НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Галаєва Людмила Валентинівна

УДК 338.24:631.152:636.085.55

МЕНЕДЖМЕНТ КОМБІКОРМОВОГО ВИРОБНИЦТВА УКРАЇНИ

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Кадієвський Володимир Андрійович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри економічної кібернетики

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Поліщук Микола Петрович,

Державний агроекологічний університет,

завідувач кафедри менеджменту організацій

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Скрипниченко Марія Іллівна,

Інститут економічного прогнозування НАН України,

завідувач відділу моделювання економічного розвитку

Провідна установа – Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ міжгалузевих та структурних проблем виробництва, м.Київ.

Захист відбудеться “21“ листопада 2002р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41.

Автореферат розісланий “18“ жовтня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процес стабілізації галузей АПК, що розпочався, вимагає особливої уваги до тваринництва, яке ще перебуває у занепаді. За останні десять років в Україні мало місце різке скорочення поголів’я сільськогосподарських тварин і птиці, що призвело до зменшення потреби у комбікормах, і відповідно – до зниження обсягів їх виробництва. Піднесення кормовиробництва, а в свою чергу і комбікормової галузі, є необхідною умовою та невідкладним завданням подолання економічної кризи у тваринництві.

Вивчення і прогнозування розвитку комбікормового виробництва за умов ринкового механізму господарювання стають визначальними та посідають провідне місце серед питань аграрного менеджменту.

Базовими науково-практичними дослідженнями у напряму аграрного менеджменту є праці вчених-економістів: В.П.Галушко, О.Д.Гудзинського, Й.С.Завадського, С.М.Кваші, Ю.С.Коваленка, М.Й.Маліка, П.О.Мосіюка, Б.Й.Пасхавера, М.П.Поліщука, П.Т.Саблука, В.К.Савчука, В.К.Терещенка, В.В.Юрчишина та інших. Питання розвитку кормовиробництва і виробництва комбікормів знайшли своє відображення у наукових працях В.М.Айдіна, В.П.Долинського, О.І.Єнікєєва, А.П.Курносова, В.Л.Перегуди, М.І.Толкача та інших вчених. Теоретичні та практичні питання математичного моделювання економічних процесів викладені у роботах Л.В.Канторовича, В.А.Кардаша, В.А.Кадієвського, О.М.Онищенка, Б.К.Скирти, М.І.Скрипниченко, В.О.Точиліна та інших дослідників.

Однак, проблема менеджменту комбікормового виробництва у нашій країні не отримала необхідного системного розв’язання. Актуальність і недостатня розробленість його базових теоретичних, методологічних і практичних питань зумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, завдання та головні напрями дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з тематикою науково-дослідних робіт Національного аграрного університету “Розробка питань менеджменту і маркетингу на різних рівнях АПК в умовах ринкової економіки” та “Розробка наукових принципів і методології реформування системи управління АПК відповідно до концепції його розвитку” (номери державної реєстрації відповідно: 0193U022571 та 0196U001975).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення менеджменту комбікормового виробництва і підвищення його конкурентоспроможності за умов ринкового механізму господарювання.

Відповідно до цього сформульовано основні задачі дослідження:

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є процес управління комбікормовим виробництвом в умовах формування і функціонування ринку комбікормів.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів ефективного управління комбікормовим виробництвом з метою стабільного розвитку тваринництва і підвищення конкурентоспроможності його продукції.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є сучасні концепції розвитку ринкової економіки в Україні, системно-функціональний підхід до вивчення економічних процесів, законодавчі та нормативні акти з питань діяльності агропромислового комплексу, зокрема тваринництва і комбікормового виробництва.

Для реалізації поставлених у роботі задач використовувалися такі методи досліджень: монографічний – при вивченні і аналізі науково-технічної та економічної літератури з досліджуваної проблеми, усвідомленні змісту, місця і завдань менеджменту комбікормового виробництва; методи економічного аналізу – при оцінці сучасного стану кормовиробництва та тваринництва; графічний – при розробці структурно-логічних схем цілей комбікормового виробництва, взаємовідносин між партнерами, взаємозв’язків учасників інтеграційних формувань, аналізі окремих показників; методи виробничих функцій та оптимізаційного математичного моделювання – при програмуванні рівня годівлі, продуктивності тварин і птиці.

Джерелами інформації були: вітчизняна статистична звітність, інформаційно-аналітичні збірники та бюлетені, наукові публікації, матеріали підприємств про виробничу, економічну та маркетингову діяльність.

Наукова новизна одержаних результатів. Новизна положень і висновків полягає в обґрунтуванні, постановці та практичному вирішенні комплексу питань, пов’язаних з ефективним управлінням комбікормовим виробництвом, а саме:

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання пропозицій та рекомендацій щодо розвитку маркетингових підходів, удосконалення інтеграційних процесів і взаємовідносин комбікормових підприємств з виробниками сировини та споживачами продукції, визначення напрямів державного регулювання галуззю, застосування методів дослідження операцій для ефективного менеджменту комбікормового виробництва.

