають дівчата, чий біологічний вік випереджає паспортний (88%). Високий рівень біологічного розвитку не завжди узгоджується з функціональними можливостями кардіореспіраторної системи, не завжди супроводжується більш ефективними реакціями кровообігу на навантаження й у більшості випадків не відповідає стабільному рівню здоров'я і є провокуючим чинником захворюваності. Школярки з середніми показниками біологічного розвитку менше, ніж інші, схильні до захворюваності. Про це свідчить кількість пропущених через хворобу днів у навчальному році.

Для розробки методики фізкультурно-оздоровчих занять враховували ставлення дівчат-підлітків 12-13 років до занять фізичними вправами і їхні мотиви занять масовим спортом. Результати анкетування показали, що серед обраних цілей занять фізичними вправами переважають потреба в рухах (70,3%), поліпшення форми тіла (62,6%), поліпшення здоров'я (50,6%), активний відпочинок (28%), досягнення спортивного результату (25,3%) і потреба у спілкуванні (17,3%).

Результати анкетування показали, що 78% обстежених школярок не займаються у фізкультурно-оздоровчих групах. Проте, 39,9% дівчат з їх числа хотіли б займатися оздоровчими видами гімнастики, 36% – ігровими видами, 17,2% – нетрадиційними видами. Більшість дівчат вибрали групові форми занять (72%). Така тенденція зберігається з віком, що підтверджується даними інших досліджень (К.Г.Козакова, 1991; Ю.В.Таран, 1997).

Розділ 4. Програмування фізкультурно-оздоровчих занять зі школярками 12-13 років. Даний розділ містить визначення належних нормативів фізичної підготовленості 12-13-річних дівчат, які забезпечують стабільний рівень здоров'я, раціональні параметри фізкультурно-оздоровчих занять, перевірку ефективності експериментальної методики фізкультурно-оздоровчих занять. У розділі також визначений кількісний взаємозв'язок між показниками фізичного здоров'я і фізичної підготовленості. На основі цих даних розроблені належні нормативи фізичної підготовленості 12-13-річних учениць.

Важливе значення для розробки методики фізкультурно-оздоровчих занять має дослідження раціонального співвідношення фізичних навантажень різної спрямованості для даного контингенту (Л.Я.Іващенко, 1998, Т.Ю.Кру-цевич, 2000). Раціональне співвідношення навантажень різної спрямованості визначалося за допомогою факторного аналізу. У результаті факторизації матриці кореляцій 13 показників рухових можливостей 101-ї школярки виділено п'ять статистично незалежних чинників: силова витривалість (1), швидкісно-силові якості (2), спритність (3), аеробна витривалість (4) і швидкість (5) (табл.2).

Сумарний внесок даних чинників до узагальненої дисперсії вибірки склав 89,6%. На підставі факторного аналізу раціональним варіантом планування фізичної підготовки дівчат-підлітків є такий, коли на розвиток силової витривалості відводиться 29% часу, запланованого на фізичну підготовку; на розвиток швидкісно-силових якостей і спритності – 20-21%, на аеробну витривалість – 18% і на швидкість – 12%.

