НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ЄГУПЕНКО ВЛАДИСЛАВ ВАДИМОВИЧ

УДК 342.9

ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ

АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ НА ТРАНСПОРТІ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ АВТОМОБІЛЬНОЇ ІНСПЕКЦІЇ МВС УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право

і процес; фінансове право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, професор Битяк Юрій Прокопович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри адміністративного права, член-кореспондент Академії правових наук України

Офіційні опоненти:–

доктор юридичних наук, професор Голосніченко Іван Пантелійович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри конституційного і адміністративного права, заслужений юрист України;–

кандидат юридичних наук, професор Безсмертний Олександр Костянтинович, Національний університет внутрішніх справ МВС України, завідувач кафедри управління в органах внутрішніх справ, заслужений юрист України

Провідна установа – Національна академія внутрішніх справ МВС України, кафедра адміністративного права та адміністративної діяльності, м. Київ

Захист відбудеться “ 2 ” липня 2002 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77)

Автореферат розісланий “ 30 ” травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.П. Битяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Актуальність теми дослідження. Україна перебуває в умовах поступового соціально-економічного зростання, остаточного утвердження ринкових відносин, що зумовлює підвищення рівня життя окремих верств населення, веде до стрімкого збільшення автомобільного парку країни. На сьогодні на обліку в органах Державної автомобільної інспекції – понад 10 млн автотранспортних засобів, і кожного року їх кількість збільшується. Фактично кожний п’ятий громадянин України є власником або користувачем транспортного засобу. За таких умов щодо діяльності спеціалізованих державних органів у галузі автомобільного транспорту висуваються нові вимоги стосовно забезпечення безпеки дорожнього руху, охорони прав і законних інтересів громадян.

Незважаючи на загальну тенденцію зниження показників дорожньо-транспортних аварій, в Україні в останні роки їх кількість залишається значною, у них гинуть тисячі людей. У 2001 р. у нашій державі скоєно 37 944 дорожньо-транспортні пригоди, в яких смертельно травмовано 5 988 чоловік, понад 42 тис. отримали поранення різного ступеня тяжкості. Кожен рік з карти України умовно зникає населений пункт з кількістю жителів близько 6 тис. чоловік, кожні 14 хв. трапляється дорожня пригода. Головними причинами високого рівня аварійності на автошляхах є низькі дисципліна і правова культура учасників дорожнього руху (особливо власників приватного транспорту), нехтування елементарних вимог безпеки. За такої ситуації немає підстав для відмови від застосування заходів державного примусу до недисциплінованих водіїв, а існуючі шляхи і способи забезпечення безпеки дорожнього руху потребують удосконалення.

Усвідомлення важливості посилення контролю за додержанням учасниками дорожнього руху транспортної дисципліни знайшло відображення в Указі Президента України від 18 лютого 2002 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, яким Міністерству внутрішніх справ доручено вжити активних заходів по усуненню причин і умов, що сприяють аварійності на автомобільних шляхах і вулицях населених пунктів, підвищити рівень боротьби зі злочинністю, незаконним обігом наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин.

Успішне виконання покладених на органи ДАІ завдань можливе лише шляхом продуманого, обґрунтованого і раціонального використання заходів адміністративного запобігання, припинення і відповідальності. Однак в умовах необхідності забезпечення прав і свобод громадян пріоритетне значення мають заходи, які не пов’язуються з покаранням особи. У певних випадках заходи адміністративного запобігання і припинення дають можливість оперативно вирішувати конфліктну ситуацію, що не потребує накладення адміністративного чи кримінального стягнення. Застосування цих заходів не вимагає встановлення вини порушника, з’ясування якої в дорожніх умовах є надто складним, швидко і ефективно припинити протиправну поведінку, створити безпечні умови для дорожнього руху.

Застосування заходів адміністративного запобігання і припинення забезпечує достатній вплив на психологічний та фізичний стан правопорушника, обмежує певним чином права і свободи громадян, що потребує встановлення чітких і прозорих законодавчих процедур здійснення такої діяльності. На сьогодні, на жаль, сфера правового регулювання застосування заходів адміністративного примусу недостатньо розвинена, що зумовлює необхідність і актуальність її дослідження з метою удосконалення практики застосування заходів адміністративного запобігання і припинення в діяльності органів Державтоінспекції України.

Проблеми використання заходів адміністративного запобігання і припинення під час здійснення діяльності по забезпеченню безпеки дорожнього руху не знайшли спеціального висвітлення в адміністративно-правовій літературі. Окремі напрямки діяльності Державтоінспекції у розглядуваній сфері досліджувались у кандидатських дисертаціях В.В. Гороха “Административная ответственность за нарушения правил безопасности дорожного движения и меры по их предупреждению” (Одеса, 1975 р.), А.С. Ловинюнова “Административно-правововая охрана безопасности дорожного движения” (Москва, 1980 р.), В.В. Новікова “Адміністративно-правові основи профілактики порушень Правил дорожнього руху” (Київ, 1997 р.).

