ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГОРОБИНСЬКА МАРІАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 658. 152

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

ОСНОВНИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВ

В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.06.01 – економіка підприємства і організація виробництва

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному економічному університеті,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Хохлов Микола Пантелеймонович

Харківський державний економічний університет,

завідуючий кафедрою економіки, приватизації та права

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Клочко Василь Степанович

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків,

професор кафедри економіки підприємства і менеджменту

кандидат економічних наук,

Волик Ірина Миколаївна

Харківське відділення Інституту економіки НАН України,

завідуюча відділом планування та

структурної перебудови промисловості

Провідна установа – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

кафедра економіки та менеджменту,

Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться "28" лютого 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-А.

Автореферат розісланий "27" січня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Найбільш важливою проблемою сучасної економіки України є подолання спаду виробництва, відновлення нормального відтворювального процесу в усіх його ланках, у тому числі на промислових підприємствах. В умовах гострого дефіциту інвестиційних ресурсів перед підприємствами постає першочергове завдання підвищення ефективності використання основних фондів, як важливого матеріального елементу виробництва, що в значній мірі визначає їх потенціал. Проблемі підвищення ефективності використання основних фондів, основного капіталу, виробничих потужностей підприємств завжди приділялася значна увага з боку учених-економістів, практиків, особливо на стадії індустріального розвитку виробництва, коли їх технічний рівень перетворився на один з найважливіших факторів, який зумовлює економічні результати господарської діяльності підприємства, забезпечує конкурентоспроможність продукції на ринку.

Серед зарубіжних учених значний внесок у розробку теорії капіталу і практики підвищення ефективності відтворення та використання основного капіталу зробили А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Сей, К. Маркс, А. Маршалл, А. Картер, Дж. Кендрік. Сучасна технологічна версія науково-технічного прогресу в руслі інституціонально-еволюційної економічної теорії пов’язана з працями Д. Норта, Й. Шумпетера, М. Кондратьєва, Р. Коуза, Н. Нельсона, С. Вінтера, О. Тоффлера, Г. Хакена, Г. Менша, І. Пригожина, П. Нійкампа, Л. Абалкіна, Д. Львова, С. Глазьєва. Великий внесок в дослідження вказаної проблеми залишили економісти, що працювали в умовах планової економіки, – В. Кудров, Я. Кваша, В. Красовський, К. Вальтух, Т. Хачатуров. Проблема ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємств займає чільне місце в дослідженнях таких українських економістів, як М. Герасимчук, І. Лукінов, Б. Кваснюк, М. Чумаченко, А. Чухно, А. Золотарьов, В. Клочко, Г. Одинцова, П. Орлов, М. Хохлов, І. Волик, І. Швець та інших.

Актуальність теми. В дослідженні сутності ключових категорій, закономірностей формування та динаміки капітало- і фондовіддачі, поліпшення використання виробничих потужностей підприємств у певних соціально-економічних умовах було накопичено великий обсяг знань. Але нові умови процесів трансформації економіки України вимагають теоретичного переосмислення змістовних характеристик категорій "основні фонди", "основний капітал" і "виробнича потужність підприємства", озброєння практики науково обґрунтованими рекомендаціями щодо ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємств, своєчасного їх оновлення, поліпшення управління та організації виробництва. Цим обумовлюється актуальність теми, мета і задачі дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами наукових досліджень Харківського державного економічного університету за комплексною науковою темою кафедри економіки, приватизації та права "Розвиток економічних та господарських відносин у післяприватизаційний період" та за темою "Підвищення інвестиційної привабливості державного підприємства агропромислового комплексу для ефективного партнерського співробітництва" (номер державної реєстрації 0101V000566), виконаних за безпосередньою участю автора.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці методичних рекомендацій щодо підвищення ефективності використання основних фондів та виробничих потужностей підприємств в умовах трансформації економіки.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такі задачі:

розкриття внутрішньої структури категорій "основні фонди" та "основний капітал" як засобів праці, що використовуються у різних соціально-економічних умовах;

з’ясування перехідного стану змістовних характеристик категорій "основні фонди", "основний капітал", що впливає на способи їх використання;

розкриття нових змістовних аспектів категорії "виробнича потужність підприємства" та її понятійного відображення;

використання економіко-математичних методів для оптимізації виробничої програми підприємства;

визначення дифузії науково-технологічних нововведень як форми оновлення основних фондів для активізації інноваційної діяльності на підприємстві;

дослідження можливостей підвищення рівня використання основних фондів у реалізації виробничого потенціалу підприємства на основі реінжинірингу бізнес-процесів.

Об`єкт дослідження – ефективність виробництва на підприємствах у сучасних умовах.

