Інститут аграрної економіки

Української академії аграрних наук

Бронін Олег Володимирович

УДК 338.439.4:633.85+665.347.8

Економічний механізм формування і функціонування ринку насіння соняшнику в Україні

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

академік УААН, заслужений діяч

науки і техніки України

Шпичак Олександр Михайлович,

академік-секретар відділення

аграрної економіки і земельних відносин

Української академії аграрних наук

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН,

заслужений діяч науки і техніки України

Галушко Валерій Павлович,

директор Навчально-наукового інституту бізнесу

Національного аграрного університету

Кабінету Міністрів України

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Шумейко Анатолій Іванович,

провідний науковий співробітник Інституту

садівництва УААН

Провідна установа: Інститут економіки

Національної академії наук України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “17” грудня 2002 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН, 03680, м. Київ, вул. Героїв оборони, 10, кім. 212.

Автореферат розісланий “15” листопада 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ситуація на українському ринку насіння соняшнику протягом останнього часу залишається досить складною. Посівні площі насіння соняшнику в 1991-2001 рр. за офіційними даними Державного комітету статистики України збільшилися з 1,6 до 2,4 млн. га, а за неофіційними – перевищили уже 3 млн. га. При цьому урожайність цієї культури падала, і в 2001 р. вона склала 9,4 ц з 1 га, що відповідає рівню, який був в Україні ще на початку минулого століття. Таким чином, валове виробництво соняшнику в нашій країні утримується в розмірі 2,2-2,6 млн. т саме за рахунок розширення посівних площ, хоча це суперечить правилам агротехніки і приводить до поступового виснаження ґрунтів. Причиною такої ситуації є те, що в кризовій економічній ситуації соняшник став одним із ліквідних, а отже і відносно вигідних сільськогосподарських товарів на ринку.

Починаючи з 1998 року, моменту коли ринок насіння соняшнику та олії підпав під контроль комерційних структур – трейдерів, прибуток, що отримується в процесі переробки та реалізації продукції кінцевому споживачу, надходить переважно посередникам. А сільськогосподарські товаровиробники та переробна промисловість не отримують необхідних для виробництва коштів. Всі ці фактори і обумовили актуальність дисертаційної роботи та її структурну побудову.

Стан вивчення проблеми. Теоретичні та практичні аспекти розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва, формування продуктових ринків в умовах переходу до ринкових відносин досліджували відомі вчені - економісти В.Г. Андрійчук, П.П. Борщевський, В.І. Бойко, П.І. Гайдуцький, В.П. Галушко, І.І. Лукінов, М.Й. Малік, О.М. Онищенко, Б.Й. Пасхавер, Г.М. Підлісецький, П.Т. Саблук, Л.М. Худолій, О.М. Шпичак, А.І. Шумейко, В.В. Юрчишин та інші.

Дисертаційна робота поєднує наукові розробки щодо проблем формування і функціонування ринку насіння соняшнику в Україні з врахуванням досвіду країн з розвинутою ринковою економікою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження безпосередньо пов'язані з тематикою наукової роботи, що проводиться у відділенні ціноутворення та інфраструктури ринку Інституту аграрної економіки УААН, визначеними програмою “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови” та зокрема її теми “Розробити методологію ціноутворення та інфраструктури ринку продукції АПК в перехідний період до ринкової економіки” (номер держреєстрації № 0196U016297).

Мета та завдання дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі удосконалення економічного механізму формування і функціонування ринку насіння соняшнику в Україні в умовах переходу до ринкових відносин.

Досягнення цієї мети зумовило вирішення таких завдань:

- узагальнити досвід формування і функціонування ринків олійних культур та державного регулювання цін в країнах з розвинутою ринковою економікою;

- визначити специфіку цінового механізму в олієжировому підкомплексі України;

- визначити елементи інфраструктури ринку олійної продукції в Україні в умовах реформування АПК;

- проаналізувати особливості формування і функціонування ринку насіння соняшнику в Україні в перехідний період до ринкової економіки та розрахувати економічну ефективність виробництва насіння соняшнику в господарствах усіх форм господарювання;

- обгрунтувати напрями по удосконаленню економічного механізму формування і функціонування ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки;

- розробити пропозиції щодо захисту внутрішнього споживчого ринку та інтересів вітчизняного виробника олійної продукції.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження виступає система економічних відносин в процесі купівлі-продажу насіння соняшнику під час руху товару від виробника до безпосереднього споживача. Об'єктом дослідження є сільськогосподарські підприємства України, фермерські господарства і особисті селянські господарства населення, зерноприймальні підприємства, олієжирові комбінати, трейдери, що діють на ринку насіння соняшнику.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний і комплексний підхід до вивчення економічних процесів, сучасна ринкова економічна теорія, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економічного механізму формування ринків сільськогосподарської продукції. Для оцінки стану та тенденцій розвитку олієжирової галузі, аналізу ефективності виробництва насіння соняшнику в господарствах усіх форм господарювання використовувалися такі методи дослідження: монографічний, статистико-економічний, групування, метод індексів, детермінованого аналізу, анкетування, графічний тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного дослідження економічного механізму формування і функціонування ринку насіння соняшнику в Україні, аналізу його поточного стану, одержано наступні положення, які мають наукову новизну:

