КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЧЕРЕДНІЧЕНКО ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА

УДК: 32: [351.753 : 339.564] (477) "1991/2000"

ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ЕКСПОРТУ ОЗБРОЄНЬ

В 90-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних

систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Київ-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор історичних наук

КОППЕЛЬ Олена Арнольдівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Інститут міжнародних відносин,

кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики,

професор

Офіційні опоненти: доктор політичних наук

ХРАМОВ Василь Олегович,

Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України,

завідувач кафедри державного управління та права

кандидат військових наук

Маначинський Олександр Якович,

Український центр євроатлантичного співробітництва,

директор програми військово-стратегічних досліджень

Провідна установа: Національний інститут

стратегічних досліджень при

Адміністрації Президента України

Захист відбудеться 30 вересня 2002 року о 14.00 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий 29 серпня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.С. Каменецький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Міжнародні передачі товарів військового призначення являють собою глибоко укорінене явище, характерне для розвитку сучасних міжнародних відносин. Це обумовлено суверенним правом держав одержувати в цілях оборони озброєння та військову техніку (ОВТ), які надходять, зокрема, із зовнішніх джерел. Незважаючи на доволі обмежену частку обсягів торгівлі зброєю в загальносвітовому товарообігу, саме військово-технічне співробітництво (ВТС) держав визначає рівень взаємної довіри, значною мірою впливає на формування та подальший характер відносин між ними, тому його дослідження набуває додаткової наукової та практичної актуальності.

З проголошенням незалежності перед Україною постали нові зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні проблеми, в тому числі необхідність здійснення такого специфічного виду діяльності, як експорт озброєнь, що значною мірою визначає роль держави в сучасній системі міжнародних відносин. Задля розв’язання комплексу загальнодержавних проблем Україна претендує на стале місце серед провідних світових експортерів озброєнь і водночас бере активну участь у підтриманні регіональної та глобальної безпеки. Таким чином, необхідність забезпечення балансу політичних, економічних та інших національних інтересів, пов’язаних із експортом ОВТ, визначає доцільність наукового вивчення даної проблеми.

Системний аналіз політики України в галузі експорту озброєнь в 90-ті роки ХХ століття має суттєве значення для вироблення виваженої стратегії на перспективу, оптимізації структури органів виконавчої влади, задіяних в її реалізації, законодавчого закріплення концептуальних основ та принципів регулювання експортом ОВТ. Доцільність проведення дослідження обумовлена також тим, що десятирічний досвід міжнародної діяльності України на світовому ринку озброєнь засвідчує певну непослідовність, в окремих випадках на межі порушень державою її міжнародних зобов’язань, у прийнятті та реалізації зовнішньополітичних рішень. Разом з тим, недооцінка причинно-наслідкових зв’язків взаємодії національної системи експорту озброєнь із зовнішнім середовищем, а також недосконалість державно-управлінської діяльності у даній галузі можуть призвести до негативних наслідків для України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційної роботи є складовою частиною комплексної програми науково-дослідних робіт Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови Української Держави" (номер державної реєстрації 97128) та наукової теми кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Зовнішньополітична стратегія України в контексті розбудови нової європейської архітектури" (номер державної реєстрації 97129).

Наукове завдання, яке вирішує автор, полягає в аналізі впливу внутрішніх та зовнішніх чинників на процес формування політики України в сфері міжнародних передач товарів військового та спеціального призначення, виробленні механізмів підвищення її ефективності.

Метою роботи є визначення, на підставі комплексного аналізу, концептуальних основ формування та стратегічних напрямків реалізації державної політики України щодо збройового експорту в умовах забезпечення національних інтересів, регіональної та глобальної безпеки.

Визначена мета передбачає вирішення таких завдань дослідження:

- встановити можливість розширення категорійно-понятійного наукового апарата проблеми, що досліджується;

- зробити оцінку збройового експортного потенціалу України та ефективності його реалізації;

- провести аналіз дієздатності системи державного управління та контролю за експортом військово-технічної продукції та її відповідності міжнародним зобов'язанням України;

- визначити та охарактеризувати основні періоди державної політики щодо збройового експорту у 90-ті роки ХХ століття, дослідити зовнішні та внутрішні фактори впливу на її формування та реалізацію (політичний та економічний аспекти);

- обґрунтувати основні концептуально-стратегічні засади та напрямки розвитку політики України в галузі експорту озброєнь.

Об`єктом дослідження виступають міжнародні передачі товарів військового та спеціального призначення.

Предмет дослідження – державна політика України в галузі експорту озброєнь в період, що розглядається.

Методи дослідження. Виходячи із специфіки об'єкта дослідження, автор обирає як основні методи аналізу - системний, проблемно-історичний, нормативний, емпіричний.