Предмет дослідження – підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей промислових підприємств в умовах трансформації економіки.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дисертації є наукові дослідження класиків світової економічної науки, сучасних вітчизняних та зарубіжних учених-економістів з питань використання основних фондів та виробничих потужностей промислових підприємств. У роботі було використано такі методи дослідження: узагальнення суспільної практики розвитку та використання основних фондів у сучасній економіці; порівняння, аналізу і синтезу – для визначення особливого та загального у категоріях "основні фонди" та "основний капітал", при обґрунтуванні поняття "ефективна виробнича потужність підприємства"; статистичні методи обробки даних для виявлення тенденцій у динаміці економічних показників, які відображають результати господарської діяльності щодо використання виробничого потенціалу підприємств. На основі економіко-математичного моделювання виконано формалізацію процедури адаптації розрахунків виробничої програми до ринкової кон’юнктури.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та закордонні публікації, закони й нормативні акти України з економічних питань, офіційна статистика, звітно-статистичні дані промислових підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому :

вперше:

обґрунтовано комплексний триєдиний підхід до структури категорій "основні фонди", "основний капітал", що базуються на таких змістовних характеристиках засобів праці, як їх натурально-речова форма, специфічний спосіб обороту вартості, соціально-економічна форма, на відміну від традиційного підходу, що враховує лише специфіку перенесення вартості засобів виробництва на продукт;

визначено основні тенденції трансформаційного перетворення категорії "основні фонди" у категорію "основний капітал", які обумовлені реальними процесами розвитку та використання засобів праці у перехідній економіці;

введено у науковий оборот поняття "ефективна виробнича потужність підприємства", що поєднує суто виробничі та ринкові, маркетингові аспекти підвищення ефективності використання виробничого потенціалу й основних фондів підприємства;

удосконалено:

методичні підходи до оптимізації виробничої програми підприємства із застосуванням методів нелінійного програмування;

дістали подальший розвиток:

концепція поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей підприємств на базі високотехнологічного виробництва на основі дифузії технологічних нововведень;

методичні підходи та рекомендації щодо підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей промислового підприємства з використанням реінжинірингу бізнес-процесів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх впровадження сприятиме підвищенню ефективності використання основних фондів та виробничих потужностей підприємств. Так, застосування методики визначення оптимальної виробничої програми підприємства з використанням математичної моделі нелінійного програмування дозволить підприємствам адекватно реагувати на мінливий попит, своєчасно проводити диверсифікацію виробничої структури та реалізувати можливості ефективної виробничої потужності. Запропонований методичний підхід та розробка проектної схеми першого етапу реінжинірингу бізнес-процесів дозволить здійснити відбір найбільш важливих бізнес-процесів з позицій необхідності вирішення проблем ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей на промисловому підприємстві.

Одержані результати, запропоновані рекомендації були розглянуті та частково прийняті до впровадження на промислових підприємствах м. Харкова, зокрема у ВАТ "Серп і молот" (довідка № 03-40/98 від 28.03.2001р.), ВО "Комунар" (довідка № 0-17-П/27 від 6.04.2001р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особистою роботою автора. З наукових робіт, виконаних у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора, а саме (у дужках вказано номери джерел за списком опублікованих робіт, який подано в авторефераті): розкрито сучасний зміст процесів оцінки основних фондів та їх вплив на інвестиційний потенціал промислового підприємства (4); уточнено зміст економічних категорій "основні фонди" та "основний капітал" з урахуванням їх складної структури, з'ясовано можливості використання реінжинірингу в реалізації виробничого потенціалу підприємства і підвищення рівня використання основних фондів (1); обґрунтовано взаємозв’язок філософських синергетичних принципів з інноваційними процесами саморозвитку основних фондів підприємств (10); запропонована математична модель нелінійного програмування для розрахунку оптимальної виробничої програми з урахуванням функції попиту (5).

Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення та результати дослідження оприлюднено на трьох науково-практичних конференціях, зокрема на Першій Міжнародній науково-практичній конференції молодих економістів "Сучасні проблеми розвитку виробництва" (Харків, 1996р.), Другій Міжнародній науково-практичній конференції молодих економістів "Сучасні проблеми розвитку виробництва" (Харків, 1997р.), Четвертій науково-практичній конференції молодих економістів "Сучасні проблеми розвитку виробництва" (Харків, 2000р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 11 наукових робіт, у тому числі 8 статей – у наукових виданнях, що визнані ВАК України фаховими з економіки. Загальний обсяг – 1,94 ум.-друк. арк., особисто автору належить 1,55 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Робота викладена на 192 сторінках машинописного тексту, основна частина – на 133 сторінках і містить: 18 таблиць – на 10 сторінках, 14 рисунків – на 9 сторінках, 21 додаток – на 28 сторінках, список використаних літературних джерел з 170 найменувань – на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі, об'єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – "Основні фонди як категорія перехідної економіки" – обґрунтовано новий підхід до категорій "основний капітал" та "основні фонди", що дозволяє більш повно розкрити їх зміст, виявити загальні характеристики та суттєві розбіжності, напрямки трансформаційного переходу однієї категорії в іншу. Виявлено проблеми використання основних фондів підприємств, що зародилися у центрально-плановій економіці, проведено аналіз сучасного стану цих проблем у перехідній економіці.