У цілому проблеми сутності, видів адміністративного примусу, його місця в системі державного примусу знайшли відображення у роботах В.Б. Авер’янова, Г.Т. Агеєнкової, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Є.О. Безсмертного, О.К. Безсмертного, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.О. Галагана, І.П. Голосніченко, Є.В. Додіна, М.І. Єропкіна, В.Л. Зеленька, В.Р. Кісіна, О.П. Клюшниченко, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, О.Є. Луньова, Н.Р. Ніжник, В.Ф. Опришка, Р.С. Павловського, Л.Л. Попова, Ю.С. Рябова, Н.Г. Салищевої, А.О. Селіванова, О.В. Серьогіна, М.С. Студенікіної, О.П. Ткача, Ю.С. Шемшученка, О.М. Якуби та ін.

Дисертантом використовувались також роботи дореволюційних та постреволюційних учених-адміністративістів Є.Н. Берендте, В.А. Гагена, О.Ф. Євтіхієва, А.І. Єлістратова, В.В. Івановського.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 28.12.2000 р. Дисертація виконана згідно з Комплексною цільовою програмою № 0186.0.070865 “Проблеми вдосконалення організації і діяльності органів законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні”.

Метою і задачами дисертаційного дослідження є встановлення сутності, особливостей та видів заходів адміністративного запобігання і припинення, що застосовуються у сфері забезпечення громадської безпеки на автомобільному транспорті, повноважень органів Державтоінспекції щодо застосування цих заходів, а також визначення основних напрямків удосконалення правового регулювання і діяльності спеціалізованих державних органів у зазначеній сфері.

Для досягнення поставленої мети головна увага була приділена вирішенню таких завдань:

­ визначення методів державного управління, що застосовуються чи мають застосовуватися в діяльності Державної автомобільної інспекції МВС України по забезпеченню безпеки дорожнього руху в умовах побудови демократичної, соціальної, правової держави;

­ встановлення співвідношення між переконанням та примусом в діяльності міліції, визначення місця і значення адміністративно-правових засобів у правоохоронній діяльності;

­ визначення ознак, завдань та системи заходів адміністративного запобігання і припинення, що застосовуються працівниками ДАІ, проведення їх наукової класифікації;

­ аналіз правових засад застосування органами Державтоінспекції заходів адміністративного запобігання і припинення, виявлення прогалин і протиріч у нормативному регулюванні розглядуваних питань;

­ дослідження поняття безпеки дорожнього руху та визначення кола повноважень органів ДАІ по застосуванню заходів запобігання і припинення;

­ аналіз та оцінка останніх змін, внесених у Кодекс України про адміністративні правопорушення у зв’язку з визначенням повноважень органів ДАІ по застосуванню заходів припинення, спрямованих на забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, їх системи;

­ узагальнення підстав і умов застосування працівниками Державтоінспекції фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї під час діяльності по забезпеченню громадської безпеки на автомобільному транспорті;

­ опрацювання рекомендацій, спрямованих на вдосконалення законодавства, що регулює систему і підстави застосування органами ДАІ заходів запобігання і припинення;

­ визначення шляхів підвищення ефективності діяльності органів ДАІ по застосуванню заходів адміністративного запобігання і припинення.

Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності Державної автомобільної інспекції МВС України по застосуванню заходів адміністративного запобігання і припинення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, охорони прав і свобод громадян, боротьби із правопорушеннями на автомобільному транспорті.

Предмет дослідження – теоретичні питання застосування органами Державтоінспекції заходів адміністративного запобігання і припинення, їх правове регулювання і шляхи підвищення практичної ефективності цієї діяльності.

Методологічну основу дисертації складає сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання є головним. У дисертаційному дослідженні використовуються також формально-юридичний, статистичний, логічний, порівняльний та інші спеціальні методи наукового пізнання.

За допомогою діалектичного методу наукового пізнання практика діяльності органів Державтоінспекції по застосуванню заходів адміністративного запобігання і припинення досліджується у її єдності і протиріччі, що дає можливість сформулювати всебічно обмірковані узагальнення й висновки, які мають важливе теоретичне і прикладне значення. При написанні роботи широко застосовуються статистичний аналіз, узагальнені показники діяльності органів Державтоінспекції МВС України, дані про діяльність по забезпеченню безпеки дорожнього руху.