- отримало подальший розвиток положення про залежність попиту на олію від купівельної спроможності населення та визначено, що низька купівельна спроможність населення України є однією з головних причин незадовільної місткості внутрішнього ринку цієї продукції в 1991-2001 рр.;

- обґрунтовані пропозиції по усуненню негативних структурних зрушень в олієжировому підкомплексі України шляхом державного регулювання ринку насіння соняшнику та олії такими важелями: запровадження заставних закупок насіння соняшнику за заставними цінами; формування інтервенційних фондів насіння соняшнику;

- удосконалено методичні підходи щодо визначення економічної ефективності виробництва соняшнику в особистих селянських господарствах;

- удосконалено механізм створення сприятливого ринкового середовища для всіх учасників олієжирової галузі в умовах формування ринкових відносин, який передбачає розвиток сільськогосподарської кооперації, запровадження системи пільгового довготермінового кредитування сільськогосподарських підприємств; реалізація цінової політики шляхом поєднання вільного ціноутворення з елементами державного регулювання; розширення зовнішніх ринків збуту через підвищення конкурентоспроможності  насіння соняшнику та вітчизняних продуктів його переробки та оперативне формування відповідної митної політики в залежності від кон'юнктури світового ринку.

Практичне значення одержаних результатів. Надані пропозиції щодо розвитку ринку насіння соняшнику та удосконалення економічного механізму його формування і функціонування можуть бути враховані при розробці нормативних документів по регулюванню ринку цієї продукції в Україні. Запропоновані методичні підходи щодо комплексного аналізу стану виробництва насіння соняшнику в Україні, показників собівартості, рентабельності і беззбитковості можуть бути використані у плановій та аналітичній роботі сільськогосподарських підприємств різних організаційних форм і особистих селянських господарств, територіальних органів управління АПК. Зокрема, результати дослідження впроваджені у робочий процес Управління сільського господарства і продовольства Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, які містяться в дисертаційній роботі і виносяться на захист, є самостійними розробками автора. Дослідження формування і функціонування ринку насіння соняшнику в Україні, відображене у наукових працях, відповідає темі дисертаційної роботи. Наукові статті написані одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділення ціноутворення та інфраструктури ринку Інституту аграрної економіки УААН, доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м. Харків, 2001 р.), “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, 2001 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 6 (шість) одноосібних наукових праць загальним обсягом 1,2 др. арк., з яких 4 (чотири) у наукових фахових виданнях.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Викладена на 183 сторінках комп'ютерного тексту, містить 37 таблиць, 10 рисунків, 84 джерело використаної літератури, 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі – “Теоретичні основи формування ринку сільськогосподарської продукції” – розглянуто методологічні підходи формування ринку сільськогосподарської продукції, розкрито сутність таких понять як ринкова економіка, ринок, економічний механізм, попит, пропозиція, ціна тощо.

Ринок продовольства розглядається нами як комплексний механізм, що об'єднує ринок сільськогосподарської продукції, ринок продукції переробного підкомплексу АПК і харчової промисловості, та оптову і роздрібну торгівлю продовольством. Ціни і загальна кон'юнктура на ринках продовольства формуються і перебувають під постійним впливом двох основних факторів: фізіологічної потреби людей споживати певну кількість харчових продуктів, яка регулюється купівельною спроможністю, та пропозиції цих продуктів на ринку. За останнє десятиріччя в Україні середньодушове споживання населенням майже всіх основних продуктів харчування значно скоротилося. В тому числі, споживання рослинної олії зменшилося з 11,6 кг у 1990 р. до 9,4 кг у 2001 р. На основі приведених в дисертаційній роботі даних можна зробити висновок, що низька купівельна спроможність населення є однією з головних причин зменшення місткості внутрішнього ринку соняшникової олії, а отже й спаду виробництва її в Україні.

Ми погоджуємось з думкою П.Т. Саблука, В.Ю. Протасова, О.М. Шпичака, що “на всіх етапах перехідного періоду необхідно поєднувати принцип вільного формування цін з економічним регулюванням їх державою. Цей принцип використовується, перш за все, для забезпечення цінового паритету на продукцію сільського господарства та засоби виробництва і послуги, що надаються III сферою АПК”. Як свідчать розрахунки, якщо в 1990 р. для придбання однієї тонни дизпалива підприємство мало реалізувати 0,3 т насіння соняшнику, то в 2000 р. уже 3,6 тонни. Для придбання трактора Т-150 К в 2000 р. товаровиробнику необхідно продати 143 т насіння соняшнику порівняно з 34 т відповідно в 1990 р., для придбання зернового комбайну Дон 1500 – 229 т насіння соняшнику проти 101 т в 1990 р., придбання вантажного автомобіля КАМАЗ-5320 – 327 т насіння соняшнику проти 40 т в 1990 р.