В економічній теорії, особливо у господарській практиці, найважливішою ознакою, що дозволяє ідентифікувати основний капітал та основні фонди як частину виробничих фондів, є особливий характер обороту їх вартості, тобто вартісний аспект займає домінуючу позицію у господарському механізмі. Розвиток та використання цих категорій знаходить чітке відображення у методичних підходах до проблем підвищення ефективності використання основних фондів в умовах переходу до ринкової економіки. Головна увага приділяється вдосконаленню методів оцінки основних фондів, амортизаційній політиці тощо. Але в тіні залишаються не менш важливі та змістові сторони процесу розвитку основних фондів підприємства: натурально-речова та соціально-економічна. Це звужує пошук шляхів до більш ефективного використання основних фондів, не дозволяє комплексно, з урахуванням усіх аспектів вирішувати проблему.

В дисертації обґрунтовано необхідність подолання фрагментарного підходу до категорій "основний капітал" та "основні фонди" і запропоновано розглядати їх у трьох проекціях, що відображають єдність трьох взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих аспектів змістовних характеристик: натурально-речовий, вартісний, соціально-економічний (рис. 1).

Це дозволить комплексно і в повній мірі зрозуміти зміст проблем ефективного використання основних фондів підприємств у перехідній економіці. Дослідження натурально-речового аспекту порушує проблеми технічного прогресу, відповідності технічної бази підприємства вимогам сучасного рівня розвитку науки і техніки у розвинутій ринковій економіці. Другий аспект – спосіб обороту вартості – зумовлює актуальність проблеми забезпечення стійких інвестиційних джерел для розширеного відтворювального процесу, амортизаційної політики. Соціально-економічний аспект виділяє проблеми ефективного використання засобів праці у наявних суспільних умовах, при відповідному господарському механізмі, соціальних наслідків рішень, що приймаються. У поступі глибоких соціально-економічних перетворень, що викликані переходом від планової до ринкової економіки індустріального типу, яка базується на високотехнологічному виробництві, неприпустимо обмежуватись вартісним змістом основних фондів. Це як окремий випадок проявляється у недоліках приватизації, де головна увага щодо основних фондів зосереджена на оцінці їх вартості.

При дослідженні аспектів сучасного розвитку основних фондів у роботі було приділено увагу тим питанням, вирішення яких, в першу чергу, сприятиме підвищенню рівня використання виробничого потенціалу підприємств у перехідний період.

В умовах перехідної економіки закономірності, які зумовлюють взаємодію факторів виробництва, економічні категорії мають транзитивний характер невизначеності, що залежить від ступеня їх трансформації, наповнення новим змістом. Категорії в цих умовах містять в собі поряд з новими елементами залишки попередніх, старих, що поступово зникають. Це важливо враховувати для розробки вірної, теоретично обґрунтованої господарської політики, націленої на ефективне використання технічного потенціалу, що формувався в інших соціально-економічних умовах.

У дисертації виділено загальні та найбільш характерні елементи, що притаманні основним фондам і основному капіталу як категоріям відповідно у плановій та ринковій економіці. Це дозволяє більш чітко представити їх перехідний стан (рис. 2).

Загальні ознаки основних фондів та основного капіталу

1. Спосіб обороту вартості – поступове перенесення вартості на товар.

2. Двоїста форма – вартісна і натурально-речова.

3. Натурально-речова форма – засоби праці.

4. Технологічна зрілість – комплексна система машин.

5. Планомірність розвитку в рамках первинної господарської ланки.

6. Циклічність оновлення.

Особливі ознаки

основних фондів

1. Основоположна форма власності – державна.

2. Характер відтворення на макрорівні – планомірний.

3. Рушійний імператив – державний план, економія.

4. Пріоритет натурально-речової форми.

5. Орієнтація на максимальне використання виробничих потужностей підприємств.

6. Характер економічного зростання і використання основних фондів – переважно екстенсивний.

7. Технологічний прогрес має фондомісткий характер у рамках індустріальної стадії зростання. | Особливі ознаки

основного капіталу

1. Основоположна форма власності – приватна.

2. Характер відтворення на макрорівні – ринковий.

3. Рушійний імператив – конкуренція, прибуток.

4. Пріоритет вартісної форми.

5. Орієнтація на посилення і закріплення положення на ринку.

6. Характер економічного зростання і використання основного капіталу –переважно інтенсивний.

7. Технологічний прогрес – капітало-зберігаючий.

Рис. 2. Загальні та особливі ознаки категорій "основні фонди" і "основний капітал"

Результати дослідження внутрішньої структури категорій "основні фонди" і "основний капітал" дозволяють більш коректно встановити вектор перетворень економічних відносин щодо розвитку та ефективного використання засобів праці у перехідній економіці, виявити наступність підходів, методів підвищення фондо- і капіталовіддачі. Це спонукає до розширення області актуальних досліджень з метою узагальнення теорії та практики використання засобів праці як в ринковій, так і в центрально-плановій економіці для розробки оптимальних рішень щодо нормалізації процесу відтворення основних фондів.