Застосування принципів системної теорії створює основу для визначення елементів системи національного експорту ОВТ та системи міжнародного ринку військової продукції, з’ясування їх функціональних зв’язків, висвітлення внутрішнього та зовнішнього середовища, у якому відбувається державна політика щодо міжнародних передач продукції військового та спеціального призначення.

Використання проблемно-історичного підходу дозволяє визначити та охарактеризувати основні періоди розвитку політики України в галузі міжнародних передач товарів військового та спеціального призначення, які формувались під впливом комплексу політичних, економічних та військових факторів.

Доцільність застосування нормативного методу дослідження обумовлена тим, що збройовий експорт являє собою регульовану соціальну систему, діяльність елементів якої (державна політика) регламентується на національному та міжнародному рівнях.

Політика держави в галузі міжнародних передач озброєння та військової техніки може бути предметом як теоретичного, так і емпіричного аналізу, що спирається на реально існуючу в практиці міжнародних відносин взаємодію у цій галузі через політичну, економічну та військову обумовленість. Застосування емпіричного методу виступає певною запорукою наукової об'єктивності та достовірності результатів дисертаційного дослідження.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 90-ті роки ХХ століття, коли Україна, ставши повноцінним самостійним суб`єктом міжнародних відносин, використовує наявні політичні та економічні передумови здійснення збройового експорту для забезпечення національних інтересів. Верхня межа досліджуваного періоду – 2000 рік, в якому, за усталеною міжнародною практикою, спеціалізованими національними та міжнародними експертно-аналітичними структурами підбиваються підсумки результатів діяльності держав на світовому ринку озброєнь за попередній рік та десятиліття в цілому.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що автором:

- доведено системну сутність національного експорту товарів військового призначення і світового ринку озброєнь та військової техніки із притаманними ним, як соціальним системам, характеристиками;

- зроблено акцент на вивченні причинно-наслідкових зв’язків політичного аспекту системи експорту озброєнь, обґрунтовано, що торгівля ОВТ невід'ємно пов’язана з політикою міждержавних відносин і є одним з дієвих інструментів її реалізації;

- визначено, що міжнародні передачі товарів військового призначення мають двозначний вплив на стан національної, регіональної та міжнародної безпеки: як стабілізуючий, так і дестабілізуючий, через що наведена сфера потребує окремого цілеспрямованого регулювання (політики) з боку країн-учасниць;

- встановлено взаємозв’язок ефективності політики України в галузі міжнародних передач ОВТ з наявними експортними можливостями, рівнем та формою державного управління щодо їх використання, яке, у свою чергу, обумовлюється міжнародними зобов’язаннями країни у цій сфері;

- розроблено авторську концепцію періодизації національної політики щодо міжнародних передач продукції військового та спеціального призначення на підставі комплексного аналізу внутрішніх та зовнішніх чинників формування кожного з етапів;

- викладено концептуальні основи формування та реалізації політики України в галузі експорту озброєнь. Для її забезпечення сформульовано рекомендації організаційно-управлінського характеру щодо: оптимізації системи контролю за експортом ОВТ, посилення державного протекціонізму та підвищення економічної ефективності національного збройового експорту, вдосконалення порядку державного регулювання міжнародних передач товарів військового призначення, зокрема, шляхом прийняття Верховною Радою України "Концепції військово-технічного співробітництва України з іноземними державами", законів "Про військово-технічне співробітництво України з іноземними державами" та "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення".

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження визначається його актуальністю, новизною та сукупністю положень, що виносяться на захист. Матеріали, основні положення та наукові висновки дослідження можуть бути використані органами законодавчої та виконавчої влади, до компетенції яких входять питання військово-технічного співробітництва України з іноземними державами, національними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, спеціально уповноваженими на проведення експортно-імпортних операцій з товарами військового та спеціального призначення, а також спеціалізованими науково-дослідними установами. Зокрема, для:

- теоретичної та практичної оцінки впливу українського збройового експорту на рівень військово-політичної стабільності у регіонах, до яких він здійснюється, а також на процес трансформації системи міжнародних відносин в цілому;

- перспективної розробки та реалізації державної політики щодо експорту озброєнь та військової техніки;

- формування стратегії нарощування експортного потенціалу країни у військово-технічній сфері, його просування на регіональних ринках;

- прогнозування політики держав - провідних світових експортерів/імпортерів зброї, визначення зовнішньополітичного курсу України щодо них;

- забезпечення національних інтересів в рамках участі держави в міжнародній системі експортного контролю;

- удосконалення чинної правової бази.

Практичні рекомендації дисертанта щодо законодавчого оформлення військово-технічного співробітництва з іноземними державами; перспективних для України товарних та регіональних сегментів світового ринку озброєння; використання особливостей міждержавних відносин в окремих регіонах в національних інтересах України; прогнозування можливих військово-політичних наслідків експортних операцій для регіональної та глобальної стабільності; створення механізму запобігання безпідставним звинуваченням України в порушенні вимог міжнародного експортного контролю; усунення внутрішньої конкуренції між національними експортерами ОВТ; нарощування експортного потенціалу національного військово-промислового комплексу - реалізуються Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", про що є відповідний відзив.