Наукові результати дисертаційної роботи розглянуті у виробничому об’єднанні міжгосподарської комбікормової промисловості “Укрміжгоспкомбікорм” Міністерства аграрної політики України та ВАТ “Бориспільський експериментальний комбікормовий завод” і отримали позитивну оцінку щодо впровадження у виробництво.

Результати досліджень використовуються у навчальному процесі кафедрою економічної кібернетики Національного аграрного університету при розробці та викладанні курсів “Математичне моделювання економічних процесів” і “Математичне моделювання у маркетингу”.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, практичні рекомендації і пропозиції, одержані в дисертаційному дослідженні, є особистими розробками автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних семінарах (м.Нітра, Словаччина, 1999р. і 2000р.), конференціях професорсько-викладацького складу факультету аграрного менеджменту НАУ (1996–2002 рр.), на Першій всеукраїнській конференції молодих вчених-аграріїв “Роль молодих вчених в реформуванні аграрного сектору економіки України” (м.Київ, НАУ, 2001р.), Всеукраїнській конференції учених-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м.Київ, ІАЕ УААН, 2001р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано сім самостійно підготовлених наукових праць загальним обсягом 1,4 друк.арк., з них: чотири – у фахових виданнях, дві – у збірниках наукових праць та одна – у збірнику матеріалів науково-практичної конференції.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків. Викладена на 220 аркушах комп’ютерного тексту, включає 20 таблиць, 45 рисунків, 10 додатків. Список використаних джерел має 230 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації і обраного напряму дослідження, визначено мету та задачі дослідження, сформульовано об’єкт, предмет, методи дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення, особистий внесок здобувача та апробацію одержаних результатів.

У першому розділі “Особливості розвитку та управління комбікормовим виробництвом України у період переходу до ринкових відносин” розглянуто і проаналізовано стан аграрних перетворень у країні, зокрема реструктуризації комбікормового виробництва, особливості управління в галузі у період переходу до ринку.

Протягом 1990-2000 років розвиток вітчизняного сільського господарства характеризувався негативними тенденціями і ознаками. У тваринництві – це різке скорочення поголів'я, зниження продуктивності, що зумовлено, перш за все, недостатнім рівнем годівлі, незадовільною якістю кормів, неефективним їх використанням. Частка концентрованих кормів у всіх категоріях господарств за цей період знизилась з 34,3 до 28,4%, а комбікормів у них – відповідно з 42,7 до 18,0 відсотків. Щороку понад 10 млн.тонн зерна у країні використовується для годівлі тварин неефективно, у непереробленому вигляді.

Підвищення ефективності годівлі сільськогосподарських тварин можливе лише за умови використання комбікормів, збалансованих за основними складовими живлення, амінокислотами, вітамінами, мікро- та макроелементами. Повноцінна годівля дозволяє встановити оптимальне співвідношення між затратами корму і продуктивністю тварин та запобігти їх перевитратам. У країнах з ринковою економікою на одну тонну приросту живої маси великої рогатої худоби у середньому використовується 2,5 тонни комбікормів, а в Україні – до 6,0-6,5 тонн, що значно підвищує собівартість продукції тваринництва, оскільки питома вага вартості кормів у структурі виробничих витрат значна. У 2001 році вона становила у середньому по Україні 52,9 відсотків.

При виробництві тваринницької продукції кормові ресурси в значних обсягах ще використовуються технологічно непідготовленими і, не дивлячись на їх поживність, недостатньо засвоюються тваринами, мають неповну віддачу. Розвиток вітчизняного виробництва комбікормів сприятиме не тільки раціональному використанню зернових культур, а й залученню побічних продуктів багатьох переробних галузей.

У даний час серед комбікормових підприємств України, загальною потужністю понад 15 млн.тонн, більшість акціоновані, приватизовані, перепрофільовані або законсервовані і представлені комбікормовими підприємствами Державної акціонерної компанії "Хліб України" (ДАК “Хліб України”) – загальною потужністю 2,2 млн. тонн у рік; підприємствами Державного комітету України з матеріального резерву (Держкомрезерву) – потужністю 0,88 млн. тонн у рік; міжгосподарськими комбікормовими заводами, акціонованими та приватизованими підприємствами загальною потужністю близько 10 млн.тонн.

Відносна стабілізація комбікормової галузі у 2001 році і першій половині 2002 року суттєво не вплинула на обсяги виробництва комбікормів, які у 2001 році складали лише 4,4% від рівня 1990 року (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка виробництва комбікормів в Україні, тис.тонн

Нами проведено економічну та технологічну оцінку виробничого потенціалу комбікормового виробництва. Обґрунтовано, що наявні потужності комбікормових підприємств України і достатня кваліфікація персоналу, при забезпеченні необхідною сировиною, дозволяють виробляти у значних кількостях комбікорми для всіх видів і вікових груп тварин та птиці.