У результаті аналізу проблем використання основних виробничних фондів підприємств в економіці доперехідного періоду було встановлено, що екстенсивний характер відтворювальних процесів у промисловості України супроводжувався низкою негативних явищ і тенденцій, які дестабілізували всю економічну систему: деформація структури в бік високої питомої ваги першого підрозділу промисловості, методологічно обґрунтованого як закон "переважного розвитку виробництва засобів виробництва"; деформація галузевої структури основних виробничих фондів унаслідок мілітаризації економіки; деформація структури фінансових джерел відтворювальних процесів основних фондів унаслідок безмірного розбухання інвестиційної сфери, переамортизації, завищення норми накопичення; не була подолана негативна двадцятирічна тенденція зниження фондовіддачі; не був досягнутий світовий рівень продуктивності суспільної праці.

Склалася така модель індустріального суспільства, що з огляду на вищезгадані причини в кінці 80-х років ХХ ст. вичерпала свої можливості як за ресурсними обмеженнями, так і через необхідність витримати велике інвестиційне навантаження. Все це створило передумови для корінної зміни економічних відносин.

Проте є ще одна важлива причина, яка носить глобальний характер. Це – економічні цикли, в основі яких лежить життєвий цикл елементів основних виробничих фондів. Кризова "спадщина" планової економіки – це та обставина, на фоні якої протікає сучасна завершальна стадія п'ятдесятирічного промислового циклу. Його важлива особливість – необхідність проведення структурної перебудови щодо оновлення морально і фізично зношених основних фондів та всіх елементів виробничної інфраструктури. На сучасному рівні досягнень науково-технічного прогресу обмеженість інвестиційних ресурсів вітчизняної економіки не дозволяє вирішити цю актуальну і грандіозну проблему, хоч це є ключем до виходу із структурної економічної кризи.

Дослідженням установлено, що за перехідний період реформування економіки України (1991– 2000 рр.) не відбулося покращення соціально-економічного положення країни (табл. 1). Дані таблиці свідчать про те, що показник ефективності використання основних фондів – фондовіддача – за період з 1992 до 2000р. знизився у 2 рази, а капітальні вкладення в економіку склали більше половини їх обсягу в 1992 році. Негативний вплив на ефективність використання основних фондів мали стагфляційні процеси, через які виникли вартісні деформації основних фондів. Це загострило проблему їх оцінки при приватизації, порушилися процеси нормального відтворення і своєчасного оновлення основних фондів. Однак з 2000р. накреслилася позитивна тенденція зростання економічних показників. Поступово змінюється на краще динаміка обсягів промислової продукції, капіталовкладень, фондовіддачі.

Таблиця 1

Динаміка економічних показників і фондовіддачі в Україні за період

трансформації економіки (порівняльні ціни, 1991р. – 100%)

Показники | 1992 | 1994 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Валовий внутрішній продукт | 90,1 | 59,6 | 47,1 | 45,6 | 44,8 | 44,6 | 47,3

Обсяги промислової продукції | 93,6 | 62,6 | 52,3 | 51,4 | 50,6 | 52,6 | 59,4

Основні фонди | 102,5 | 106,3 | 105,5 | 105,1 | 104,7 | 106,1 | 107,2

Фондовіддача за ВВП | 0,88 | 0,56 | 0,45 | 0,43 | 0,42 | 0,42 | 0,44

Капітальні вкладення | 63,1 | 43,6 | 24,9 | 23,0 | 24,1 | 24,2 | 30,1

Питома вага збиткових підприємств | 9,5 | 11,4 | 43,0 | 45,0 | 52,0 | 55,7 | 37,7

Індекс цін виробників промислової продукції* | 4230 | 870 | 117,3 | 105,5 | 135,3 | 115,7 | 120,8

*До грудня попереднього року, %

Питома вага збиткових підприємств, яка в 1999 р. становила 55,7 % їх загальної кількості, в 2000р. значно зменшилась і склала 37,7%. Однак у порівнянні з 1991р. ці показники залишаються низькими. Тому головною задачею є закріплення тих позитивних зрушень, що відбуваються зараз.

На думку здобувача відтворювальні процеси в масштабі промисловості України були призупинені у 1995р., коли відбулося суттєве зниження технічного рівня виробництва в машинобудуванні, призупинено виробництво обчислювальної техніки, роботів, верстатів з ЧПУ, верстатів високої і особливо високої точності, зниження обсягів виробництва найбільш масових груп обладнання - металорізальних верстатів і ковальсько-пресових машин. У роботі зроблено висновок, що на підприємствах м. Харкова значно погіршилася вікова структура основних виробничних фондів, зростає їх фізичний і моральний знос. Так у НВО "Турбоатом" на початок 2000р. активна частина основних фондів зношена на 50%, у ВАТ ХМЗ "Світло шахтаря" – на 62 % , на ВАТ "ХТЗ" заміни потребувало 69% верстатів. Більшість промислових підприємств, які мають застаріле обладнання, не можуть в умовах мінливого споживчого попиту випускати конкурентоспроможну продукцію, максимально використовувати виробничі потужності. Не можна залишати без уваги моральний знос машин, верстатів у машинобудуванні, де високі темпи НТП виявляють стимулюючий вплив на створення засобів автоматизації виробничих процесів, де підвищення ефективності виробництва пов’язане з освоєнням нових технологій, з комплексним технічним переоснащенням виробництва.

