КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кулага Ірина Володимирівна

УДК 330.322

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

НА ЕТАПІ ТРАНСФОРМУВАННЯ ЇЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ 2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Фукс Анатолій Ервінович, Київський національний економічний університет, професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Лагутін Василь Дмитрович, Київський національний торговельно-економічний університет, завідувач кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, доцент Кириленко Володимир Іванович, Київський національний економічний університет, доцент кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра теоретичної та прикладної економіки, м. Київ

Захист відбудеться “ 21 ” листопада 2002 року о 17-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “ 17 ” жовтня 2002 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Панченко Є.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах перехідного періоду вирішення проблеми реального інвестиційного забезпечення процесу економічного зростання на основі використання сучасних методологічних підходів набуває особливої актуальності. Існує тісний зв’язок між рівнем економічного розвитку країни, секторною структурою її економіки та соціальним устроєм, а також загальна для перехідних економік динамічна взаємозалежність між інвестуванням і трансформаційними ринковими процесами: інвестиції є передумовою і водночас наслідком успішного проведення економічних реформ. Тому пріоритетним у трансформаційних процесах є формування національного інвестиційного потенціалу в контексті лібералізації, приватизації, макроекономічної стабілізації з метою розгортання кумулятивних інвестиційних процесів, що передують економічному зростанню.

Актуальність проблеми формування національного інвестиційного потенціалу для виходу української економіки з тривалої кризи та сталого розвитку в майбутньому є непересічною, її розв’язання потребує глибокого і всебічного дослідження теоретичною наукою. Моделювання шляхів подальшого розвитку пов’язано з формуванням уявлення про закономірності, характерні для сучасного трансформаційного етапу; цілі, які стоять перед національною економікою, та той потенціал, що є базою економічних перетворень.

Дослідження інвестиційних можливостей України, визначення ємності інвестиційного ринку, чинників, що впливають на інвестиційний потенціал України все ще є проблемою, яка чекає свого вирішення. Її надзвичайно суттєвий аспект – процес залучення інвестиційних ресурсів до економіки, що знаходиться у перехідній стадії розвитку, тобто у стадії формування раціональної структури виробництва.

Вивчення сутності інвестицій, принципів та закономірностей інвестиційної діяльності, складових та механізму формування національного інвестиційного потенціалу в межах різних економічних шкіл представлені дослідженнями таких вчених як: Л.Альтер, Р.Барр, Дж.Белл, Л.Брентано, К.Бюхер, М.Вебер, Дж.Гелбрейт, В.Зомбарт, Дж.Кейнс, Ч.Кері, К.Кларк, К.Кніс, Ф.Ліст, Р.Лукас, К.Маркс, А.Маршалл, У.Мітчелл, В.Нордхауз, В.Ойкен, Д.Рікардо, В.Рошер, П.Самуельсон, Ж.Сей, А.Сміт, І.Фішер, М.Фрідмен, Е.Хансен, Е.Чемберлін, Г.Шмоллер, Р.Штаммлер та інших вчених носять загальнотеоретичний характер і слугують методологічною основою подальшої розробки даної проблеми.

Різні аспекти інвестиційної діяльності досліджували провідні вчені України та країн СНД: О.Барановський, І.Бланк, О.Болховітінова, З.Борисенко, В.Геєць, М.Герасимчук, Б.Губський, Б.Кваснюк, Я.Кваша, В.Красовський, К.Кривенко, І.Лукінов, Ю.Любимцев, С.Мочерний, Ю.Ніколенко, П.Орлов, Д.Палтерович, Ю.Пахомов, А.Пересада, А.Філіпенко, А.Фукс, А.Чухно, М.Якубовський та ін.

Враховуючи значні досягнення в рівні наукового обгрунтування соціально-економічних чинників формування національного інвестиційного потенціалу, слід однак зазначити відсутність комплексного системного дослідження цих чинників на етапі трансформування економіки. Якщо економічно розвинені країни вже мають чітко налагоджені системні механізми формування національного інвестиційного потенціалу, залучення іноземних інвестицій, то ті, що трансформуються – перебувають в стадії їхнього створення.

Саме тому, враховуючи особливості сучасного трансформаційного періоду, спираючись на основні закономірності, характерні для перехідних економік, нагальною потребою є розробка і втілення науково обгрунтованої та виваженої концепції подальшого вдосконалення механізму формування інвестиційного потенціалу України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету (тема “Закономірності і особливості формування нової економічної системи в Україні”, номер державної реєстрації 0101V002949). Автором розроблено підрозділ “Державна інвестиційна політика і напрями її вдосконалення”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття сутності національного інвестиційного потенціалу, аналіз соціально-економічних чинників його формування та визначення ролі у відтворювальному процесі на етапі трансформування вітчизняної економіки.

Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі завдання:

- здійснити теоретико-методологічний аналіз підходів щодо визначення сутності національного інвестиційного потенціалу;

- проаналізувати інвестиційну діяльність в контексті проблеми економічного зростання, зважаючи на трансформаційний характер національної економіки, та сформулювати теоретичну модель національного інвестиційного потенціалу, виходячи з принципу національних пріоритетів;

- сформулювати теоретико-методологічні узагальнення щодо закономірностей розгортання інвестиційних процесів у перехідній економіці та принципів формування політики національних держав у галузі інвестицій;

- визначити соціально-економічні чинники формування національного інвестиційного потенціалу, проаналізувати динаміку та джерела його розширення;

- розкрити зміст і напрямки регулюючої діяльності держави, як основи трансформаційних процесів і на цій основі визначити параметри сприятливого інвестиційного середовища;

- розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення механізму формування інвестиційного потенціалу України.

Об’єкт дослідження – сукупність економічних відносин, що виникають в процесі формування національного інвестиційного потенціалу.

Предмет дослідження – національний інвестиційний потенціал та соціально-економічні чинники його формування на етапі трансформування економіки України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання економічних процесів та їх елементів в поєднанні з системою конкретних методів дослідження.

Метод аналізу і синтезу застосовується при дослідженні умов, в яких протікають інвестиційні процеси, та відносин між економічними суб’єктами різних рівнів з приводу виробництва і раціонального розподілу ресурсів, відштовхуючись від тези, що найважливішими з них є інвестиції. Активно використовується метод наукової абстракції як метод поглибленого пізнання досліджуваного явища – механізму формування національного інвестиційного потенціалу. У дослідженні значна увага надається використанню методу порівняльного і статистичного аналізу, обгрунтованого на зборі фактичного і статистичного матеріалу, його систематизації і узагальненні. На основі системного використання загальних і конкретних методів дослідження за фактами встановлюються закономірності, наслідки, визначаються загальні стійкі, тривалі причинно-наслідкові зв’язки, які не можна ігнорувати у процесі інвестиційної діяльності.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативно-правові акти України, матеріали Державного комітету статистики України, наукових конференцій, спеціальна монографічна та періодична література тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- уточнено розуміння сутності та визначено соціально-економічні чинники формування національного інвестиційного потенціалу. Під інвестиційним потенціалом розуміється, насамперед, сукупність коштів населення, підприємств, держави та нерезидентів, які потенційно можуть бути використані для здійснення інвестиційної діяльності (розглядатися як інвестиційні ресурси), тобто як капіталовкладення в реальний сектор економіки, безпосередньо спрямовані на підвищення конкурентоспроможності товарів чи послуг, збільшення обсягів виробництва, підвищення економічної та соціальної ефективності галузей економіки України;

- доведено, що національний інвестиційний потенціал детермінується перш за все рівнем доходів національних виробників, а також наявністю інституціональної структури акумулювання неспожитого надлишку, який виступає у різних функціональних формах, узагальнюючою для яких є заощадження населення. Приведення у дію національного інвестиційного потенціалу, перетворення заощаджень на інвестиції пов’язується з дією ринкових механізмів саморегулювання та політикою держави щодо напрямків та стимулів економічного зростання;

- показано, що головною причиною істотного послаблення інвестиційного потенціалу амортизаційної системи є протиріччя інтересів інвестиційної та бюджетно-податкової політики. Обгрунтовані напрями вдосконалення вітчизняної амортизаційної політики (створення переваг для зростання власних джерел капіталовкладень відповідно і залежно від стратегії та пріоритетів структурної перебудови економіки, посилення інвестиційної спрямованості амортизаційної політики);

- доведено, що прибуток є на сьогодні джерелом самофінансування інвестицій лише на окремих високорентабельних підприємствах. Для того, щоб прибуток став дійсним джерелом розширення інвестиційного потенціалу як на рівні окремих підприємств, так і на макрорівні розроблено основні заходи вдосконалення інвестиційного аспекту бюджетної та податкової політики, які спрямовані на підвищення ролі прибутку в складі джерел формування інвестиційного потенціалу України;

- на основі розрахунків обсягів інвестиційного потенціалу тіньової економіки, визначено тенденцію до зниження питомої частки тіньової економіки, розроблено пропозиції щодо шляхів його детінізації, що є важливим чинником розширення реального (офіційного) інвестиційного потенціалу України;

- обгрунтовано необхідність посилення ролі державного регулювання щодо розширення і підвищення ефективності інвестиційного потенціалу України шляхом проведення комплексу взаємоузгоджених заходів як на макроекономічному рівні, так і на рівні окремих суб’єктів господарювання, розробки та реалізації високоефективних інвестиційних проектів, проведення активної промислової інвестиційної політики.