Під ринковою інфраструктурою агропромислового комплексу ми розуміємо систему підприємств, організацій, закладів виробничої і невиробничої сфери, що покликана обслуговувати АПК, створювати умови для його безперебійної і ефективної роботи, поєднувати із споживачем. Щодо наявності та якості інфраструктури в АПК, то не можна стверджувати, що її взагалі в Україні не існувало. Проте автор поділяє думку науковців відділу ціноутворення та інфраструктури ринку, що “з переходом на ринкові рейки селяни виявилися зовсім не готовими до роботи в умовах нестабільної кон'юнктури, до пошуків потенційних покупців-партнерів”. Насіння соняшнику в кондиційному виді характеризується довготривалістю зберігання, можливістю транспортування на відносно великі відстані. В зв'язку з цим, збут може відбуватись через біржі, торгові дома, системи елеваторів та переробних підприємств, зовнішньо-торгівельні організації.

Здобувачем вивчений досвід регулювання внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції в країнах з розвинутою економікою. Що стосується соняшнику, то цінова підтримка в США надавалася учасникам добровільних програм через кредитування. В Європейських країнах на період з 1992 по 2000 рр. на олійні культури встановлена інтервенційна ціна в розмірі 211 дол. США за 1 т.

В другому розділі – “Економічний аналіз ринку насіння соняшнику в Україні” – досліджено фактичний стан формування і функціонування ринку насіння соняшнику на макро- та мікроекономічних рівнях. В Україні соняшник - головна олійна культура, що дає близько 95 % загального виробництва рослинної олії. Протягом останніх років склалася парадоксальна ситуація: попит на насіння соняшнику був високий, тому площі під ним постійно зростали. Підтримати обсяги виробництва іншим шляхом товаровиробники просто не мали можливості – були відсутні обігові кошти на придбання необхідної кількості мінеральних добрив. Економічною причиною такої ситуації, до того ж, було те, що існувала можливість брати землю в короткострокову оренду. А орендар зацікавлений лише максимально використати природну родючість землі. За правилами агротехніки соняшник можна сіяти на одному і тому ж полі лише раз в 6-7 років, тоді як мали місце випадки, коли орендар сіяв соняшник кожен рік.

Як свідчать наведені в табл. 1 дані, в середньому за 1996-2000 рр. площі під соняшником збільшилися в порівнянні з 1991-1995 рр. на 40,8 %, а в порівнянні з 1986-1990 рр. – на 53,5 %. Збільшення валового збору насіння соняшнику в 1996-2000 рр. до 1991-1995 рр. було не таким значним і складало 40,1 %, а якщо порівняти його з періодом 1986-1990 рр., то валовий збір навіть зменшився на 0,5 %. Про можливість збільшення врожайності соняшнику свідчать показники ряду попередніх років: в середньому за 1986-1990 рр. урожайність з 1 га посівів становила 16,5 ц, а за 1996-2000 рр. - лише 10,7 ц/га.

Таблиця 1

Виробництво насіння соняшнику в Україні в 1986-2001 рр.

Роки Площа, з якої фактично зібрано насіння, тис. га Валовий збір, тис. тонн Урожайність, ц/га