Крім того, матеріали роботи можуть бути використані при розробці нормативних та спеціальних курсів у вузах з проблем міжнародних відносин, національної та міжнародної безпеки, проблем конверсії.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Наукові результати дисертаційного дослідження оприлюднені у виступах на наукових конференціях в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 13 квітня 2000 року та 18 жовтня 2001 року. Тези виступів опубліковані.

Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження опубліковані в шести одноосібних наукових статтях загальним обсягом 2,6 авторських аркуші.

Структура дисертації обумовлена змістом наукової проблеми, метою та основними завданнями роботи. Вона складається з вступу, трьох розділів та дев'яти підрозділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 192 сторінки, в тому числі 17 сторінок - перелік 208 найменувань джерел українською, російською та англійською мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкриваються сутність і стан розробки наукової проблеми, обґрунтовуються її актуальність та необхідність проведення дослідження, викладено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, формулюються її мета і завдання, визначаються об'єкт і предмет дослідження, методи його проведення та хронологічні рамки, ступінь наукової новизни, відображено практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі "Концептуально-методологічна та джерельно-документальна база дослідження" викладено загальну методику і основні методи дослідження, за допомогою яких отримано відповідні результати, проведено аналіз нормативно-правового середовища предмета дослідження, розширено наявний категорійно-понятійний науковий апарат проблеми, охарактеризовано коло використаних при роботі над темою джерел.

Комплексне застосування системної методики дозволило автору встановити системну сутність національного експорту товарів військового призначення, ввести поняття "національна система експорту озброєнь", визначити її основну мету - забезпечення національних інтересів через управління суспільними відносинами щодо реалізації продукції на світовому ринку озброєнь та військової техніки.

Така система функціонує у зовнішньому середовищі (міжнародні відносини та міжнародний контроль), в якому діють інші системи (країна-посередник, країна-покупець/ кінцевий споживач), утворюючи разом систему вищого рівня (міжнародної торгівлі зброєю), у якій країна-експортер виконує функцію її елемента.

Виконання завдань, покладених на національний експорт озброєнь як на систему, забезпечується шляхом її регулювання, зміст і форми якого закладаються у відповідну державну політику, що має співвідноситись з пріоритетними напрямками розвитку держави. Становлення сучасної політики України в галузі міжнародних передач товарів військового призначення відбувається на початку 90-х рр. ХХ століття на фоні визначення пріоритетних національних інтересів та механізмів їх забезпечення. До числа факторів нормативно-правового характеру, які безпосередньо впливають на її розвиток, віднесено такі, що: а) обумовлюють правосуб’єктність держави для її приєднання до світового співтовариства та повноцінної участі в міжнародних відносинах, а також створюють необхідний правовий механізм; б) вимагають певного узгодження та схвалення зовнішнім середовищем окремих цілей державної політики у галузі експорту озброєнь та шляхів їх досягнення.

Документальну базу дисертаційного дослідження складає широке коло джерел. При його підготовці проаналізовано чинну законодавчу та нормативно-правову базу України із зазначеної проблеми, опрацьовано відповідні постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, укази Президента України. Важливим джерелом при дослідженні системи контролю за експортом товарів військового призначення є міжнародно-правові акти, якими регулюються поставки озброєнь. Серед них рішення та рекомендації міжнародних організацій - ООН, ОБСЄ та ЄС. Окремо слід виділити доповіді Генерального Секретаря ООН та тематичні дослідження, підготовлені на його запит групами експертів; Договір про звичайні збройні сили в Європі; документи спеціалізованих міжнародних режимів експортного контролю: Вассенаарської домовленості, Режиму контролю за ракетними технологіями, Групи ядерних постачальників, членом яких є Україна, та Австралійської групи, принципів діяльності якої дотримується наша країна.

Для аналізу національного експорту озброєнь та світового ринку ОВТ як систем з притаманними їм властивостями та характеристиками в роботі використано дослідження таких вчених, як І. Блауберг, Е. Юдін, В. Губанов, В. Захаров, А. Коваленко, В. Карташев, присвячені розробці теорії систем. З точки зору особливостей функціонування й розвитку соціальних систем у контексті розв'язання дисертаційних завдань, особливий інтерес становлять роботи українських вчених П. Орловського, Е. Кубка, В. Скуратівського та М. Шевченка.

Застосування системного підходу при вивченні міжнародних відносин здійснено на основі робіт українських вчених О. Коппель, О. Пархомчук, О. Бодрука, В. Мадісона, В. Шахова, С. Шергіна, а також російських - П. Циганкова і Е. Позднякова.