Основні наукові результати дослідження, що виносяться на захист, є особисто авторським внеском у розробку обраної теми дисертаційної роботи.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційної роботи мають теоретико-методологічне і практичне значення для поглибленого розуміння інвестиційного потенціалу та його складових, дослідження соціально-економічних аспектів формування національного інвестиційного потенціалу і розроблення на цій основі напрямків його вдосконалення.

Наукові результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Київського національного економічного університету при викладанні курсу політичної економії (довідка від 23.05.2002 р.).

Окремі положення та висновки щодо аналізу динаміки обсягу та структури ресурсного потенціалу комерційних банків, пропозиції щодо стимулювання розвитку лізингових відносин, що містяться в дисертаційному дослідженні, були використані в роботі “ЕнергоБанку”. Практичну цінність мають висновки щодо ролі банків у загальному механізмі інвестиційної діяльності, можливості їх участі у залученні коштів у різні сфери економіки з метою активізації механізму формування національного інвестиційного потенціалу України (довідка № 9-К від 4.04.2002 р.).

Розроблені автором практичні рекомендації щодо напрямків реформування промислових підприємств з метою підвищення рентабельності та активізації інвестиційної діяльності використані в роботі КП “Київтрактородеталь”. Пропозиції автора щодо розробки заходів державної інвестиційної підтримки вітчизняного виробника сприятимуть створенню більш вигідних умов для використання коштів в реальному секторі економіки (довідка № 112 від 24.05.2002 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження та його результати обговорювалися на засіданнях кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету, доповідалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки” (Луцьк, 1997); “Економіка України: стратегія відродження і трансформаційні перетворення” (Київ, 2000); “Україна наукова - 2001” (Дніпропетровськ, 2001); “Наука і освіта – 2002” (Дніпропетровськ, 2002).

Публікація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження викладені автором у 11 публікаціях загальним обсягом 1,87 друкованих аркушів, з них 7 – у наукових фахових виданнях, 4 – тези доповідей на конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 180 сторінках комп’ютерного тексту, містить 10 таблиць на 10 сторінках, 1 ілюстрацію на 1 сторінці. Список використаних джерел налічує 158 найменувань. Дисертація має також додатки, що складаються з 5 таблиць, 5 схем, 1 графіку, 1 діаграми, які розміщені на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її розробки в економічній літературі, визначається мета, задачі, об’єкт і предмет дослідження, теоретична і методологічна основа роботи, інформаційна база, наукова новизна, практичне значення та апробація результатів.

Розділ 1. “Соціально-економічний зміст національного інвестиційного потенціалу”. В цьому розділі здійснено теоретико-методологічний аналіз підходів щодо визначення сутності та складових національного інвестиційного потенціалу, розкрито соціально-економічну характеристику сприятливого інвестиційного середовища, сформульовано закономірності та принципи державного регулювання інвестиційних процесів на етапі трансформування економіки.

Досліджуючи сутність національного інвестиційного потенціалу автор звертає увагу на те, що еволюція сучасної політичної економії здійснюється на основі синтезу різноманітних напрямків, що зумовлено нинішнім етапом розвитку суспільства і необхідністю його всебічної характеристики. Найважливішими її рисами стали: поєднання комунітарних тенденцій, виразником яких є держава, та індивідуалізму, носієм якого є інші суб'єкти економічної діяльності. Саме теоретичній проблемі раціонального поєднання інтересів держави (суспільства) та господарюючих індивідів з метою досягнення оптимальних суспільно-економічних результатів у політекономічних дослідженнях відводиться суттєве місце. Здійснюються вони за допомогою новітнього інструментарію, що має на озброєнні економетричні концепції, макроекономічне моделювання, сучасні прийоми регулювання і програмування економіки. Проте, на особливу увагу заслуговують ці дослідження у контексті висвітлення чинників економічного зростання, які знаходяться не лише у виробничій, а й по-за виробничою сферою і впливають на активізацію кумулятивних ринкових процесів. Йдеться про свідоме формування сприятливого середовища для формування внутрішнього економічного потенціалу розвитку.

Саме на основі загальнотеоретичних висновків про сутність загальносуспільних (а не лише суто економічних) процесів, формується економічна політика, що гармонійно пов'язана з політичними та соціальними цілями.