З урахуванням наявності у країні кормового зерна, білкових компонентів і більшості збагачувачів вже найближчим часом можливе виготовлення 4,5-5,0 млн.тонн комбікормів у рік. Разом з тим зростання обсягів їх виробництва гальмується недостатнім внутрішнім попитом у тваринницькій галузі, необґрунтованою вартістю.

Технічна оснащеність значної кількості комбікормових підприємств країни дає змогу виробляти комбікорми для всіх видів та вікових груп тварин і птиці за якістю, що відповідає вимогам нормативно-технічної документації. Проте iснуючi виробничi потужностi використовуються не повною мiрою: у 1990 році – на 74%, а у 2001 році – близько 7 відсотків. Тому капiтальнi вкладення, матерiальнi і трудові ресурси на стадії стабілізації економіки країни доцільно сконцентрувати, перш за все, на реконструкцiї iснуючих комбікормових пiдприємств, впровадженні на них прогресивних технологiй з метою виробництва конкурентоспроможної продукції.

У дисертації розглянуті роль, завдання та тенденції удосконалення менеджменту комбікормового виробництва за ринкових умов; для забезпечення стабілізації комбікормового виробництва запропоновано комплексний підхід до управління галуззю, що на етапі її відновлення включає поєднання як традиційних, так і ринкових методів ефективного управління.

Ринковий менеджмент передбачає узгодження економічних інтересів комбікормових підприємств, виробників сировини та споживачів комбікормової продукції. Це вимагає пошуку ефективних форм взаємовідносин учасників у ланцюгу: сировинна база виробництво комбікормової продукції реалізація комбікормів споживання комбікормів реалізація тваринницької продукції.

Ринкове середовище неоднозначно впливає на механізми забезпечення конкурентоспроможності підприємств, що пов’язано з існуванням ненасичених, насичених та застійних ринків, кожен з яких формує свою специфічну конкурентну ситуацію.

На сьогодні ринок комбікормів можна характеризувати як застійний, тобто такий, що функціонує в умовах послаблення попиту на продукцію і зниження рентабельності виробництва. При цьому, можливість одержання короткострокових прибутків під час стабілізації рівня цін, значна концентрація виробництва дозволяють конкретному підприємству і на застійному ринку формувати напрями власної конкурентоспроможності.

Для адаптації до ринкових умов вітчизняні підприємства повинні розробляти власну маркетингову політику у таких аспектах: збереження існуючих і встановлення нових результативних виробничих зв’язків; розширення сегментів ринку комбікормової продукції. Важливими напрямами такої політики мають бути: пошук шляхів здешевлення одиниці комбікормів, підвищення ефективності їх споживання тваринами та збільшення обсягів реалізації.

Для вирішення цих завдань комбікормовим підприємствам пропонується: інтегрування з постачальниками сировини і споживачами продукції, що дозволить всередині інтегрованої структури самостійно встановлювати строки розрахунку (наприклад після реалізації тваринницької продукції) і нижчі за ринкові ціни на комбікорми; виробництво повнораціонних комбікормів, ефективність використання яких у тваринництві і птахівництві значно вища за інші види кормів (концентрати, комбікорми-концентрати, кормові суміші); збільшення обсягів продажу комбікормової продукції за рахунок освоєння різних форм реалізації, зокрема кредитної, біржового продажу, виготовлення комбікормової продукції на давальницьких умовах із сировини споживача.

Важливе значення для ефективного менеджменту комбікормового виробництва має створення інформаційно-консультаційних служб (спеціалізованих і широкого профілю) державного та приватного підпорядкування. Це дасть змогу підвищити ефективність господарювання як виробників, так і споживачів комбікормової продукції за рахунок отримання оперативної та достовірної інформації про попит і ціни на комбікорми, стан ринків сировини і готової продукції, використання нових досягнень вітчизняної та зарубіжної науки.

Діючі інформаційні структури не задовольняють зростаючі потреби галузі внаслідок їх автономного існування та незадовільного якісного і кількісного складу інформації. Формування і використання достовірної інформаційної бази дозволить розширити сферу застосування сучасних методів, зокрема економіко-математичного моделювання у менеджменті комбікормового виробництва, оскільки в Україні існують для цього передумови (глобальна мережа INTERNET, доступне програмне забезпечення, комп’ютерна техніка).

Ситуація, що склалася у комбікормовому виробництві, обумовлює необхідність розробки нової, організаційної структури управління і регулювання діяльністю підприємств галузі. Згідно проведеного нами аналітичного дослідження однією з найбільш прийнятних форм управління комбікормовим виробництвом є асоціації, що охоплюють учасників суміжних галузей, фінансові структури, переробні підприємства та сфери збуту.