У другому розділі – "Дослідження проблем використання виробничних потужностей підприємств" – розглянуто комплекс питань, пов'язаних з підвищенням рівня використання виробничих потужностей підприємств в умовах перехідного періоду. Для розкриття змістовних характеристик категорії "виробнича потужність підприємства" запропоновано нове економічне поняття "ефективна виробнича потужність підприємства", а також підхід до розрахунку виробничої програми підприємства з використанням математичної моделі нелінійного програмування, яка дозволяє реалізувати основні положення, що містяться у понятті ефективної виробничої потужності підприємства.

Ступінь використання виробничних потужностей є одним з важливих показників ефективності використання основних фондів. Проте при констатації зв'язку цих категорій часто не враховується факт перехідності категорій, звужується діапазон дослідження проблем використання основних фондів. Для виробничого процесу важливим є спосіб поєднання необхідних факторів виробництва. Вихідне становище поєднаних факторів виробництва породжує якісно нове явище, яке не зводиться до утворюючих факторів – економічну категорію виробничої потужності. Вона знаходить своє відображення у динамічній єдності та протиріччі особистих і натурально-речових факторів виробництва.

В умовах реформування економіки категорія "виробнича потужність" насичується ринковим змістом, мотиви її руху включають ринкові цільові настанови, а пропорції поєднання особистих і натурально-речових факторів визначаються не тільки технологічною доцільністю, а, й знаходяться під сильним впливом вимог, які висуваються споживачами. Вищевикладене зумовило необхідність уведення нового поняття – "ефективна виробнича потужність підприємства". Ефективна виробнича потужність підприємства – це максимально можливий обсяг продукції, який може бути вироблений підприємством і реалізований на ринку споживачу при визначеному рівні цін. Діюче підприємство здатне активно реагувати на зміни ринкових умов у короткостроковому періоді в рамках визначеної зони – О1О 2. Її межі можна встановлювати, виходячи з графіка беззбитковості підприємства і його виробничої можливості (рис.3).

На графіку беззбиткової роботи обсяг випуску продукції Qб визначається зовнішніми для підприємства ринковими умовами реалізації продукції та внутрішніми факторами, що зумовлюють величину постійних, змінних і сумарних витрат на одиницю товару. Точка М – це фокус, у якому збігаються зовнішні та внутрішні параметри господарської діяльності підприємства і який служить вихідною точкою реалізації ефективної виробничої потужності. Рух за графіком управо означає поліпшення використання ефективної виробничої потужності: зростають обсяги виробництва та прибуток.

Цей рух при сприятливій ринковій кон'юнктурі може відбуватися лише до визначеної межі – виробничої можливості підприємства (Qм), обумовленої його наявними виробничими ресурсами. В ефективній виробничій потужності підприємства, яка відображає кінцеві результати формування і використання економічного потенціалу підприємства, пересікаються траєкторії руху трьох її важливих складових: виробничої потужності підприємства як сукупності складових її факторів, ринкових умов придбання підприємством необхідних ресурсів (умови "на вході"), ринкових умов реалізації виробленої продукції (умови "на виході"). Реалізація ефективної виробничої потужності підприємства на ринку відбувається згідно із законом пропозиції: чим вище ринковий рівень цін на продукцію підприємства, тим більше ефективна виробнича потужність. Але існує і такий рівень цін на продукцію підприємства, нижче за який не забезпечується одержання прибутку, і тоді стає неможливим нормальний хід відтворювального процесу, руйнується виробничий потенціал підприємства.

Радикальні зміни зовнішніх і внутрішніх умов виробництва, таких, як технічна модернізація, вдосконалювання систем організації та управління, впровадження високих технологій, застосування більш дійових систем стимулювання праці, підвищення якості продукції приводить до розширення ефективної виробничої потужності. Звуження ефективної виробничої потужності підприємства призводить до зменшення його кон'юнктурних можливостей і є прямим наслідком різкого подорожчання матеріальних ресурсів, збільшення банківських процентних ставок, незбалансованого зростання заробітної плати і непосильного податкового тягаря. Уведення в економічну теорію поняття "ефективна виробнича потужність підприємства", подальше поглиблення його змісту, розкриття його взаємозв'язку з категоріями, що відображають господарську діяльність підприємств у ринкових умовах – все це має важливе методологічне значення для дослідження шляхів підвищення ефективності використання виробничих потужностей і основних фондів промислових підприємств у перехідній економіці.

В умовах швидко мінливого споживчого попиту, тенденцій гнучкості виробництва і проведення диверсифікації для забезпечення конкурентоспроможності підприємств потрібне знаходження оптимального співвідношення номенклатури продукції, що випускається, та обсягів її реалізації з виробничою потужністю. У зв'язку з цим постачає задача формування оптимальної виробничої програми підприємства, що найбільше повно задовольняє попит і забезпечує максимальний прибуток від реалізації продукції. У роботі запропоновано визначати оптимальну виробничу програму підприємства за допомогою математичної моделі нелінійного програмування.