Таблиця 2

Факторна структура фізичної підготовленості школярок 12-13 років

№

п /п | Показники | Чинники

1 | 2 | 3 | 4 | 5

1. | PWC170 | 029 | 341 | 012 | 751 | 146

2. | МСК– | 122 | 034 | 036 | 734 | 140

3. | Сила згиначів кисті | 747 | 047 | -102 | 067 | 109

4. | Сила згиначів плеча | 759 | 200 | -029 | 138 | 005

5. | Сила розгиначів тулуба | 654 | 030 | 261 | 015 | 168

6. | Стрибок у довжину з місця | 044 | 683 | 263 | 106 | 111

7. | Стрибок у висоту з місця | 078 | 800 | -122 | 068 | 014

8. | Кидок набивного м'яча | 639 | 045 | 210 | 012 | 113

9. | Біг за 5 с (у макс. темпі) | 002 | 157 | -156 | -219 | 860

10. | Біг 70% від максимального | 067 | -318 | 284 | 634 | 479

11. | Рухливість хребта | 586 | -074 | -073 | 041 | -073

12. | Різниця часу бігу 3х10 м і 30 м | -057 | -145 | 808 | 094 | -242

13. | Біг 30 м | -189 | -336 | -730 | 052 | -418

Питома вага (%) | 26,0 | 19,0 | 18,0 | 16,3 | 10,3

% до загального обсягу | 29,1 | 21,2 | 20,0 | 18,3 | 11,4

Для оздоровчого тренування, крім знань про раціональне співвідношення фізичних навантажень різної спрямованості, велике значення має вибір пульсових режимів у процесі даних навантажень, які обумовлюють тренуючий вплив (Т.Ю.Круцевич, 1999, 2000). Відповідно до нашого дослідження тренувальний діапазон для дівчат з низьким і нижчим за середній рівнями фізичного здоров'я дорівнює 140-155 уд/хв, а для школярок із середнім рівнем фізичного здоров'я – 155-165 уд/хв.

Заняття контрольної групи проводилися за загальноприйнятою методикою. При розробці програм занять для експериментальної групи ураховувалися:

·

·

·

·

Таблиця 3

Рекомендації щодо формування програм фізкультурно-оздоровчих занять
дівчат 12-13 років з різним рівнем фізичного здоров'я

Рівень
фізичного здоров'я | Спрямованість | Рекомендована
програма
занять | Тривалість
занять,
хв | Кратність
занять | Допустима інтенсивність фізичних навантажень | Методичні
рекомендації

МЕТ | ЧСС, уд/хв

Низький,
нижчий
за
середній | Аеробна | Танцювальна аеробіка, степ-аеробіка, стретчинг, різноманітні види дихальних гімнастик, психофізичне тренування, елементи йоги | 20-30 | 3 | 11-12 | 73%
від ЧССmax | Переважання аеробних вправ (75% загального часу занять), виключені серії високої інтенсивності

Середній | Аеробна + швидкісно-силова | Танцювальна аеробіка,
роуп-скіпінг, тераробіка, стретчинг, каланетика, тай-бо, спортивні ігри (баскетбол) | 30-45 | 3 рази ? 30 хв
чергувати з
2 рази ? 45 хв | 12,1-13,5 | 74-80%
від ЧССmax | Сполучення 2/3 аеробних вправ і 1/3 не аеробних

Вищий
за середній,

високий | Комплексна | Танцювальна аеробіка, бодітонінг, памп-аеробіка, роуп-скіпінг, тераробіка, стретчинг, спортивні ігри | 45-60 | 3 рази ? 45 хв чергувати з
2 рази ? 60 хв | 13,6-15 | 81-85%
від ЧССmax | Комплексна спрямованість, допускаються різноманітні навантаження, аж до максимальних

·

·

На основі даних положень, з урахуванням індивідуального підходу до вибору засобів була розроблена методика фізкультурно-оздоровчих занять, яка враховувала рівень фізичного здоров'я, розвитку рухових здібностей, особливості статури, інтереси тих, хто займається. Програма передбачала наявність спеціалізованих “блоків”, які давали можливість здійснювати вибірковий вплив на різноманітні компоненти фізичної підготовленості учениць. При цьому також здійснювався зворотний зв'язок у вигляді контролю за реалізацією поставлених фізкультурно-оздоровчих завдань і переформування комплексів вправ та вибором широкого спектру музичного супроводу занять. Рекомендований зміст занять вміщував різноманітні види оздоровчих гімнастик, спортивні ігри, нетрадиційні види рухової активності (табл. 3).

Критеріями ефективності фізкультурно-оздоровчих занять в експериментальній групі були: збільшення обсягу й інтенсивності добової рухової активності, зниження захворюваності (зниження кількості повторних захворювань і пропущених через хворобу днів), підвищення рівня здоров'я і фізичної підготовленості, підвищення інтересу і мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом.

В експериментальній групі індекс рухової активності (за Фремінгемською методикою) помітно збільшився і в середньому складав 40,3 бала проти 35,8 балів на початку навчального року. Його зростання відбулося за рахунок збільшення на 60 хв. часу, який припадав на високий рівень рухової активності (табл.4).