Формально-юридичний метод використовується під час дослідження існуючої системи правових норм, які регулюють повноваження органів ДАІ по застосуванню заходів адміністративного запобігання і припинення, що у комплексі з методом логічного аналізу дає можливість сформулювати рекомендації щодо вдосконалення законодавства у цій сфері. Порівняльно-правовий метод використовується у дослідженні існуючої системи заходів адміністративного запобігання і припинення у ряді зарубіжних країн (наводиться відповідна практика, яка має місце у США, Японії, Західній Європі), у наданні рекомендацій щодо застосування тих чи інших нових заходів у діяльності правоохоронних органів України.

Емпіричну базу дослідження склали матеріали щодо застосування заходів адміністративного запобігання і припинення органами Державтоінспекції Харківської, Київської, Полтавської та деяких інших областей України, а також особиста участь здобувача в діяльності по їх застосуванню. Обсяг узагальнених практичних матеріалів дає можливість зробити висновок про достовірність і обґрунтованість висновків, наведених у дисертаційному дослідженні.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що дисертація є першим в українській правовій літературі комплексним монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем застосування органами Державної автомобільної інспекції України заходів запобігання і припинення адміністративних правопорушень на транспорті. У ній на основі проведеного дослідження сформульовано низку нових положень, висновків, пропозицій, важливих для юридичної науки і практики, а саме:–

обґрунтовано тезу про те, що зміна політичного і соціально-економічного устрою в Україні, зміщення пріоритетів у співвідношенні держави і особистості на користь останньої потребують запровадження адекватних новим потребам суспільства державних і правових механізмів у діяльності Державтоінспекції МВС України по контролю за дорожнім рухом, оскільки без встановлення чітких законодавчих процедур адміністративно-примусової діяльності працівників Державтоінспекції МВС України неможливо реально гарантувати конституційні права і свободи людини та громадянина, у тому числі й у галузі автомобільного транспорту;–

набуло подальшого розвитку обґрунтування висновку, що в нинішніх умовах головним методом діяльності органів міліції має стати переконання, яке передбачає вплив на свідомість і волю людини переважно засобами виховного характеру, однак при високому рівні аварійності і зниженні загальної дисципліни учасників дорожнього руху сьогодні немає підстав для відмови від застосування державного примусу органами ДАІ;–

уточнено та розвинено положення про те, що в сучасних умовах переважно мають застосовуватися заходи адміністративного примусу, що не містять у собі елементів покарання особи, – адміністративно-запобіжні і припиняючі заходи, які значною мірою дозволяють оперативно вирішити конфліктну ситуацію, попередити або припинити правопорушення;–

наведено висновок, що адміністративно-запобіжні заходи застосовуються Державтоінспекцією з метою відвернення можливості вчинення правопорушень, забезпечення громадської безпеки здоров’я і життя людей, створення умов для застосування інших примусових заходів (припинення і відповідальності);–

вперше наведено поняття заходів адміністративного припинення, що застосовуються працівниками Державтоінспекції МВС України; це передбачені адміністративно-правовими нормами способи примусового зупинення порушень Правил дорожнього руху та інших протиправних діянь з метою недопущення шкідливих наслідків правопорушення, забезпечення застосування до правопорушника адміністративного стягнення, а у виключних випадках – і кримінального покарання;–

вперше здійснено науковий аналіз чинного законодавства і нормативно-правових актів, що стосуються застосування заходів запобігання і припинення на автомобільному транспорті, та на його основі визначено коло повноважень органів ДАІ по застосуванню різних видів цих заходів;–

надано пропозиції щодо прийняття низки нових Законів (“Про профілактику правопорушень”, “Про безпеку дорожнього руху”, “Про зброю”, “Про боротьбу з наркобізнесом”), внесення змін і доповнень до чинного законодавства та сформульовано рекомендації, спрямовані на вдосконалення і розвиток законодавства, яке регулює застосування заходів запобігання і припинення органами Державтоінспекції України;–

зроблено аргументований висновок про те, що вдосконалення практики діяльності Державтоінспекції МВС України по застосуванню заходів адміністративного запобігання і припинення тісно пов’язане з одночасним вжиттям невідкладних дій у таких напрямках: використання нових видів спеціальних засобів, сучасної техніки і новітніх технологій; поліпшення правового та організаційного забезпечення цієї діяльності; підвищення професійної підготовки працівників; покращення матеріально-технічного забезпечення ДАІ, її працівників та ін.

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що винесені на захист положення являють собою приріст знань у науці адміністративного права, є підґрунтям для вдосконалення законодавства і практичної діяльності Державтоінспекції МВС України по застосуванню заходів запобігання і припинення правопорушень.