В середньому 1986-1990 рр. 1574,0 2602,0 16,5

1991 р. 1585,4 2310,9 14,6

1992 р. 1630,3 2126,6 13,0

1993 р. 1629,4 2075,0 12,7

1994 р. 1724,9 1568,8 9,1

1995 р. 2007,6 2859,9 14,2

В середньому 1991-1995 рр. 1715,5 2188,0 12,7

1996 р. 2025,5 2123,0 10,5

1997 р. 2001,5 2308,4 11,5

1998 р. 2430,9 2266,3 9,3

1999 р. 2788,1 2794,4 10,0

2000 р. 2834,0 3457,4 12,2

В середньому 1996-2000 рр. 2416,0 2590,0 10,7

2001 р. 2393,0 2246,0 9,4

2001 р. до 2000 р., відсотків 84,4 65,0 77,0

1996-2000 рр. до 1991-1995 рр., відсотків 140,8 140,1 84,3

1996-2000 рр. до 1986-1990 рр., відсотків 153,5 99,5 64,8

Примітка. Розраховано за даними Державного комітету статистики України

Основними постачальниками олійного насіння в Україні залишаються сільськогосподарські підприємства, що створені після реформування колгоспів, радгоспів, міжгосподарських підприємств. Вони вирощують приблизно 80-90 % всього валового збору соняшнику. Аналіз каналів реалізації насіння соняшнику (табл. 2) свідчить, що в останні роки господарства використовують для цього в основному позабіржові канали внутрішнього ринку. Найбільшу питому вагу протягом 1996-2001 рр. тут мали: бартерний обмін (40-60 %), продаж продукції господарствами через власні магазини, торгові точки (25-45 %), видача та продаж населенню в рахунок оплати праці і на громадське харчування (11-15 %). Частка реалізації насіння соняшнику заготівельним організаціям за період з 1991 по 2001 р. зменшилась з 94,3 % до 1,1 %. Основна причина такої ситуації – відмова держави від закупівлі насіння соняшнику за державними контрактами, неплатоспроможність олієжирових комбінатів. При цьому слід відзначити, що біржа поки що не виконує ролі індикатора ціни, адже в 2001 р. товаровиробники реалізували через біржі лише 0,02 % загального обсягу насіння соняшнику.

Ціни реалізації насіння соняшнику в значній мірі залежать від строків продажу. Основна частка насіння соняшнику реалізується товаровиробниками в період збирання урожаю, що обумовлено відсутністю обігових коштів та складів для зберігання насіння. В цей період рівень цін значно нижче, ніж в подальший період, коли на ринку йде перепродаж насіння соняшнику посередниками – крупними закупівельними підприємствами. Рис. 1 - це демонстрація класичної залежності рівня ціни від обсягу пропозиції товару на ринку.

Рівень цін коливається також і за рахунок реалізації насіння соняшнику по різних каналах (табл. 3). Так, в 1996 р. середня ціна при реалізації насіння соняшнику складала 260 грн. за тонну, при реалізації його населенню - 84 % від цієї суми або 217 грн. за тонну, при продажу на ринку - 104 % або 270 грн. за тонну. В 2001 р. при реалізації населенню вони були нижчими від середньої на 19%, а при продажу на ринках - на 1 % вище, ніж середня ціна. В 2001 р. середня ціна продажу насіння соняшнику по всіх каналах збуту зросла порівняно з 2000 р. на 50% і становила 783 грн. за 1 тонну.

Інтерес представляє аналіз цінової ситуації на регіональних ринках насіння соняшнику в розрізі АР Крим і областей України, що представлений в дисертації. Помічено, що існує певна зональна відмінність між цінами. Це залежить від наповнення ринку конкретним продуктом та рівня споживання населенням, яке в свою чергу має різну структуру за місцем проживання (міське, сільське), демографічних відмінностей, рівня середньодушового доходу тощо.

Значний вплив на ціни реалізації насіння соняшнику має його якість. З економічної точки зору проблема якості – складова частина загальної проблеми підвищення економічної ефективності виробництва. За період реформування економіки України робота щодо поліпшення якості насіння соняшнику втратила системний характер, державні структури контролю за якістю були порушені. Практика стимулювання якості насіння соняшнику в залежності від сорту, що існувала за часів СРСР, показала її недосконалість. В даний час в ГОСТі 22391-89 на насіння соняшнику відсутні вимоги на основний якісний показник сировини – олійність. Тому актуальними є пропозиції науковців Інституту аграрної економіки про врахування в закупівельній ціні рівня олійності і кислотного числа насіння соняшнику. Для об'єктивної оцінки цих показників якості олійної продукції необхідно розробити та впровадити експрес-методи по їх визначенню.

Виробництво насіння соняшнику для сільськогосподарських підприємств навіть в умовах несприятливої фінансово-економічної ситуації 90-х років зберігало відносну ефективність. Проте за роки, що передували введенню експортного мита, в Україні відбувся різкий спад ефективності вирощування соняшнику з 53 % в 1996 до 22 % в 1998 р. (табл. 4). В 1999 році завдяки економічних важелів регулювання ринку насіння соняшнику рентабельність виробництва соняшнику зросла і склала 54 %. В 2001 році за рахунок цінового фактору рентабельність виробництва насіння соняшнику в сільськогосподарських підприємствах збільшилася до 92,8 %. Прибуток від реалізації однієї тонни насіння в середньому за рік склав 377 грн., а на гектар зібраної площі прибуток становив 354 грн.

З метою визначення впливу різних факторів на рівень ефективності виробництва насіння соняшнику та для співставлення цих факторів у часі, нами здійснено групування всіх сільськогосподарських підприємств України по урожайності, по площі посіву і по рентабельності за 2000 рр. При середній ціні реалізації 1 т насіння соняшнику в Україні в 514 грн., 1862 господарства, що мали найнижчу урожайність до 8 ц з 1 га, а вони складають 27,5 % всіх господарств, виявилися збитковими. Межею збитковості для сільськогосподарських підприємств України в 2000 р. була урожайність 9,3 ц з 1 га. При збільшенні урожайності до 13,2-14,2 ц/га рівень рентабельності зростає до 65,1-84,6 %. А при урожайності 15,5-16,0 ц/га рентабельність сягає 220,4-339,1 %. Підводячи підсумки аналізу групувань можна сказати, що рентабельність вирощування соняшнику в Україні досить висока.