Автор прийшов до висновку, що основні методологічні засади, на які необхідно спиратися при дослідженні інвестиційних процесів, аналізі складових національного інвестиційного потенціалу та визначенні основних напрямків державної інвестиційної політики на етапі трансформування економіки України мають зводитись до наступного:

- інвестиційна діяльність повинна розглядатись як базова складова моделі економічного зростання та суспільної трансформації;

- модель економічної трансформації суспільства є мобілізаційною, тому засадний принцип ринкового індивідуалізму при її формуванні має поступитися місцем принципу комунітаризму, за якого інвестиційна модель розвитку економіки і, відповідно, ступінь та напрямки міжнародної відкритості визначаються інтересами суспільства, а не окремих осіб;

- дослідження змісту і напрямків регулюючої діяльності держави, як основи трансформаційних процесів, необхідно здійснювати з точки зору їх соціальної доцільності та ефективності і на цій основі визначати параметри сприятливого інвестиційного середовища для економіки, що знаходиться у стадії трансформування, маючи на увазі, що ці параметри є не лише економічними, а й соціально-політичними, глобальними, цивілізаційними, екологічними тощо;

- джерела інвестування трансформаційних процесів слід визначати користуючись неокласичними та альтернативними (зокрема, інституціональними) підходами, які урізноманітнюють характеристику параметрів інвестиційної діяльності;

- при формуванні теоретичної економічної моделі інвестиційної поведінки суспільства у сучасному глобальному середовищі необхідно виходити із принципу пріоритетності національних інтересів і застосовувати комплексний підхід до визначення її основних складових.

Національний інвестиційний потенціал визначається, перш за все, наявністю коштів для внутрішніх валових інвестицій, які згодом матеріалізуються у новостворюваних факторах суспільного виробництва та суспільній інфраструктурі, але лише тоді перетворюються на потенціал, коли достатньо сил, умов, енергії для їх використання та отримання бажаного результату. Інвестиційний потенціал країни є відображенням взаємодії різних складових інвестиційного процесу і характеризується сукупністю макроекономічних показників, зокрема, темпами економічного зростання, співвідношенням споживання і нагромадження, ставкою процентів за кредити, нормою прибутку, рівнем і динамікою інфляції, споживчим попитом населення, наявністю і співвідношенням чинників виробництва, ступенем розвитку інфраструктури тощо. Саме тому соціально-економічний зміст інвестиційного потенціалу слід розкривати через аналіз соціально-економічних чинників його формування. Проблема чинників інвестиційної діяльності залишається актуальною в економічній теорії. Вона вирішується з двох позицій: ринкового саморегулювання та державного втручання, тобто свідомого впливу на напрямки та інтенсивність процесів інвестування, на формування джерел інвестицій, створення сприятливого інвестиційного клімату.

Досягнення стабільного соціально-економічного розвитку потребує нарощування інвестиційних ресурсів, поліпшення структури інвестиційних джерел та оптимізації напрямів їх вкладення. Для цього необхідно забезпечити ефективну реалізацію довготермінової стратегії розвитку інвестиційного потенціалу та його ефективного використання. Це має бути досягнуто через стимулювання процесів нагромадження й ефективного використання інвестиційних ресурсів відповідно до пріоритетів економічного зростання, перспектив інноваційного розвитку. Передумовою цього має стати макроекономічна стабільність, яка сприятиме акумулюванню внутрішніх і зовнішніх ресурсів шляхом підвищення довіри інвесторів до економічної політики та зниження рівня ризику інвестування.

Необхідність державного регулювання на етапі трансформування економіки зумовлена нестабільністю інвестиційних процесів, що спричинені кризовим станом економіки. Крім загальної стабілізуючої інвестиційну діяльність функції, держава має виконувати також роль регулятора потоків капіталів, забезпечуючи інвестування розвитку конкурентоспроможних галузей, формувати національний інвестиційний потенціал, управляти внутрішніми та зовнішніми (іноземними) інвестиційними потоками, формуючи складові національного інвестиційного клімату та створюючи сприятливе інвестиційне середовище. Загалом, стратегічне завдання держави на етапі трансформування економіки полягає у формуванні раціональної суспільної структури, яка дасть змогу оптимально поєднати державне управління суспільно-економічними процесами з механізмами ринкового саморегулювання на всіх рівнях: глобальному, макро- та мікроекономічному.

Розділ 2. “Особливості формування інвестиційного потенціалу України”. Спираючись на теоретико-методологічні принципи аналізу, сформульовані у попередньому розділі, та зважаючи на особливості розвитку національної економіки, в цьому розділі проаналізовано динаміку складових інвестиційного потенціалу України, визначено напрями вдосконалення державної інвестиційної політики щодо формування національного інвестиційного потенціалу та шляхи створення відповідного інвестиційного середовища.