Серед першочергових завдань розвитку комбікормового виробництва стоять такі: нормативно-правове забезпечення галузі; залучення інвесторів для закупівлі критичної сировини і новітніх технологій; організаційно-технічне забезпечення (реконструкція та технічне переоснащення діючих підприємств, удосконалення існуючих і впровадження нових технологій виробництва комбікормів, освоєння прогресивного обладнання); доцільна спеціалізація комбікормових підприємств.

На основі узагальнення теоретичних і аналітичних положень обґрунтовано висновок, що для стабілізації і розвитку комбікормових підприємств країни їм необхідно: впроваджувати раціональний менеджмент; застосовувати ринкові форми та методи управління і регулювання (у тому числі новітні інформаційні технології, економіко-математичні методи); вдосконалювати організаційну структуру; розробляти власну маркетингову політику, направлену на виробництво конкурентоспроможної продукції, пошук вигідних ринків сировини та збуту комбікормів.

У другому розділі “Комбікормове виробництво в системі міжгалузевих зв’язків АПК” проаналізовано стан і ефективність сировинної бази комбікормової галузі, розглянуто умови та фактори формування оптимальних взаємозв'язків комбікормових підприємств із сільськогосподарськими виробниками, обґрунтовано структуру інтеграційних формувань при виготовленні комбікормової продукції та методи управління ними.

Для одержання якісних комбікормів необхідно більше 100 видів сировини, основна маса якої рослинного походження. Велику частку у структурі сировини, що йде на виготовлення комбікормів, поки що займають зернові культури: в Україні – понад 70%, при рекомендованій науковцями нормі – не більше 60 відсотків. У США на виробництво комбікормів витрачається 40-42% зернової сировини, у Франції – 40-45%, Нідерландах – 25-28 відсотків.

Значна питома вага пшениці у комбікормах – 35% і більше, а з урахуванням використання її у зерносумішах, цей рівень ще вищий. Частка ячменю становить 5-25%, кукурудзи – від 8 до 35 відсотків. За науковими даними, у залежності від виду та віку тварин, питома вага зерна окремих культур у комбікормі в середньому може становити: зернобобові 10-15%; кукурудза 20-30%; ячмінь 20-30 відсотків. У той же час при виготовленні повнораціонних комбікормів частка зернових компонентів зменшується до 50-55 відсотків.

З метою забезпечення кормовиробництва країни основними видами сировини пропонуються такі заходи:

-

-

Взаємовигідність партнерських інтегрованих відносин зумовлена, перш за все, значною кількістю компонентів, необхідних для виготовлення комбікормової продукції. У результаті аналізу діяльності вітчизняних і зарубіжних інтегрованих структур було доведено, що ефективність виробництва комбікормів значно підвищується при інтегруванні підприємств у корпорації, компанії, агрофірми, асоціації та інші ринкові об’єднання.

У математичній формалізації принципи інтеграції у комбікормовій галузі можна представити так:

а) принцип горизонтальної інтеграції (формула 1)

(), (1)

де n – кількість груп інтеграції,

m – кількість об’єктів інтеграції,–

комбікормове підприємство j-ої групи та i-го об’єкту інтеграції ,

1 – зв'язки з приводу виробництва комбікормової продукції;

б) принцип вертикальної інтеграції (формула 2)

(2)

де – підприємства тваринницького комплексу; – сільськогосподарські підприємства (постачальники сировини, зокрема зернової, і споживачі комбікормової продукції); – промислові та переробні підприємства, що забезпечують сировиною виробництво комбікормів; – транспортні підприємства; – підприємства ринкової інфраструктури; – підприємства з виготовлення устаткування; – наукові установи.

Цифри у дужках показують поєднання інтересів учасників ринкової інтеграції з приводу:

1 – виробництва комбікормової продукції;

2 – виробництва кормових продуктів для комбікормів;

3 – реалізації комбікормової продукції;

4 – промислового тваринництва (птахівництва);

5 – виробництва продукції тваринництва;

6 – реалізації продукції тваринництва;

7 – постачання сировини комбікормовим підприємствам;

8 – постачання устаткування;

9 – наукового обґрунтування.

Виробництво і реалізація комбікормів – складний процес, у якому беруть участь багато партнерів, що належать до різних сфер агропромислового комплексу. Саме тому для комбікормової галузі найбільш прийнятною вбачається вертикальна інтеграція.

У дисертаційній роботі розглянута можливість поглиблення інтеграційних процесів у комбікормовому виробництві України і запропонована схема виробничих зв’язків учасників інтеграції (рис.1).

Рис. 1. Узагальнена схема інтеграційних зв’язків підприємств з виробництва комбікормів

На основі проведених досліджень зроблено висновок, що програма інтеграції комбікормових підприємств і галузей, які їх обслуговують, повинна мати такі напрями:

-

-

-

-

Розроблено алгоритм обґрунтування цін на комбікормову продукцію. Нижню межу ціни на комбікорми формують витрати виробництва. Це мінімальна ціна, нижче від якої підприємцю не вигідно її виробляти (формула 3):

(3)

де – собівартість i–го виду комбікорму; k – коефіцієнт, що характеризує мінімальний рівень рентабельності.