Математична постановка даної задачі припускає, що цільова функція приймається як прибуток підприємства від реалізації продукції (Ж):

, (1)

де Cj – ціна за кожною позицією номенклатури, грн.;

хj – обсяг випуску j-ої продукції, j = 1… n, шт.;

S j – фактична собівартість j-ої одиниці продукції, грн./од.

Оптимальна програма визначається з урахуванням обмежень за використанням фонду часу роботи обладнання за формулою (2) та обмежень за сировинними ресурсами за формулою (3). Система обмежень у найбільш загальному випадку визначається такими співвідношеннями:

, (2)

де tuj – норма часу роботи обладнання групи u за j-ою одиницею продукції, нормо-годин;

u – вид групи обладнання;

Фu– дійсний фонд часу роботи обладнання групи u, год.;

k – кількість груп обладнання.

, (3)

де aij –норма витрачання i-го виду сировини (матеріалів) за j-ою одиницею продукції, кг.;

Аi – установлена кількість i-го виду сировини (матеріалів), кг.;

p – кількість видів сировини (матеріалів).

За допомогою комп’ютерної програми та запропонованої математичної моделі проведено розрахунки оптимальної виробничої програми ВО "Комунар" і ВАТ "Серп і молот", визначено оптимальний обсяг випуску продукції при заданій функції попиту ( mj ):

, (4)

де Mj – максимально можливий попит на продукцію, шт.;

сj – ціна по кожній позиції номенклатури, грн./ шт.;

kj – коефіцієнт, який враховує темпи зниження попиту при збільшенні ціни.

Попит на продукцію моделюється двосторонніми обмеженнями типу 0 хj mj .

Використання даної математичної моделі дозволяє підприємствам проводити розрахунок оптимальної виробничої програми, яка забезпечує максимальний прибуток шляхом визначення оптимальних цін та обсягу випуску продукції, задовольняє попит та, в кінцевому підсумку, реалізує основні положення, що містяться у запропонованому понятті "ефективна виробнича потужність підприємства".

У третьому розділі – "Напрями ефективного використання основних фондів та виробничих потужностей підприємств" – розглянуто сучасні напрями оновлення активної частини основних фондів на базі дифузії технологічних нововведень та підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей за допомогою реінжинірингу бізнес-процесів. Розкрито зміст дифузії технологічних нововведень як форми оновлення основних фондів, визначено місце дифузії в структурі життєвого циклу технологій. Визначено область практичного застосування дифузії – трансфер технологій. Запропоновано методичні підходи до використання реінжинірингу для відбору найбільш важливих бізнес-процесів щодо підвищення ефективності використання основних фондів та виробничих потужностей на промислових підприємствах .

Відомі такі три традиційні форми оновлення активної частини основних фондів. При першій засоби праці, що стали непридатними, замінюються такою ж кількістю нових засобів, які не відрізняються від попередніх за своїми техніко-експлуатаційними властивостями та вартістю. Змістом другої форми оновлення також є заміна засобів праці якісно такими ж, але більш дешевими машинами. Третя форма оновлення основних фондів відбувається на базі якісно нової техніки. Слід виділити ще одну форму оновлення активної частини основних фондів, яка мало вивчена у вітчизняній економічній науці, це – дифузія технологічних нововведень. Вона являє собою високоефективний інноваційний процес, який інтенсифікує оновлення активної частини основних фондів підприємств методами копіювання, імітації, запозичення, перенесення і розповсюдження нової техніки і технології. Дифузія технологічних нововведень супроводжується витисненням старої техніки і являє собою якісно новий ступінь у способах та підходах до оновлення активної частини основних фондів на новій інформаційній базі. У дисертації ця форма оновлення основних фондів умовно називається – четвертою. Визначено місце дифузії в структурі життєвого циклу технологій з виділенням науково-інноваційного циклу – зона активності новатора і виробничо-комерційного циклу – зона активності імітатора.

Практична реалізація процесів дифузії технологічних нововведень можлива при створенні організаційної інфраструктури трансферу технологій. Окремі розрізнені фрагменти організації трансферу технологій, які не були пов’язані з процесами дифузії, об'єднані у роботі в єдину систему, що охоплює регіональний, національний і зовнішньоекономічний рівні трансферу (рис.4).

Організаційними елементами на внутрішньому рівні повинні стати бізнес-інкубатори, наукові парки, технополіси, центри технологічного розвитку, консалтингові фірми, центри узагальнення, розповсюдження технологічного та інноваційного досвіду. Така система організаційної інфраструктури трансферу обробляє ідеї та проекти, сприяє прискоренню процесів упровадження і розповсюдження технологічних нововведень, ініціює процеси оновлення основних фондів підприємств.