Автором визначено, що в сучасних умовах стрімкого розвитку нових технологій інвестиції є найважливішим засобом забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці, поліпшення якісних показників діяльності на мікро- і макрорівнях. Чим масштабніші обсяги і вища ефективність інвестицій, тим швидше відбувається відтворювальний процес, здійснюються позитивні ринкові перетворення. Проте, недостатнє інвестування веде до втрати конкурентоспроможності національної економіки, занепаду основного капіталу, спаду виробництва та збільшення собівартості продукції, що, в свою чергу, обумовлює загострення проблеми інвестиційних ресурсів, відтак - подальше недоінвестування. Отже, не відмовляючись від необхідності здійснення стабілізаційної політики, слід змістити її акцент на стабілізацію фінансового становища підприємств та сприяння акумуляції національного інвестиційного потенціалу.

Інвестиційні ресурси як такі – важливий економічний фактор, але ще важливіше аби вони трансформувалися в інвестиційний потенціал. Це запорука розвитку інвестиційного процесу. Він формується із багатьох складових (вкладення інвестицій, використання вкладених коштів тощо). Усі вони однаково важливі, проте кожна виконує свою специфічну функцію. Від початку до закінчення інвестиційного циклу різні складові взаємоперетворюються одна в одну, в результаті чого інвестиційний потенціал або зростає, або зменшується. Безперервність інвестиційних циклів, за інших рівних умов, сприяє зростанню економіки. Однак, функціонування інвестиційної сфери ускладнюється наявністю наступних проблем: капітальні вкладення складають незначну частку у валовому внутрішньому продукті (ВВП); має місце дефіцит власних інвестиційних ресурсів підприємств; недосконалою є амортизаційна політика; відсутній дієвий інститут коротко- середньо- та довгострокового кредитування; недосконалим є ринок капіталів; потребують корекції організаційно-правові засади підприємницької та інвестиційної діяльності; високим є коефіцієнт “тінізації” економіки; відсутні чіткі пріоритети в здійсненні державної інвестиційної політики.

Вирішення цих проблем з метою досягнення стабільного соціально-економічного розвитку потребує нарощування інвестиційних ресурсів, послідовного збільшення частки капітальних вкладень у ВВП, поліпшення структури інвестиційних джерел та оптимізації напрямів їх вкладення.

Перебудова національної економічної системи України з орієнтацією на створення вільного ринку не повинна ігнорувати той факт, що ринковий механізм сам по собі не в змозі забезпечити стійкої економічної рівноваги між інвестиційним попитом та пропозицією і автоматично не створює системи акумулювання вільних інвестиційних коштів. Він також не підтримує оптимального рівня процентних ставок і не сприяє подоланню інфляційних явищ та бюджетного дефіциту, що у багатьох випадках призводить до глибоких економічних криз, високих темпів інфляції, зростання безробіття, падіння життєвого рівня населення та інших негативних явищ у суспільстві. Особливо загострюються суперечності економічного розвитку у періоди трансформацій. Тому саме у ці періоди завданням держави має бути формування мобілізаційної політики у сфері інвестиційної діяльності.

Для стимулювання процесів нагромадження й ефективного використання інвестиційних ресурсів відповідно до пріоритетів економічного зростання, перспектив інноваційного розвитку уряд має забезпечити ефективну реалізацію довготермінової стратегії розвитку інвестиційного потенціалу. Передумовою цього має стати макроекономічна стабільність, яка сприятиме акумулюванню внутрішніх і зовнішніх ресурсів шляхом підвищення довіри інвесторів до економічної політики та зниження рівня ризику інвестування.

З метою формування сприятливого інвестиційного клімату і механізму регулювання інвестиційної діяльності в реальному секторі економіки автором пропонуються наступні напрями вдосконалення макроекономічного регулювання щодо створення сприятливих умов для проведення активної промислової політики з позицій інвестування реального виробництва: вдосконалення інвестиційного аспекту бюджетної та податкової політики; вдосконалення грошово-кредитної політики; посилення інвестиційної орієнтації приватизації, стимулювання розвитку лізингових відносин; вдосконалення амортизаційної політики; формування механізму залучення іноземних інвестицій з метою поповнення національного інвестиційного потенціалу.