Викладені в дисертації положення можуть бути використані:

– у науково-дослідній роботі – для відображення цілісної картини правового регулювання діяльності Державтоінспекції МВС України по забезпеченню безпеки учасників дорожнього руху;–

у правотворчості – для вдосконалення і систематизації чинного законодавства щодо повноважень органів Державтоінспекції;–

у навчальному процесі під час викладання в юридичних вузах курсів “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність в органах внутрішніх справ”, “Основи управління в органах внутрішніх справ”;–

у практичній діяльності при застосуванні органами ДАІ України заходів запобігання та припинення правопорушень до юридичних і фізичних осіб – учасників дорожнього руху.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у п’яти статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях та збірнику нормативно-правових актів. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичній конференції, присвяченій 50-й річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Харків, 2000), на науково-практичній конференції “Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (Харків, 2001), обговорювалися на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. Окремі із сформульованих у дисертації положень використовувалися при проведенні практичних занять з адміністративного права та у лекціях із спецкурсу “Основи управління в органах внутрішніх справ” для студентів Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмета дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (146 найменувань). Повний обсяг дисертації – 174 сторінки (без списку використаної літератури та нормативних актів).

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються актуальність теми дисертаційного дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета роботи, її об’єкт та предмет, характеризується методологічна, науково-теоретична, емпірична база, наводиться наукова новизна, висвітлюється теоретичне і практичне значення одержаних результатів, вказуються форми апробації результатів дослідження.

Розділ І “Загальна характеристика діяльності Державтоінспекції МВС України по застосуванню заходів адміністративного попередження і припинення” складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі “Теоретичні питання адміністративного примусу в діяльності органів ДАІ по забезпеченню безпеки дорожнього руху в умовах побудови в Україні соціальної правової держави” на підставі аналізу чинного законодавства, практики його реалізації, вивчення спеціальної літератури та узагальнення статистичних даних досліджуються питання співвідношення переконання та примусу в діяльності органів Державтоінспекції по забезпеченню безпеки дорожнього руху, встановлюються види та сутність адміністративного примусу, що застосовується у цій сфері, визначаються місце і значення заходів адміністративного запобігання та припинення в його структурі.

Зміщення пріоритетів у співвідношенні держави і особистості на користь останньої обумовлюють характер здійснюваних в країні реформ, які потребують упровадження адекватних новим потребам суспільства державних і правових механізмів, запровадження нових і вдосконалення існуючих форм та методів діяльності органів виконавчої влади у різних сферах суспільного життя, а з огляду на триваючий процес автомобілізації країни – також і у галузі забезпечення безпеки дорожнього руху.

Важливість реформування діяльності Державтоінспекції МВС України пояснюється тим, що її працівники, як і працівники інших правоохоронних органів, найбільш часто мають прямі стосунки з громадянами, безпосередньо наділені правом застосовувати заходи адміністративного примусу (фізичну силу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю тощо). Без встановлення чітких законодавчих процедур адміністративно-примусової діяльності працівників Державтоінспекції неможливо реально гарантувати конституційні права і свободи людини та громадянина.

У дисертації обґрунтовується положення про те, що в нинішніх умовах головним методом діяльності міліції є переконання, яке передбачає вплив на свідомість і волю людини засобами виховного характеру.

Разом з тим кількість дорожньо-транспортних пригод в Україні не зменшується. Звертає також на себе увагу систематична повторюваність одних і тих же самих порушень Правил дорожнього руху. За таких умов немає підстав для відмови від застосування державного примусу до учасників дорожнього руху. Мова може йти лише про вдосконалення і перегляд системи наявних заходів адміністративного примусу, застосування нових (сучасних) їх видів з одночасним підвищенням рівнів загальної та правової культури учасників дорожнього руху, роботи по їх навчанню і вихованню. Підкреслюється, що успішне забезпечення безпеки дорожнього руху може бути досягнуто лише шляхом продуманого, раціонального і системного використання усіх існуючих видів адміністративного примусу. Проте в умовах пріоритету конституційних прав і свобод громадян у їх стосунках із працівниками Державтоінспекції переважно мають використовуватись примусові заходи, які не містять у собі елементів покарання. Крім того, це дає можливість оперативно вирішити конфліктну ситуацію, попередити чи припинити правопорушення без застосування заходів адміністративної відповідальності. Важливим вбачається також і те, що заходи адміністративного запобігання і припинення, на відміну від адміністративних стягнень, не потребують доведення вини порушника, з’ясування якої в дорожніх умовах є надто складним, дозволяють оперативно відновити чи створити безпечні умови для дорожнього руху.

У другому підрозділі “Заходи адміністративного запобігання, що застосовуються органами Державної автомобільної інспекції” розглядаються сутність, особливості, значення та види адміністративно-запобіжних заходів, що застосовуються органами ДАІ, наводиться їх наукова класифікація.

Дисертант зазначає, що забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється шляхом застосування профілактичних, превентивних заходів, які не викликані безпосереднім вчиненням правопорушень (крім деяких випадків). На основі аналізу юридичної літератури зроблено висновок, що найбільш поширеною підставою застосування цих заходів є юридичні презумпції, тобто реальні припущення про створення умов для настання негативних наслідків для суспільства, держави, здоров’я, життя, майна громадян, а також вчинення правопорушень юридичною чи фізичною особою, щодо якої в певних випадках такі заходи застосовуються.