Таблиця 4

Показники добової рухової активності дівчат 12-13 років
експериментальної групи (до і після проведення експерименту)

Рівень
рухової активності | До
експерименту | Після
експерименту | р

Базовий рівень, год. | 8,55 ± 0,20 | 8,40 ± 0,21 | <0,05

Малий рівень, год. | 5,50 ± 0,30 | 5,45± 0,50 | >0,05

Сидячий рівень, год. | 5,55 ± 0,36 | 4,30 ± 0,31 | <0,05

Середній рівень, год. | 2,20 ± 0,30 | 3,40 ± 0,40 | <0,05

Високий рівень, год. | 0,55 ± 0,20 | 1,55 ± 0,41 | <0,05

Індекс рухової активності, (ум. од.) | 35,8±1,17 | 40,3 ± 1,24 | <0,05

Рис. 3. Кількість навчальних днів, які були пропущені через хворобу дівчатами 12-13 років контрольної та експериментальної груп.

Після проведеного експерименту була повторно оцінена захворюваність дівчат 12-13 років. Аналіз результатів дослідження показав, що і в контрольній, і в експериментальній групах значно скоротилася кількість днів, які були пропущені через хворобу. В експериментальній групі також змінилася динаміка захворюваності за місяцями (рис.3). Вірогідні відмінності між показниками захворюваності контрольної і експериментальної груп виявлені після двох місяців занять.

У результаті проведення експерименту у дівчат-підлітків підвищився рівень фізичного здоров'я (рис.4).

Рис. 4. Рівень фізичного здоров’я 12-13 річних дівчат контрольної та експериментальної груп після проведення експерименту.

Поліпшилися показники фізичної підготовленості (приріст результатів рухових тестів в експериментальній групі склав за швидкістю і спритністю 5-6% (р<0,001), швидкісно-силовими якостями – 10% (р<0,01), силовими – 12% (р<0,001), витривалістю – 15% (р<0,001) і тільки за гнучкістю істотних змін не виявлено – 3% (р>0,05)). Таким чином, результати експерименту підтверджують ефективність розробленої програми фізкультурно-оздоровчих занять 12-13-річних учениць.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз спеціальної літератури дозволив виділити основні проблеми у системі фізичного виховання школярів. Однією з них є пошук радикальних заходів для забезпечення здоров'я підростаючого покоління за допомогою фізичних вправ. До числа маловивчених аспектів даної проблеми належать: взаємодія показників фізичного здоров'я і фізичної підготовленості учнів; визначення нормативної оцінки фізичної підготовленості з урахуванням рівня фізичного здоров'я школярів; програмування фізкультурно-оздоровчих занять зі школярами.

2. Вивчення потреб, мотивів та інтересів школярок 12-13 років показало, що серед обраних цілей занять переважають: потреба в рухах (70,3%), поліпшення форми тіла (62,6%), поліпшення здоров'я (50,6%), активний відпочинок (28%), досягнення спортивного результату (25,3%) і потреба у спілкуванні (17,3%); інтерес до занять фізичними вправами підвищують ігровий і змагальний методи, музичний супровід, диференційований підхід; 78% опитаних не займаються у фізкультурно-оздоровчих групах. Проте, 39,9% дівчат з їх числа хотіли б займатися оздоровчим видам гімнастики, 36% – ігровим видам занять, 17,2% – нетрадиційним видам тощо.

3. Проведений аналіз захворюваності учнів дозволив встановити динаміку захворюваності та визначити її специфіку, яка виявляється в підвищенні гострих респіраторних вірусних-інфекційних захворювань в осінньо-зимовий період, що обумовлює необхідність проведення профілактико-оздоровчих заходів у періоди, які передують цим сплескам. Встановлено, що найбільше число пропущених через хворобу днів припадає на учнів 6-7 класів (12-13 років).