Проведений аналіз свідчить, що в Україні відсутні дослідження, де збройовий експорт розглядався б в площині політичних наук як системна категорія. При доведенні системного характеру збройового експорту автором проаналізовано низку наукових праць українських дослідників, присвячених його окремими вимірам. Серед них слід відзначити роботу авторського колективу Національного інституту стратегічних досліджень "Україна і світовий ринок озброєнь", в якій зроблена спроба системного дослідження збройового експорту як впливового геополітичного чинника; монографії В. Бегми та С. Проскуркіна, в яких висвітлено шляхи підвищення економічної ефективності експортного потенціалу військово-промислового комплексу України.

При підготовці дисертаційного дослідження широко використано тематичні статті українських науковців - В. Храмова, О. Маначинського, Г. Перепелиці, С. Галаки, Р. Боднарчука, А. Лук'янова, В. Шеховцова, В. Бадрака, С. Згурця, А. Шевцова, в яких аналізуються окремі аспекти політики України в галузі експорту озброєнь, експортні можливості національного ВПК, конкретні експортно-імпортні угоди, викладаються перспективи просування української продукції на регіональних ринках.

Як явище із системною природою торгівля зброєю досліджується в роботах західних авторів Т. Ольсона, К. Краузе, С. Лодгарда, І. Антоні. Окремим питанням в дисертаційному дослідженні розглянуто проблему створення національної системи експортного контролю, аналіз ефективності якої зроблено у працях західних фахівців В. Заборського, Г. Бертша та Р. Гріллот.

Цікавими для автора є підходи російських дослідників Ю. Олексієва, С. Барабанова, Г. Горностаєва та С. Кандаурова, які наголошують на необхідності відновлення позицій Росії на традиційних ринках колишнього СРСР, використання економічних та політичних переваг експорту озброєнь задля забезпечення національних інтересів держави. Ґрунтовне аналітичне дослідження світової торгівлі зброєю та її перспектив представлено російським авторським колективом в роботі "Россия на мировом рынке оружия". Важливими для автора були дослідження російських дослідників Р. Подколзіна, присвячені окремим міжнародним режимам та домовленостям з експортного контролю, та В. Кудашкіна, яким комплексно вивчено правові аспекти реалізації військово-експортної політики Російської Федерації.

Здобувач критично використовував дослідження радянських вчених, зокрема А. Уткіна, В. Хвостова, В. Савцова та А. Козирева, якими проблема міжнародних передач товарів військового призначення аналізувалась з точки зору біполярного протистояння.

З метою запобігання двозначності при наведенні вартісних показників в кандидатській дисертації зроблено посилання переважно на дані інформаційно-аналітичного видання "Щорічник СІПРІ: озброєння, роззброєння та міжнародна безпека" Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру.

Недостатність сучасної розробки даної проблеми полягає в тому, що до уваги не береться системний характер такого багатовимірного явища, яким є експорт озброєнь та військової техніки. Значущість результатів її наукового опрацювання автором пов’язана із визначенням основних критеріїв та підходів до формування управлінського змісту державної політики у сфері, що розглядається.

У другому розділі "Формування та реалізація експортної політики України на світовому ринку озброєнь" досліджується становлення та функціонування системи просування національного військово-технічного потенціалу на світовому ринку ОВТ з урахуванням його особливостей та міжнародних зобов'язань України.

З припиненням військово-політичного блокового протистояння СРСР-США та їх союзників відбувається переоцінка підходів до збройового експорту, характерною ознакою якого стає не зовнішньополітична, а комерційна конкуренція. Сучасне середовище світового збройового ринку характеризується також певними змінами географії імпорту товарів військового призначення; підвищеним інтересом з боку країн, що розвиваються, до імпорту технологій виробництва бойової техніки; зростанням обсягів послуг щодо модернізації поставлених зразків ОВТ; посиленням міжнародного контролю за збройовими поставками.

Враховуючи те, що торгівля зброєю завжди була і залишається важливим інструментом зовнішньої політики, а також джерелом надходження валютних коштів, з набуттям суверенності Україна як держава із значним потенціалом у цій сфері приступила до формування та реалізації власної політики щодо міжнародного військово-технічного співробітництва. Її першочерговими складовими, дослідженими за допомогою нормативного методу, стали: створення відповідного нормативно-правового поля для забезпечення державного регулювання цього виду зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності; заснування спеціалізованих державних посередницьких структур; організація багатоступеневої системи експортного контролю за передачами товарів військового та спеціального призначення; приєднання країни до міжнародних режимів експортного контролю.

Попри той факт, що відсутність фінансування, розрив коопераційних зв’язків та невдала конверсійна політика унеможливили реалізацію у першій половині 90-х рр. ХХ століття експортних потужностей військово-промислового комплексу України, впровадження державного управління міжнародними передачами товарів військового призначення сприяло надходженню стабільного прибутку від експорту надлишкових ОВТ та надання іноземним замовникам сервісно-ремонтних послуг, упередило широкомасштабну криміналізацію цієї сфери зовнішньоекономічної діяльності, забезпечило повноправну участь України в міжнародному військово-технічному співробітництві.