У роботі обґрунтовано тезу, згідно з якою діяльність по застосуванню заходів адміністративного запобігання як основного елемента включає передбачення (прогнозування) вчинення адміністративного правопорушення або настання шкідливих (небажаних) наслідків. У зв’язку з цим прогностична робота в сучасних умовах має стати однією з головних форм діяльності органів ДАІ. Без сумніву, її проведення потребує добору співробітників, які здатні виконувати інтелектуальні й аналітичні функції (повноваження) одночасно з обов’язками по застосуванню заходів державного примусу. Застосування заходів адміністративного запобігання як превентивної (профілактичної) діяльності автор пов’язує також із забезпеченням громадської безпеки при стихійних лихах, аваріях, нещасних випадках, для захисту життя і здоров’я людей, коли немає протиправної поведінки, а також при вчиненні малозначних порушень вимог правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, якщо законодавство не встановлює юридичної відповідальності.

На підставі аналізу існуючих у науці адміністративного права підходів щодо класифікації адміністративно-запобіжних заходів у дисертації наводиться авторська їх класифікація стосовно діяльності органів ДАІ.

У третьому підрозділі “Мета та види заходів припинення правопорушень, що застосовуються працівниками Державтоінспекції МВС України” розглянуто сутність, особливості, значення, мету застосування та види заходів адміністративного припинення, що застосовуються органами ДАІ, здійснено їх наукову класифікацію.

У дисертації обґрунтовується думка, що заходи адміністративного припинення порушень правил, норм і стандартів дорожнього руху за своїм змістом суттєво відрізняються від інших заходів адміністративного примусу. Можливість їх застосування та практичне застосування створюють умови для оперативного досягнення безпечного функціонування транспорту, нормального розвитку правовідносин між учасниками дорожнього руху, дозволяють припинити протиправну поведінку, порушення Правил дорожнього руху, забезпечити своєчасний і об’єктивний розгляд справи про адміністративне правопорушення, а іноді й притягнення правопорушника до кримінальної відповідальності. Ефективним є також застосування цих заходів з точки зору як переривання протиправної поведінки, так і виховання правопорушника. Обмеження руху на окремих ділянках вулиць і доріг, заборона експлуатації транспортного засобу і відсторонення від управління обмежують свободу пересування і в деяких випадках є більш вагомими, ніж притягнення до адміністративної відповідальності (сплата мінімального штрафу, попередження).

У багатьох випадках заходи припинення застосовуються після адміністративно-попереджувальних заходів, якщо не було досягнуто ефективного результату і дії особи переросли у правопорушення. Тому заходи адміністративного припинення застосовуються лише тоді, коли реальна протиправна ситуація досягла такої стадії розвитку, яку очевидно можна кваліфікувати як правопорушення.

Зважаючи на численність заходів адміністративного припинення, дисертант робить спробу класифікувати їх за такими критеріями: мета застосування, масштаб дії, об’єкт правоохоронного впливу, характер i форма впливу, процесуальна форма.

Розділ ІІ “Організаційно-правові засади діяльності та повноваження органів ДАІ по застосуванню заходів запобігання i припинення правопорушень” складається з чотирьох підрозділів.

У першому підрозділі “Правове регулювання діяльності органів ДАІ по застосуванню заходів запобігання та припинення правопорушень на автомобільному транспорті” висвітлюються теоретичні i практичні питання нормативно-правового забезпечення діяльності Державтоінспекції по застосуванню вказаних заходів. Підкреслюється значення правових приписів у системі юридичних гарантій законності адміністративної діяльності органів ДАІ. Замічається, що відсутність належного правового регулювання або його недостатній рівень мають розглядатися як чинники негативних тенденцій у забезпеченні додержання норм, правил і стандартів дорожнього руху.

На основі аналізу чинної системи правового регулювання діяльності органів ДАІ по застосуванню заходів адміністративного запобігання i припинення зроблено висновок, що ця система є недостатньо досконалою, включає значну кількість нормативно-правових актів, які не завжди узгоджені між собою.

У системі правового регулювання діяльності органів ДАІ провідне місце займає Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, задає суспільним відносинам цілісну структуру.

Дослідження змісту Законів України “Про міліцію”, “Про дорожній рух”, “Про автомобільний транспорт”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, Кодексу України про адміністративні правопорушення Розділ 4, аналіз норм, які створюють основу для застосування органами Державтоінспекції МВС України заходів запобігання i припинення правопорушень, – дає можливість говорити про існування прогалин у регулюванні розглядуваних питань, у тому числі з проблем приведення цього законодавства у відповідність до міжнародно-правових документів, визнаних Україною. Серед них такі документи Організації Об’єднаних Націй: “Декларація про захист всіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження i покарання”, “Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку”, “Основні принципи застосування сили i вогнепальної зброї посадовими особами по підтриманню правопорядку”. Їх включення у чинне законодавство нашої держави має важливе значення для розвитку вітчизняного законодавства щодо застосування адміністративного примусу.