Цей коефіцієнт враховує мінімально необхідний розмір фонду споживання та фонду розвитку виробництва. Собівартість i–го виду комбікорму визначається за формулою 4:

(4)

де – кількість j–го виду сировини на одиницю комбікорму i–го виду (рецепт); 1,01 – коефіцієнт, що враховує втрати сировини; – ціна j–го виду сировини, що вводиться в i–й рецепт; – доплата за додаткову доробку (екструдування, плющення тощо) j–го виду сировини, що вводиться в i–й рецепт; – вартість добавок j–го виду (меляси, кормового жиру та інших) у розрахунку на рецепт i–го виду; – диференційований норматив витрат на виробництво комбікорму i–го виду.

Мінімальна ціна виробника, навіть якщо вона не вища за середньоринкову ціну, ще не є остаточною, тому що мінімальна реалізаційна ціна i–гo виду комбікорму включає, крім мінімальної ціни виробника, ще й витрати на реалізацію даного виду продукції . За умов вільної конкуренції це можуть бути транспортні та інші витрати, а при монопольному ринку – ще і витрати на подолання монополії (наприклад, додаткові затрати на перевезення комбікормів у інші регіони) (формула15)

(5)

Якщо мінімальна реалізаційна ціна i–го виду комбікорму не вища від середньої ринкової реалізаційної ціни на аналогічний вид комбікорму (що також включає, крім середньої ринкової ціни, ще і середні ринкові затрати на реалізацію ) і може бути виражена формулою 6:

(6)

то це підтверджує правильно обрану стратегію підприємства. У такому випадку виробник має можливість встановити свою ціну на комбікорм у межах від до залежно від попиту, який є верхньою межею ціни.

Орієнтація на обсяг можливого продажу по встановленій ціні дасть змогу максимізувати різницю між загальними доходами (по всій номенклатурі продукції, що реалізується) і загальними витратами, тобто прибуток.

Ціна, за якою споживач може придбати комбікорм у необхідній кількості, визначається часткою затрат у собівартості тваринницької продукції. Приймаючи, що ціна реалізації виробника на одиницю f-го виду тваринницької продукції не повинна перевищувати середньоринкову ціну реалізації , тобто , частка затрат на комбікорм в одиниці тваринницької продукції f-го виду визначається за формулою 7:

(7)

де – витрати на особливості реалізації одиниці тваринницької продукції f-го виду; – інші затрати при виробництві одиниці тваринницької продукції f-го виду; – коефіцієнт, що характеризує мінімальний рівень рентабельності у тваринницькій галузі. Причому

(8)

де - кількість комбікорму i-го виду, витраченого на одержання одиниці тваринницької продукції f-го виду.

Якщо , необхідна розробка ряду заходів для зменшення ціни комбікорму через зниження витрат виробництва і затрат на реалізацію.

За умов формування ринкових відносин у комбікормовій галузі змінюються підходи до прийняття управлінських рішень. Це вимагає удосконалення методики дослідження економічних механізмів розвитку та стабілізації виробництва комбікормів у різних аспектах, перш за все в управлінському.

У третьому розділі ”Удосконалення управління комбікормовим виробництвом України” викладено методику визначення раціонального поєднання тваринництва і кормовиробництва, яка полягає у вивченні тенденцій та проведенні факторного аналізу впливу рівня годівлі на підвищення продуктивності тварин і птиці з використанням елементів кореляційно-регресійного аналізу та розробленої автором модифікованої системи економіко-математичних моделей оптимізації раціону та рецептури комбікормів. Здійснено оцінку оптимальної структури добового раціону дійної корови за основними групами кормів у різних природно-кліматичних зонах.

Залежність продуктивності окремих видів сільськогосподарських тварин від загального рівня годівлі та вмісту у раціонах концентрованих кормів визначалася з використанням розроблених автором моделей регресії як лінійної, так і логарифмованої функцій.

Встановлено, що по розглянутих видах тваринницької продукції:

-

-

На підставі цих досліджень здійснено оцінку оптимальної структури добового раціону дійної корови (масою 450–500кг, добовим надоєм 12кг, жирністю молока 3,8%) щодо природно-кліматичних зон з урахуванням граничних норм вмісту концентрованих кормів.

Експериментальні розрахунки, проведені автором по зонах України, свідчать про незбалансованість раціонів годівлі за основними поживними та біологічно-активними речовинами (табл.2).

Таблиця 2

Вміст біологічно-активних речовин у добовому раціоні дійної корови

Запропонована автором методика оптимізації раціонів з одночасним визначенням рецептури комбікормів, а не за стандартними рецептами, дозволить сформувати оптимальну кормову базу, забезпечити збалансованість раціонів, а отже підвищити ефективність годівлі, скоротивши витрати кормів і підвищивши продуктивність тварин. Такий підхід забезпечує раціональне використання комбікормів, запобігає їх перевитратам, що знижує затрати на виробництво одиниці тваринницької продукції.