Як результат, зміцнюються позиції України на більшості сегментів світового ринку, хоча присутність держави на кожному з них відрізняється за обсягами та номенклатурою. Помітних успіхів досягнуто у Південно-Східній Азії, Африці та на Близькому Сході, розширюється присутність України на ринку Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Зовнішня стратегія України в цих регіонах характеризується відмовою від висування будь-яких політичних умов потенційним імпортерам української зброї та військової техніки. Водночас, попри налагоджене співробітництво, частка українського експорту до країн Західної Європи залишається незначною. Спостерігається тенденція втрати Україною збройового ринку Центральної та Східної Європи, що пов'язано з орієнтацією держав регіону на європейську інтеграцію, відсутністю політичної підтримки експортерів та відставанням України від розвинених країн Заходу на багатьох напрямах розвитку новітніх систем ОВТ.

До недоліків організації та управління збройовим експортом автором віднесено брак державної підтримки національного військово-промислового комплексу; належність всіх відповідальних за сферу ОВТ органів до виконавчої гілки влади; відсутність законодавчої бази військово-технічного співробітництва з іноземними державами та належного парламентського контролю за продажем озброєнь.

В цілому, використовуючи успадкований експортний потенціал, Україні вдалось вийти на новий для неї світовий ринок продукції військового призначення, створити ключові елементи державної системи організації та контролю міжнародних передач ОВТ, опанувати механізми просування військової продукції на регіональних ринках озброєнь.

В третьому розділі "Аналіз ефективності політики України в галузі збройового експорту" на підставі оцінки реалізації експортного потенціалу національного ВПК з урахуванням впливу зовнішніх факторів визначено концептуальні засади та стратегічні завдання політики України щодо експорту озброєнь.

Поетапне впровадження комплексного державного контролю за участю України в міжнародних передачах продукції військового призначення сприяло зростанню обсягів українського експорту озброєнь та збереженню його сталих показників, переходу від реалізації надлишкових озброєнь та військової техніки радянського виробництва до отримання основних прибутків від експорту продукції національного ВПК, розширенню присутності України на світовому ринку озброєнь. Водночас з цим експортні можливості держави не було реалізовано в повному обсязі.

За висновками здобувача, основним недоліком державної політики України в галузі збройового експорту в цей період є те, що вона не забезпечує у необхідному обсязі системності та послідовності у здійсненні країною міжнародного військово-технічного співробітництва, а також повноцінної присутності держави на різноманітних регіональних та товарних сегментах світового ринку ОВТ. Це спричинено впливом комплексу факторів, частина яких має внутрішньодержавний характер і полягає в реальних експортних можливостях держави, внутрішній конкуренції між спеціалізованими експортерами, наявних процедурах прийняття управлінських рішень та механізмах їх виконання, рівні державної монополії на цей вид діяльності та його законодавчо-правовій забезпеченості.

Автор робить висновок, що основною умовою усунення факторів стримування експортної діяльності України на різних сегментах світового ринку ОВТ виступає посилення державного впливу та контролю за нею, удосконалення управлінських зв’язків та загальної побудови національної системи збройового експорту. Для забезпечення зростання національного експорту ОВТ дисертантом визначено організаційно-управлінські рішення, серед яких: вдосконалення механізму розпродажу озброєнь та військової техніки, що були у використанні; припинення дублюючих виробництв; активізація процесу утворення великих військово-промислових та фінансово-промислових груп; підвищення ефективності участі українських спеціалізованих експортерів ОВТ в міжнародних тендерах, зокрема шляхом запобігання конкуренції між ними; державна підтримка розробки та реалізації офсетних програм.

При здійсненні військово-технічного співробітництва з іншими країнами Україною мають обов'язково враховуватися військово-політичні зміни у світі. Особливі зусилля повинні докладатись для покращення політичного клімату між державами як передумови зміцнення контактів в галузі міжнародних передач товарів військового призначення. На підставі аналізу участі України в європейському тендері на виробництво військово-транспортних літаків Ан-70; турецькому, грецькому та малазійському танкових тендерах; проекті модернізації танків Т-72 для країн Центральної та Східної Європи автором, на відміну від економічних пріоритетів, доведено визначальну роль політичного партнерства у військово-технічній сфері. Взаємозв’язок між зовнішньополітичними та економічними пріоритетами при здійсненні міжнародних передач ОВТ, їхній вплив на стан регіональної безпеки комплексно досліджується та обґрунтовується на прикладі виконання Україною контракту на постачання танків Пакистану.

Обов’язковою складовою державної підтримки національному експорту озброєнь є забезпечення транспарентності участі України в міжнародних передачах продукції військового призначення. Це підтверджується аналізом періодичних безпідставних звинувачень України в протизаконній торгівлі зброєю, поява яких негативно впливає на прийняття потенційними партнерами політичних рішень щодо двостороннього військово-технічного співробітництва, знецінює вже проведену передконтрактну роботу з іноземними замовниками, дискредитує діяльність держави як члена міжнародних режимів з експортного контролю з усіма політичними та економічними наслідками.