Окрема увага в роботі приділена нормативно-правовим актам, які стосуються питань застосування працівниками ДАІ заходів адміністративного попередження i припинення: указам Президента, постановам Кабінету Міністрів України, наказам МВС України, інших центральних органів виконавчої влади.

У другому підрозділі “Повноваження органів ДАІ при застосуванні заходів запобігання i припинення” детально аналізуються компетенція, підстави i порядок застосування органами Державтоінспекції окремих видів зазначених заходів. Констатується, що повноваження органів Державтоінспекції МВС України – це закріплені за ними та їх посадовими особами права і обов’язки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, охорони прав i свобод його учасників. У сукупності ці права i обов’язки складають зміст компетенції органів ДАІ.

Чинне законодавство не формулює у систематизованому вигляді повноважень органів Державтоінспекції щодо застосування заходів адміністративного припинення i запобігання, однак поряд з іншими повноваженнями їх спеціально передбачає ст. 5 Положення про Державну автомобільну інспекцію МВС України. В роботі розглянуто підстави, порядок і практику застосування таких заходів адміністративного запобігання: перевірка виконання власниками володільцями транспортних засобів вимог законодавства, у тому числі правил, норм i стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху i охорони довкілля; огляд транспортних засобів; перевірка у водіїв документів на право користування i пересування транспортними засобами; перевірка відомостей про транспортні засоби на наявність у інформаційних системах ДАІ; супроводження пересування державних i громадських діячів, організованих груп населення, дітей тощо.

Окремо досліджуються й різні види заходів адміністративного припинення: надання посадовим особам i громадянам обов’язкових для виконання приписів щодо усунення порушень законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; обмеження, заборона та внесення оперативних змін в організацію дорожнього руху на окремих ділянках доріг i вулиць; заборона чи припинення ремонтно-будівельних та інших робіт на автомобільних дорогах, вулицях або залізничних переїздах, що проводяться з порушенням правил, норм та стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; зупинка транспортних засобів; заборона подальшого руху; заборона експлуатації транспортних засобів та ін.

У третьому підрозділі “Повноваження органів ДАІ по застосуванню заходів припинення, спрямованих на забезпечення провадження в справах про адміністративні проступки” розглядаються підстави i порядок застосування органами ДАІ заходів, які забезпечують провадження у справах про адміністративні правопорушення. Ці заходи є різновидом заходів адміністративного припинення загального призначення. Їх особливість пов’язана з призначенням забезпечувати умови для притягнення правопорушника до адміністративної у деяких випадках – кримінальної відповідальності.

У роботі зазначається, що органами ДАІ застосовуються всі перераховані у КпАП України заходи забезпечення, крім приводу, який здійснюється у разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або суду. Зроблено детальний аналіз особливостей та порядку застосування працівниками ДАІ таких заходів адміністративного забезпечення: доставлення правопорушника, адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей; огляд водія на стан сп’яніння; відсторонення від керування транспортним засобом; вилучення речей i документів у тому числі посвідчення водія i номерних знаків транспортного засобу.

У четвертому підрозділі “Механізм та підстави застосування органами ДАІ заходів припинення спеціального призначення” розглядаються проблеми застосування працівниками Державтоінспекції МВС України самостійної групи заходів адміністративного припинення – фізичної сили, спеціальних засобів i вогнепальної зброї з урахуванням їх винятковості і екстраординарності.

Підстави застосування заходів припинення спеціального призначення в цілому визначені в розділі ІІІ Закону України “Про міліцію”, Правилах застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку. У роботі детально розглядаються підстави i порядок застосування окремо кожного з видів цих заходів (фізичної сили, спеціальних засобів i вогнепальної зброї), надано пропозиції стосовно вдосконалення законодавства, яке встановлює порядок використання зазначених заходів.

Розділ ІІІ “Проблеми удосконалення правового регулювання та практики застосування органами ДАІ заходів запобігання i припинення” складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі “Головні напрямки удосконалення законодавства, що регулює систему i підстави застосування органами ДАІ заходів запобігання i припинення” розглядаються основні шляхи і способи оптимізації та розвитку правового регулювання діяльності органів Державтоінспекції по застосуванню зазначених заходів. Підкреслюється, що проблема врегульованості застосування працівниками ДАІ заходів адміністративного запобігання i припинення може бути вирішена шляхом прийняття низки узгоджених законодавчих актів, які б містили як матеріальні, так i процесуальні норми, враховували інтереси суспільства, особи та держави у сфері застосування адміністративного примусу до учасників дорожнього руху, а також удосконалення (внесення змін і доповнень) чинних.