Однією з причин макроекономічного характеру, що зумовила кризову ситуацію у комбікормовій галузі України є послаблення державної підтримки. Це особливо проявилося у порушенні паритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, еквівалентного міжгалузевого обміну тощо.

У дисертації проаналізовано доцільний рівень державного регулювання комбікормового виробництва та обґрунтовані можливості і перспективи його удосконалення.

На основі узагальнення теоретичних положень, аналізу фактичного стану комбікормового виробництва обґрунтовано висновок про необхідність державної підтримки і регулювання галузі на етапі її відродження та запропоновані його основні напрями:

-

-

-

-

-

-

-

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження стану і розвитку менеджменту у комбікормовій галузі України дає змогу зробити висновки, що мають теоретичне та практичне значення:

1. Протягом останнього десятиріччя агропромисловий комплекс охопили кризові явища. Найбільш руйнівними вони були у тваринництві і забезпечуючих його галузях: кормовиробництві та у виробництві комбікормів.

За 1990-2000 роки обсяги комбікормової продукції скоротилися більше ніж у 20 разів. У 2001 році, незважаючи на відносну стабілізацію галузі, було вироблено лише 4,4% від рівня 1990 року – 714 тис.тонн комбікормів. Вони низької якості: зернові складові становлять у середньому понад 70%, що значно вище за рекомендації стандартів ЄС. Через відсутність необхідних компонентів комбікорми не збалансовані за основними поживними і біологічно-активними речовинами. Комбікорми для птиці містять до 12-14% протеїну при нормі 16-17%, для свиней та ВРХ - 11% при нормі 15-17 відсотків. Недостатній технологічний рівень переробки: лише 20% продукції виготовляється у вигляді гранул та комбікормової крупки. Через низьку платоспроможність вітчизняних споживачів реалізується лише 80% вироблених комбікормів, майже відсутній їх експорт.

За досліджуваний період частка комбікормів у складі концентрованих кормів зменшилася із 42,7 до 18,0 відсотків. Годівля ж збалансованими комбікормами дає можливість підвищити продуктивність сільськогосподарських тварин на 15-20% і значно знизити собівартість тваринницької продукції.

Розвиток комбікормової галузі є невід'ємною умовою піднесення вітчизняного тваринництва до рівня конкурентоспроможності економічно розвинених країн.

2. Виробництво комбікормів на сучасному етапі зосереджено на підприємствах підпорядкованих ДАК "Хліб України" та Держкомрезерву, міжгосподарських комбікормових заводах, на підприємствах нових форм власності.

Технічна оснащеність лише 17% комбікормових заводів відповідає сучасним вимогам науково-технічного прогресу; до 38 % потребують часткової, а 45% – докорінної реконструкції та дооснащення. Стан, що склався, зумовлений незадовільним фінансовим положенням як галузі в цілому, так зокрема комбікормових підприємств та машинобудівних заводів, відсутністю економічно обґрунтованих механізмів його покращення. Тому капітальні вкладення, матеріальні і трудові ресурси у період стабілізації виробництва вигідно сконцентрувати у першу чергу на реконструкції діючих комбікормових підприємств, впровадженні на них провідних технологій, конкурентоспроможного устаткування.

Реструктуризація комбікормової галузі передбачає подальше роздержавлення та приватизацію підприємств, створення ринкових структур з новою організацією, формами і методами управління.

3. Проблема забезпечення комбікормової галузі сировиною у потрібних асортименті, обсягах та якості – важливий фактор відродження і розвитку вітчизняного виробництва комбікормів. Основними шляхами її вирішення мають бути: формування структури зернового балансу країни у відповідності з потребами тваринництва і комбікормового виробництва; розробка заходів щодо економічного зацікавлення товаровиробників у збільшенні обсягів виробництва і продажу комбікормовим підприємствам сировини потрібного асортименту, якості та оптимальної вартості; закупка в інших країнах критичних видів компонентів для комбікормів.

4. Дослідження розвитку інтегрування комбікормових підприємств у країнах з ринковою економікою, ефективності пострадянських і сучасних економічних зв'язків прибуткових виробничих структур дозволяють стверджувати, що найбільш прийнятною для комбікормової галузі є вертикальна інтеграція. Позитивною тенденцією інтегрування виробників комбікормової продукції на даний час є входження комбікормових підприємств до функціонуючих виробничих структур ринкового типу. При цьому удосконалення управління передбачає принцип узгодження інтересів учасників інтеграційного процесу від виробників сировини до споживачів комбікормової продукції і реалізаторів тваринницької. Однією з ефективних його форм є асоціаційна, побудована на добровільному делегуванні повноважень по щаблях управлінської ієрархії. Доведено, що у галузі доцільно розвивати такі форми інтегрування: контрактну; агропромислові формування (корпоратизовані відкриті та закриті акціонерні товариства); регіональні асоціації. Складовими їх мають бути: комбікормове підприємство – постачальники сировини – споживачі комбікормової продукції – переробні та сервісні організації – науково-дослідні установи.