Щодо активізації факторів капіталоутворення на мікроекономічному рівні пропонуються наступні напрями реформування суб’єктів господарювання, спрямовані на забезпечення їх інвестиційної привабливості: зміна форми власності і господарювання шляхом приватизації та акціонування; визначення оптимального розміру і ринкової спеціалізації підприємств, їх реструктуризація; реформування системи управління і підвищення рівня менеджменту; визначення стратегії розвитку та активізація інноваційно-інвестиційної діяльності.

Проведення виважених, обгрунтованих заходів раціональної інвестиційної політики, в якій чільне місце займе система державного регулювання, реформування структури власності на основі приватизації та концепція технічного переозброєння промислового виробництва з залученням коштів іноземних інвесторів сприятиме підвищенню інвестиційної активності та досягненню значних результатів в економічному розвитку України.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо розкриття сутності та соціально-економічних чинників формування національного інвестиційного потенціалу. Результати дослідження дають можливість зробити такі висновки та пропозиції щодо вдосконалення механізму формування інвестиційного потенціалу України на етапі трансформування її економіки:

1. Формування конкурентоспроможної економічної структури суспільства вимагає мобілізації всіх національних ресурсів, абсолютного використання національних переваг. Основні принципи формування політики національних держав у галузі інвестицій мають зводитися до наступного:

- інвестиційна привабливість національної економіки зростає за принципом кумулятивності залежно від динаміки обсягів інвестування, здійснюваних за рахунок власних національних інвестиційних джерел;

- у перехідній (від тоталітарного до ринкового простору) економіці роль каталізатора кумулятивного інвестування має виконувати держава, яка повинна фінансувати економічне зростання, моделювати процеси ринкового нагромадження інвестиційних ресурсів та залучення іноземних інвестицій, формувати відповідну інфраструктуру;

- внутрішній національний інвестиційний потенціал детермінується перш за все рівнем доходів національних виробників, а також наявністю інституціональної структури акумулювання неспожитого надлишку, який виступає у різних функціональних формах, узагальнюючою для яких є заощадження населення. Приведення у дію цього потенціалу, перетворення заощаджень на інвестиції пов’язується з дією ринкових механізмів саморегулювання та політикою держави щодо напрямків та стимулів економічного зростання.

2. Дослідження структури інвестиційного потенціалу України свідчить, що, з одного боку, ключовим елементом у концепції формування джерел інвестиційних ресурсів є уряд, який визначає амортизаційну, грошово-кредитну, бюджетну, податкову політику. З іншого боку, ступінь розвитку фінансової, фондової інфраструктури економіки країни суттєво впливає на динаміку інвестицій. Не менш суттєвим є й те, що між цими детермінантами існує рефлективний зв’язок, тобто вони взаємопов’язані, а напрям впливу може бути двостороннім, що свідчить про необхідність цілісного підходу до спрямування всього комплексу важелів (державних і ринкових) на формування інвестиційного потенціалу України.

3. Прибуток на сьогодні є джерелом самофінансування інвестицій лише на окремих високорентабельних підприємствах. За нинішніх умов неефективної податкової системи, масової збитковості виробництва і масових неплатежів прибуток як джерело інвестицій у країні в цілому є набагато меншим порівняно з амортизаційним фондом. Надмірний податковий тиск веде до “тінізації” значної частини прибутку, що практично виключає можливість її інвестиційного використання. Для того, щоб прибуток став дійсним джерелом зростання інвестиційних ресурсів як на рівні окремих підприємств, так і на макроекономічному рівні необхідно проведення обгрунтованої державної інвестиційної політики. Загальною спрямованістю заходів державного регулювання має бути створення більш вигідних умов для використання коштів у реальному секторі економіки.

4. Амортизаційні відрахування, метою нагромадження яких є забезпечення відтворення основного капіталу, є також важливим джерелом розвитку підприємств. Вони можуть бути у вигляді заощаджень, а отже інвестуватись у створення нових виробничих потужностей, і так само бути стабілізаційним елементом суспільного відтворення. Водночас формування цього виду заощаджень є регульованим процесом, який детермінується загальнонаціональною економічною політикою, яка повинна враховувати особливості соціально-економічного розвитку країни, забезпечувати впровадження інструментів регулювання, котрі адекватно відображають потреби реального виробництва.

Амортизаційна політика трансформаційного періоду повинна органічно поєднувати директивні та ринкові важелі при посиленні останніх; законодавчо затверджений порядок амортизації має позбутися недоліків діючої методології. Реформування амортизаційної політики реально призведе до збільшення національних капіталовкладень, якщо сприятиме ринковій адаптації суб’єктів господарювання, посиленню їх фінансової спроможності та інвестиційної активності.