Особливого значення в сучасних умовах набуває розроблення i прийняття законодавчого акту, яким були б охоплені основні адміністративні провадження, у тому числі щодо застосування заходів адміністративного примусу. Наводиться висновок, що процедури застосування заходів адміністративного запобігання i припинення мають бути закріплені в Адміністративно-процесуальному кодексі України, прийняття якого не слід пов’язувати виключно з діяльністю адміністративних судів, оскільки в такому разі не врегульованими на рівні закону залишаються процедури діяльності інших органів держави. Питання застосування заходів адміністративного примусу можуть бути врегульовані і в Адміністративному кодексі України. Підтримується пропозиція деяких науковців, що кодифікація адміністративного законодавства має завершуватися прийняттям окремих його частин у вигляді відповідних томів або книг.

Не викликає сумнівів необхідність прискорення та завершення роботи над проектами таких законів: “Про профілактику правопорушень”, “Про зброю”, “Про боротьбу з наркобізнесом”, “Про безпеку дорожнього руху” та ін.

Удосконалення правового регулювання застосування органами ДАІ заходів адміністративного запобігання i припинення може здійснюватися не лише шляхом прийняття нових законодавчих актів, а й внесенням відповідних змін i доповнень у чинне законодавство. Неналежно врегульованим є питання щодо права працівників Державтоінспекції вилучати за порушення Правил дорожнього руху посвідчення водія, номерні знаки i затримувати транспортний засіб. Закон України “Про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення України” від 5 квітня 2001 р. виключив із ст. 265 КпАП ч. 5 i 6, які передбачали ці повноваження працівників ДАІ. Разом з тим аналіз змісту ч. 1 ст. 260, ч. 1 ст. 265 i ст. 266 КпАП дає підстави стверджувати, що вилучення посвідчення водія є необхідним з огляду на забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, коли може бути застосовано позбавлення права керування транспортним засобом. Логічним було б доповнити ст. 265 КпАП України переліком випадків правопорушень, коли допустимо застосовувати вилучення посвідчення водія. Крім того, позбавивши працівників ДАІ права вилучати номерні знаки транспортних засобів згідно зі ст. 265 КпАП, законодавець, однак, не вніс змін у ст. 37 Закону України “Про дорожній рух”, яка передбачає це право у випадку заборони експлуатації транспортних засобів у зазначених у ній ситуаціях. З метою узгодження й усунення протиріч між вказаними законами доцільно внести доповнення у КпАП України і Закон “Про дорожній рух”, навести єдину систему (перелік) можливих випадків вилучення номерних знаків.

У другому підрозділі “Шляхи підвищення ефективності діяльності органів ДАІ по застосуванню заходів запобігання i припинення” визначаються напрямки вдосконалення практичної діяльності Державтоінспекції по їх застосуванню.

Вирішення проблем удосконалення практики діяльності Державтоінспекції МВС України по застосуванню заходів адміністративного запобігання i припинення має здійснюватись одночасно та комплексно у різних напрямках: використання нових видів спеціальних засобів, сучасної техніки i новітніх технологій; поліпшення організаційного забезпечення цієї діяльності; підвищення професійної підготовки працівників ДАІ; покращення фінансово-матеріального забезпечення тощо. Проаналізовані та підтримані положення Програми організаційних i практичних заходів по розвитку i впровадженню новітніх технологій та технічних засобів у галузі забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні на період 2000 – 2005 рр. Саме в площині її практичної i послідовної реалізації можливо реально підвищити ефективність діяльності органів ДАІ взагалі i по застосуванню заходів адміністративного примусу зокрема.

Розроблення i впровадження стаціонарних та мобільних приладів, систем автоматичного виявлення і фіксування порушень швидкісних режимів руху, правил проїзду регульованих перехресть, залізничних переїздів, правил зупинки i стоянки тощо зумовить значне вивільнення особового складу ДАІ від діяльності по безпосередньому нагляду за дорожнім рухом, виявленню порушень його Правил та дасть можливість зосередити увагу на профілактичній i роз’яснювальній роботі, правильному й чіткому оформленню всіх процесуальних документів у справах про адміністративні правопорушення, застосування заходів адміністративного запобігання i припинення.

У висновках, які завершують роботу, формулюються найсуттєвіші результати проведеного дослідження. Комплексний аналіз правового регулювання застосування у практичній діяльності органів Державної автомобільної інспекції МВС України заходів попередження та припинення порушень на автомобільному транспорті, забезпечення безпеки учасників дорожнього руху дає підстави говорити про необхідність наукового обґрунтування та практичного вирішення низки законодавчих, правозастосовчих, організаційних, матеріально-технічних та інших проблем.