5. Розвиток інтеграційних процесів на принципах взаємного погодження інтересів неможливий без запровадження стратегічного і тактичного маркетингу, регулювання та контролю, сучасних інформаційних технологій у напрямах: відстеження кон’юнктури ринків сировини, готової продукції, інвестиційних ресурсів, інновацій; вивчення контингенту потенціальних споживачів для розширення і завоювання нових сегментів ринку у країні та за її межами; аналіз можливостей залучення на взаємовигідних умовах постачальників якісної і оптимальної за вартістю сировини; збереження існуючих та розширення ділових зв’язків; розробка власної маркетингової політики, направленої на здешевлення і підвищення якості виготовлюваної продукції; запровадження комп'ютерних технологій аналізу та контролю виробничих і технологічних процесів, обліку та використання грошово-матеріальних ресурсів, сировини.

6. Для узгодження ціни в інтегрованих структурах автором розроблено алгоритм і математичну модель, що дає можливість оперативно реагувати на зміну цінової ситуації на ринку комбікормів країни. Вона апробована у виробничому об’єднанні міжгосподарської комбікормової промисловості “Укрміжгоспкомбікорм” Міністерства аграрної політики України, прийнята до впровадження і пропонується до включення в АРМ економіста комбікормового об'єднання.

7. Аналіз продуктивності та рівня годівлі у тваринницьких галузях за період 1985–2000 років показав значні відмінності цих показників як по областях, так і по зонах країни. Рівень продуктивності формується з урахуванням кількісного та якісного споживання тваринами кормів, причому у середньому 26% варіації молочної продуктивності корів, 41% варіації м’ясної продуктивності свиней і 50% варіації несучості курей у досліджуваній сукупності формується за рахунок різних рівнів годівлі концентрованими кормами.

8. Оцінка оптимальної структури типових добових раціонів дійної корови у різних природно-кліматичних зонах, із урахуванням граничних норм вмісту концентрованих кормів, здійснена за допомогою розробленої автором модифікованої системи економіко-математичних моделей, показала їх незбалансованість за основними поживними та біологічно-активними речовинами. Запропонована методика оптимізації раціонів з одночасним визначенням рецептури комбікормів дозволить забезпечувати збалансованість раціонів, запобігати перевитратам комбікорму, а отже підвищувати продуктивність тварин і знижувати затрати на виробництво одиниці тваринницької продукції.

Розроблена методика апробована з використанням комп’ютерної техніки і пропонується до впровадження для управління комбікормовим виробництвом в АРМ економіста комбікормового підприємства.

9. На основі узагальнення теоретичних положень, аналізу фактичного стану комбікормового виробництва обґрунтовано висновок про важливість підвищення ефективності державної підтримки і регулювання на етапі відродження галузі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Галаєва Л.В. Модель ціни на продукцію комбікормової промисловості // Економіка України.–1994.– №7.– С.89-90.

2. Галаєва Л.В. Виробництво комбікормів в Україні: передумови і перспективи застосування економіко-математичних методів // Науковий вісник НАУ.– 1998.– Вип. 4.– С.116-120.

3. Галаєва Л.В. Оптимізація розвитку виробництва комбікормів в умовах невизначеності // Науковий вісник НАУ. – 1999. – Вип. 15. – С.121-124.

4. Галаєва Л.В. Про деякі аспекти формування інформаційно-консультаційної служби комбікормового виробництва України // Інформаційні ресурси та їх використання в агропромисловому виробництві. Зб. наук праць. – К.: ІАЕ УААН, 2000.– №2.– С.134-136.

5. Галаєва Л.В. Менеджмент комбікормового виробництва України: стан та перспективи // Економічні проблеми розвитку АПК в умовах ринкової економіки. Матеріали науково-практичної конференції, що відбулася 29-30 березня 2000 р.– К.: НАУ, 2000. – С.13-14.

6. Галаєва Л.В. Розвиток інтеграції в виробництві комбікормів // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. Зб. наук праць. – Ч. 2. – К.: ІАЕ УААН, 2001.– С.109-111.

7. Галаєва Л.В. Менеджмент комбікормового виробництва України в ринкових умовах // Науковий вісник НАУ. – 2001. – Вип.37. – С.308-311.

Галаєва Л.В. Менеджмент комбікормового виробництва України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Національний аграрний університет, Київ, 2002.

Дисертаційна робота присвячена питанням розробки методики та рекомендацій щодо удосконалення менеджменту комбікормового виробництва в Україні. Проаналізовано сучасний стан та тенденції розвитку ринку комбікормів, проведено оцінку управління та регулювання виробництва комбікормової продукції. Розроблені пропозиції щодо формування результативної системи управління комбікормовим виробництвом на основі вертикальної інтеграції. Обґрунтовано механізм забезпечення єдності економічних інтересів у системі діяльності від виробництва сировини до реалізації комбікормової і тваринницької продукції та необхідність державного протекціонізму.