Динаміка числа пропусків через хворобу з віком урізноманітнюється як у хлопчиків, так і в дівчаток. У хлопчиків частота захворюваності на 9% нижча, ніж у дівчат. У них спостерігається три критичних періоди погіршення здоров'я з піками в другому, шостому і дев'ятому класах; у дівчат такий період один – у шостому-сьомому класах.

Отримані результати свідчать про те, що для осіб жіночої статі найкритичнішим у плані захворюваності є вік 12-13 років, який припадає на 6-7 клас. Поглиблене дослідження стану фізичного здоров'я даної групи учнів показало, що серед обстежених дівчат-підлітків 12-13 років тільки 20% мають середній рівень фізичного здоров'я, 80% – низький і нижчий за середній, а з вищим за середній і високим рівнем здоров'я не виявлено учениць взагалі; серед захворювань 12-13-річних школярок переважають хвороби органів дихання (46,5%), нервової системи й органів чуття (17,2%), кістково-м'язової системи (12,4%),шлунково-кишкового тракту (12,3%), інфекційні хвороби (7,2%), захворювання сечостатевої системи (3,6%).

Результати дослідження стану фізичної підготовленості школярок 12-13 років виявили незадовільний рівень розвитку силової витривалості (36,9%), гнучкості (47,0%), м'язової сили (25,5%), аеробної витривалості (18%), швидкісно-силових якостей (10,3%) і спритності (14,7%).

4. Високий рівень фізичного здоров'я обстежених учениць статистично обумовлений більш якісним станом їхньої фізичної підготовленості. Коефіцієнт канонічної кореляції, розрахований між показниками фізичного здоров'я, з одного боку, і показниками фізичної підготовленості, з іншого, у школярок низького РФЗ дорівнює 0,616; нижчого за середній РФЗ – 0,656 і середнього РФЗ – 0,754. З 105 розрахованих коефіцієнтів кореляційного відношення між окремими компонентами фізичного здоров'я і фізичної підготовленості школярок 64% має середню і високу залежність.

5. Головними компонентами фізичної підготовленості, які впливають на фізичне здоров'я 12-13-річних дівчат, є показники аеробної витривалості (? ,427-0,773), швидкісно-силові якості (? = 0,324-0,699), сила і силова витривалість (? = 0,311-0,719). Їх пріоритет обумовлений найбільш значимими коефіцієнтами кореляції з чотирма із п'ятьох складових фізичного здоров'я обстежених учениць.

Показники швидкості взаємодіють з життєвим індексом на рівні нижчому за середній (? ,325-0,397), показники спритності на такому ж рівні (? = 0,277-0,328) взаємодіють з тонусом активності м'язової тканини (силовий індекс) а на рівні вищому за середній (? = 0,476-0,707) – також із життєвим індексом. П'ятий компонент фізичного здоров'я – відношення маси тіла до його довжини – має істотні кореляції тільки з показниками гнучкості хребта.

Коефіцієнти кореляції між взаємозалежними функціональними і руховими компонентами покращуються з підвищенням рівня фізичного здоров'я обстежених учениць.

6. Встановлення взаємозв'язку між показниками фізичного здоров'я і фізичної підготовленості дозволило скласти рівняння регресії та розрахувати необхідні нормативи в рухових тестах, що дає можливість визначати спрямованість і співвідношення засобів при корекції фізичного стану на фізкультурно-оздоровчих заняттях.

7. Вивчення загальної дисперсії і відсоткового внеску кожного чинника фізичної підготовленості дало можливість визначити раціональне співвідношення засобів різноманітної спрямованості на фізкультурно-оздоровчих заняттях учениць 12-13 років: на розвиток силової витривалості – 29% усього часу, відведеного на фізичну підготовку; швидкісно-силових якостей – 20%, спритності – 21%, аеробної витривалості – 18%, швидкості – 12%.

8. За допомогою факторного аналізу проаналізовані описані в літературі системи оцінювання біологічного віку підлітків. Визначені найінформативніші показники, якими є рівень фізичного розвитку, індекс гетерохронності, вторинні статеві ознаки (статева формула). На основі отриманих даних здійснена модифікація наявної системи оцінювання біологічного віку дівчат-підлітків , що дозволило розробити поглиблену систему оцінювання біологічного віку й експрес-оцінку для практики фізичного виховання.