Таким чином, автор доходить висновку, що необхідною умовою для динамічного розвитку збройового експорту є формування законодавчо забезпеченої стратегії міжнародних передач товарів військового призначення, яка повинна передбачати конкретні заходи для вирішення таких основних завдань: аналіз місця країни у світовій ієрархії експортерів; раціональний підбір іноземних партнерів та визначення векторів перспективного розвитку військово-технічного співробітництва; створення ефективної системи державного регулювання збройовим експортом.

ВИСНОВКИ

1. Експортні поставки озброєння та військової техніки являють собою соціальну систему із усіма властивими цій категорії ознаками: структурним упорядкуванням елементів, сталістю міжелементних зв’язків, цілеспрямованою функціональністю, динамічним внутрішнім та зовнішнім середовищем, з яким вона взаємодіє. Автором сформульовано поняття “національна система експорту озброєнь”, під яким розуміється структурована сукупність суб’єктів, що, взаємодіючи між собою, за специфічним родом своєї діяльності забезпечують участь держави в міжнародних передачах продукції військового призначення.

Доведено, що країни - постачальники, посередники, кінцеві споживачі, впливаючи одне на одне, своєю діяльністю утворюють систему більш високого рівня (міжнародної торгівлі зброєю), у якій всі вони виконують функцію окремих елементів. Проведена комплексна оцінка політичних, військових та економічних аспектів участі держав в міжнародних передачах продукції військового призначення дозволила визначити стратегічні напрямки розвитку і управління національною системою експорту ОВТ, прогнозувати її вплив на стан регіональної та міжнародної безпеки.

2. Невід'ємною складовою розробки концептуального підґрунтя політики держави в галузі експорту озброєнь є визначення категоріально-понятійного апарату. На підставі аналізу нормативно-правової бази України автором уточнено параметри категорії "товари військового призначення" та її співвідношення з категоріями "міжнародні передачі товарів військового призначення" та "державний експортний контроль", сформульовано основні принципи їх здійснення.

3. Виконання функціональних завдань, покладених на національний експорт озброєнь як на систему, забезпечується шляхом її регулювання, зміст і форми якого закладаються у відповідну державну політику, що має співвідноситись з середовищем, у якому вона започатковується та розвивається. Його нормативно-правова складова має внутрішній та зовнішній характер і полягає, відповідно, у конституційному закріпленні державного суверенітету України та її права на зовнішньополітичну і зовнішньоекономічну діяльність, створенні державою необхідного правового поля, а також в отримані нею повноважень суб’єкта системи міжнародних відносин через приєднання та участь у різноманітних організаціях та режимах, в тому числі таких, що виробляють спільні правила експорту ОВТ.

4. Формування політики України як нового впливового актору світового ринку озброєнь та військової техніки збіглося у часі з його корінними трансформаціями, обумовленими розпадом біполярної системи міжнародних відносин. Комерціалізація міжнародних передач продукції військового призначення, скорочення їх обсягів і одночасне розширення кола країн-експортерів, загострення конкуренції між ними визначально вплинули на зміст діяльності України з реалізації її оборонного експортного потенціалу. Розрахунок на національний ВПК як на основне джерело надходження валютних коштів виявився помилковим внаслідок економічної кризи, в якій опинилась держава, та відсутності цільової управлінської політики. Місце України серед провідних експортерів озброєння було забезпечене завдяки реалізації на зовнішньому ринку надлишкової військової продукції радянського виробництва, меншою мірою - використанню ремонтно-сервісних потужностей і лише в останню чергу - поставкам продукції вітчизняних оборонно-промислових підприємств.

5. Передумовою забезпечення ефективності збройового експорту та його відповідності національним інтересам є створення оптимальної системи державного управління та контролю за цим видом зовнішньої діяльності. В Україні створено національну систему експорту озброєнь президентсько-урядового типу, оскільки в основу її функціонування покладаються рішення виконавчої гілки влади. Встановлено, що відсутність цільового законодавчого підґрунтя та епізодичність парламентського нагляду за діяльністю спеціальних експортерів провокує нестійкість механізму державного управління та контролю.

Повноправна участь держави в міжнародних передачах ОВТ не можлива без дотримання визначених міжнародною системою експортного контролю правил поведінки на світовому ринку озброєнь. Визначальним фактором створення в Україні національної системи експортного контролю став домінуючий вплив одного з зовнішніх чинників – а саме позиції США щодо приєднання України до спеціалізованих міжнародних режимів та домовленостей, участь в яких обумовила її відповідність міжнародним стандартам.