Ключові слова: кормовиробництво, комбікорм, ринок комбікормів, менеджмент, управління, регулювання, маркетингова політика, інтеграція, економіко-математичні методи.

Галаева Л.В. Менеджмент комбикормового производства Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями. – Национальный аграрный университет, Киев, 2002.

Диссертационная работа посвящена вопросам разработки методологии, методики и рекомендаций по усовершенствованию менеджмента комбикормового производства Украины.

Проведенный анализ современного состояния и тенденций развития рынка комбикормов в Украине показал, что несмотря на относительную стабилизацию отрасли в 2001 году, за последнее десятилетие наблюдается значительное снижение объемов производства комбикормовой продукции – более чем в 20 раз по сравнению с 1990 годом. Производимые комбикорма невысокого качества, имеют недостаточный технологический уровень переработки. Это обуславливает необходимость разработки нового подхода к управлению комбикормовым производством, формирования рыночной организационной структуры управления.

В работе проведена оценка современного состояния управления производством комбикормов. Разработаны предложения относительно формирования результативной системы управления комбикормовым производством на основе вертикальной интеграции. Положительной тенденцией интегрирования производителей комбикормовой продукции в настоящее время есть вхождение комбикормовых предприятий в функционирующие производственные структуры рыночного типа. При этом усовершенствование управления предусматривает принцип согласования интересов участников интеграционного процесса от производителей сырья до потребителей комбикормовой продукции и реализаторов животноводческой. Одной из эффективных его форм является ассоциативная, построенная на добровольном делегировании полномочий по ступеням управленческой иерархии.

Доказано, что в отрасли целесообразно развивать такие формы интегрирования: контрактную; агропромышленные формирования (корпоратизованные открытые и закрытые акционерные общества); региональные ассоциации. Составными их должны быть: комбикормовое предприятие – поставщики сырья – потребители комбикормовой продукции– перерабатывающие и сервисные организации – научно-исследовательские учреждения.

Развитие интеграционных процессов на принципах взаимного согласования интересов невозможно без внедрения стратегического и тактического маркетинга, регулирования и контроля, современных информационных технологий в таких направлениях: отслеживание конъюнктуры рынков сырья, готовой продукции, инвестиционных ресурсов, инноваций; изучение контингента потенциальных потребителей для расширения и завоевания новых сегментов рынка в стране и за ее пределами; анализ возможностей привлечения на взаимовыгодных условиях поставщиков качественного и оптимального по стоимости сырья; сохранение существующих и расширение деловых связей; разработка собственной маркетинговой политики, направленной на удешевление и повышение качества изготовляемой продукции; внедрение компьютерных технологий анализа и контроля производственных и технологических процессов, учета и использования денежно-материальных ресурсов, сырья.

Обоснован механизм обеспечения единства экономических интересов в системе деятельности от производства сырья до реализации комбикормовой и животноводческой продукции, основой которого является согласование цен внутри интегрированных структур. Разработаны и апробированы алгоритм и математическая модель, которая дает возможность оперативно реагировать на смену ценовой ситуации на рынке комбикормов страны. Это является важным фактором формирования направлений повышения конкурентоспособности комбикормовых предприятий.

Обобщив теоретические положения, автор обосновывает вывод, что для стабилизации комбикормового производства необходимы следующие мероприятия: рационализация менеджмента, разработка для предприятий собственной маркетинговой политики, направленной на поиск новых рынков сбыта и сырья для производства комбикормов. Применение рыночных форм и методов управления, в том числе внедрение новейших информационных технологий, экономико-математических методов, компьютерной техники. Это позволит решать перечисленные проблемы оперативно и на современном уровне.

Произведенная в работе оценка оптимальной структуры типичных суточных рационов дойной коровы в различных природно-климатических зонах с учетом предельных норм содержания концентрированных кормов и осуществленная с помощью разработанной автором модифицированной системы экономико-математических моделей показала их несбалансированность по основным питательным и биологически-активным веществам. Предложенная автором методика оптимизации рационов с одновременным формированием рецептуры комбикормов позволит обеспечить сбалансированность рационов, предотвратить перерасход комбикорма, а значит повысить производительность животных и снизить затраты на производство единицы животноводческой продукции. Разработанная методика апробирована с использованием компьютерной техники.

Автором делается вывод о необходимости усиления деятельности государства в направлении регулирования комбикормовой отрасли.

Ключевые слова: кормопроизводство, комбикорм, рынок комбикормов, менеджмент, управление, регулирование, маркетинговая политика, интеграция, экономико-математические методы.

Galaeva L.V. The Management of combine fodder industry of Ukraine. – Manuscript.

The dissertation