9. Результати проведеного експерименту показали ефективність розробленої програми фізкультурно-оздоровчих занять зі школярками 6-7 класів. У них підвищився рівень фізичного здоров'я (57% учениць експериментальної групи досягли середнього рівня фізичного здоров'я проти 14% школярок контрольної групи); знизилася кількість днів, пропущених через хворобу (вірогідні розходження між показниками захворюваності контрольної й експериментальної групи виявлені після двох місяців занять); вірогідно підвищився рівень рухової активності (індекс фізичної активності змінився з 35,8±1,17 ум.од. до 40,3± 1,24 ум.од.); приріст у рухових тестах школярок контрольної групи склав 2-4%, експериментальної – 3-12%. При цьому в контрольній групі тільки в тестах на витривалість і на спритність він був статистично значимим (р<0,05), а в експериментальній групі – лише в тестах на гнучкість не виявлено істотних змін.

Приведені результати дозволяють рекомендувати даний підхід до програмування фізкультурно-оздоровчих занять з учнями різного рівня фізичного здоров'я, що сприятиме подальшому вдосконаленню навчальних програм з фізичної культури для загальноосвітньої школи.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

АНДРЕЄВА О.В. Програмування фізкультурно-оздоровчих занять дівчат 12-13 років. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – фізична культура, фізичне виховання різних груп населення, Національний університет фізичного виховання і спорту України, м.Київ, 2002.

Дисертація присвячена актуальній проблемі використання фізкультурно-оздоровчих занять для підвищення рівня здоров’я дівчат-підлітків. Розглянуті деякі аспекти захворюваності учнів, що відкриває можливості більш ефективного застосування профілактично-оздоровчих заходів. Визначення взаємозв’язку показників фізичної підготовленості і фізичного здоров’я дівчат 12-13 років дозволило розробити нормативи фізичної підготовленості, які відповідають стабільному рівню їхнього здоров’я. Запропонована модифікована система оцінки біологічного віку. Обгрунтовано раціональне співвідношення спрямованості фізичних навантажень та їх нормування у фізкультурно-оздоровчих заняттях дівчат-підлітків.

У результаті проведення комплексних фізіологічних, антропометричних та педагогічних досліджень розроблена методика фізкультурно-оздоров-чих занять з дівчатами 12-13 років різного рівня здоров’я, яка містить оздоровчі види гімнастики і спортивні ігри з фіксованим співвідношенням фізичних навантажень різної спрямованості та інтенсивності.

Ключові слова: здоров'я, фізичний стан, дівчата-підлітки, керування, програмування, фізкультурно-оздоровчі заняття.

АНДРЕЕВА Е.В. Программирование физкультурно-оздоровитель-ных занятий девочек 12-13 лет. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 – физическая культура, физическое воспитание разных групп населения, Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, г.Киев, 2002.

Диссертация посвящена актуальной проблеме использования физкультурно-оздоровительных занятий для повышения уровня здоровья, физической подготовленности, снижения заболеваемости девочек-подростков.

Проведенный анализ заболеваемости учащихся позволил впервые определить возрастную динамику заболеваемости повторными острыми респираторными заболеваниями, выявить критические периоды пониженной сопротивляемости организма девочек-подростков неблагоприятным факторам внешней среды, а также исследовать динамику заболеваемости на протяжении года, что дало возможность варьировать направленность профилактико-оздоровительных средств физического воспитания в разные месяцы и семестры учебного года.

Проанализированы описанные в литературе системы оценки биологического возраста у подростков. Проведенный факторный анализ показал, что среди разработанных методик нет ни одной, которая в достаточной мере была бы взаимосвязана с остальными. Как минимум, биологический возраст девочек 12-13 лет может быть определен с помощью комплекса методик. С учетом результатов проведенных исследований разработана модифицированная методика оценки биологического темпа развития девочек-подростков, рекомендуемая для использования в научных целях, и экспресс-оценка – в практике физического воспитания. С ее помощью была проведена оценка биологического возраста 12-13-летних девочек. Исследование темпов биологического развития