Таблиця 4

Ефективність виробництва насіння соняшнику в сільськогосподарських підприємствах в 1996-2001 рр.

1996 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р.

Повна собівартість 1 т, грн. 170 204 259 329 345 406

Середня ціна реалізації 1 т, грн. 261 243 316 507 524 783

Прибуток від реалізації 1 т, грн. 91 39 57 178 179 377

Прибуток на 1 га, грн. 95 45 53 178 218 354

Рівень рентабельності, % 53,8 19,4 21,8 54,0 52,2 92,8

Примітка. Розраховано за даними Державного комітету статистики України

За останнє десятиріччя виробництво насіння соняшнику в особистих селянських господарствах населення значно збільшилося. Якщо порівняти обсяг виробництва насіння соняшнику господарствами населення в 2001 році до рівня 1990 р., то він збільшився в 6,8 рази. З метою визначення трудових та матеріально-грошових витрат, оцінки результатів господарської діяльності населення по виробництву насіння соняшнику, нами, по методиці відділу ціноутворення та кон'юнктури ринку ІАЕ УААН, проведено обстеження ряду ОСГ за 2000 рік. Анкетуванням було охоплено 31 домогосподарства. Розраховані показники економічної ефективності свідчать, що виробництво насіння соняшнику в досліджених особистих селянських господарствах населення в 2000 році було рентабельним. Рівень рентабельності становить з урахуванням оплати праці – 30-80 % (тобто, десь на рівні сільськогосподарських підприємств громадського сектору), а без врахування оплати праці – 80-135 %. Але ця різниця в рентабельності пояснюється ще й тим, що особисті селянські та громадські господарства працюють зовсім в різних економічних умовах. Тому робити ставку на особисті селянські господарства населення, як основних виробників конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції немає підстав.

Сімнадцять існуючих в Україні підприємств з виробництва олії можуть переробляти весь обсяг власного насіння соняшнику, тобто 2,5 млн. т за рік, проте в умовах відсутності обігових коштів і доступу до кредитних ресурсів переробні підприємства працювали в основному за давальницькою схемою. В результаті, виробничі потужності вітчизняних олієжиркомбинатів простоювали, про що свідчать дані табл. 5.

Роботу ж більшості кустарних олійниць можна вважати тимчасовим явищем, зумовленим нестабільністю економіки АПК. Вихід олії при переробці пресовим методом на дрібних підприємствах складає 30-35 %, тоді як шляхом екстракції на олієжиркомбінатах отримують 43-45 %. Тому, в майбутньому ці олійниці виконуватимуть лише функції підсобних виробництв для забезпечення внутрішніх потреб господарств та їх працівників.

В третьому розділі – “Перспективи розвитку ринку насіння соняшнику та удосконалення його економічного механізму” – обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення економічного механізму формування і функціонування ринку насіння соняшнику, зроблений оперативний прогноз розвитку олієжирової галузі.

Для формування дієвого економічного механізму регулювання цін на олійному ринку країни доцільним було б запровадження заставних цін на насіння соняшнику, як форми захисту товаровиробників від несприятливої ринкової кон'юнктури. Заставна ціна повинна виконувати одну з двох функцій: кредиту або мінімальної гарантованої ціни. Функцію кредиту вона виконує за умови, коли товаровиробник здав у заставу насіння соняшнику за заставною ціною, а потім, при підвищенні на ринку ціни вище заставної, він повертає заставоутримувачу заставну ціну, сплачує витрати по зберіганню свого товару та банківський процент за наданий йому кредит. Проте функція кредиту у вигляді заставної ціни при необхідності може трансформуватися в мінімальну граничну ціну, тоді, коли ціна на ринку не задовольняє товаровиробника, і він передає право власності на насіння соняшнику на рівні заставної, тобто мінімальної для нього ціни. При цьому товаровиробник не сплачує витрати по зберіганню насіння соняшнику та банківський процент за період його зберігання під заставою.

Заставні ціни повинні забезпечувати відшкодування прогнозованої нормативної собівартості насіння соняшнику, мінімальний прибуток, необхідний для простого відтворення виробництва та враховувати прогнозовану кон'юнктуру ринку на плановий період. Механізм державного регулювання ціноутворення на насіння соняшнику повинен також включати формування інтервенційних фондів насіння соняшнику з послідуючим використанням для інтервенційних втручань (продажу) у випадку недостатньої пропозиції та зростання цін і поновлення таких фондів шляхом закупок продукції у випадку перевищення пропозиції над попитом і різкого зниження цін.