6. В основу державної політики збройового експорту повинен покладатись поточний та прогнозований попит на товарному та географічному сегментах ринку ОВТ, правильна оцінка яких та об’єктивне співвідношення з наявним експортним потенціалом обумовлює її ефективність. Значною мірою успіх залежить від активної маркетингової діяльності, запропонування різноманітних форм та схем міжнародного військово-технічного співробітництва, побудованих з урахуванням особливостей військово-технічної політики іноземних країн.

За фінансово-економічними показниками та ступенем розвитку національної системи управління та контролю за експортом військової продукції державну політику України в галузі міжнародних передач ОВТ можна розділити на три періоди:

- 1991-1995 рр. – перехід від неконтрольованого державою, в окремих випадках протиправного, експорту озброєнь до його впорядкування та усунення передумов для кримінальної діяльності шляхом введення державної монополії, створення спеціалізованих структур виконавчої влади, закладення основ для приєднання України до міжнародних режимів та домовленостей з експортного контролю;

- 1996-1998 рр. – створення єдиного державного посередника, уповноваженого на проведення експортно-імпортних операцій з продукцією військового та спеціального призначення – Державної компанії “Укрспецекспорт”, проведення загальнодержавних заходів з оцінки наявного експортного потенціалу країни, перехід до активної регіональної маркетингової політики, набуття членства в Вассенаарській домовленості, Групі ядерних постачальників та Режимі контролю за ракетними технологіями;

- 1999-2000 рр. – посилення виконавчої вертикалі національної системи збройового експорту, коригування державної політики в напрямку розвитку військово-технічного співробітництва з країнами, зацікавленими в придбанні продукції українського ВПК, залежність його перспектив від стану політичного партнерства з ними. У цей період актуалізується необхідність прийняття відповідних законів щодо регулювання участі України в міжнародних передачах продукції військового призначення.

7. Основні внутрішні фактори впливу на формування та реалізацію політики України в галузі експорту озброєнь протягом 90-х рр. ХХ століття доцільно диференціювати на економічні та політичні. Визначено, що до економічних факторів відносяться: кризовий економічний стан держави в цілому і її ВПК зокрема; успадкування від колишнього СРСР військового арсеналу, який за своїми обсягами та номенклатурою значно перевищував національні оборонні потреби; відсутність замкнених циклів виробництва ОВТ, які користуються попитом на світовому ринку озброєнь; криміналізація міжнародних передач української продукції військового призначення; внутрішня конкуренція між суб’єктами зовнішньоекономічних операцій із зброєю; нерозвиненість спеціалізованої банково-фінансової системи забезпечення вітчизняного збройового експорту. До числа внутрішніх політичних факторів входять: впровадження монополії держави на експорт військово-технічної продукції; створення організаційної структури управління та контролю за реалізацією збройового експортного потенціалу; визначення кола спеціалізованих експортерів виконавчою гілкою влади; слабка наглядова діяльність Верховної Ради України за даною сферою; відсутність достатньої законодавчої бази щодо військово-технічного співробітництва з іноземними партнерами.

Зовнішні чинники, які визначають зміст політики України щодо міжнародних передач ОВТ, також класифіковано на економічні та політичні. Першу сукупність складають: фінансові можливості та військово-технічна стратегія країн-потенційних імпортерів українських товарів військового призначення; конкурентоспроможність вітчизняної військової продукції при помірних цінах її реалізації; відсутність з боку України пропозицій щодо диверсифікованих форм фінансових розрахунків; виваженість маркетингової політики на регіональних ринках озброєнь. До другого класу віднесено: вимоги світового співтовариства щодо нерозповсюдження зброї масового знищення; наявність військово-політичного протистояння в окремих регіонах світу; зовнішня багатовекторність національної системи збройового експорту; стан політичного та військово-технічного співробітництва з основними стратегічними партнерами України – США та Росією; міжнародні зобов’язання держави в галузі експортного контролю та дотримання принципів транспарентності; політичний тиск та викривлене висвітлення діяльності України країнами-конкурентами; залежність характеру військово-технічного співробітництва від входження країн до спільного політичного та військового простору; невтручання України у внутрішні справи країн, що імпортують її військову продукцію.

Кожна з чотирьох означених груп факторів має свій особливий вплив на зміст та форми реалізації державної політики України на світовому ринку озброєнь. Їх системне врахування в конкретних геополітичних та соціально-економічних умовах забезпечує об’єктивне визначення кола національних інтересів на цьому напрямку діяльності держави та шляхів досягнення поставлених цілей.

8. Пріоритетність перспективних завдань державної політики в галузі міжнародних передач товарів військового призначення та ефективність механізмів їх вирішення залежать від закладених концептуальних засад та комплексу стратегічних заходів для їх реалізації. Концептуальні принципи такої політики мають полягати у наступному: відповідності експорту ОВТ інтересам національної безпеки; монополії держави на даний вид зовнішньоекономічної діяльності; дотриманні вимог міжнародного експортного контролю; законодавчому оформленні концептуально-стратегічних принципів функціонування національної системи експорту озброєнь.