5. Не менш вагомим джерелом інвестиційного потенціалу останнім часом стають індивідуальні заощадження. Зростання обсягів заощаджень населення дає змогу країні зменшити зовнішні позичкові кошти, а зменшення зовнішнього боргу знижує навантаження на фінансово-бюджетну систему, а також сприяє послабленню інфляційної напруги. Тенденція до зростання вкладів населення повинна дістати своє підкріплення різними засобами фінансової політики, насамперед податкової. Створення та подальший розвиток розгалуженої інфраструктури акумулювання заощаджень (потенційних інвестиційних засобів) має бути однією з провідних умов пожвавлення інвестиційних процесів.

6. Вагомим джерелом внутрішнього інвестування мають стати кредитні ресурси. Але в умовах нестабільності економіки кредитні засоби інвестуються лише у високодоходні та швидкоокупні виробництва, крім того через високу ставку відсотка та обмежену кількість інвесторів, що можуть скористатися послугами кредиторів, обсяги інвестування не збільшуються. Тому з метою вдосконалення грошово-кредитної політики необхідно: створення умов активізації довгострокового кредитування реального сектора економіки; застосування пільгового оподаткування комерційних банків, що здійснюють кредитування реального сектора; формування промислово-фінансових груп за участю банків через відміну обмежень щодо участі комерційних банків в приватизації.

7. Доходи від приватизації державної власності, насамперед від акціонування великих і середніх підприємств, мають стати одним з важливих джерел формування фінансових ресурсів реальних інвестицій. З метою посилення інвестиційної орієнтації приватизації, стимулювання розвитку лізингових відносин, пропонується: збільшення обсягу коштів, що спрямовуються на інвестування виробництва; вдосконалення законодавчої бази лізингу; розвиток заходів державної підтримки лізингових відносин; пільгове оподаткування суб’єктів лізингових відносин; розширення інфраструктури лізингу.

8. Недосконалість механізму формування внутрішніх джерел інвестиційного потенціалу поки що зумовлює необхідність залучення в економіку іноземного капіталу. Однак, іноземні інвестиції – це не панацея, а лише один з компонентів високоефективного розвитку. З метою формування механізму залучення іноземних інвестицій пропонується: розробка концептуальних положень і визначення державної політики залучення іноземних інвестицій; формування організаційно-методично-інформаційних, фінансових і правових засад іноземного інвестування; вдосконалення формування спеціальних (вільних) економічних зон.

9. Обов’язковою умовою забезпечення економічного зростання є здійснення державою виваженої інвестиційної політики. Саме тому функція управління (і, звичайно, відповідальності) інвестиційними процесами повинна перейти повністю до держави, тому що лише вона у змозі: розробити загальнонаціональну стратегію залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій в економіку України; гарантувати використання залучених засобів у національно-пріоритетних напрямках, сприяючи створенню і розвитку нових підприємств, активізуючи структурні зрушення і формування сучасної ринкової інфраструктури; провести комплексні зміни в системі оподаткування одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, удосконаленням соціальної сфери; забезпечити стабільність основних законодавчих положень щодо умов інвестування; залучити іноземних інвесторів в приватизаційні процеси.

Першим кроком на цьому шляху повинно стати формування стратегії економічного розвитку національної економіки.

Список публікацій за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

В інших наукових виданнях:

8.

9.

10.

11.

Анотація

Кулага І.В. Соціально-економічні чинники формування інвестиційного потенціалу України на етапі трансформування її економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. – Економічна теорія. – Київський національний економічний університет, Київ, 2002.

У дисертації проведено теоретико-методологічний аналіз підходів щодо розкриття сутності національного інвестиційного потенціалу, визначено соціально-економічні чинники його формування, проаналізовано динаміку та джерела розширення. Проаналізовано інвестиційну діяльність в контексті проблеми економічного зростання, зважаючи на трансформаційний характер національної економіки, та сформульовано теоретичну модель національного інвестиційного потенціалу, виходячи з принципу національних пріоритетів.

Визначено параметри сприятливого інвестиційного середовища, доведено необхідність посилення ролі державного регулювання щодо розширення і підвищення ефективності інвестиційного потенціалу України.

Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення механізму формування інвестиційного потенціалу України на етапі трансформування її економіки.

Ключові слова: амортизація, інвестиції, інвестиційний потенціал, інвестиційний процес, інвестиційні ресурси, інвестиційне середовище, інвестиційна політика, капітал, прибуток.

Аннотация

Кулага И.В. Социально-экономические факторы формирования инвестиционного потенциала Украины на этапе трансформирования ее экономики. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01. – Экономическая теория. – Киевский национальный экономический университет, Киев, 2002.