З огляду на проблему підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей підприємств розроблено і запропоновано реінжинірингові методичні підходи до формулювання головних цілей підприємства, виявлення і відбору найбільш важливих бізнес-процесів, без яких неможливо проводити технологічне перепроектування та вдосконалювання системи управління. Сучасний проект проведення реінжинірингу бізнес-процесів включає чотири етапи: розробка образу майбутнього підприємства, побудова моделі діючого підприємства, розробка нових бізнес-процесів, впровадження перепроектованих бізнес-процесів. На етапі розробки образу майбутнього підприємства запропоновано блок-схему відбору важливих бізнес-процесів. Відповідно до сформульованої виробничої мети щодо підвищення рівня використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства було розроблені критичні чинники успіху і ключові бізнес-процеси (табл. 2).

Таблиця 2

Ключові бізнес-процеси та їх узгодження з критичними чинниками успіху

Ключові бізнес-процеси |

Критичні чинники успіху | Всього

II |

IІI |

IIIІ |

IІV |

IV |

VVI |

VVII |

VVIII

1.Поліпшення структури основних фондів | х | х | х | х | х | х | 6

2. Розробка амортизаційної стратегії підприємства | х | х | х | х | х | 5

3. Удосконалення процесу обліку для відображення реального руху основних фондів у формуванні витрат виробництва | х | х | х | х | х | х | 6

4. Робота з інвестиційного забезпечення оновлення основних фондів | х | х | х | х | х | х | х | 7

5. Розробка оптимальної політики цін на випущену продукцію | х | х | х | х | х | х | 6

6. Усунення диспропорцій у використанні виробничої потужності підприємства | х | х | х | х | 4

7. Оновлення парку машин і обладнання | х | х | х | х | х | х | х | 7

8. Пошук оптимальної структури асортименту продукції щодо виробничого потенціалу підприємства |

х |

х |

х |

х |

х |

х |

6

9. Удосконалення зв’язків підприємства щодо виробничої кооперації з постачальниками і споживачами |

х |

х |

х |

х |

4

10. Розробка системи стимулювання робітників щодо кращого використання виробничих можливостей підприємства і його підрозділів |

х |

х |

х |

х |

4

11. Маркетингова діяльність та просування товарів на ринку | х | х | х | х | х | 5

До критичних чинників успіху відносяться:

I – високий рівень фондовіддачі;

II – високий рівень продуктивності праці;

III – відповідність амортизаційного фонду потребі у простому відтворенні основних фондів;

IV – високий коефіцієнт оновлення основних фондів;

V – стійкий рівень фінансового забезпечення прийнятих інвестиційних проектів;

VI – оптимальне співвідношення випущеної та реалізованої продукції;

VII – збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції;

VIII – досконала система організації та управління виробництвом.

Таблиця 2 розкриває узгодженість ключових бізнес-процесів і критичних чинників успіху, дозволяє виявити найбільш важливі бізнес-процеси, що є необхідною частиною розробки загального проекту з реінжинірингу щодо ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства.

ВИСНОВКИ

1. Внутрішня структура і зміст категорій "основні фонди" та "основний капітал" розкриваються за допомогою комплексного триєдиного підходу, що базується на таких змістових характеристиках засобів праці, як натурально-речова форма, спосіб обороту вартості, соціально-економічна форма. Запропонований підхід створює теоретичну основу для поглибленого розуміння сутності цих категорій і визначення шляхів ефективного використання основних фондів у перехідній економіці.

2. Категорії "основні фонди" і "основний капітал" містять загальні й особливі ознаки, що виявляються в умовах перехідної економіки. До загальних ознак відносяться натурально-речова форма засобів праці, циклічність їх оновлення, технологічна зрілість, планомірність розвитку в межах підприємства, спосіб обороту вартості. Серед особливих ознак слід виділити основоположну форму власності (державна – приватна), рушійний імператив (план – конкуренція), характер відтворення на макрорівні (планомірний – ринковий). Розуміння методологічного змісту перерахованих вище ознак дозволяє більш коректно встановити вектор перетворень економічних відносин щодо розвитку й ефективного використання засобів праці в перехідній економіці, виявити наступність підходів, методів підвищення фондо- і капіталовіддачі. У практиці підвищення ефективності використання основних фондів промислових підприємств необхідно спиратися як на нові, що знаходяться на стадії освоєння, так і ті апробовані механізми, що зберігають дієвість важелів і стимулів господарювання.

3. Для розкриття нових змістовних аспектів категорії "виробнича потужність підприємства" та її понятійного відображення у перехідному періоді вперше запропоновано і сформульовано економічне поняття "ефективна виробнича потужність підприємства", яке відображує нові умови реалізації цільових настанов підвищення ефективності використання основних фондів. Ефективна виробнича потужність підприємства – це максимально можливий обсяг продукції, що може бути вироблений підприємством і реалізований на ринку споживачам при визначеному рівні цін. Запропоноване поняття поєднує виробничі та маркетингові аспекти діяльності підприємств, сприяє кращому вибору пропорцій і способів поєднання факторів виробництва, виражає кінцеві результати формування і використання економічного потенціалу підприємства, має важливе методичне значення для дослідження шляхів підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей промислових підприємств.