9. Органам законодавчої влади запропоновано створення цільової законодавчої бази, в основу якої мають бути покладені "Концепція військово-технічного співробітництва України з іноземними державами", закони "Про військово-технічне співробітництво України з іноземними державами" та "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення".

Для практичного впровадження уповноваженими органами центральної виконавчої влади розроблено пропозиції, спрямовані на: визначення партнерів держави у міжнародній військово-технічній сфері; вдосконалення державного інституту посередництва в національній системі збройового експорту; запровадження компенсаційних форм співробітництва та додаткових фінансових схем забезпечення військових поставок; активізацію діяльності Міністерства закордонних справ України щодо участі держави у діючих та створенні нових міжнародних режимів та домовленостей з проблем експортного контролю.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Чередніченко В. Торгівля зброєю як чинник міжнародних відносин // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 2000. - Випуск 17. - С. 19-23.

Чередніченко В. Передумови виходу України на світовий ринок озброєнь // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2001. - Випуск 27. - Частина ІІ. - С. 54-61.

Чередніченко В. Державно-управлінський характер системи міжнародних передач озброєнь та військової техніки // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2001. - Випуск 28. - Частина ІІ. - С. 99-108.

Чередніченко В. Регіональні напрямки політики України в галузі міжнародних передач продукції військового призначення // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 2002. - Випуск 21-24. - С. 137-141.

Чередніченко В. Вплив зовнішньополітичних факторів на реалізацію проектів військово-технічного співробітництва України з іноземними державами // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2001. - Випуск 30. - Частина ІІ. - С. 62-67.

Чередніченко В. Участь України в міжнародних режимах експортного контролю // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2000. - Випуск 21. - Частина І. - С. 102-107. /тези виступу/

АНОТАЦІЇ

Чередніченко В.В. Політика України в галузі експорту озброєнь в 90-ті роки ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук із спеціальності 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, Київ, 2002.

В дисертації досліджується вплив внутрішніх та зовнішніх чинників на процес формування політики України в сфері міжнародних передач товарів військового та спеціального призначення та вироблення механізмів підвищення її ефективності. Розкрито системний характер національного експорту озброєнь та світового ринку військової продукції, обґрунтовано необхідність їх регулювання шляхом відповідної державної політики. Визначено та охарактеризовано основні етапи політики України з реалізації збройового потенціалу та створення системи експортного контролю в 90-ті роки ХХ століття. На підставі комплексного аналізу визначено концептуальні основи формування та стратегічні напрямки реалізації державної політики України щодо збройового експорту в умовах забезпечення національних інтересів, регіональної та глобальної безпеки.

Ключові слова: озброєння, військова техніка, військово-технічне співробітництво, військово-промисловий комплекс, експортний потенціал, ринок озброєнь.

Чередниченко В.В. Политика Украины в области экспорта вооружений в 90-е годы ХХ века. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Институт международных отношений, Киев, 2002.

В диссертации исследуется влияние внутренних и внешних факторов на процесс формирования политики Украины в сфере международных передач товаров военного и специального предназначения и выработку механизмов повышения ее эффективности. Раскрыт системный характер национального экспорта вооружений и мирового рынка военной продукции, обоснована необходимость их регулирования путем соответствующей государственной политики. Определены и охарактеризованы основные этапы политики Украины по реализации оружейного потенциала и созданию системы экспортного контроля в 90-е годы ХХ века. На основе комплексного анализа определены концептуальные основы формирования и стратегические направления реализации государственной политики Украины относительно оружейного экспорта в условиях обеспечения национальных интересов, региональной и глобальной безопасности.

Ключевые слова: вооружения, военная техника, военно-техническое сотрудничество, военно-промышленный комплекс, экспортный потенциал, рынок вооружений.

Victoria V. Cherednichenko. Policy of Ukraine in the Sphere of Arms Export Within the 90-ies XX Century. - Manuscript.

Ph.D. thesis in Politics, speciality 23.00.04 - Political Problems of International Systems and Global Development. - Taras Shevchenko National University, Institute of International Relations, Kyiv, 2002.

The thesis is devoted to research of internal and external factors influence upon the formation of Ukrainian policy in the sphere of international military products transfers and elaboration of the mechanisms for enhancing its effectiveness. It reveals system character of the national arms export and world market of military products, with all the criteria distinctive for social systems. The categorical system of the problem researched is enlarged by introduction of a concept "national system of arms export" that can be defined as a structured complex of subjects that interacting with each other due to specific kind of their activity secure participation of the state in the international transfers of military products.

Implementation of functional tasks allotted to the national system of arms export is secured by means of the corresponding policy that should be correlated with the environment. Its legal aspect has internal and external dimensions and is formed by: constitutional assignment of the sovereignty of Ukraine and its right for foreign political and economic activity, creation of the necessary national law field and state's admission to the system