На сьогодні в олієжировому підкомплексі залишається актуальним і має надзвичайне державне значення запобігання проти перетворення нашої країни в сировинний придаток економічно розвинутих країн з потужною харчовою індустрією. Взагалі, при умові неповного використання виробничих потужностей вітчизняних переробних підприємств, для країни - виробника сировини експорт є невигідним. Це пов'язано і з проблемою зайнятості населення, і з втратами державного бюджету від недобору податків, і з скороченням обігу продукції на внутрішньому ринку. До введення експортного мита при виробництві 2,1-2,3 млн. т насіння соняшнику, експорт українського насіння складав біля 1,0 млн. т. А вітчизняні олійно-жирові підприємства не мали можливості закупити необхідну кількість олійної сировини. Одночасно дефіцит олійно-жирової продукції поповнювався за рахунок імпорту. Введення в вересні 1999 р. 23 %-них митних ставок на експорт насіння соняшнику дозволило переробним підприємствам України активно вступити в конкуренцію з експортерами сировини. За період вересень 1999 – липень 2000 р. виробництво соняшникової олії підприємствами харчової промисловості всіх форм власності збільшилось порівняно із аналогічним періодом попереднього сезону на 63 % або на 282,4 тис. т. Зросло також виробництво маргаринової продукції. За цей період експорт насіння соняшнику зменшився в 2,2 рази і склав 420,4 тис. т. Одночасно експорт соняшникової олії збільшився на 72 % (на 152,5 тис. т). Таким чином, внаслідок дії мита відбулася певна переорієнтація трейдерів з експорту насіння соняшнику на експорт олії. І нарешті головне, внаслідок дії експортного мита відбулося зниження роздрібних цін на соняшникову олію, і відповідно збільшилося її споживання населенням України. Для країни із значною часткою населення з низькими доходами цей факт є надзвичайно важливим.

З 11 липня 2001 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України", згідно з яким ставки вивізного (експортного) мита на насіння соняшнику встановлені в розмірі 17 % до митної вартості товару. Водночас забороняється вивезення з митної території України насіння соняшнику, яке використовується в операціях з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах. На нашу думку, вивізне мито на насіння соняшнику вивело із кризи і сприяє стабілізації стану всього олійно-жирового комплексу України, і тому не повинно бути відмінене. Подальший розвиток зовнішньої торгівлі насінням соняшнику залежатиме переважно від формування внутрішнього продовольчого ринку. Наповнення його товарами власного виробництва буде створювати базу для розширення експорту. Товаровиробники на українському ринку олійної продукції мають бути захищені на тому ж рівні, як їх партнери в зарубіжних країнах. Отже, Україна, насамперед, має забезпечити захист власного ринку від зовнішньої експансії, а також вести активний пошук споживачів (покупців) своєї продукції, відповідно до кон'юнктури ринку і на ринку довгострокового партнерства. Згідно проведеного дослідження, експортний потенціал України відносно соняшникової олії становить 400-450 тис. т, в тому числі можливий вивіз і на ринки західних країн. При цьому, вивіз сировини (насіння соняшнику), за винятком сортів і гібридів насіннєвого матеріалу, економічно недоцільний.

Актуальними є заходи держави щодо розвитку інституту посередництва між товаровиробником і біржею, а саме: сприяння по формуванню на всіх рівнях заготівельно-збутових кооперативів, торгових домів, інших елементів інфраструктури ринку, які в змозі взяти на себе функції по формуванню оптових партій та представленню інтересів реформованого товаровиробника в сфері крупнооптової торгівлі.

За останні десятиріччя в Україні вже напрацьовано певний досвід діяльності інтегрованих господарських структур, створення яких спрямовувалось на активізацію підприємництва і розвивалося при поєднанні інтересів спільної діяльності сільськогосподарських формувань, переробних підприємств та обслуговуючих галузей АПК. Варіанти взаємовідносин учасників треба розробляти для конкретних структур, виходячи з конкретної ситуації.

Наприклад, в Донецькій області АТЗТ “Світанок”, що вирощує соняшник на площі 300 га з урожайністю 19-21 ц з 1 га, та компанія “Альфа Лтд”, яка займається реалізацією обладнання для переробки насіння, уклали договір про спільну діяльність (виробництво олії) із створенням компанії – юридичної особи. Частки учасників у статутному фонді рівні, у тому числі внесок першого – будівлі, склади, транспортні засоби та сировина, другого – італійське обладнання для виробництва рафінованої, нерафінованої і дезодорованої олії. Високоякісна продукція фасується в пластикові пляшки та металеві цистерни.

Економічним механізмом забезпечення інтеграційних процесів в Україні могло б стати запровадження принципу пропорційності прибутку авансованому його учасниками у спільне виробництво капіталу з метою створення рівних умов для підприємницької діяльності.

Важливою ланкою подальшого розвитку сільськогосподарського сектора економіки в нових умовах є надання дорадчих послуг сільськогосподарським виробникам шляхом консультування, інформаційного забезпечення, навчання та підвищення кваліфікації з метою спонукання товаровиробників до прийняття виважених управлінських рішень.

ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень та узагальнення їх результатів зроблено ряд висновків:

1. В Україні соняшник - головна олійна культура, що дає близько 95 % загального виробництва рослинної олії. Протягом останніх років насіння соняшнику користується підвищеним попитом, тому на внутрішньому ринку зросла і його пропозиція. Але виробництво цієї продукції збільшилося, в основному, за рахунок розширення посівних площ, які в середньому за 1996-2000 рр. збільшилися в порівнянні з 1991-1995 рр. на 40,8 %, а в порівнянні з 1986-1990 рр. – на 53,5 %. Таке збільшення посівних площ під соняшником не відповідає правилам раціональних сівозмін і негативно позначається на природній родючості ґрунтів України. Протягом 1991-2001 рр. урожайність соняшнику поступово падала, і в 2001 р. вона склала 9,4 ц з 1 га, що відповідає рівню, який був в Україні ще на початку минулого століття.

2. Низька купівельна спроможність населення, яка має місце в Україні в перехідний період до ринкових відносин, є однією з головних причин зменшення місткості внутрішнього ринку соняшникової олії. За останнє десятиріччя в Україні середньодушове споживання населенням рослинної олії зменшилося з 11,6 кг у 1990 р. до 9,4 кг у 2001 р.

3. Аналіз реалізації насіння соняшнику по каналах збуту в 1996-2001 рр. свідчить, що господарства використовують для цього, в основному, позабіржові канали ринку. Найбільшу питому вагу тут мають: бартерний обмін (40-60 %), продаж продукції господарствами через власні магазини, торгові точки (25-45 %), видача та продаж населенню в рахунок оплати праці і на громадське харчування (11-15 %). Бартеризація є суто вимушеним і тимчасовим явищем і має поступитися нормальним товарно-грошовим стосункам постачальників і споживачів олійної продукції на взаємовигідних економічних умовах. Біржа поки що не виконує ролі індикатора ціни, адже в 2001 р. товаровиробники реалізували через біржі лише 0,02 % загального обсягу насіння соняшнику.

4. Ціни реалізації насіння соняшнику значно залежать від строків продажу та каналів збуту. В 2000-2001 рр. в період основного продажу олійної продукції (вересень – грудень 2000 р.) ціна на насіння соняшнику становила 493-544 грн. за 1 тонну, що значно нижче, ніж в подальший період (січень-серпень 2001 р.), коли на ринку йде перепродаж насіння соняшнику посередниками, і ціна зростає до 606-994 грн. за 1 т. Рівень цін коливається також за рахунок реалізації насіння соняшнику по різних каналах. В 2001 році найвищою вона була при реалізації насіння соняшнику споживкооперації (1192 грн. або 152 % до середньої ціни), а найнижчою - при продажу його населенню в рахунок оплати праці (635 грн. або 81 % до середньої ціни).

5. Для формування дієвого економічного механізму регулювання цін на олійному ринку країни доцільним було б: запровадження заставних цін на насіння соняшнику, які б виконували функцію кредиту або мінімальної гарантованої ціни; формування інтервенційних фондів насіння соняшнику.

6. Зовнішня торгівля насінням соняшнику останніми роками відзначалась пожвавленням. Аналіз роботи в таких умовах дозволив виявити певні негативні явища. Експорт соняшникового насіння в такій кількості, як це робилося в 1998-1999 роках, невигідний для безпосереднього товаровиробника та держави. Україна має достатньо виробничих потужностей для переробки на олію всієї кількості вирощеного соняшникового насіння. Введення митних ставок на експорт насіння соняшнику дозволило переробним підприємствам України активно вступити в конкуренцію з експортерами сировини. Збільшилось виробництво соняшникової олії, зросло також виробництво маргаринової продукції і майонезу. Внаслідок дії мита також відбулася певна переорієнтація трейдерів з експорту насіння соняшнику на експорт олії та шроту. А з точки зору держави, це принесло вагому користь бюджету і населенню країни. На нашу думку, вивізне мито на насіння соняшнику вивело із кризи і сприяє стабілізації стану всього олійно-жирового комплексу України, і тому не повинно бути відмінене.

7. Складовою частиною загальної проблеми підвищення економічної ефективності виробництва насіння соняшнику є проблема якості. Доцільним було б врахування рівня олійності та кислотного числа насіння соняшнику в закупівельній ціні. Для об'єктивної оцінки цих показників необхідно розробити та впровадити експрес-методи їх визначення.

8. Результатами дослідження доведено, що виробництво насіння соняшнику повинно залишатися справою сільськогосподарських підприємств, які мають набагато більші розміри землекористування, краще забезпечені засобами механізації, і відповідно мають кращі умови для застосування раціональної сівозміни, придбання високоякісного насіння, інтенсивних технологій вирощування і збирання. Робити ставку на особисті селянські господарства населення як основних виробників конкурентоспроможної олійної продукції немає підстав.