4. Для адекватного реагування на мінливий попит, своєчасного проведення диверсифікації виробничої структури підприємств та реалізації можливостей ефективної виробничої потужності запропоновано розрахунок оптимальної виробничої програми здійснювати за допомогою математичної моделі нелінійного програмування.

5. Використання в інноваційній стратегії підприємств дифузії технологічних нововведень як нової форми оновлення активної частини основних фондів дозволить подолати негативні тенденції фондовіддачі, а також практично здійснити стратегічні і тактичні цільові настанови щодо реалізації концепції оптимального технологічного розвитку на рівні світових науково-технічних досягнень. Активізація і прискорення процесів дифузії технологічних нововведень можливі при створенні організаційної інфраструктури трансферу технологій, що дозволить підприємствам створити реальні передумови для технологічної модернізації виробництва.

6. Підвищення рівня використання основних фондів у реалізації виробничого потенціалу підприємств можливе шляхом проведення реінжинірингу бізнес-процесів. Запропоновані методичні підходи та розроблена проектна схема першого етапу реінжинірингу бізнес-процесів включають цілі, критичні чинники успіху і ключові бізнес-процеси. Це дозволяє здійснювати відбір найбільш важливих бізнес-процесів для наступних етапів проекту реінжинірингу в напрямку підвищення ефективного використання основних фондів та виробничих потужностей на промисловому підприємстві.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Хохлов Н.П., Горобинская М.В. Реинжиниринг как концепция и организационный фактор снижения фондоемкости производства // Вісник ХДЕУ. – 2000. – №2 (14). – С.54-56.

2. Горобинская М.В. Эффективная производственная мощность предприятия как категория рыночной экономики // Вісник ХДЕУ. – 2001. – №1 (17). – С.57-60.

3. Горобинская М.В. Диффузия технологических нововведений – форма обновления активной части основных фондов предприятий // Вісник ХДЕУ. – 2001. – № 4 (20). – С.61-65.

4. Кольцова С.Д., Горобинская М.В. Влияние методов учета основных фондов на инвестиционный потенциал предприятия // Вестник Харьковского государственного университета. Сер. "Проблемы регулирования рыночных отношений в Украине", 401’97. – Харьков: Основа, 1997. – С.141-144.

5. Егоршин А.А., Горобинская М.В. Определение оптимальной производственной программы предприятия с учетом функции спроса // Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України: Зб. наук. ст. – Харків: Основа, 2001. – С.271-272.

6. Горобинська М.В. Перехідний стан і внутрішня структура категорій "основні фонди" і "основний капітал" в умовах трансформації економіки // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – Вип. 110. – С.108-112.

7. Горобинская М.В. Влияние фондоотдачи на темпы накопления основных фондов //Тез. докл. Украинской научн.-практ. конф. "Экономика и кадры Украины", 27-28 сент. 1994г., ч.2. – Харьков: Б.И., 1994. – С. 99.

8. Горобинская М.В. Проблемы обновления основных фондов машиностроительных предприятий // Сб. докл. Второй Междунар. научн.-практ. конф. молодых экономистов "Современные проблемы развития производства", 27-28 мая 1997г. – Харьков: АО "Бизнес Информ", 1997. – С.50-51.

9. Горобинская М.В. Проблемы эффективности использования основных фондов в условиях переходной экономики // Сб. докл. Первой Междунар. научн.-практ. конф. молодых экономистов "Современные проблемы развития производства". – Харьков: Форт, 1996. – С.40-41.

10. Гиль С.Е., Горобинская М.В. Трансформация экономики и новый стиль научного мышления // Зб. матеріалів Четвертої наук.-практ. конф. молодих економістів "Сучасні проблеми розвитку виробництва". – Харьков: Модель Всесвіту, 2000. – С. 28-31.

11. Горобинская М.В. Совершенствование оценки имущества действующих предприятий // Экономика, общество, рынок: Сб. научн. тр. – Харьков: ХИУ, 1997. – С.9-12.

Горобинська М.В. Підвищення ефективності використання основних фондів підприємств в умовах трансформації економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка підприємства і організація виробництва. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2002.

У дисертації досліджено теоретичні та методологічні проблеми ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Обґрунтовано комплексний триєдиний підхід до структури категорій "основні фонди" та "основний капітал" для поглибленого розуміння їх сутності й шляхів ефективного використання. Визначено основні тенденції перехідного характеру цих категорій в умовах трансформації економіки з виявленням загальних та особливих ознак. Запропоновано нове наукове поняття "ефективна виробнича потужність підприємства", яке поєднує виробничі і маркетингові аспекти діяльності підприємств. Удосконалено методичні підходи до розрахунку оптимальної виробничої програми підприємства з використанням математичної моделі нелінійного програмування, що дозволяє реалізувати основні положення ефективної виробничої потужності підприємства. Визначено дифузію технологічних нововведень як форму оновлення активної