Ще раз звернено увагу на те, що термін “безпека дорожнього руху” має не лише технічний характер. Безпека дорожнього руху повинна бути пов’язана передусім з діяльністю по забезпеченню громадської безпеки на автомобільному транспорті, захистом життєво важливих інтересів учасників руху i суспільства в цілому від загрози виникнення дорожньо-транспортних пригод та їх негативних наслідків для життя і здоров’я людей, їх майна.

Значною проблемою, що впливає на ефективність застосування заходів адміністративного попередження і припинення працівниками Державтоінспекції, є відсутність чітких законодавчих процедур і єдиних (систематизованих) нормативно-правових актів, які б спеціально регулювали підстави і порядок їх застосування. Наявність великої кількості різних за юридичною силою норм права створює умови для порушення прав громадян, підприємств, установ, організацій – учасників дорожнього руху, ускладнює правозастосування, спричиняє виникнення конфліктних ситуацій на автошляхах. Дисертант пропонує врегулювати порядок застосування заходів запобігання і припинення шляхом прийняття низки узгоджених законодавчих актів, які б містили як матеріальні, так і процесуальні норми, враховували інтереси суспільства, особи та держави у сфері застосування адміністративного примусу до учасників дорожнього руху, а до чинних нормативно-правових актів внести відповідні зміни і доповнення, систематизувати їх.

Основні положення дисертації викладені у таких опублікованих працях автора:

1. Єгупенко В.В. Організаційно-правові засоби забезпечення безпеки дорожнього руху органами Державної автомобільної інспекції //Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 43. – С. 97 – 102.

2. Єгупенко В.В. Деякі питання вдосконалення правового регулювання заходів адміністративного припинення в діяльності міліції //Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 47. – С. 88 – 92.

3. Єгупенко В.В. Повноваження органів ДАІ по застосуванню заходів припинення, спрямованих на забезпечення провадження в справах про адміністративні проступки //Вісн. Акад. прав. наук України, 2001. – № 4. – С. 146 – 154.

4. Єгупенко В.В., Константий О.В. Підстави застосування органами ДАІ заходів припинення спеціального призначення //Вісн. Нац. у-ту внутрішніх справ МВС України. – 2001. – Вип. 16. – С. 25 – 30.

5. Єгупенко В.В., Пишньов Д.І. Співвідношення суб’єктивних прав особи і процесуальних гарантій їх дотримання у кримінальному судочинстві //Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип. 38. – С. 200 – 203.

6. Єгупенко В.В. Засоби забезпечення прав громадян у сфері дорожнього руху // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні до 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод: Тези доп. та наук. повідом. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / За ред. проф. М.I. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 119 – 121.

7. Єгупенко В.В. Нормативно-правові акти про дорожній рух та забезпечення безпеки його учасників / Укладачі Битяк Ю.П., Гусаров С.М., Єгупенко В.В. та ін. – Харків: “Фактор”, 2002. – 343 с.

Єгупенко В.В. Заходи запобігання та припинення адміністративних правопорушень на транспорті органами Державної автомобільної інспекції МВС України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2002.

У дисертації досліджуються питання, що стосуються сутності, особливостей та видів заходів запобігання і припинення адміністративних правопорушень органами Державтоінспекції, а також забезпечення громадської безпеки на автомобільному транспорті. Аналізуються повноваження органів ДАІ щодо застосування зазначених заходів. Розглянуто понятійний апарат, наведено рекомендації щодо його уточнення.

Сформульовано наукові висновки і пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства, що регулює систему і підстави застосування органами ДАІ заходів запобігання і припинення. Визначено шляхи підвищення ефективності діяльності у цій сфері.

Ключові слова: безпека дорожнього руху, Державна автомобільна інспекція МВС України, адміністративний примус, заходи адміністративного запобігання і припинення правопорушень, автомобільний транспорт, повноваження органів ДАІ, права громадян у сфері дорожнього руху.

Егупенко В.В. Меры предупреждения и пресечения административных правонарушений на транспорте органами Государственной автомобильной инспекции МВД Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2002.

В диссертации исследуются вопросы, касающиеся сущности, особенностей и видов мер предупреждения и пресечения административных правонарушений органами Государственной автомобильной инспекции МВД Украины. Подчеркивается, что смена политического и социально-экономического устройства Украины среди приоритетов в деятельности органов ГАИ выдвинула те, которые направлены на пользу личности, всестороннее и полное обеспечение ее прав и свобод.

Указано, что при высоком уровне аварийности и снижении общей дисциплины участников дорожного движения в настоящий момент нет оснований для отказа от применения мер государственного принуждения органами Госавтоинспекции. Однако предпочтительно должны применяться меры административного принуждения, не содержащие элементов наказания личности, – административно-предупредительные (профилактические) меры и меры пресечения