9. Створення інтегрованих виробничих структур за участю сільськогосподарських товаровиробників, переробних підприємств і торгівельних організацій може забезпечити підвищення продуктивності виробництва, більш повного використання можливостей спеціалізації і кооперування. Економічним механізмом забезпечення інтеграційних процесів в Україні могло б стати запровадження принципу пропорційності прибутку авансованому його учасниками у спільне виробництво капіталу.

10. Пріоритетними напрямами подальшого реформування ринку олійної продукції є: розвиток сільськогосподарської кооперації, реалізація цінової політики шляхом поєднання вільного ціноутворення з елементами державного регулювання; розширення зовнішніх ринків збуту через підвищення конкурентоспроможності  насіння соняшнику та вітчизняних продуктів його переробки та оперативне формування відповідної митної політики в залежності від кон'юнктури світового ринку.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бронін О.В. До питання економічної ефективності виробництва насіння соняшнику в умовах становлення ринкової економіки України. // Вісник аграрної науки. - 1999. – № 11. – С. 78-79.

2. Бронін О.В. Удосконалення економічних відносин виробників насіння соняшнику із переробними підприємствами. // Вісник аграрної науки. – 2000. - № 2. – С. 69-70.

3. Бронін О.В. Вплив експортного мита на стан олійножирової галузі України. // Вісник аграрної науки. – 2001. - №1. – С. 77-79.

4. Бронін О.В. Досвід роботи особистого підсобного господарства в Знам'янському районі Кіровоградської області. // Вісник ХДАУ. Серія “Економіка АПК і природокористування”. – 2001. - №6. – С. 125-128.

5. Бронін О.В. Виробництво насіння соняшнику в особистих підсобних господарствах населення України. // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у двох томах. Т.1 / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. – К.: ІАЕ, 2001. – С. 785-786.

6. Бронін О.В. Перспективи розвитку ринку соняшнику в Україні в 2001/2002 маркетинговому році. // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. У чотирьох частинах. / За ред. П.Т. Саблука. / Ч.4 Ціноутворення, інфраструктура аграрного ринку та виробничий потенціал в АПК. – К.: ІАЕ, 2001. – С. 96-99.

АНОТАЦІЯ

Бронін О.В. Економічний механізм формування і функціонування ринку насіння соняшнику в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – Економіка сільського господарства і АПК. – Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2002.

В дисертації викладені результати дослідження теоретичних, методологічних і практичних аспектів економічного механізму формування і функціонування ринку насіння соняшнику в Україні в період переходу до ринку. Узагальнено науково-теоретичні основи та обґрунтовано методичну схему комплексного аналізу ефективності виробництва насіння соняшнику і функціонування ринку цього продукту. Вивчено досвід формування і функціонування ринків олійних культур в країнах з розвинутою ринковою економікою та економічні механізми державного регулювання цін; досліджені особливості формування ринку насіння соняшнику в Україні; визначено специфіку цінового механізму в олієжировому підкомплексі та елементи інфраструктури ринку олійної продукції в Україні в умовах реформування; проведено аналіз економічної ефективності виробництва насіння соняшнику в господарствах усіх форм господарювання; розроблені заходи удосконалення економічного механізму функціонування ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки; досліджено вплив експортного мита на стан олійно-жирової галузі України і надано пропозиції щодо захисту споживчого ринку України та інтересів вітчизняного виробника олійної продукції; визначені перспективи України в розвитку експорту.

Ключові слова: ринкова економіка, ринок, ринок продовольства, ринок насіння соняшнику, економічний механізм, попит, пропозиція, ціна, ефективність, інфраструктура, протекціонізм.

АННОТАЦИЯ

Бронин О.В. Экономический механизм формирования и функционирования рынка семян подсолнечника в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – Экономика сельского хозяйства и АПК. – Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2002.

В диссертации изложены результаты исследования теоретических, методологических и практических аспектов экономического механизма формирования и функционирования рынка семян подсолнечника в Украине в период перехода к рыночным отношениям.

На основании изучения научных разработок отечественных ученых-экономистов и опыта стран с развитой рыночной экономикой обобщены научно-теоретические основы и обоснована методическая схема комплексного анализа эффективности производства семян подсолнечника и функционирования рынка этого продукта. Исследованы особенности формирования рынка семян подсолнечника в Украине; определена специфика ценового механизма в масложировой отрасли и элементы инфраструктуры рынка масличной продукции в Украине в условиях реформирования; проведен анализ экономической эффективности производства семян подсолнечника в хозяйствах всех форм собственности; выявлены резервы и разработаны мероприятия по усовершенствованию экономического механизма функционирования рынка семян подсолнечника и продуктов его переработки; исследовано влияние экспортной таможенной пошлины на состояние масложировой отрасли Украины и сделаны предложения по защите потребительского