В диссертации раскрыты теоретические и практические аспекты формирования инвестиционного потенциала Украины на этапе трансформирования ее экономики. Проведен теоретико-методологический анализ подходов к определению сущности национального инвестиционного потенциала, определены социально-экономические факторы его формирования, проанализирована динамика и источники его расширения.

Определены параметры благоприятной инвестиционной среды, доказана необходимость усиления роли государственного регулирования для расширения и повышения эффективности инвестиционного потенциала Украины.

Автором отмечено, что особое значение в контексте регулирования инвестиционной деятельности, формирования национального инвестиционного потенциала имеет моделирование государством инвестиционного климата. Поскольку этот процесс является сугубо национальной проблемой, то при разработке научно-обоснованной стратегии привлечения инвестиций в национальную экономику должны быть учтены особенности ее развития.

Формирование конкурентоспособной экономической структуры общества требует мобилизации всех национальных ресурсов, абсолютного использования национальных преимуществ. Национальная специфика в современном мире является одним из наиболее важных факторов формирования стратегии, принципов организации и управления инвестиционными процессами.

Активизация инвестиционного процесса – основной залог осуществления рыночных реформ и достижения, связанных с ними успехов в развитии экономики и повышении жизненного уровня.

На этапе трансформирования экономики решения проблемы реального инвестиционного обеспечения процесса экономического роста на основе применения современных методологических подходов приобретает особое значение. Использование данных подходов позволило автору определить закономерности инвестиционных процессов в условиях трансформирования экономики и сформулировать принципы формирования политики национальных государств в области инвестиций.

Автором определено, что приведение в действие национального инвестиционного потенциала, преобразование сбережений в инвестиции, связано с действием рыночных механизмов саморегулирования и политикой государства относительно направлений и стимулов экономического роста.

Исследование основных исторических этапов развития инвестиционных теорий и мировой практики их применения, а также определение рычагов государственного влияния на инвестиционные процессы и влияния международной инвестиционной деятельности на развитие национальной экономики позволило автору сформулировать теоретическую модель национального инвестиционного потенциала, исходя из принципов национальных приоритетов. На этапе трансформирования экономики эта модель должна быть мобилизационной и основываться на следующих принципах:

- усовершенствование правовой базы, макро- и микроэкономических регуляторов инвестиционной деятельности;

- направление ресурсов кредитно-финансовой сферы на инвестирование реального сектора экономики, согласование денежно-кредитной и бюджетно-налоговой политики с задачами инвестиционной стратегии;

- увеличение финансовых ресурсов населения, национальных предприятий и государства, и их аккумуляция с целью инвестирования реального сектора экономики;

- внедрение режима экономии бюджетных средств, повышение их роли как макроэкономического регулятора и составляющей инвестиционного потенциала;

- создание благоприятных условий для привлечения иностранных инвестиций и их эффективного использования для совершения намеченных структурных преобразований, повышение способности национальной экономики к восприятию этих инвестиций;

- привлечение капитала, который уклоняется от налогообложения и перекрытие каналов нелегального вывоза за границу, детенизация экономики;

- формирование рациональной структуры национальной экономики на базе применения принципов национальных приоритетов и национальных преимуществ, что сделает возможным достичь достаточного уровня конкурентоспособности и внутренней социально-экономической стабильности.

Ключевые условия инвестиционных процессов в Украине должны формироваться в системе приоритетов и ее социально-экономического развития обусловленных действием национальных и внешних факторов.

Ключевые слова: амортизация, инвестиции, инвестиционный потенциал, инвестиционный процесс, инвестиционные ресурсы, инвестиционная среда, инвестиционная политика, капитал, прибыль.

ANnotation

Kulaga I. V. “Social and economic factors of forming investment potential of Ukraine at the stage of transforming its economy”. — Manuscript.

The thesis is presented for a Candidate scientific degree of economic science on speciality 08.01.01 “Economic theory” — Kyiv National Economic University, Kyiv, 2002.

The thesis includes a theoretical and methodological analysis of approaches to the discovery of the essence of national investment potential, the determination of its components, the analysis of the dynamics and sources of its expansion. The investment activity is analysed in the context of economic increase, attention is paid to the transforming nature of national economy. The theoretical model of the national investment potential is formed according to the principle of national priorities.

The parameters of favourable investment enviroment are determined. The necessity of strengthening the role of state regulation of expansion and increase of the efficiency of the investment potential of Ukraine is proved.

The practical recommendations for improving the mechanism of forming the investment potential of Ukraine at the stage of transforming its economy are worked out.

Key words: amortisation, investments, investment potential, investment process, investment resources, investment enviroment, investment policy, capital, profit.